Оформлення таблиць, графіків, рисунків

Якщо в тексті роботи або додатках містяться таблиці, графіки, рисунки або інші ілюстративні матеріали, то вони повинні бути оформлені відповідним чином. Зокрема, по-перше, в тексті повинно бути покликання на відповідну таблицю/графік/рисунок тощо, і, по-друге, кожна таблиця/графік/рисунок повинні бути пронумеровані та підписані (наприклад, таблиця 1. Назва таблиці (стислий опис представлених в таблиці даних), або рис. 1. Назва рисунку (стислий опис того, що зображено). Підписи таблиць розміщують над таблицями – слово Таблиця центрується по правому краю, назва таблиці по центру. Підписи графіків, діаграм та рисунків розташовують під відповідними зображеннями по центру.

УВАГА! Під кожною таблицею має бути посилання на джерело із зазначенням сторінки/сторінок.

Оформлення цитат та посилань у тексті

У своїх наукових роботах студенти обов’язково мають подавати покликання на літературу, джерела та матеріали, на основі яких написана наукова робота. Такі покликання дають змогу відшукати документи і перевірити достовірність відомостей про цитування документа, дають необхідну інформацію щодо нього, допомагають з’ясувати його зміст, мову тексту, обсяг, належність до предметного поля певної науки. Варто покликатися на останні видання публікацій[2].

Цитати

Цитата – це уривок з наукового чи іншого твору в його автентичному формулюванні, який подається з обов'язковим покликанням на його автора та джерело цитування. Цитати використовуються з метою краще розкрити певну ідею, підкріпити аргументацію, проілюструвати погляди інших авторів тощо. Цитати оформляються за принципом прямої мови. На початку та кінці цитати ставляться лапки.

Цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського тексту і без перекручень думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без перекручення авторського тексту і позначається трьома крапками. Їх ставлять у будь-якому місці цитати (на початку, всередині, наприкінці).

Кожна цитата обов’язково супроводжується посиланням на джерело [3].

Після цитати в лапках у текст вписується квадратна дужка, за нею – номер позиції публікації чи джерела та сторінка, з якої запозичена цитата, наприклад: [32, c. 245].

Цитати не повинні становити більше 15 % роботи.

Перефразування

Якщо студент посилається не на прямий текст, а наводить узагальнену думку автора, то висловлювання не береться у лапки, а в квадратних дужках вказується: [див. докладніше: 32, c. 245-260].

Якщо студент просто зазначає монографію або статтю, без виділення певної їхньої частини, фрагменту чи сторінки, то у квадратних дужках вказується лише номер позиції у списку джерел та наукової літератури, без зазначення конкретної сторінки (наприклад, [32])

Крапка наприкінці фрази ставиться не перед квадратними дужками, а ПІСЛЯ них: [32, c.245].

 

 

Покликання внизу сторінки [4]

Покликання можуть містить уточнення, які доповнюють чи пояснюють інформацію в тексті (наприклад, визначення певного терміну, опис/характеристика соціологічного дослідження тощо) або у випадку цитування реквізитів відповідної позиції джерела чи літератури. У цьому разі зазначаються всі реквізити джерела чи літератури відповідно до вимог (за виключенням загальної кількості сторінок); в покликанні відзначається лише сторінка, з якої запозичена цитата. Наприклад, Тьоніс Ф. Спільнота та суспільство / Ф. Тьоніс // Пер. з нім. – К.: Дух і Літера, 2005. – С. 39. У першому покликанні на це джерело його назва і вихідні дані вказуються повністю, у наступних – пишеться: Там само. – С. ….

Всі покликання внизу сторінки, які зустрічаються в тексті, нумеруються наскрізно.

 

 

Оформлення джерел та наукової літератури

Мінімальна кількість позицій у Списку джерел і наукової літератури для:

· курсової роботи – 25-30;

· бакалаврської роботи – 30-40;

· магістерської роботи – 40-50.

Для випускної дипломної роботи бажане використання максимально до 10% позицій іншомовних видань у списку наукової літератури.

Нумерація кожної позиції у списку джерел та наукової літератури є наскрізною, проте сам список розбивається на дві частини.

