Гігієна як наука, її місце в роботі сучасного лікарів медичного (лікувального) профілю. Мета, завдання та методи досліджень. Розвиток гігієни у Україні. Принципи гігієнічного нормування

Гігієна як наука, її місце в роботі сучасного лікарів медичного (лікувального) профілю. Мета, завдання та методи досліджень. Розвиток гігієни у Україні. Принципи гігієнічного нормування

Гігієна-наука,яка вивчає закономірності впливу навколишнього середовища на організм людини і суспільне здоровя з метою обґрунтування гігієнічних нормативів,санітарних норм і правил та профілактичних заходів,реалізація яких забезпечує оптимальні умови для життєдіяльності людини,збереження і зміцнення її здоровя та запобігання виникненню різноманітних захворювань. Лікар зобов’язаний уміти визначати стан здоровя людини і давати кваліфіковані рекомендації, щодо його збереження та зміцнення. Основою діяльності лікаря має бути не тільки вивчення захворюваності населення, його фізичного розвитку, демографічних показників, а й вивчення та діагностика передпатологічних, до нозологічних станів. Лікар повинен організувати профілактичні огляди населення, брати в них участь і аналізувати результати, проводити гігієнічну, донозологічну діагностику. Лікарю слід знати, що серед населення у 59-80% осіб напружені механізми адаптації, або розвинулись різноманітні форми дезадаптації, і тому він повинен розпізнати не захворювання, а стан здоровя і найперші ознаки його втрати. Концепція донозологічної гігієнічної діагностики ґрунтується на тому, що лікарі мають проводити диспансеризацію всіх груп населення, аналізувати її результати, формувати банк даних про стан здоровя населення.Основною метою гігієни є збереження та зміцнення здоровя людини. Основними періодами розвитку гігієни є емпіричний та експериментально-науковий. Основними завданнями гігієни є вивчення природних та антропогенних факторів навколишнього середовища та соціальних умов життя;Вивчення закономірностей впливу факторів навколишнього середовища на організм людини;Наукове обґрунтування гігієнічних нормативів;Запровадження у практику охорони здоровя гігієнічних нормативів,що були розробленні;Прогнозування санітарної ситуації на ближню та віддалену перспективу. Провідними методами гігієнічних досліджень є епідеміологічний метод,метод санітарного обстеження,метод гігієнічного експерименту,метод санітарної експертизи. Метод санітарного обстеження включає в себе санітарний опис,поглиблене санітарне обстеження. Метод гігієнічного експерименту включає лабораторний гігієнічний експеримент та натуральний гігієнічний експеримент. Принципи гігієнічного нормування:Принцип пріоритету медичних показників;Принцип пороговості;Принцип розподілу об’єктів санітарної безпеки;Принцип диференціації біологічних відповідей;Принцип відносності та періодичного перегляду нормативів;Принцип лабораторного експерименту. Основоположником гігієни як самостійної науки вважають Петенкофера. Марзєєв першим в Україні подав ідею організації санітарно-епідемічних станцій. Він вивчав санітарний сан населених пунктів і складав схеми їхньої реконструкції. Фундатором гігієни як науки в Україні був Суботін. Основними періодами розвитку гігієни є емпіричний та експериментально-науковий. Велике значення в розвитку гігієни мало вчення академіка Павлова про навколишнє середовище й організм людини, про єдність організму і необхідних для його життєдіяльності побутових умов. Над питаннями етіології і профілактики харчових отруєнь в Україні працювали професори Шкавера, Дроботько, Ніколенко. Професор Мульков, Познанський в інституті гігієни дітей і підлітків вивчали різні питання, що стосувалися умов навчання і побуту молодого покоління.

Основні напрямки наукових досліджень сучасної гігієни. Закони гігієни. Питання гігієни у програмі ВООЗ «Здоровя для всіх у 21 столітті». Основи законодавства України про охорону здоровя та санітарно-епідеміологічне населення.

