Тема 6. Видатки бюджетів всіх рівнів

ТЕМА 6. ВИДАТКИ БЮДЖЕТІВ ВСІХ РІВНІВ

ПЛАН

Видатки бюджетів на народне господарство та науку

Видатки бюджетів на соціальний захист

3. Видатки бюджетів на утримання соціальної сфери:

3.1. Видатки бюджетів на загальну середню освіту

3.2. Фінансування видатків на школи-інтернати

3.3. Видатки бюджетів на утримання дитячих дошкільних закладів

3.4. Бюджетне фінансування підготовки кадрів

3.5. Видатки бюджетів на охорону здоров’я

3.6. Бюджетне фінансування закладів культури і мистецтва

3.7. Фінансування розвитку фізичної культури і спорту

Видатки бюджетів на оборону і управління

Видатки бюджетів на народне господарство та науку

В умовах командно-адміністративної системи господарювання найбільша частина видатків з бюджету спрямовувалась на розвиток галузей народного господарства. За умов переходу на ринкові умови господарювання система витрачання бюджетних коштів на народне господарство зазнає суттєвих змін. Бюджетні асигнування покликані забезпечити вирішення найважливіших і масштабніших державних завдань: фінансування пріоритетних заходів, пов'язаних з прискоренням розвитку основних галузей економіки, створення фінансових можливостей для удосконалення виробничої та соціальної інфраструктури. Правда, ще деякий час цільові бюджетні дотації збережуться. Однак обсяг бюджетних видатків та їхня структура зазнають суттєвих змін.

Зменшення обсягу бюджетного фінансування витрат у народному господарстві пояснюється тим, що до мінімуму зводиться участь держави у
інвестиціях за рахунок скорочення централізованих капітальних вкладень, виконання програми приватизації державної власності та скорочення сфери державної економіки.

Тенденція до зменшення бюджетних видатків на народне господарство не може закінчитися повною відмовою від бюджетного фінансування цих витрат. За умов ринку, залишаться такі видатки, які потребують обов'язкового залучення державних коштів, оскільки, по-перше, і надалі буде функціонувати державний сектор економіки, який потребує розробки державних інвестиційних програм, згідно з якими і здійснюється бюджетне фінансування капітальних витрат. По-друге, для стабілізації економіки та розвитку підприємництва необхідна фінансова підтримка держави у вигляді бюджетних коштів.

Формування раціональної державної інвестиційної політики, вибір оптимальних об'єктів і форм інвестування є важливою передумовою ефективного використання бюджетних коштів на економіку, виходу з економічної кризи, економічного зростання, стабілізації фінансової системи держави.

Метою надання фінансової підтримки підприємствам з бюджетних асигнувань на поворотній або безповоротній основі є запобігання банкрутству, відновлення платоспроможності, оздоровлення фінансового становища підприємств, підвищення конкурентоспроможності продукції, робіт чи послуг.

Видатки на розвиток промисловості та енергетики є найбільшими за обсягом у складі видатків на економіку. Планування видатків на розвиток промисловості та енергетики здійснюється на основі зведених балансів доходів і видатків міністерств і відомств, відділів та управлінь місцевих державних адміністрацій і виконавчих комітетів місцевих рад, у підпорядкуванні яких знаходяться підприємства і організації державної форми власності. Зведені баланси доходів і видатків складаються на підставі балансів доходів і видатків підпорядкованих підприємств, а також розрахунків видатків, які фінансуються у централізованому порядку.

Видатки на розвиток промисловості й енергетики відображаються у розрізі підрозділів бюджетної класифікації. Суми видатків, передбачені зведеними балансами доходів і видатків, включаються до відповідних бюджетів і після їх затвердження фінансуються через головних розпорядників коштів.

Сільське господарство - дуже важлива галузь економіки, яка забезпечує промисловість сировиною і матеріалами, а населення - продуктами харчування. В Україні є всі умови для ефективного функціонування даної галузі, а саме: родючі землі, сприятливий клімат, робоча сила.

