Основні принципи навчання і сучасні вимоги до його організації

1. Навчати тому, що потрібно для надання екстреної медичної допомоги і лікування потерпілих. Цей принцип передбачає необхідність знання руйнівних чинників і їх дії на людину.

2. Під час проведення занять слід ставити ясні і конкретні навчальні питання, щоб ті, хто навчаються, розуміли їхні мету і практичне значення.

3. Активізація діяльності тих, хто навчається, підвищення інтересу до занять. Знання техніки, засобів захисту, табельного оснащення. Як наочні засоби навчання можуть бути предмети медичного майна, апаратура, макети, схеми, стенди, кінофільми. Але при використанні наочності потрібно мати почуття міри.

4. Систематичність, послідовність і комплексність навчання. Цей принцип полягає в чіткому логічному зв'язку навчального матеріалу і вмінні пов'язати його з раніше вивченим, виокремленні головного.

5. Доступність навчання. Полягає в тому, що навчальний матеріал за своїм змістом і обсягом повинен бути посильним для студентів. Порушення цього принципу призводить до формального виконання програм, даремної трати часу, енергії і сил.

6. Міцність знань, умінь і навичок. Досягається вмінням викладача під час проведення заняття зацікавити слухачів, правильно організувати практичну роботу.

7. Керівник повинен створити сприятливі умови для роботи всіх і мати індивідуальний підхід до кожного окремого слухача.

 

Види навчальних занять

У вищих закладах освіти застосовуються такі головні види навчальних (аудиторних) занять: лекція, практичне заняття, лабораторне, семінарське заняття, консультація, індивідуальне заняття, а також самостійна (позааудиторна) робота студентів.

Лекція

Навчальна лекція — це логічно виведений, науково-обґрунтований і систематизований виклад певного наукового або науково-методичного питання, ілюстрований засобами наочності і демонстрацією дослідів.

Лекція є одним з головних видів навчальних занять, і, водночас, методів навчання у вищій школі. Вона покликана формувати у студентів основи знань з певної наукової галузі, а також визначати напрям, головний зміст і характер усіх інших видів навчальних занять і самостійної роботи студентів з даної навчальної дисципліни.

Мета лекції — дати слухачам головні теоретичні знання, розкрити найскладніші питання навчального матеріалу, сформувати базу для наступних занять з певної теми або низки тем, а також допомогти в самостійній роботі. Хоча основна мета лекцій і підручника однакова, лекція, безумовно, має переваги над підручником: у ній дається нове висвітлення наукових питань, наводяться дані про найсучасніші досягнення науки, яких у підручнику може й не бути.

Окрім цього лекція і підручник відрізняються обсягом матеріалу: якщо в підручнику дається його докладний виклад, то в лекції цього, як правило, немає. Зміст лекції встановлюється на основі навчальної програми даної дисципліни. Це змушує перейти на чітку систему відбору матеріалу, вміло використовувати наочність і технічні засоби.

Лекція сприймається добре, якщо викладач не користується конспектом, а розказує матеріал своїми словами.

Заслуговують на увагу деякі правила поведінки лектора перед аудиторією:

1) педантична дисципліна лектора. Потрібно повністю виклю-

чити всілякі причини, що порушують вчасний початок і закін-

чення лекції;

2) висока вимогливість лектора до самого себе:

• правильність і чіткість мови лекції (відсутність жаргонних слів, правильні наголоси);

• мова лекції повинна бути доступною для слухачів;

• постійно спостерігати за аудиторією і відчувати її настрій;

• на лекції цілком доречна розрядка, що знімає втому. Суттєву роль може відіграти почуття гумору викладача;

• лектор перебуває в усіх на виду, через те неабияке значення має його зовнішній вигляд. У лекторі нічого не повинно відволікати увагу слухачів (одяг, зачіска, прикраси), викликати зайву зацікавленість, а тим більше здивування чи посмішку.

Мова лектора має бути простою, образною, зрозумілою для слухачів. Важливо, щоб вона була грамотною. Лекцію потрібно читати так, щоб можна було осмислити її зміст і записати головне. Темп викладання має бути помірним (70—80 слів на хвилину). Тези і найважливіші положення треба давати повільно, іноді їх повторювати, але не перетворювати лекцію на диктант.

Під час лекції важливо спостерігати за аудиторією. При ослабленні уваги слухачів, треба, наприклад, перейти від тихої мови до гучної, навести будь-який приклад, продемонструвати схему, таблицю.

Наприкінці лекції підводять підсумок усьому, що викладалось, роблять загальні висновки, дають рекомендації щодо самостійної роботи за схемою. П'ять хвилин, що залишається до кінця лекції, викладач використовує для відповіді на запитання слухачів.

Практичне заняття

Практичне заняття — це вид навчального заняття, на якому викладач організовує детальний розгляд студентами окремих теоретичних положень навчальної дисципліни, формує навички і вміння їхнього практичного застосування шляхом індивідуального виконання студентами відповідно до сформульованих завдань.