Є три основних напрямки досліджень. Природничий, що охоплює ендо та екзоекологію і сягає від молекулярної екології до біосферної, тобто від екології людини до мікроорганізмів, екологію ландшафтну і космічну, екологію суші та континентальних і морських вод, екологію міських та с/г ландшафтів, або урбоекологію та агроекологію. Другим напрямком є соціальний, що включає такі екології, як медична, правова, політична, економічна, культурна, освітня і виховна, етноекологія. Третім напрямком є технологічний, до нього належить інженерна, промислова, с/г, будівельна, транспортна, радіологічна. Перший закон гігієни про рушійні сили порушення рівня здоров’я людей. Порушення рівня здоров’я людей (хвороба, зниження резистентності, імунного статусу або адаптаційно-компенсаційних можливостей організму), викликане фізичними, хімічними, біологічними, психогенними етіологічними чинниками, може виникнути лише у разі наявності трьох рушійних сил: джерела шкідливості (забруднювача) або комплексу шкідливостей, чинника (механізму) впливу або передачі цього забруднювача і сприйнятливого (чутливого до цього забруднювача) організму. В разі відсутності хоча б однієї з цих умов або рушійних сил процесу зміни рівня здоров’я під впливом чинників навколишнього середовища для даної віково-статевої чи професійної групи людей не станеться. Другий закон гігієнизакон негативного впливу на навколишнє середовище діяльності людей. Незалежно від своєї волі та свідомості, у зв’язку з фізіологічною, побутовою і виробничою діяльністю люди негативно впливають на навколишнє середовище, що тим небезпечніше, чим нижче науково-технічний рівень виробництва, культура населення та соціальні умови життя. Третій закон гігієни закон негативного впливу на навколишнє середовище природних екстремальних явищ навколишнє середовище забруднюється не тільки під впливом фізіологічної, побутової та виробничої діяльності людей, але й під час екстремальних природних явищ, катаклізмів, таких як спалахи на Сонці, вулканічна діяльність, землетруси, активна циклонічна та антициклонічна діяльність тощо. Четвертий закон гігієни закон позитивного впливу на навколишнє середовище людського суспільства в процесі створення сприятливих умов проживання і трудової діяльності людське суспільство залежно від соціального рівня розвитку, культури, досягнень науково-технічного прогресу, економічних можливостей цілеспрямовано позитивно впливає на навколишнє середовище з метою його оздоровлення, запобігаючи забрудненню і тим самим підвищуючи рівень здоров’я населення. П’ятий закон гігієни закон негативного впливу забрудненого (денатурованого) природного навколишнього середовища на здоров’я людиниПід час контакту людини з навколишнім середовищем, забрудненим фізіологічними виділеннями, побутовими або техногенними забруднювачами у кількостях, які перевищують гігієнічні нормативи, неминуче настає зміна рівня здоров’я у бік його погіршання.Шостий закон гігієни закон позитивного впливу природного навколишнього середовища на здоров’я населення.Природні чинники навколишнього середовища (сонце, чисте повітря, чиста вода, доброякісна їжа) позитивно впливають на здоров’я людей, сприяючи його збереженню і зміцненню при доцільному використанні. У травні 1998 р. світовою спільнотою прийнята політика "Здоров'я для всіх у XXI сторіччі", якою передбачено, що до 2010р. всі країни — члени ВООЗ повинні не тільки мати, але й здійснювати політику досягнення здоров'я для всіх відповідно до Загальноєвропейської політики "Здоров'я для всіх" на державному, регіональному і місцевому рівнях. Україна приєдналася до Європейської політики "Здоров'я для всіх у XXI сторіччі". З метою її реалізації в нашій державі розроблено проект Міжгалузевої програми "Здоров'я нації", яка базується на принципах і стратегії ЗДВ. Законодавство України про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення (санітарне законодавство) базується на Конституції України (254к/96-ВР) і складається з Основ законодавства України про охорону здоров'я (2801-12), цього Закону, законів України "Про захист населення від інфекційних хвороб" (1645-14), "Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз" (2586-14), "Про запобігання захворюванню на синдром
набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення", інших нормативно-правових актів та санітарних норм" (1972-12). (Стаття 2 в редакції Закону N 3037-III (3037-14) від 07.02.2002).

Сонячна радіація та її гігієнічне значення (спектр сонячного випромінювання, характеристика фізичних властивостей та біологічної дії, прилади та одиниці вимірювання, можливі зрушення у стані здоровя та захворювання).