І. Список джерел (формується зі статистичних даних, законодавчих актів, збірок документів, даних соціологічних досліджень у табличній чи схематичній формі (без наукових коментарів), а також із матеріалів опитувань/фокус-груп чи поглиблених інтерв’ю тощо, зібраних самим студентом.

Якщо студент здійснював кількісне опитування, то його дані займають одну позицію в списку джерел (наприклад: 12. Матеріали опитування студентів природничих і гуманітарних факультетів Львівського національного університету імені Івана Франка, проведеного.... (дата проведення); генеральна сукупність (опис), вибіркова сукупність (характеристики).

Якщо студент застосовував якісні методи дослідження, то у списку джерел кожний транскрипт інтерв’ю чи фокус-групової дискусії або інші одержані дані займають окрему позицію і нумеруються окремо (наприклад: 13. Транскрипт інтерв’ю, проведеного з..........

(вказати ім’я[5] респондента)... (місце та дата проведення). 14. Транскрипт інтерв’ю, проведеного... тощо.

 

ІІ. Список наукової літератури - містить позиції по кожній монографії, збірці, статті і нумерується як продовження попередньої (наприклад, якщо у списку джерел налічується 25 позицій, то список наукової літератури розпочинається з 26-ої позиції).

УВАГА! Позиції в списку джерел і наукової літератури розміщуються в порядку розташування літер в абетці.

УВАГА! Позиція публікації з Інтернету вказується за абеткою у частині ІІ, тобто у списку наукової літератури, а не в частині І, тобто не у джерелах. Позиція з Інтернету вказується у частині І серед джерел лише тоді, коли студент посилається на законодавчі акти чи інші документи, розміщені на Інтернет-сайтах.

 

Головна вимога до укладання списку використаних джерел – однотипне оформлення та дотримання чинного державного стандарту на бібліографічний опис творів друку. Для більш докладного ознайомлення з правилами оформлення наукової літератури дивіться наступні матеріали.

Приклади оформлення бібліографічного опису (відповідно до вимог Вищої Атестаційної Комісії Україні). Режим доступу: http://www.vak.org.ua/docs/news/nakaz_26_01_08.doc

Стандарт університету. Бібліографічний опис у списку використаних джерел: загальні вимоги і правила складання. СТУ 73.1-02070987.02:2009. Режим доступу: http://www.lnu.edu.ua/Geninf/standart_.htm

Приклади оформлення літератури відповідно до цих вимог представлені в ДОДАТКУ 2.

 

Оформлення додатків

Кожен додаток повинен мати назву. Якщо додатків є декілька, то кожний додаток розпочинається з нової сторінки і має свою назву, наприклад:

Додаток 1. Програма соціологічного дослідження на тему “...”

Додаток 2. Порівняльні дані…..

Додаток 3. Узагальнені результати…. опитування/Транскрипти/Таблиці тощо.

Обсяг роботи

Рекомендований обсяг для

· курсової роботи – 25-30 сторінок;

· бакалаврської дипломної роботи – 35-40 сторінок;

· магістерської дипломної роботи – 45-50 сторінок основного тексту.

Основний текст включає в себе вступ, розділи та висновки роботи.

 

 

ЗМІСТ ТЕКСТОВОЇ ЧАСТИНИ РОБОТИ

 

Вступ

 

Вступ містить у собі наступні обов’язкові складові:

Актуальність теми (формулюється у двох частинах: практичній та теоретичній):

1) практична актуальність – слід вказати, яке значення має обрана тема для життя сучасного суспільства, чому вона становить суспільну проблему тощо. Тут доцільно використати статистичні матеріали загального характеру, які б підтвердили суспільну значущість обраної проблеми дослідження. Наприклад: якщо студентом обрана тема трудової міграції, то доречно показати, якими є масштаби цього явища (дані офіційної та неофіційної статистики) тощо;

2) теоретична актуальність – вимагає показати, хто з дослідників і як розробляв обрану тему, якими є їхні основні здобутки і чого бракує в їхніх працях. Після цього аналізу наявних публікацій студент має зробити висновок про те, яким є загальний ступінь розробленості проблеми у науковій літературі, що саме залишилося недослідженим чи малодослідженим і який аспект проблеми студент виділяє для власного дослідження.