Основна дидактична мета практичного заняття — розширення, поглиблення і деталізація наукових знань, набутих студентами на лекціях і в процесі самостійної роботи і спрямованих на підвищення рівня засвоєння навчального матеріалу, прищеплення навичок і вмінь, розвиток наукового мислення і усного мовлення студентів.

Методи навчання на практичних заняттях повинні забезпечувати формування системи професійних навичок і вмінь. Головним методом формування практичних навичок і вмінь є активний професійний тренінг: системне повторювання певних професійних дій за даним алгоритмом з метою досягнення стадії автоматизованого виконання, вирішення системи нетипових ситуаційних задач і тестових завдань III рівня.

Психолого-педагогічні дослідження свідчать, що працездатність студента, а також ефективність його сприйняття, пам'яті, уваги, мислення значно зростають в умовах, коли методи навчання і контролю — різноманітні.

Постійна зміна видів пізнавальної діяльності, їх форм, особливо в умовах позитивного емоційного забарвлення, робить пізнавальний процес для студента захоплюючим, різноманітним, а значить більш ефективним.

При неправильному або нечіткому виконанні навичок кількома особами викладач повинен провести аналіз помилок, знову показати, як правильно виконувати ту чи іншу навичку, і продовжити тренування. Методом контроля практичних навичок є індивідуальна оцінка точності і швидкості виконання навичок або оцінка їх результатів.

Лабораторне заняття

Лабораторна робота — це вид навчального заняття, на якому студенти під керівництвом викладача проводять натурні або імітаційні експерименти чи досліди в спеціально обладнаних навчальних лабораторіях з використанням устаткування, пристосованого для умов навчального процесу.

Дидактичною метою лабораторного заняття є практичне підтвердження окремих теоретичних положень даної навчальної дисципліни, набуття практичних умінь і навичок роботи з лабо-раторним устаткуванням, обладнанням, обчислювальною технікою, вимірювальною апаратурою.

В окремих випадках тематичні лабораторні заняття можуть проводитися в умовах реального професійного середовища.

При виконанні лабораторних робіт, пов'язаних з можливою небезпекою для здоров'я і життя студентів, обов'язковим для підготовки і проведення е інструктаж з правил безпеки і контроль за їх дотриманням.

Семінарське заняття

Семінар — це вид навчального заняття, на якому викладач організовує обговорення студентами питань з попередньо вивчених тем. Семінарське заняття проводиться у формі бесіди, рецензування і обговорення рефератів, доповідей, дискусій.

Особливим видом семінарського заняття є спецсемінар, що практикується на старших курсах із фахових навчальних дисциплін (військово-медичної підготовки).

Семінари сприяють розвиткові творчої самостійності студентів, поглиблюють їх інтерес до науки і наукових досліджень, виховують педагогічний такт, розвивають культуру мови, вміння і навички публічного виступу, участі в дискусії.

Семінар починається з короткого вступного слова викладача, після чого проводиться обговорення питань за планом семінару, який роздається слухачам раніше. У плані також повинна бути вказана рекомендована література.

Семінар є дієвою формою розвитку продуктивного мислення слухачів і обговорення порушених проблем, залучення їх до колективної пізнавальної діяльності.

Для семінарів характерний безпосередній контакт викладача зі слухачами. Тому важливо створити обстановку товариської близькості, взаєморозуміння, вміло залучаючи до обговорення максимум слухачів.

Наприкінці семінару керівник робить висновки обговорених питань, вносить ясність у дискусійні питання, підводить підсумки роботи слухачів, виділяє найзмістовніші відповіді і припущені помилки, дає поради для подальшої самостійної роботи.

Консультація

Консультація — це один із видів навчальних занять. Вона проводиться з метою отримання студентом відповіді на окремі теоретичні чи практичні питання і для пояснення певних теоретичних положень чи аспектів їх практичного застосування.

Консультація може бути індивідуальною або проводитися для академічної групи чи потоку студентів. Це залежить від того, чи консультує викладач студентів з питань, пов'язаних із виконанії я м індивідуальних завдань, чи з теоретичних питань навчальної дисципліни або певних аспектів їх практичного застосування.

Консультації протягом семестру (поточні, семестрові) і перед контрольним заліком (екзаменаційні) проводять за графіком, наданим деканатом факультету (відділення).

Індивідуальне заняття

Індивідуальні заняття є обов'язковою формою організації навчального процесу у вищих закладах освіти, за умови Болонського процесу, тим більше.

Вони передбачають створення умов для якнайповнішої реалізації творчих можливостей студентів, які виявили особливі здібності в навчанні та нахил до науково-дослідної роботи і творчої діяльності.

Індивідуальні заняття проводяться, як правило, у позанав-'іи.иьний час за окремим графіком, складеним кафедрою (предметною або цикловою комісією) з урахуванням потреб і можливостей студента.

Організація і проведення індивідуальних занять на молодших курсах спрямовуються здебільшого на поглиблення вивчення гудентом окремих навчальних дисциплін, на старших вони мають науково-дослідний характер і передбачають безпосередню учисть студента у виконанні наукових досліджень та інших творчих завдань.

Індивідуальні заняття з певної навчальної дисципліни проводяться з одним або декількома студентами за окремим графіком, затвердженим деканатом факультету (завідуючим відділення).