Під сонячною радіацією ми розуміємо потік радіації, яке виділяє Сонце, який являє собою електромагнітні коливання різної довжини хвилі. У гігієнічному відношенні особливий інтерес представляє оптична частина сонячного світла, яка займає діапазон від 280-2800нм. Більш довгі хвилі - радіохвилі, більш короткі - гамма-промені,іонізуюче випромінювання не доходять до поверхні Землі, тому що затримуються у верхніх шарах атмосфери, у озоном шарі зокрема. Озон поширений у всій атмосфері, але на висоті близько 35 км формує озоновий шар. Інтенсивність сонячної радіації залежить в першу чергу від висоти стояння сонця над горизонтом. Якщо сонце знаходиться в зеніті, то шлях який проходить сонячні промені буде значно коротший, ніж їх шлях якщо сонце знаходиться у горизонту. За рахунок збільшення шляху інтенсивність сонячної радіації змінюється. Інтенсивність сонячної радіації залежить також від того під яким кутом падають сонячні промені, від цього залежить і освітлювана територія (при збільшенні кута падіння площа освітлення збільшується). Таким чином, та ж сонячна радіація припадає на велику поверхню, тому інтенсивність зменшується. Інтенсивність сонячної радіації залежить від маси повітря через який проходить сонячні промені. Інтенсивність сонячної радіації в горах буде вище ніж над рівнем моря, тому що шар повітря через який проходять сонячні промені будуть менші, ніж над рівнем моря. Особливе значення представляє вплив на інтенсивність сонячної радіації стан атмосфери, її забруднення. Якщо атмосфера забруднена, то інтенсивність сонячної радіації знижується (вмісті інтенсивність сонячної радіації в середньому на 12% менше ніж у сільській місцевості). Напруга сонячної радіації має добовий і річний фон, тобто напруження сонячної радіації змінюється протягом доби, і залежить також від пори року. Найбільша інтенсивність сонячної радіації наголошується влітку, менша - взимку. По своїй біологічній дії сонячна радіація неоднорідна: виявляється кожна довжина хвилі робить різну дію на організм людини. У зв'язку з цим сонячний спектр умовно розділений на 3 ділянки: ультрафіолетові промені, від 280 до 400 нм видимий спектр від 400 до 760 нм інфрачервоні промені від 760 до 2800 нм.

При добовому і річному рік сонячної радіації склад і інтенсивність окремих спектрів піддається змінам. Найбільшим змінам піддаються промені УФ спектру. Інтенсивність сонячної радіації ми оцінюємо виходячи з так званої сонячної постійної. Сонячна постійна - це кількість сонячної енергії що надходить в одиницю часу на одиницю площі, яка розташована на верхній межі атмосфери під прямим кутом до сонячних променів при середній відстані Землі від Сонця. Ця сонячна постійна виміряна за допомогою супутника і дорівнює 1,94 калоріісм2 в хв. Проходячи через атмосферу сонячні промені значно слабшають - розсіюються, відображаються, поглинати. У середньому при чистій атмосфері на поверхні Землі інтенсивність сонячної радіації становить 1, 43 - 1,53. Сонячне голодування, спричинене недостатнім опроміненням організму людини УФ-радіації, котре буває в наших широтах, особливо взимку, може стати причиною зниження адаптаційних можливостей організму до інфекційних і токсичних агентів, порушення обміну речовин, росту захворюваності. Сонячний удар виникає за рахунок місцевого опромінення голови і потилиці. Кістки черепа пропускають довгохвильові промені, і температура між черепною коробкою і мозком може підвищитися до 41 С. При цьому зявляється еритематозне запалення мозкових оболон і виражена дія на мозкові центри, що призводить до головного болю і запаморочення, а згодом до непритомності, судом, порушення серцево-судинної і дихальної систем, у тяжких випадках може настати смерть.

УФ-радіація як виробнича шкідливість (характеристика фізичних властивостей і біологічної дії, прилади та одиниці вимірювання, патологія). Профілактика захворювань при роботі, що пов’язана з впливом УФ-радіації

