Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Організація медичного забезпечення механізованої роти
Медичне забезпечення роти здійснює санітарний інструктор. За розпорядженням командира роти. В кожному взводі додатково призначається стрілець-санітар з числа солдатів. Санітарний інструктор роти керує роботою ротних і приданих начальником медичного пункту батальйону (МПБ) (фельдшером батальйону) санітарів. У їх діяльності в одних випадках переважає функція надання пораненим і хворим першої медичної допомоги (стріль- ці-санітари взводів і санітари МПБ), в інших — збір і винос (вивіз) поранених і хворих з поля бою, завантаження на транспорт і вивантаження з нього (санітари відділення збору і евакуації поранених медичної роти). Однак незалежно від того, в якому підрозділі (медичному пункті, медичній роті) працює санітар чи санітар-носій, він повинен бути готовим і до роботи в бойових порядках військових підрозділів. Йому необхідно мати такі практичні навички: • уміння швидко знаходити поранених, надавати їм першу медичну допомогу; • витягувати поранених з ушкодженої бойової техніки (танки, бойові машини); • відтягувати в найближче, захищене від вогню противника, місце і позначати їх умовними позначками; • виносити поранених і хворих на підручних засобах, лямках, ношах та ін. до транспортних засобів; • завантажувати (вивантажувати) поранених на різні види транспорту; • проводити найпростіші санітарно-гігієнічні і протиепідемічні заходи в підрозділах, а також заходи медичної служби із захисту особового складу підрозділів від ЗМУ та ін. Санітарний інструктор роти в бою діє безпосередньо в бойових порядках роти: • організовує роботу стрільців-санітарів взводів і приданих йому санітарів; • особисто бере участь у розшуку поранених і хворих, у наданні їм першої медичної допомоги; • вживає заходів щодо їх захисту від вторинних уражень у “гніздах” поранених і позначає місця укриття умовними позначками або радіосигнальними приладами. Окрім того, санітарний інструктор: • організовує евакуацію поранених до медичного пункту батальйону; • вказує легкопоранєним найбезпечніший шлях до місця стоянки санітарного транспорту — на пост санітарного транспорту (ПСТ) або на МПБ. Санітарний інструктор роти проводить медичну розвідку району дії (розташування) роти, контролює виконання особовим складом роти правил особистої гігієни, санітарний стан району розташування роти, якість питної води, приготованої їжі і продуктів, що надходять на постачання роти. Окрім того, він забезпечує особовий склад роти індивідуальними перев’язувальними пакетами, аптечками індивідуальними (АІ), індивідуальними протихімічними пакетами і таблетками для знезараження води у флягах, своєчасно одержуючи все це у МПБ.
Разом з тим санітарний інструктор роти бере участь у рятувальних роботах в осередках масового ураження, організовує надання само- і взаємодопомоги пораненим, своєчасно поповнює витрачене медичне майно особового складу і санітарів. При застосуванні противником бактеріальних засобів, він, за вказівкою начальника МПБ, проводить у роті екстрену профілактику інфекційних захворювань антибіотиками. За особами, які зазнали впливу іонізуючого випромінювання, отруйних речовин і бактеріальних засобів, але зберегли боєздатність, санітарний інструктор проводить медичний нагляд, контролює якість спеціального оброблення особового складу роти, виявленим хворим надає першу медичну допомогу і, з дозволу командира роти, відправляє їх до МПБ. Санітарний інструктор роти також проводить низку заходів з військово-медичної підготовки: навчає особовий склад роти прийомам само- і взаємодопомоги при пораненнях і захворюваннях, прийомам витягування поранених з ушкодженої бойової техніки, виносу їх в укриття, правилам користування засобами профілактики уражень іонізуючим випромінюванням (радіозахисні засоби), отруйними речовинами (антидоти, індивідуальні протихімічні пакети), бактеріальними препаратами та іншими засобами з індивідуальної аптечки військовослужбовців. Про кількість поранених і хворих і про допомогу, необхідну для організації медичного забезпечення роти, санітарний інструктор доповідає командиру роти і фельдшеру МПБ, підтримуючи з ними постійний зв’язок. Для успішного проведення вищезазначених заходів і виконання посадових обов’язків, санітарний інструктор повинен знати завдання роти, місце розташування постів санітарного транспорту ПСТ і МПБ, порядок їх роботи під час бою, мати потрібне медичне оснащення.