Особливості фінансування сільського господарства обумовлені його
галузевими відмінностями, до яких належать: сезонність виробництва та велика тривалість виробничого циклу, родючість ґрунтів, кліматичні умови,
природнокліматичні фактори, організаційно-економічні особливості тощо.

В Україні комунальний сектор економіки включає різні галузі: промисловість, сільське господарство, транспорт та зв'язок, будівництво, торгівлю та громадське харчування, постачання і збут, житлово-комунальне господарство, побутове обслуговування населення та інші.

З метою забезпечення функціонування та розвитку місцевої інфраструктури і комунальної власності використовуються кошти підприємств та організацій, а також кошти місцевих бюджетів.

Видатки на розвиток місцевої інфраструктури та комунальної власності відображаються у видатковій частині місцевих бюджетів у розрізі підрозділів бюджетної класифікації. Обсяг видатків визначається на основі фінансових планів підприємств і організацій комунального сектора та спеціальних розрахунків.

Створення принципово нового механізму бюджетного фінансування науки, удосконалення державної системи підготовки кадрів, використання пільгового податкового режиму у реалізації нових видів продукції й інші бюджетні заходи покликані стимулювати наукові відкриття і нові технічні досягнення, скорочувати строки впровадження їх у виробництво, а в кінцевому підсумку - слугувати каталізатором прискорення науково-технічного прогресу.

Значно підвищується роль науки у забезпеченні стабільності економіки, її ефективності, зміцненні економічної могутності і незалежності держави. Для цього суспільство вкладає значні кошти у наукові розробки та програми. Сприяє прискоренню впровадження наукових досліджень у виробництво, оскільки від рівня розвитку науки, розширення масштабів науково-технічного прогресу залежить зростання обсягів виробництва, підвищення якості та конкурентоспроможності продукції, зниження затрат на її виробництво, підвищення економічної ефективності у державі, що в кінцевому підсумку сприятиме підвищенню життєвого рівня населення.

Видатки бюджетів на соціальний захист

Соціальний захист є складовою соціальних гарантій населення, які повинні забезпечуватися державою за ринкових умов відповідно до засад соціальної політики.

Зміст соціальних гарантій у цілому і соціального захисту населення зокрема, є методом забезпечення з боку держави задоволення необхідних потреб громадян на рівні соціально визначених норм. Форми і методи соціального захисту населення забезпечують кожного громадянина життєво необхідними потребами не нижче прожиткового мінімуму. Особливістю соціального захисту є його адресна спрямованість, тобто соціальна допомога повинна надаватися тим громадянам і в таких обсягах, яких вони потребують. Обсяг коштів, які спрямовуються на соціальний захист населення, залежить від фінансових можливостей держави, які визначаються обсягом валового внутрішнього продукту та науково-обґрунтованим оптимальним обсягом фонду споживання. Здійснюючи соціальні виплати, держава дотримується визначених параметрів. І тому за умов економічної кризи не здатна забезпечити соціальний захист населення на належному рівні. Збільшити видатки на соціальні потреби населення можна тільки за

Умов зростання обсягу валового внутрішнього продукту. Однак держава повинна, насамперед, створювати умови для працездатних громадян, що сприятиме зменшенню кількості людей, які потребують економічної підтримки.

Такий шлях узгодження державних соціальних гарантій та приватної ініціативи дає змогу підтримувати високий рівень суспільного добробуту.

Основним видом навчально-виховних закладів, що здійснюють загальноосвітню підготовку на рівні державних стандартів, є середня загальноосвітня шкала трьох ступенів: перший - початкова, другий - основна, третій - старша школа, які відповідно забезпечують початкову, неповну середню і повну загальну середню освіту.

У середньому загальноосвітньому закладі утворюється фонд загального обов'язкового навчання (фонд всеобучу), який формується з урахуванням метеріально-побутових потреб учнів за рахунок коштів бюджету в розмірі не менше одного відсотка витрат на його поточне утримання, а також за рахунок коштів залучених з інших джерел.