УФ- промені займають проміжне положення між тепловою радіацією та радіацією що проникає. УФ- промені є довгохвильовою частиною- 315-400 нм (УФ-А), короткохвильовою 280-315 нм (УФ-В) і коротшою ніж 280 нм (УФ-С). Останньою радіацію затримує атмосфера. Найхарактернішою дією УФ променів є фотохімічні реакції. Ці промені також відрізняються високою властивістю поглинатися більшістю тіл, у тому числі й повітрям. У разі їхньої дії на шкіру виникає характерна реакція у вигляді еритеми. Однак ця дія Уф-радіації здійснюється рефлекторним шляхом, а тому проявляється не тільки на шкірі, а й на всьому організмі. В організмі виникають первинні фотоелектричні і подальші складні фотохімічні процеси, внаслідок яких проявляється на шкірі еритема. Довгохвильова УФ-радіація спричинює підвищення температури шкіри і підвищення кровопостачання її опроміненої ділянки за рахунок розширення судин, а дія короткохвильової радіації призводить до зниження температури шкіри та її почервоніння. На місці еритеми набухають клітини епідермісу, зявляється інфільтрат, згодом настає ороговіння, товщина епітелію збільшується і процес закінчується пігментацією опроміненої ділянки шкіри, тобто засмагою. Пігмент меланін, що надає шкіри людини певного кольору, розміщений у клітинах базального шару епідермісу й утворюється внаслідок дії окисного ферменту з безбарвних про пігментів – меланогенів. УФ- промені переважно ушкоджують око(рогівка і конюнктива). Найчастішим ураженням є фотоофтальмія. Вона проявляється болем в очних яблуках, зниженням гостроти зору, фотопсією, гіперемією, набряком конюнктиви, повік і очного яблука, блефароспазмом, сльозотечею, світлобоязню, звуженням зіниць. УФ-промені сприяють утворенню вітаміну Д із провітамінів 7-дегідрохолестерину. Бактерицидна дія УФ-променів використовується на практиці для санації і дезінфекції різних об’єктів різних об’єктів навколишнього середовища. УФ-радіація знезаражує воду від черевнотифозної, кишкової, синьо гнійної паличок, холерного вібріону, підвищує імунно-біологічні властивості організму, під впливом УФ-променів краще відбувається загоєння ран. Запобігти надлишковому випроміненню можна шляхом медичних рекомендацій під час приймання сонячних ванн або під час виконання фізичного навантаження в умовах відкритої атмосфери. Гігієнічні заходи в галузі профілактики УФ-голодування передбачають правильне планування населених пунктів, охорони атмосферного повітря від забруднень, застосування увіолевого засклення вікон та рекомендації щодо тривалішого перебування на відкритому повітрі. Профілактика: одяг з натуральних тканин, головні убори, сонцезахисні та спец. Окуляри, що використовують на виробництві.Прилади для вимірювання: інтенсивності УВФ ►фотохімічним методом за Н.З.Кулічковою: кварцева пробірка з р-м щавлевої кислоти і азотнокислого уранілу. Одиниці вимірювання – мг щавлевої к-ти, що розклалася на см². ►фотоелектричним методом: ультрафіолет метри, уфіметри, фотоінтенсиметри, фото експозиметри. Од. вимір. – мкВт/см² за секунду.Штучнi джерела ультрафіолетового випромiнювання: бактерiцидно увiолева лампа (БУВ-30, БУВ-60),еритемно увiолева лампа (ЕУВ-30), ртутно-кварцева лампа (ПРК). Прилади для фотоелектричного методу вимірювання: фотоiнтенсиметри, ультрафiолетметри, уфiметри, фотоекспозиметри. Одиниці вимiрювання — мкВт/см² за секунду. Прилади для фотохiмiчного методу вимірювання за H.З.Кулiчковою: кварцева пробiрка з розчином щавелевої кислоти та азотнокислого уранiлу.Одиницi вимiрювання — мг щавелевої кислоти, що розклалася на см².

Інфрачервона радіація як виробнича шкідливість (характеристика фізичних властивостей і біологічної дії, прилади та одиниці вимірювання, патологія). Профілактика захворювань при роботі, що пов’язано з впливом ІФ радіації.

Інрачервона сонячна радіація поділяється на короткохвильову 760-1400 нм і довгохвильову 1500-25000 нм. Біологічна дія ІФ радіації полягає в тепловому ефекті. Довгохвильові ІФ промені поглинаються шаром шкіри, а короткі проникають глибше. Непігментована шкіра поглинає 38% ІФ променів, а пігментована 58%. Поглинаючись тканинами організму Іф промені спричиняють підвищення температури опроміненої ділянки шкіри і утворення теплової еритеми. Вони зумовлюють загальну реакцію організму за допомогою численних рецепторних закінчень, що проявляється зміною температури тіла, кровяного тиску, прискорення пульсу, зміною обміну речовин, видільної функції нирок. Наявні зміни з боку ССС і дихальної системи, в органі зору внаслідок чого можливі явища сонячного удару. Сонячний удар виникає за рахунок місцевого опромінення голови і потилиці. Кістки черепа пропускають довгохвильові промені, і температура між черепною коробкою і мозком може підвищитися до 41 С. При цьому зявляється еритематозне запалення мозкових оболон і виражена дія на мозкові центри, що призводить до головного болю і запаморочення, а згодом до непритомності, судом, порушення серцево-судинної і дихальної систем, у тяжких випадках може настати смерть. Штучні джерела випромінювання: ламп солюксі інфраруж, електрокамін, полум’я вогню, тепловипромінюючі поверхні. Прилади для вимірювання: піранометр Янішевського, актинометр Калітіна, актинометр ЛІОТ, пергеліограф. Одиниці вимір.: кал/см² за хвилину, Дж/м² за годинуНедостатність ІЧВ викликає: переохолодження організму, зниження резистентності організму→↑ захворюваності та загострення хрон. патології, простудні захворювання, відмороження. Профілактика: застосування відповідного одягу, головних уборів, взуття, нагріваючих пристроїв, опалення приміщення. Надлишок ІЧВ викликає:еритему, опіки, дерматити, дерматози, алергічні реакції, катаракту, гіповітаміноз водорозчинних вітамінів (які виділяються з потом – у сталеварів), сонячний удар (асептичний менінгіт, розширення судин гол. мозку)Профілактика: застосування відповідного одягу, головних уборів, кондиціювання повітря робочої зони, вентилятори, викор. спеціальних заслонок.