Обов’язки і оснащення стрільця-санітара взводу і санітарного інструктора роти Медична служба в механізованій роті представлена санітарним інструктором. Йому підпорядковані три стрільці-санітари (по одному на взвод). Стрілець-санітар повинен: • знати завдання свого взводу, місце командира взводу; • безперервно спостерігати за появою поранених на полі бою і доповідати про них командиру взводу; • розшукувати поранених на полі бою, надавати їм першу медичну допомогу, вміло використовувати захисні і маскувальні властивості місцевості для за,хисту поранених, позначати ці місця відповідними знаками; • знати і правильно використовувати медичне оснащення і підручні засоби для надання першої медичної допомоги. Оснащення стрільця-санітара: ü сумка санітара (СС); • лямка медична носильна (лямка медична спеціальна); • нарукавний знак Червоного Хреста. Санітарний інструктор повинен: • знати завдання роти, наявність поранених і хворих у підрозділах, місце розташування медичного пункту батальйону і порядок його переміщення; • проводити медичну розвідку району розташування і бойових дій роти; • організовувати надання першої медичної допомоги на полі бою та особисто надавати допомогу пораненим і хворим; • організовувати розшук, вивіз (винос) поранених з поля бою (осередків масового ураження) і вживати заходи для евакуації їх до МПБ і до медичної роти; • виявляти хворих, надавати їм першу медичну допомогу і відправляти до МПБ або медичної роти; • проводити, за вказівкою начальника медичної служби бригади, екстрену профілактику пораненим і хворим при застосуванні противником бактеріальних засобів; • перевіряти виконання військовослужбовцями правил особистої гігієни, санітарний стан району розташування роти; • отримувати у МПБ медичне майно і видавати індивідуальні засоби надання першої медичної допомоги і профілактики особовому складу роти; • навчати особовий склад роти прийомам надання першої медичної допомоги шляхом само- і взаємодопомоги; ü доповідати командиру роти і начальнику МПБ про кількість поранених і хворих і про допомогу, необхідну для організації медичного забезпечення роти. Оснащення санітарного інструктора роти: • сумка медична військова (СМБ); • лямка медична носильна — 2 шт.; • лямка медична спеціальна (Ш-4) — по 1 на 2 штатні одиниці техніки на колісному чи гусеничному ходу; • нарукавний знак Червоного Хреста; • ключ для відкриття люків танків і бойових машин піхоти (БМП); • кишеньковий електричний ліхтар; • наручний годинник; • знаки для позначення “гнізд” поранених. Як і весь особовий склад роти, санітарний інструктор і стріль - ці-санітари оснащені особистою зброєю (вона може використовуватися медичним складом тільки у випадках, регламентованих відповідними Женевськими конвенціями), протигазами, загальновійськовими захисними комплектами, малими саперними лопатами, аптечкою індивідуальною, індивідуальними перев’язувальним і протихімічним пакетами, засобами для знезараження води. Надання першої медичної допомоги на полі бою
Для будь-якої рани характерні порушення цілості шкіри або слизових оболонок, кровотеча і біль. У бою рани можуть бути нанесені різноманітними снарядами, кулями (кульові рани), осколками артилерійських снарядів, авіабомб, мін, гранат (осколкові рани), багнетом, ножем (колоті і різані рани), а також “вторинними снарядами”, тобто предметами, що одержали достатній запас кінетичної енергії від вибухів боєприпасів (рвано-забитірани). За характером ранового каналу рани бувають наскрізними, сліпими, дотичними. При наскрізному пораненні снаряди проходять наскрізь через ділянку поранення. При цьому на шкірі утворюються два отвори: вхідний із втягнутими всередину ранового каналу краями і вихідний з краями, вивернутими назовні (зазвичай він більший вхідного). При сліпих пораненнях снаряди застряють у тканинах. При дотичних пораненнях рановий канал має форму жолоба з дефектом тканин, дном якого будуть глибше розміщені тканини. Найнебезпечнішими ускладненнями рани на полі бою є кровотеча, зумовлена пошкодженням кровоносних судин, і шок, що настає при великих