Кошти фонду зберігаються на рахунку в установах банків і витрачаються відповідно до кошторису, що затверджується директором навчального закладу. Не використані за звітний період кошти фонду вилученню не підлягають і використовуються за призначенням у наступному році,

Видатки на загальноосвітні школи складаються з поточних і капітальних видатків. Поточні видатки включають:

- оплату праці працівників бюджетних установ;

- нарахування на заробітну плату;

- придбання предметів постачання і матеріалів, оплата послуг та інші видатки;

- видатки на відрядження;

- оплата комунальних послуг та енергоносіїв;

Капітальні видатки включають:

- придбання основного капіталу;

- створення державних запасів і резервів;

- придбання землі і нематеріальних активів;

При плануванні затрат на загальноосвітні школи насамперед визначається контингент учнів, а потім кількість класів.

Ці показники відображені у кошторисі на дві дати: 1 січня планового року і 1 вересня. Кількість учнів і класів на 1 січня беруть за фактичним станом на останню звітну дату. Кількість учнів на 1 вересня планового року визначають відповідно до плану прийому і випуску учнів, а кількість дітей, що підуть до школи в наступному навчальному році, - за даними спеціального обліку, який веде школа.

Кількість класів встановлюється по групах класів: 1 - 4, 5 - 9, 10 - 11 і залежить від кількості учнів та наповненості класів. Наповненість класів означає число учнів, які навчаються в одному класі. Граничне наповнення для 1 – 9 класів становить 40, для 10 – 11 -35 учнів.

Навчальний рік не збігається з бюджетним (календарним) роком, тому кількість класів і учнів визначається на дві дати: на 1 січня і на 1 вересня. Число учнів і класів 1 січня приймається за фактичним станом на 1 вересня попереднього року. Зміни, пов'язані з випуском і прийомом учнів, відображаються на показниках, які визначені на 1 вересня планового року. У зв'язку з цим виникає необхідність визначення середньорічних показників, які враховують як перехідний, так і додатковий контингент. Середньорічна кількість класів (учнів) визначається по такій формулі:

К = (К1 х8) + (К2х4);

12 де:

К - середньорічна кількість класів (учнів);

К1 - кількість класів (учнів) на 1.01;

К2 - кількість класів (учнів) на 1.09.

Наприклад, якщо на початок бюджетного року в районі було 1500 класів, а на 1 вересня їх буде 1800, то середньорічна кількість класів буде становити1600: К= (1500*8 + 1800*4)/12 = 1600

Виходячи із середньорічної кількості класів, визначаються видатки на заробітну плату вчителів сільських шкіл, оплату послуг з утримання бюджетних установ та інші видатки. Планування цих видатків по міським школам мають деякі особливості, пов’язані з тим, що заробітна плата вчителям міських шкіл за другу половину грудня поточного року виплачується у січні наступного бюджетного року.

Тому в поточному році вони отримають заробітну плату за 3,5 місяця. Середньорічна кількість класів для розрахунку фонду заробітної плати міських шкіл, розраховується по формулі: К= (К1 х8,5) + (К2хЗ,5): 12.

Оплата праці працівників бюджетних установ (код 1110). Посадові оклади вчителям визначаються на підставі тарифікаційних списків, які складаються по кожній школі. У тарифікаційних списках вказуються: прізвище, ім'я, посада, освіта, найменування документа про освіту, його номер і час видачі, кількість років педагогічної роботи, класи які веде, чи предмети, місячна ставка з урахуванням надбавок, кількість уроків на тиждень. Освіта вчителям встановлюється на підставі дипломів, свідоцтв, або посвідчень про закінчення відповідного навчального закладу. Існує спеціальний перелік учбових закладів, закінчення яких дає право на встановлення заробітної плати і посадових окладів вчителям, викладачам, вихователям та іншим педагогічним працівникам залежно від освіти. Згідно з цим переліком навчальні заклади поділені на 4 групи:

- навчальні заклади, які надають вищу освіту;

- учительські інститути і прирівняні до них навчальні заклади;

- навчальні заклади, які надають середню спеціальну освіту;

- навчальні заклади, які надають середню загальну освіту.