Освітлення та здоровя. Гігієнічні вимоги до освітлення. Методики вивчення і оцінки природного і штучного освітлення. Зрушення у стані здоровя та захворювання, що виникають в умовах недостатнього освітлення, Профілактика міопії у дітей та підлітків. Гігієнічні вимоги до освітлення приміщень: повинно бути за спектром максимально наближеним до природного, достатнім, рівномірним, не повинно погіршувати хімічних та фізичних якостей повітряного середовища, не повинно створювати відблисків та різких тіней.Є подразником зорового аналізатору, відіграє сигнальне значення (біологічний годинник), стимулює ЖТД, обмін р-н, покращує емоційний настрій, ↑ працездатність, забезпечує фотосинтез, фототаксис, стимулює вироблення меланіну, бактерицидна дія, імуностимулююча і теплова дія. Гігієнічна оцінка природнього освітлення описовим методом. Передбачає визначення поверху, на якому знаходиться приміщення, кількості вікон та їх орієнтації і розмірів, типу скла, ступеня його забруднення, ширини простінків, наявності на вікнах та за ними предметів, що затiнюють, характеру і кольору пофарбування стiн, стелi та меблiв. Гігієнічна оцінка природнього освітлення геометричним методом:2.1 Визначення світлового коефіцієнта (відношення площі заскленої частини вікон до площі підлоги, виражене простим дробом):вимірюють сумарну площу заскленої частини вікон S₁, м²;вимірюють площу підлоги, S₂ м²;розраховують світловий коефіцієнт – СК = S₁: S₂=1: n (n розраховують діленням S₂ на S₁ і округляють до цілої величини).2.2. Визначення кута падіння a (кут АВС на найбільш віддаленому від вікон робочому місці, утвореного горизонтальною лінією чи площиною АВ від робочого місця до нижнього краю вікна (підвіконня) та лінією (площиною) від робочого місця до верхнього краю вікна АС) У зв’язку з тим, що цей кут утворює з лінією засклення вікна прямокутний трикутник, то його визначають за тангенсом – відношенням висоти вікна ВС над рівнем робочого місця (протилежний катет) до відстані від вікна до робочого місця АВ (прилеглий катет). За значенням тангенсу в таблиці 3 знаходять кут падіння a.tg a = ВС/АВ2.3. Визначення кута отвору g (кута САD, під яким з робочої точки видно ділянку неба). Цей кут визначають як різницю між кутом падіння a та кутом затінення b-кутом DАВ на робочому ж місці між горизонталлю та площиною від робочого місця до вершини затінюючого об’єкта – будівлі, дерев, гір. Для визначення кута затінення знаходять на вікні точку перетину лінії (чи площини) від робочого місця до вершини затінюючого об’єкту Д, ділять величину катета ВД на АВ (тангенс кута затінення), а в таблиці знаходять кут затінення b.tg b = ВД/АВ. кут отвору – g =Ða - Ðb 2.4. Визначення коефіцієнта заглиблення приміщення. Це вiдношення вiдстані вiд вiкна до протилежної стiни до вiдстані вiд верхнього краю вiкна до пiдлоги. Величина коефіцієнта заглиблення повинна бути не більш ніж 2. 3. Гігієнічна оцінка природнього освітлення світлотехнічним методом за допомогою люксметра: 3.1 Визначення коефіцієнта природної освітленості — це процентне вiдношення освiтленостi горизонтальної поверхнi всерединi примiщення до освiтленості розсіяним світлом подібної горизонтальної поверхнi пiд вiдкритим небом. Освiтленiсть вимiрюється люксметром, а потiм за допомогою формули визначається коефіцієнт природної освітленості: КПО= Е прим/Е від.*100%, КПО— коефіцієнт природної освітленості (%);Е прим. — освітленість всередені приміщення (лк); Е від. — освітленість під відкритим небом (лк).4. Гігієнічна оцінка штучного освітлення описовим методом. Передбачає визначення виду освiтлення, кількості світлоточок, типу ламп (лампи розжарювання або люмiнiсцентнi лампи) та їх кiлькості, типу освiтлювальної арматури, її стану, висоти пiдвiшування ламп тощо.5. Гігієнічна оцінка штучного освітлення розрахунковимметодом:5.1. Визначення рівномірності освітлення.Рiвномiрнiсть освітлення визначається за величиною площi примiщення, що припадає на одну свiтлоточку. Освiтлення вважається рiвномiрним, якщо на кожну свiтлоточку припадає не більш ніж 8—9 м²­.5.2 Визначення достатності освітлення. Достатнiсть освiтлення визначається за величиною питомої потужностi, тобто за показниками кількості Вт, що припадають на 1 м²приміщення. Для лампрозжарювання достатня питома потужність складає 36 Вт/м², для люмiнiсцентних ламп — 24 Вт/м².6. Гігієнічна оцінка штучного освітлення світлотехнічним методом за допомогою люксметра:На робочому місці за допомогою люксметра визначається рівень освітленності та порівнюється з нормативними значеннями. Якщо визначення проводять вдень, то спочатку слід визначити освітленність, створену змішаним освітленням, штучним і природним, потім при вимкненому штучному освітленні. Різниця між отриманими даними і буде величиною освітленності, створена штучним освітленням. Інтенсивність штучного освiтлення у випадку застосування в навчальному приміщенні ламп розжарювання повинна бути не меншою ніж 150 лк, у випадку застосування люмінісцентних ламп — не меншою ніж 300 лк. Недостатність видимого випромінювання викликає: передчасну втому→ перевтому→ невроз, ↓ резистентності організму→ ↑ захворюваності та загострення хрон. патології, міопію, сколіози, кіфози.Профілактика міопії: порушення зору залежить від спадковості та гігієнічних умов праці, і це потребує особливого спостереження за освітленням робочого місця, за якістю навчальних посібників,за відстанню тексту, який читається з дошки.