пораненнях м’яких тканин і переломах довгих трубчастих кісток. У пізніші терміни може розвинутися інфекція: гнійна, гнилісна і особливо тяжка — анаеробна (газова гангрена, правець). Небезпеку розвитку інфекції в рані приховує в собі будь- яке поранення, оскільки всі вогнепальні поранення вважаються первинно інфікованими. Мікроби туди заносяться снарядами з обривками одягу, а також потрапляють із шкіри, що оточує рану. При наданні першої медичної допомоги потрібно: • зупинити кровотечу з пошкоджених великих кровоносних судин; • захистити рану від подальшого потрапляння інфекції, для чого необхідно використати пакет перев’язувальний індивідуальний (ППІ); • запобігти виникненню у пораненого шоку, для чого при переломах довгих трубчатих кісток і великих ранах м’яких тканин проводять іммобілізацію. Пакет перев’язувальний індивідуальний (ППІ) використовують таким чином: 1) розірвати по надрізу прогумовану оболонку і зняти її; 2) із складки паперової оболонки вийняти шпильку і зняти обгортку пакета; 3) лівою рукою притримати кінець бинта і розгорнути його до головки бинта; 4) правою рукою притримати головку бинта і розгорнути пов’язку, залишаючи кожну подушечку складеною удвічі (у разі масивного опіку або рани розгорнути подушечку повністю);
5) не торкаючись подушечками сторонніх предметів, накласти їх на рану або опік боком, який не прошито кольоровими нитками; 6) у разі наскрізного поранення — рухому подушечку попередньо пересунути так, щоб подушечками можна було закрити обидва отвори рани; 7) прибинтувати подушечки, а кінець бинта закріпити шпилькою. Перша медична допомога при ураженнях хімічною і бактеріологічною зброєю. Для надання першої медичної допомоги на полі бою при ураженнях хімічною і бактеріологічною зброєю, а також проникною радіацією від вибухів ядерних боєприпасів, кожний військовослужбовець має індивідуальну аптечку (АІ). Її вміст укладений у пластмасову коробку з гніздами всередині. АІ призначена для запобігання або зниження уражаючої дії чинників сучасних видів зброї, а також для надання першої медичної допомоги при появі ознак ураження. В аптечці є лікувальні засоби, що вживаються за командою (розпорядженням) командира, або самостійно залежно від наявності уражень і з урахуванням конкретних обставин. АІ-1 містить: 1) будаксим — 1—2 шприци-тюбики з червоним ковпачком по 1 мл препарату в кожному; 2) резервне місце; 3) промедол — 1—2 шприци-тюбики з білим (безбарвним) ковпачком по 1 мл 2 % препарату. Застосовують при сильному болю, спричиненому переломами, великими ранами, здавлюванням тканин і опіками; 4) цистамін — радіозахисний засіб у таблетках по 0,2 г, міститься у 2-х восьмигранних пеналах рожевого кольору (по 6 таблеток у кожному); 5) доксицикліну гідрохлорид — у 2-х чотиригранних пеналах без забарвлення (у кожному пеналі 2 капсули по 0,1 г препарату). Це антибіотик широкого спектра дії. Застосовують вміст одного пенала при небезпеці ураження бактеріальними засобами, збудниками інфекційних захворювань, а також при пораненнях і опіках. Вживається за ЗО хв до входу в осередок бактеріального зараження. Повторне вживання (вміст другого пенала) — через 12 год; 6) препарат “П-6” — у пеналі жовтого кольору 6 таблеток. Це профілактичний антидот ФОР. Вживається по 2 таблетки за ЗО хв до входу в осередок хімічного зараження. Повторне вживання — через 12 год; 7) диметкарб — протиблювотний засіб у пеналі із синім циліндричним корпусом 6 таблеток по 0,42 г. Препарати, що містяться в шприца-тюбиках, можна вводити собі самому (самодопомога) або за допомогою товариша (взаємодопомога). Для введення ліків, необхідно взяти шприц-тюбик за основу ампули в одну руку, а вказівним і великим пальцями другої руки — за ребристу частину ковпачка, повернути ковпачок за часовою стрілкою і, одночасно надавлюючи, повернути його по канюлі в бік ампули тюбика до кінця. Завдяки цьому мандрен вільним кінцем проколює ампулу шприца-тюбика. Після цього потрібно зняти ковпачок і ввести голку внутрішньом’язово в ділянку стегна, сідниці або в інше зручне місце. Після введення голки, слід видавити вміст ампули і, не розслаблюючи пальців, витягнути голку. Схема розміщення препаратів у АІ-1