Вчителям, вихователям і іншим працівникам освіти в педагогічний стаж зараховується педагогічна, керівна і методична робота в школах і інших учбових закладах, а також в органах, які здійснюють керівництво учбовими закладами. Заробітна плата педагогічним працівникам визначається виходячи із:

- затвердженого учбового плану;

- встановленого учбового навантаження;

- затверджених ставок заробітної плати, відповідно до кваліфікації; -

- норм додаткової оплати.

Ставки заробітної плати педагогічним працівникам загальноосвітніх шкіл в залежності від освіти поділені на 2 групи:

- які мають вищу освіту;

- які мають середню спеціальну світу.

Місячна заробітна плата педагогічним працівникам визначається шляхом множення ставки заробітної плати на їх фактичне навантаження на тиждень і діленням отриманого добутку на встановлену норму годин на тиждень.

Для розрахунку фонду заробітної плати педагогічним працівникам на рік необхідно мати такі показники:

- загальну кількість ставок на всі класи;

- число ставок на один клас;

- середню місячну ставку вчителя;

- місячний фонд заробітної плати по кожній групі класів.

Для розрахунку цих показників треба знати кількість класів на 1.01. і на 1.09 і кількість годин, встановлених навчальним планом.

Шляхом ділення педагогічних ставок на кількість класів визначаємо число ставок на один клас. Для визначення фонду заробітної плати вчителям на рік місячний фонд множиться на відповідну кількість місяців: для сільських шкіл - 8 і 4 місяці, для міських шкіл - 8,5 і 3,5 місяців. Фонд заробітної плати навчально-допоміжного і адміністративно-господарського персоналу визначається виходячи із типових штатів і посадових окладів (ставок).

Чисельність цього персоналу на початок планового року визначається з врахуванням фактичної наявності і можливого доукомплектування в межах типових штатів, а на кінець року - з врахуванням змін числа класів, учнів і інших показників, залежно від яких встановлюються штати.

Середня ставка заробітної плати на місяць визначається з кожної групи посад навчально-допоміжного і адміністративно-господарського персоналу на підставі наступних документів:

- по персоналу, ставки заробітної плати яким встановлені в залежності від об'єму роботи, освіти - згідно тарифікаційних списків;

- по персоналу, посадові оклади яким встановлені в твердих сумах - згідно з штатним розписом.

Придбання предметів постачання і матеріалів, оплата послуг та інші видатки (1130). Ця категорія включає:

- предмети, матеріали, обладнання та інвентар, включаючи канцелярське, креслярське, письмове приладдя і матеріали.

- медикаменти та перев'язувальні матеріали;

- продукти харчування;

- м'який інвентар та обмундирування;

- оплата транспортних послуг та утримання транспортних засобів;

- оренда та експлуатаційні послуги;

- поточний ремонт обладнання, інвентаря, будівель, споруд та приміщень;

- послуги зв'язку;

- оплата інших послуг та інші види (представницькі видатки, обов'язкові
платежі в бюджет, штрафні санкції, видатки за ліцензування, видатки на сплату держмита тощо).

Видатки на відрядження (код. 1140). До цієї категорії відносяться видатки на оплату проїзду, добових, квартирних під час службових відряджень; відряджень на курси і в навчальні заклади, на сесії, наради і конференції, тобто всі видатки на відрядження, що сплачуються за рахунок бюджетних коштів.

Оплата комунальних послуг та енергоносіїв (код 1160). Сюди відносяться платежі з оплати бюджетними установами:

- теплопостачання;

- водопостачання і водовідведення;

- електроенергії;

- природного газу;

- оплата інших видів енергії (вугілля., дров, інше);

Капітальні видатки (код 2000). Ця категорія включає платежі з метою придбання капітальних активів, стратегічних і надзвичайних запасів товарів, землі, нематеріальних активів, або невідплатні платежі, що передаються отримувачам з метою придбання ними подібних активів, компенсації витрат, пов'язаних з руйнуванням чи ушкодженням основних фондів.