Атмофера як елемент біосфери та фактор здоровя (структура, склад, властивості, можливі зрушення у стані здоровя та захворювання). Способи охорони атмосферного повітря від забруднення. Атмосфера – газоподібна оболонка, що оточує нашу планету. Суміш газів, яка становить атмосферу, називається повітрям. Залежно від складу і властивостей атмосферу поділяють на 5 шарів: Тропосферу (8-10 км) – активний рух повітря, осередок водяної пари. Стратосферу (до 60 км) – розріджене повітря, є озон.Мезосферу (60-80 км). Термосферу (80-100 км) – електропровідна оболонка. Екзосферу (понад 100) - сфера розсіювання. Склад атмосферного повітря: Азот – безб. газ, без запаху і смаку, малоактивний, не підтримує дихання і горіння. Є складовою АК, відіграє роль у колообігу р-н. Бере участь у створенні рівня атмосферного тиску, потрібного для ЖТД.Кисень – безб. газ, розч. у воді, потрібен для дихання, горіння і гниття. Джерелом кисню є фотосинтез.СО₂ (0,03%) – впливає на нормальний процес дихання. Озон (О₃) – захищає від дії УФВ.Інертні гази.Водяна пара – створює тепловий режим Землі. Постійні атмосферні забруднення несприятливо впливають на заг. захворюваність населення: ↓ імунітет, вплив на органи дихання (катари ВДШ, ларингіт, ларинготрахеїт, фарингіт, бронхіт, пневмонії), серцево-судинні захворювання, а також мутагенна, канцерогенна, гонадотоксична, тератогенна, алергенна, ембріотоксична і атеросклеротична дія.Смог– сльозотеча, різь в очах, нудота, гол. біль, сухий кашель, задишка, заг. Слабкість. Сірка – бронхіт, бронх. астма, емфізема легень. СО₂ - погіршує стан тканинного дихання, ф-ю ЦНСі ССС. Сполуки азоту - емфізема легень, звуж. дих. шляхів, набряк легень та ін..Охорона повітря від забруднень: Створення нової промислової технології без викидів в атмосферу, замкнених технологічних циклів. Заміна шкідливих р-н у виробництві на менш шкідливі і утилізація відходів.Правильне і раціональне зонування території міст і викор. очисних споруд, озеленення міст