Для медичного забезпечення особового складу військ використовується також аптечка індивідуальна-2 (АІ-2), до якої вкладено: 1) знеболювальний засіб у шприці-тюбику, гніздо № 1; 2) засіб, який застосовують у разі отруєння ФОР, гніздо № 2, пенал червоного кольору. Вживати по 1 таблетці за сигналом цивільної оборони. У разі посилення- ознак отруєння вжити ще таблетку. Дітям до 8 років на одне вживання дають 1/4 таблетки, а від 8 до 15 років — 1/2 таблетки; 3) протибактеріальний засіб № 2 (сульфадиметоксин), гніздо № 3, великий безбарвний пенал. Вживати після зараження при виникненні шлунково-кишкових розладів по 7 таблеток за одне вживання в першу добу, по 4 таблетки в наступні дві доби. Дітям до 8 років у першу добу на одне вживання дають 2 таблетки, а від 8 до 15 років — 3,5 таблетки. У наступні дві доби дітям до 8 років дають 1 таблетку на вживання, а від 8 до 15 років — 2 таблетки; 4) радіозахисний засіб № 1 (цистамін), гніздо № 4, два пенали малинового кольору. Вживати у разі загрози опромінення 6 таблеток, запиваючи водою. За повторної загрози опромінення через 4—5 год вжити ще 6 таблеток. Дітям до 8 років на одне вживання дають 2 таблетки, а від 8 до 15 років — 3 таблетки; 5) протибактеріальний засіб № 1 (тетрацикліну гідрохлорид), гніздо № 5, два безбарвних пенали з квадратними корпусами. Вживати у разі загрози чи бактеріального зараження, а також якщо є рани та опіки, — вміст одного пенала (5 таблеток), запиваючи водою. Вміст другого пенала (5 таблеток) прийняти через 6 год. Дітям до 8 років на одне вживання дають 1 таблетку, а від 8 до 15 років — 2,5 таблетки; 6) радіозахисний засіб № 2 (калій йодистий), гніздо № 6, пенал білого кольору. Вживати дорослим і дітям зі свіжим молоком по 1 таблетці щоденно протягом 10 діб після радіоактивних опадів; 7) протиблювотний засіб (етаперазин), гніздо № 7, пенал блакитного кольору. Вжити одну таблетку відразу після опромінення, а також якщо з’явиться нудота Дітям до 8 років на одне вживання дають 1/4 таблетки, а від 8 до 15 років — 1/2 таблетки. Зберігання. Аптечки зберігають в опалюваних приміщеннях на відстані не менше ніж 1 м від джерела тепла за температури 1—20°С. Окрім індивідуальної аптечки, для надання першої медичної допомоги на полі бою при ураженнях ОР усі військовослужбовці забезпечуються індивідуальним протихімічним пакетом (ІПП). Він призначений для руйнування (дегазації) отруйних речовин, Схема розміщення препаратів у АІ-2 (вживати за інструкцією)
що потрапили на відкриті ділянки шкіри і одяг (часткове санітарне оброблення). Нині існує декілька видів індивідуальних протихімічних пакетів. Індивідуальний протихімічний пакет (ІПП-8) призначений для часткового санітарного оброблення відкритих ділянок тіла, уражених крапельно-рідкими отруйними речовинами або бактеріальними засобами. ІПП-8 містить універсальний дегазатор у скляному флаконі місткістю 200 мл і марлеві серветки. Вказана кількість дегазатора забезпечує оброблення приблизно 1500— 2000 см2 відкритих ділянок тіла (обличчя, шиї, рук). Вміст пакета з інструкцією про застосування запаковано в поліетиленову обгортку. Маса пакета — 330 г. При раптовому застосуванні противником хімічної зброї необхідно: надягти протигаз і плащ у вигляді накидки, розкрити пакет, змочити ватномарлевий тампон вмістом флакона, затримати дихання, заплющити очі і, тримаючись лівою рукою за клапанну коробку, зняти лицьову частину протигаза з підборіддя, а правою рукою швидко протерти шкіру обличчя підлицьовою частиною протигаза. Сухим тампоном зняти надлишки дегазуючої рідини, починаючи з шкіри біля очей, надягти протигаз, зробити різкий видих, розплющити очі; змочити дегазуючою рідиною тампон, протерти ним шию, долоні, комір, обшлаги рукавів, зовнішню поверхню лицьової частини протигаза; закрити флакон і покласти його у сумку для протигаза. Оброблення шкіри дегазуючою рідиною ІПП-8 проводити не пізніше 5 хв з моменту потрапляння крапель ОР на шкіру. При надягненому протигазі потрібно: розкрити пакет, змочити тампон дегазуючою рідиною і рівномірно протерти шкіру шиї, рук, знову змочити тампон і протерти комір і обшлаги рукавів (захоплюючи тампоном зовнішню і внутрішню поверхні), зовнішню поверхню лицьової частини протигаза; сухим тампоном зняти надлишки дегазатора зі шкіри шиї і рук; закрити флакон і покласти його у сумку для протигаза. Індивіду альнийпротихімічнийпакет(ІПП-9)—цемодернізо- ваний варіант пакета ІПП-8, від якого він відрізняється тим, що універсальний дегазатор знаходиться у пластмасовому флаконі, закритому спеціальною пробкою з.