Придбання основного капіталу (код 2100). Дана категорія передбачає витрати на нові або існуючі товари тривалого користування, які купують або створюються власними силами. Ця категорія охоплює лише витрати на товари, термін служби яких перевищує один рік. Сюди відносяться такі види товарів тривалого користування як нерухомі основні фонди, в тому числі житлові споруди, а також рухомі основні фонди, такі як транспортні засоби, устаткування. Ця категорія охоплює також платежі, направлені на модернізацію, продовження термінів служби основного капіталу, підвищення його продуктивності, покращення віддачі основних фондів.

Загальна школа-інтернат - навчально-виховний заклад, який надає допомогу сім'ї у вихованні дітей, реалізації потреб суспільства і держави у загальній середній освіті відповідно до інтересів, здібностей і нахилів особистостей.

Загальноосвітня санаторна школа-інтернат є навчально-виховним лікувально-реабілітаційним закладом, що забезпечує поєднання загальноосвітньої підготовки в обсязі державних вимог до освіти з тривалим оздоровленням, лікуванням та реабілітацією учнів.

За утримання дітей у загальноосвітній школі-інтернаті з батьків або осіб, які їх замінюють, в установленому порядку стягується плата, яка направляється до бюджету. За рішенням державних адміністрацій, на території яких знаходяться школи, батьки або особи, які їх замінюють, в установленому порядку можуть бути звільнені від плати за утримання дітей у школі-інтернаті. Плата за утримання дітей у санаторній школі-інтернаті з батьків не береться.

Вихованці загальноосвітніх інтернатних закладів відповідно до встановлених норм забезпечуються одягом, м'яким інвентарем, предметами особистої гігієни, а також підручниками, шкільними приладдями, іграми та іграшками, матеріалами для організації гурткової роботи, розвитку творчих здібностей.

По закінченні загальноосвітньої школи-інтернату вихованцям видається безкоштовно комплект літнього одягу і взуття, яке було в користуванні під час навчання в школі-інтернаті, а за бажанням батьків та осіб, які їх замінюють, із урахуванням матеріального стану сім'ї може безкоштовно видаватись також комплект зимового одягу і взуття, що було в їхньому користуванні під час навчання.

Фінансово-господарська діяльність загальноосвітньої школи-інтернату
здійснюється на основі кошторису доходів і видатків. 1

Джерелами формування коштів школи-інтернату є:

- кошти місцевого (державного) бюджету, що надходять у розпорядження школи-інтернату;

- кошти, отримані за надання шхолою-інтернатом додаткових освітніх послуг;

- прибутки від реалізації продукції навчально-виробничих майстерень,
підприємств, цехів і господарств, від оренди приміщень, споруд,
обладнання;

- дотації органів державної і місцевої влади;

- кредити банків;

- добровільні грошові внески і спонсорські пожертвування підприємств,.
установ, організацій та окремих громадян, іноземних юридичних і фізичних осіб.

У загальноосвітній школі-інтернаті утворюється фонд загального обов'язкового навчання, який формується з урахуванням матеріально-побутових потреб учнів за рахунок коштів бюджету в розмірі не менше одного відсотка від витрат на її поточне утримання, а також за рахунок коштів, залучених з інших джерел.

У бюджетній класифікації виділено декілька типів шкіл-інтернатів, а саме:

- загальноосвітні школи-інтернати, загальноосвітні санаторні школи-інтернати;

- загальноосвітні школи-інтернати для дітей сиріт та дітей, які залишились без піклування батьків;

-дитячі будинки;

- спеціальні загальноосвітні школи-інтернати, та інші заклади освіти для дітей з вадами у фізичному чи розумовому розвитку;

- загальноосвітні школи соціальної реабілітації.

Школи-інтернати організовані по типу повної середньої освіти із загальним числом вихованців не менше 240 або повної загальної середньої освіти із загальним числом вихованців не менше 280. Наповнення класів становить 35 учнів по І-ІХ класах і 30 учнів - по Х-ХІ класах.

Заробітна плата вчителів шкіл-інтернатів планується як і в загальноосвітніх школах, але додатково передбачається штат вихователів із розрахунків на кожну групу 1 – 9 класівдві ставки і 10-11 класів - одна ставка. Ставка заробітної плати вихователя встановлюється за 5 годин роботи в день. Посадові оклади директорам шкіл-інтернатів, в залежності від числа учнів, встановлені на 50-80% вище окладів директорів. А завідувачам навчальною частиною - на 25% вище окладів завідувачів навчальною частиною загальноосвітніх шкіл. У доповнення до штатів адміністративно-обслуговуючого персоналу загальноосвітніх шкіл встановлюються посади лікаря, медсестри, працівників кухні та інші залежно від кількості учнів в школі-інтернаті.