Метеорологічні фактори як виробнича шкідливість. Класифікація і характеристика мікроклімату. Зрушення у стані здоровя та захворювання, що зумовлені впливом метеофакторів. Заходи щодо профілактики. Мікроклімат, або метеорологічні умови, виробничого середовища включає t повітря, його вологість і рух, випромінювання від нагрітого обладнання та матеріалів, що обробляються, та виробів, а під час роботи в умовах відкритої атмосфери – і сонячне випромінювання. Мікроклімат ґрунту й виробничих приміщень тісно пов`язаний із метеорологічними умовами атмосфери, порою дня, сезоном року, умовами повітряного обміну, а тому характеризується великою динамічністю.Розрізняють 1 виробничий мікроклімат з оптимальними (комфортними) метеорологічними умовами 2 мікрок-т з переважно конвекційним тепловиділенням 3 радіаційний мікрок-т з переважним виділенням променевого тепла 4 мікрок-т зі значним виділенням вологи 5 охолоджувальний мікрок-т (холодильники, бродильні відділи пивоварних заводів, пароплавобудівельні виробництва тощо). 6 мікрок-т на відкритих робочих майданчиках і територіях (будівельні роботи, лісозаготівельні, с/г, рибні промисли тощо). Порушення терморегуляції в умовах перегрівання організму призводить до виникнення гострих захворювань – гіпертермії та судомної хвороби, вищої захворюваності від загальнолюдської на такі хвороби, як грип, ГРВІ, пневмонія, функціональними порушеннями з боку ССС (міокардіопатія, склеротичні зміни клапанів і судин, порушення судинного тонусу тощо), патологічні зміни з боку ЦНС (захворювання периферійної та вегетативної НС), захворювання органів травлення, порушення компенсаторно-захисних механізмів.Профілактичні заходи, спрямовані на оздоровлення умов праці в гарячих цехах: 1.Механізація, автоматизація та роботизація тяжких робіт, які виконуються в умовах гарячого мікрок-ту; 2 Введення дистанційного управління агрегатами з метою віддалення робітників від джерел тепла. 3 Зміна технологічного процесу та введення нових технологій 4 Забезпечення термоізоляційними пристроями стінок печей та нагрівальних поверхонь інших джерел тепла. 5 Влаштування водяних завіс і спеціальних азбестових і металевих екранів та щитів для захисту від джерела тепла. Водяна завіса завтовшки 1мм є достатньою, щоб поглинути всю теплову радіацію від відкритою нагрівальної печі. 6 Влаштування вентиляції-аерації, метою якої є забезпечення виходу назовні нагрітого повітря через шахти і вікна у верхній зоні приміщення. Кондиціонери, загальне та місцеве провітрювання цехів. 7 Організація повітряного душування 8 Застосування спеціального захисного одягу 9 Розроблення раціональних режимів праці та відпочинку з обов`язковими додатковими перервами для нормалізації і полегшення терморегуляції 10 Застосування підсоленої (0,5% NaCl) газованої води для пиття. 11 Організація кімнат відпочинку зі спеціальним мікрокліматом 12 Організація запобіжних і періодичних (1 раз на 24міс) медичних оглядів робітників і службовців, які працюють в умовах високої t та інтенсивного теплового випромінювання. До роботи в умовах високої t не повинні допускатися особи із захворюваннями ССС, субкомпенсованим туберкульозом легенів, різко вираженими органічними захворюваннями ЦНС, екземою, дерматитом, глаукомою. Охолоджувальна дія спричинює в організмі первинну реакцію звуження судин шкіри, зниження t шкіри та зменшення тепловіддачі, втрату чутливості, відчуття затерпання та утруднення рухів. Робітники холодних цехів можуть хворіти на невралгію, міалгію та міозит, ревматизм, грип, хвороби дихальних шляхів. До профілактичних заходів у холодних цехах із несприятливим мікрокліматом належать механізація та автоматизація робіт, перехід на нові технологічні процеси, влаштовувати тамбури, робити стіни та перекриття, утеплювати вікна й двері, а зовнішні двері доповнювати тепловими повітряними завісами, забезпечення робітників теплим одягом і влаштування спеціально відведених приміщень, де б вони періодично могли прогрітися. До роботи в умовах низької температури не повинні допускатися особи із захворюваннями периферичної НС, невритом, невралгією, захворюваннями суглобів, м`язів, нирок і легенів.