отворами малого діаметра. Через них, при натисканні на пробку (флакон при цьому перевертають пробкою вниз), дегазатор витікає на прикріплену до пробки гумову прокладку, якою проводять оброблення відкритих ділянок тіла (обличчя, шиї, рук). Відсутність серветок у ІПП-9 пояснюється тим, що оброблення поверхні шкіри, забрудненої отруйними речовинами, за допомогою марлі сприяє зараженню через серветки пальців рук того, хто надає допомогу потерпілому. Індивідуальний протихімічний пакет (ІПП-10). Цей варіант ІПП прийнятий останнім часом на забезпечення замість ІПП-8 і ІПП-9. ІПП-10 призначений для попереднього захисту особового складу від ураження отруйними речовинами і дегазації відкритих ділянок шкіри і одягу. Своєчасне (до зараження) нанесення дегазуючого розчину на відкриті ділянки шкіри дозволяє відкласти наступну їх дегазацію на 15 хв після зараження. ІПП-10 складається з алюмінієвого балончика, що містить 185 мл дегазуючої речовини і пробки-пробійника. Пакет розрахований для проведення двох оброблень при температурі зовнішнього повітря від -20 до +40°С. Маса пакета — 240 г. При користуванні індивідуальними протихімічними пакетами необхідно запобігати потраплянню дегазуючих розчинів в очі. Ці речовини вогненебезпечні і отруйні. Порядок використання ІПП І. Потрапляння ОР на шкіру і одяг: 1) витягти суху серветку з кришки коробки; 2) зняти краплі ОР зі шкіри; 3) витягти малий балон, проколоти його шипом; 4) змочити серветку в рідині і протерти нею уражену ділянку шкіри (берегти очі); 5) змочити рідиною уражені ділянки одягу і протерти їх стінкою балона; 6) поливання і протирання повторити декілька разів, використати всю рідину; 7) взяти великий балон, вийняти скляну ампулу і розбити її ударом нижньої частини об ребро коробки; 8) потрусити балоном 15—20 разів; 9) проколоти стінку балона шипом і рідиною обробити уражені ділянки шкіри і одяг так само, як рідиною малого балона; 10) видалити сухою серветкою краплі ОР зі зброї, протерти її використаними чохлами (серветками) балонів: спочатку малого, а потім — великого. II. Біль у носі, горлі, грудях. Роздавити головку маленької ампули і нюхати її, доки сильний біль не припиниться. Для знезараження води з невідомих водойм використовується прилад “Родничок” ТУ 64-2-374-86 (призначений для знезараження води із прісних водойм). Вийняти пристрій із футляра, зняти кришку мундштука і взяти його в рот. Протилежний кінець опустити у воду. Пити до втаму- вання спраги. Після використання закрити мундштук кришкою. Пристрій потрібно зберігати у футлярі із закритою пробкою. Використовувати до затруднения просмоктування води. Увага! Не застосовувати у солоній і морській воді! Зберігати за температури 5—40°С. Правила використання шприца-тюбика 1. Витягнути шприц-тюбик із АІ. 2. Лівою рукою взяти за ребристий обідок канюлі, а правою — прокрутити корпус (за годинниковою стрілкою) до упору. Таким чином, проколюється мембрана. 3. Зняти ковпачок, що захищає голку. 4. Тримати канюлю за ребристий обідок і, не стискаючи пальцями її корпус, увести голку в м’які тканини стегна, сідниці або плеча (можна крізь одяг). 5. Стиснути пальцями корпус тюбика і видавити вміст шпри- ца-тюбика. 6. Не розтискаючи пальців, витягнути голку шприца-тюбика. 7. Закріпити порожній шприц-тюбик на видному місці на одязі потерпілого.
|
|||||||||||||||||||||||||
Последнее изменение этой страницы: 2016-08-06; просмотров: 924; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.227.161.132 (0.055 с.) |