Вихованці шкіл-інтернатів забезпечуються м'яким інвентарем і обмундируванням. Видатки на це розраховуються за нормами затрат на одного вихованця, які диференціюються за роками перебування вихованців у школах, інтернатах. Видатки на харчування визначаються виходячи із норм на одного вихованця в день і кількості проживаючих в інтернаті вихованців. Ці видатки розраховуються не на весь календарний рік, а на час фактичного перебування вихованців в школі-інтернаті.

На відміну від загальноосвітніх шкіл (де видатки розраховуються на один клас) при зведеному плануванні затрат для шкіл-інтернатів ці видатки визначаються за середніми видатками на одного вихованця.

Дошкільний виховний заклад є закладом освіти, який здійснює завдання щодо задоволення потреб у догляді, оздоровлені, вихованні та навчанні дітей дошкільного віку. До дошкільних виховних закладів належать: дитячі ясла, дитячі садки, дитячі ясла-садки з короткочасним, денним, цілодобовим та цілорічним перебуванням дітей.

До дитячих ясел приймаються діти віком від 2 місяців до 3 років, до дитячого садка - від 3 до 7 років, до дитячих ясел-садка - від 2 місяців до 7 років. За рішенням загальних зборів або ради дошкільного виховного закладу групи можуть комплектуватись з дітей одного і різного віку. У групи з цілодобовим перебуванням приймаються діти віком від 1,5 року.

Режим роботи дошкільного виховного закладу встановлюється місцевими органами державної виконавчої влади, з урахуванням потреб батьків. Початок роботи - не раніше як о 6 годині 30 хвилин, закінчення - не пізніше як о 20 годин 30 хвилин.

Існуюча в даний час ставка заробітної плати вихователям виплачується за 6 годин роботи в день. Наприклад, для дитячого закладу, який працює 10 годин і має три групи, передбачається оплата 30 годин виховної роботи, що відповідає 5 ставкам (або 1,7 ставки на кожну групу). Заробітна плата завідуючих дитячими садками встановлюється залежної від стажу роботи, кількості вихованців, кваліфікації, а також з врахуванням часу роботи дитячого садка.

Витрати на харчування плануються за встановленими грошовими нормами затрат на одну дитину в день.

У дитячих дошкільних закладах передбачаються витрати на придбання іграшок, посібників і матеріалів для занять з дітьми, на проведення дитячих свят, які плануються за нормами на одну дитину в рік.

Бюджетні кошти та інші надходження на утримання вищого закладу освіти повинні використовуватись на придбання предметів постачання і матеріалів, оплату комунальних послуг та енергоносіїв, на виплату заробітної плати, стипендій, створення необхідної матеріально-технічної бази, соціальний розвиток та матеріальне стимулювання трудового колективу.

Крім того, за договорами з підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами вуз може здійснювати додаткові платні послуги навчання за межами, встановленими державними освітньо-професійними програмами, а також надавати інші види платних послуг. Платні освітні послуги не можуть надаватися замість або в межах обсягів основної освітньої діяльності, що фінансується за рахунок бюджетних коштів.

Для планування видатків на вищі навчальні заклади визначається контингент студентів на плановий рік з врахуванням їх випуску і прийому. Розрахунок складається окремо по денному, вечірньому і заочному навчанню.

Для визначення середньорічного числа студентів застосовується формула:

К = К1 -1/2 В + 1/3 П; де:

К - середньорічний контингент студентів;

К1 - контингент на початок року;

В - випуск студентів (випуск планується з 1 липня);

П - прийом студентів (планується з 1 вересня)

При розрахунку середньорічного контингенту студентів враховується можливий відсів студентів.