Атмосферний тиск як виробнича шкідливість (біологічна дія, прилади та одиниці вимірювання, патологія). що дорівнює 760 мм рт.ст. при 0^оС на широті 45^оС над рівнем моря, вважається нормальним. У синоптичні практиці для визначення тиску переважно використовують мілібари (мб), а в Міжнародній системі одиниць (СІ) атмосферний тиск визначають у гектопаскалях (гПа). 1мб = 1013гПа (10130Па). Прилади для вимірювання атмосферного тиску: барометр-анероїд, чашковий барометр, барограф. Тиск повітря змінюється залежно від висоти шару повітря, густини і прискорення сили тяжіння, котра своєю чергою змінюється зі зміною географічної широти і висоти над рівнем моря. У разі підйому тиск повітря закономірно зменшується. Тиск над материками збільшується взимку й зменшується влітку. Протягом доби тиск може коливатися в межах 20-30мб, особливо в помірних широтах, де циклонічна діяльність найактивніша.Дії підвищеного тиску зазнають водолази та особи, які працюють на різних будівельних роботах під водою або під землею в дуже насичених водою ґрунтах, працівники метрополітену. Підвищений атмосферний тиск застосовують також у медичній практиці, зокрема під час хірургічних втручань (операційні барокамери). Для добування ґрунту та виконання будівельних робіт під водою або під водоносними шарами ґрунту використовують споруду, що називається кесоном. Кесонна камера – це закритий з боків та згори і відкритий знизу резервуар із залізобетону. На кожні 10м глибини потрібне підвищення тиску в кесоні на 101,3кПа (1атм). Водолазів забезпечують індивідуальними дихальними апаратами і скафандрами, в які стиснене повітря подається через спеціальні шланги.У виконанні кесонних і глибоководних робіт розрізняють три періоди: компресії, перебування в умовах підвищеного тиску, декомпресії. Під впливом підвищеного тиску відбувається втискання барабанної перетинки, що може спричинити погіршення слуху. Інвагінація барабанної перетинки, зумовлена високим тиском, призводить до гострого болю, а часом і до розриву перетинки. Унаслідок компресії настає також стиснення живота, опускання діафрагми, зменшується частота дихання та серцевих скорочень. Найнебезпечніший період декомпресії, що характеризується виведенням газів із організму, які розчинилися в його тканинах (не завжди гази встигають виділитися із закінченням декомпресії, тому перехід потрібно здійснювати поступово). У разі швидкого переходу азот виділяється в кров зі швидким утворенням пухирців. За норм.атм.тиску в 100см³ крові розчинено 1,8см³ азоту, з підвищенням тиску до 405,3 кПа (4атм) ця кількість досягає 3,9 см³. Азот із розчиненого стану переходить у газоподібний і, з`являються пухирці газу. Якщо пухирці більші за від просвіту судини, вони її закупорюють і на цьому відрізку циркуляція крові припиняється. Так розвивається кесонна хвороба. Вона супроводжується болем у суглобах і м`язах кінцівок та живота. Закупорювання судин мозку, серця, легенів є загрозливим явищем і призводить до виникнення параплегій, моноплегій, парезів нижніх кінцівок, судом, колапсу, інфаркту та набряку легень. Потерпілого слід негайно помістити в лікувальний шлюз – барокамеру, де в умовах швидкого підвищення тиску тканини звільняються від газу, який дифундує в кров, а потім при повільній декомпресії поступово виділяється через легені альвеол. Після виходу потерпілого зі шлюзу рекомендують гарячі сухоповітряні та тепловодяні бані, фізіотерапію та засоби, що збуджують ССС. Не слід допускати до праці в умовах високого тиску осіб з утрудненою дихальною функцією – аденоїдами, поліпами, атрофічним катаром слизової оболонки носової частини глотки. Ефективною є заміна азоту, що входить до складу повітря, вдихуваного водолазами, на гази, які погано розчиняються в крові (гелій і аргон). Слід застосовувати драбинчасту декомпресію (із зупинками на різних глибинах). Усі робітники повинні щотижня проходити лікарський контроль.Також вплив атмосферного тиску на організм проявляється в умовах гірського клімату або під час висотних польотів. Знижений тиск діє через падіння парціального тиску кисню, що зменшується пропорційно атмосферному. Розрізняють гостру, підгостру та хронічну форми гірської хвороби. Гостра та підгостра форми розвиваються під час піднімання вгору, а хронічна частіше виникає в аборигенів гір. Клінічна картина гірської хвороби характеризується скаргами на задишку, серцебиття, слабкість, втому, сонливість, головний біль, зниження апетиту, метеоризм, нудоту, іноді блювання, носові кровотечі, загальні покриви та слизові оболонки стають ціанотичними. На висоті 5000м може настати непритомність. Розрізняють легкий, середній і тяжкий ступені прояву всіх типів гірської хвороби. Профілактика цих патологічних станів полягає в медичному відборі осіб для праці в таких умовах, використанні кисневого обладнання, відповідного одягу та харчування. Для підвищення стійкості організму потрібно тренуватися в умовах барокамери та високогір`я.

Вентиляція приміщень та її гігієнічне значення. Гігієнічна характеристика систем, видів та пристроїв для вентиляції приміщень. Показники якості повітря та ефективності вентиляції у приміщенні Є фактори, які впливають на природну вентиляцію: різниця температури в приміщені і за його межами та підсилений тиск на стіни, сила вітру, витяжні і вентиляційні канали, наявність рефлекторів на даху будинків. Види вентиляції за способом надходження повітря в приміщення: природна, штучно-вентиляційна, штучно-припливна, штучно-припливно-витяжна. Причини погіршення здоровя в приміщенні з поганою вентиляцією: теіонізація, накопичення антропоксинів. Визначення ефективностi природної венти