Індивідуальні завдання, що виконуються студентами в ході 11 ідивідуальних занять, є також однією з форм організації навчення у вищій школі, яка має на меті поглиблення, узагальнення і укріплення знань, які студенти здобувають у процесі навчання, І також застосування цих знань на практиці.

До індивідуальних завдань належать: реферати, розрахункові графічні, курсові і дипломні проекти (роботи) тощо. Індивідуальні завдання виконуються студентами самостійно під керівництвом викладачів. Як правило, індивідуальні завдання виконуються окремо кожним студентом. У тих випадках, коли завдання мають комплексний характер, до їх виконання можуть залучатися кілька студентів, у тому числі студенти, які навчаютьсяна різних факультетах (відділеннях) і спеціальностях.

Методичні рекомендації до організації навчального процесу

 

Самостійна робота

За вимогами Болонської декларації на самостійну роботу студентів відводиться близько 50 % часу. Самостійна робота як вид заняття є важливим складником навчального процесу і проводиться з метою закріплення і поглиблення знань, здобутих на заняттях. Під час самостійної роботи студенти вивчають рекомендовану літературу та інші матеріали, обмірковують дані, отримані на лекціях, практичних і семінарських заняттях, поглиблюють знання з тем, що вивчають.

Самостійна робота — це запланований пізнавальний, організаційно і методично спрямований вид діяльності, що здійснюється без прямої допомоги викладача для досягнення конкретного результату.

У сучасній дидактиці самостійна робота студентів розглядається, з одного боку, як вид навчання, що здійснюється без посереднього втручання, але під керівництвом викладача, а за іншого — як засіб залучення студентів до самостійної пізнавальної діяльності, засіб формування в них методів її організації.

Ефект від самостійної роботи можна отримати лише тоді, коли вона організовується і реалізується в навчальному виховному процесі як цілісна система.

Самостійна робота студентів під керівництвом викладача проводиться у формі ділової взаємодії: студент отримує безпосередні вказівки, поради викладача про організацію самостійної роботи, а викладач виконує функцію управління через облік, контроль і корекцію помилкових дій.

 

Рекомендації щодо підготовки методичного забезпечення і плану проведення заняття

Для якісного проведення заняття необхідна ретельна підготовка викладача. Важливим елементом такої підготовки є складання методичної розробки заняття. Методична розробка — це документ, що визначає зміст заняття і дії викладача в період підготовки до нього і під час його проведення. Вона складається з урахуванням вимог навчальної програми, категорії осіб, які навчаються, і наявності навчально-матеріальної бази.

При складанні методичної розробки викладач перш за все визначає тему заняття і його зміст, рекомендує відповідні офіційні документи і наявну літературу. Потім визначає мету заняття і розробляє зміст матеріалу за темою.

Рекомендації щодо підготовки методичного забезпечення і плану проведення заняття

Питання, що мають бути вивчені, і час, необхідний для відпрацювання теми, визначаються відповідно до програми навчання.

Навчальна мета ставиться, виходячи зі складу осіб, які навчаються, і ступеня їхньої підготовки. Викладач повинен зазначити основні найактуальніші питання, на які необхідно звернути увагу, і виділити для їхнього вивчення більшу частину навчального часу. Час визначається для кожної категорії осіб, які навчаються.

Важливим складником методичної розробки є план проведення занять. Він складається з підготовчого, основного і заключного етапів.

Підготовчий етап: викладач перевіряє наявність слухачів, оголошує тему занять, мету, питання, які потрібно вивчити або відпрацювати. Під час проведення практичного заняття доцільно з'ясовувати ступінь засвоєння матеріалу, що вивчався на минулих заняттях. Для цього викладач ставить слухачам контрольні запитання, які готує з розрахунком теми і контингенту слухачів. Підготовчий етап не повинен займати багато часу (5—7 хв).

Основний етап полягає в проведенні активного педагогічного процесу, у передачі викладачем знань і вмінь слухачам.

Питання, що вивчаються і відпрацьовуються у процесі занять, різноманітні, тому різноманітний і характер роботи осіб, які навчаються. В одному випадку вони слухають пояснення матеріалу (лекції), в іншому — вправляються у виконанні відповідних дій (практичне заняття).

При відпрацюванні головних питань теми викладач звертає особливу увагу на те, щоб особи, які навчаються, чітко розуміли суть матеріалу (практичної роботи), одержували глибокі знання і відробляли стійкі навички й уміння.

Основна частина заняття займає більшу частину часу і може становити при двогодинному занятті (академічна година — 45 хв) до 75 хв.

Заключний етап завершує заняття. Суть його полягає в підведенні підсумків проведеного заняття. Викладач нагадує тему, змісту заняття і робить висновки з викладеного теоретичного матеріалу (лекція). При підбитті підсумків практичного заняття оцінюється робота слухачів. У процесі заняття дається завдання дня самостійної підготовки.

На заключну частину, як правило, відводиться близько 10 хв (при двогодинному занятті), із них 4—5 хв на запитання слухачів.

Методичні розробки можуть складатися більш докладніше або стисло залежно від теми заняття і ступеня підготовки викладача.