У фонд заробітної плати вищих учбових закладів включається заробітна плата штатного професорсько-викладацького персоналу, осіб, які залучаються на педагогічну роботу на умовах погодинної оплати, а також заробітна плата адміністративно-технічного, навчально-допоміжного і іншого персоналу.

Фонд заробітної плати професорсько-викладацького персоналу визначається виходячи із двох показників: числа посад і середньої ставки заробітної плати. Число посад визначається за розрахунковим коефіцієнтом виходячи із кількості студентів і аспірантів на одного викладача. Ці коефіцієнти встановлені для вечірніх і заочних відділень з групами вузів і факультетів відповідно до профілю підготовки студентів \ аспірантів, а для денних - за нормами кількості студентів на одного викладача.

Фонд заробітної плати професорсько-викладацького складу розраховується виходячи із середньої ставки заробітної плати по вищому учбовому закладу і середньорічної кількості посад професорсько-викладацького персоналу. Середня ставка заробітної плати приймається виходячи із середньої тарифної ставки, яка роззрахована за штатним розписом.

Фонд заробітної плати керівних, адміністративно-господарських працівників і обслуговуючого персоналу вузів визначається, як правило, в індивідуальному порядку в залежності від обсягу та специфіки роботи учбового закладу, а також затверджених посадових окладів або на підставі типових штатів.

Крім того, в кошторисі доходів і видатків передбачаються затрати (видатки) на придбання предметів і матеріалів, видатки на відрядження, оплату послуг з утримання вищого учбового закладу, оплату комунальних послуг та енергоносіїв, дослідження та розробки.

Значну питому вагу у видатках вузів займають видатки на стипендії. Згідно з новою бюджетною класифікацією витрати на стипендії відносяться до категорії «Субсидії і поточні трансферти» код 1342 - стипендії.

Стипендії - грошове забезпечення, що регулярно надається особам, які навчаються на денних відділеннях за рахунок коштів державного бюджету, а також особам, які проходять підготовку в аспірантурі та докторантурі. Стипендія призначається встигаючим студентам, що мають середній бал успішності 4 і вище. До числа встигаючих належать студенти, які не мають академічної заборгованості за результатами підсумкового контролю. Студентам до першого підсумкового контролю стипендія призначається у мінімальному розмірі.

За особливі успіхи у навчанні та науково-технічній творчості студентам можуть встановлюватися персональні стипендії у межах стипендіального фонду відповідно положення, що затверджується навчальним закладом.

За рішенням ради навчального закладу утворюється фонд соціальної допомоги студентам, аспірантам, докторантам. Вказаний фонд, що утворюється за рахунок нарахування не менше 10% від стипендіального фонду та коштів, одержаних з інших джерел, граничними розмірами не обмежується, і в кінці року невитрачений його залишок до бюджету не вилучається.

Стипендії студентам виплачуються в межах доведених лімітів стипендіального фонду. В межах доведених лімітів навчальні заклади вирішують питання призначення стипендій, забезпечуючи її виплату в першу чергу студентам з числа дітей сиріт і дітей, що залишились без піклування батьків, та малозабезпечених сімей.

До вищих навчальних закладів освіти відносяться також заклади освіти І і ІІ рівнів акредитації. Це:

- коледж - вищий заклад освіти, або структурний підрозділ університету, академії, інституту, який здійснює підготовку фахівців з вищою освітою за освітньо-професійними програмами бакалавра або молодшого спеціаліста з одного (кількох) споріднених напрямків підготовки або спеціальностей;

- технікум - вищий заклад освіти або структурний підрозділ університету
академії, інституту, який здійснює підготовку фахівців з вищою освітою за освітньо-професійними програмами молодшого спеціаліста.

Основними виробничими показниками закладів освіти І і ІІ рівнів акредитації - це число студентів і груп, які визначаються по денному, вечірньому і заочному навчанню. Середньорічна кількість студентів розраховується як і по вищим учбовим закладам III і IV рівнів.

Фонд заробітної плати планується з врахуванням числа груп студентів, які визначаються по перехідних групах виходячи із фактичного наповнювання (25-30 студентів), а для нового прийому - за плановим наповнюванням (по денному відділенню - 30 чоловік, по вечірньому - не менше 20 чоловік в групі). Середньорічна кількість груп визначається в залежності від строків випуску і прийому.

До фонду заробітної плати навчальних закладів І і II рівнів акредитації входить заробітна плата педагогічного персоналу, доплата за перевірку письмових робіт, керівництво предметними комісіями, завідування лабораторіями і кабінетами, класне керівництво, а також заробітна плата учбово-допоміжного і адміністративно-обслуговуючого персоналу. Фонд педагогічної заробітної плати визначається виходячи із середньої ставки педагога і загального числа педагогічних ставок. Ставки заробітної плати педагогам встановлюються в залежності від освіти, кваліфікації і виплачуються в середньому за 3 години викладацької роботи в день, або 720 годин в рік. Усі інші затрати плануються аналогічно як і по вищих учбових закладах III і IV рівнів акредитації.

Професійно-технічна освіта. Професійно-технічний навчальний заклад - це заклад освіти, що забезпечує реалізацію потреб громадян у професійно-технічній освіті, оволодінні робітничими професіями, спеціальностями, кваліфікацією відповідно до їх інтересів, здібностей, стану здоров'я.

До професійно-технічних навчальних закладів належать:

- професійно-технічне училище відповідного профілю;

- професійне училище соціальної реабілітації;

- вище професійне училище;

- художнє професійно-технічне училище;

- вище художнє професійно-технічне училище;

- училище - агрофірма;

- центр професійно-технічної освіти;

- навчально-виробничий центр;

- центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів;

- навчально-курсовий комбінат;

- інші типи навчальних закладів, що надають професійно-технічну освіту.
Засновниками професійно-технічного навчального закладу можуть бути центральні і місцеві органи виконавчої влади, підприємства, установи, організації та їх об'єднання незалежно від форм власності та підпорядкування, а також громадяни України.

Фінансування професійно-технічної підготовки робітників, соціальний захист учнів, слухачів та педагогічних працівників у державних професійно-технічних навчальних закладах у межах обсягів державного замовлення, здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України.

Чисельність навчальних груп в професійно-технічних навчальних закладах для теоретичного навчання встановлена 25-30 учнів. Для виробничого навчання 12-15 учнів. Зведений розрахунок по професійно-технічним закладам складається на підставі середніх норм на одного учня.

Кількість годин викладацької роботи на групу приймається виходячи із встановлених навчальним планом годин обов'язкових занять. В професійно-технічних закладах, де навчання ведеться по декількох спеціальностям, розрахунок кількості годин занять складається окремо по кожній спеціальності. Фонд заробітної плати визначається виходячи із середнього числа педагогічних годин на групу, середньорічної кількості груп і розміру оплати за педагогічну навчальну годину.

Заклади охорони здоров'я - підприємства, установи та організації, завданням яких є забезпечення різноманітних потреб населення в галузі охорони здоров'я, шляхом надання медико-санітарної допомоги, включаючи широкий спектр профілактичних і лікувальних заходів або послуг медичного характеру, а також виконання інших функцій на основі професійної діяльності медичних працівників.

Згідно бюджетної класифікації до закладів охорони здоров'я належать:

- лікарні широкого профілю;

- спеціалізовані медичні заклади;

- поліклініки і амбулаторії;

- спеціалізовані поліклініки;

- загальні і спеціалізовані стоматологічні поліклініки

- фельдшерсько-акушерські пункти

- санітарно-епідеміологічна служба.

Фінансування охорони здоров'я здійснюється за рахунок державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, бюджетів місцевого та регіонального самоврядування, фондів медичного страхування, благодійних фондів та будь-яких інших джерел, які не заборонені законодавством.

Кошти державного бюджету України та місцевих бюджетів, асигновані на охорону здоров'я, використовуються для забезпечення населенню гарантованого рівня медико-санітарної допомоги, фінансування державних і місцевих програм охорони здоров'я та фундаментальних наукових досліджень з цих питань. Обсяги бюджетного фінансування визначаються на підставі науково-обгрунтованих нормативів з розрахунку на одного жителя.