Амортизаційна політика підприємства і шляхи її покращення. Прискорена амортизація

Амортизаційна політика підприємства і шляхи її покращення. Прискорена амортизація

Для забезпечення безперервного процесу виробництва необхідне постійне відтворення фізично спрацьованих і технічно застарілих засобів праці. Відшкодування зносу діючих основних фондів та накопичення сум коштів, потрібних для придбання нових засобів праці здійснюється шляхом нарахування амортизації.

Амортизація – це поступове погашення вартості основних фондів (ОФ) шляхом перенесення її на вартість виготовленої продукції. Норми амортизації (встановлений розмір амортизаційних відрахувань за певний період часу, виражений у відсотках до їх первісної або переоціненої вартості) використовуються для розрахунку суми амортизаційних відрахувань:

А= (В_п*Н_ам)/100%

А – сума амортизаційних відрахувань; Н_ам – норма амортизації; В_п – початкова вартість ОФ

Н_ам=(В_п- В_в)/(В_п х Т_сл) х 100%

 

Т_сл – термін служби; В_в – відновна вартість ОФ

Спрощено норми амортизації розраховуються як величини, обернено пропорційні термінам корисної експлуатації окремих видів необоротних активів.

Підприємство самостійно визначає тер­мін корисного використання об'єкта, виходячи із режиму своєї роботи, ступеня завантаження основних фондів у виробничому процесі, зносу об'єкта та інших факторів.

Сума накопиченої амортизації за час експлуатації об'єкта основних фондів являє собою вартісний вираз його зносу.

Ефективне функціонування підприємства в ринкових умо­вах потребує проведення ним виваженої амортизаційної полі­тики, яка забезпечить своєчасне оновлення основних фондів і одночасно дасть змогу тримати ціни на власну продукцію не вищими за їх середньоринковий рівень.

У практиці господарювання підприємства може бути засто­сований один з кількох методів нарахування амортизації: пря­молінійний (або рівномірний), зменшуваної залишкової вартості, зменшуваного подвійного залишку, куму­лятивний, виробничий.

Роз­глянемо порядок визначення амортизаційних відрахувань на основі кожного методу.

Прямолінійний метод.

За цим методом річна сума амортизації визначається діленням вар­тості, що амортизується, на очікуваний період використання об'єкта ос­новних засобів.

Недоліки: не враховує моральне зношування, відмінність виробничої потужності об'єкта основних засобів у різні роки його експлуатації, не вра­ховує необхідність збільшення витрат на ремонт в останні роки експлуа­тації об'єкта.

2. Амортизаційні відрахування за методом зменшення балансового залишку визначаються за допомогою фіксованого (постійного) відсотка від залишкової вартості об'єкта. Норма амортизації в цьому випадку розраховується так:

^t√(ліквідаційна вартість/первісна вартість)

де t — термін корисної експлуатації об'єкта

За даним методом річні амортизаційні відрахування протягом періоду експлуатації постійно зменшуються і в результаті не повністю компенсують амортизовану вартість основних фондів.

Метод прискореного зменшення балансового залишку.

Згідно з цим методом річна сума амортизації визначається як добуток балансового залишку об'єкта на початок звітного періоду та норми аморти­зації, яка обчислюється із терміну корисного використання об'єкта і по­двоюється. Ліквідаційна вартість об'єкта в такому разі не береться до уваги.

Суму амортизації останнього року розраховують у такий спосіб, щоб балансовий залишок об'єкта наприкінці періоду його експлуатації був не менший, ніж його ліквідаційна вартість.

Прискорена амортизація забезпечує, по-перше, прискорене відновлення об’єктів основних засобів; по-друге, є гарантією про­ти втрат від морального зношування основних засобів, викликаних шви­дшим заміщенням їх вартості.

4. Метод суми чисел (кумулятивний) також характеризується постійним зменшенням річних амортизаційних відрахувань. На від­міну від методу зменшення балансового залишку він забезпечує повне відшкодування балансової вартості основних фондів. Річна норма амортизації за цим методом визначається діленням кіль­кості років, що залишились до кінцевого використання об'єктів основ­них засобів, на суму чисел від одиниці до числа, яке дорівнює встановле­ній тривалості використання цього виду основних засобів.

5. Виробничий метод. У цьому випадку нарахування амортизації здійснюється залежно від виробітку об'єкта за увесь період екс­плуатації у відповідних одиницях виміру (кількість виготовленої продукції, відпрацьовані години, величина пробігу тощо). Сума амортизації визначається як добуток фактичного обсягу про­дукції за звітний період та виробничої ставки амортизації.

Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням частини вартості об'єкта, яка амортизується, на загальний обсяг продукції (робіт, по­слуг), який підприємство очікує виробити (виконати) з використанням цього об'єкта.

Виробнича ставка амортизації:

(Ва) = (ПВ – ЛВ)/обсяг випуску продукції за певний період часу

Сума амортизаційних відрахувань за певний період часу = обсяг випуску х Ва

Нарахування амортизації здійснюється щомісячно. Розмір амортизаційних відрахувань за місяць визначається шляхом ділення річної суми амортизації на 12. Нарахування амортизації починається з місяця, наступного за місяцем, у якому об’єкт основних засобів став придатним для корисного використання. Припинення нарахування амортизації відбувається, починаючи з місяця, наступного за місяцем вибуття об'єкта основних фондів.

Нарахування амортизації також призупиняється на період реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консер­вації об'єкта основних фондів.

Підприємство може застосовувати норми і методи аморти­зації, передбачені податковим законодавством..

Не підлягають амортизації та проводяться за рахунок відповідних джерел фінансування такі витрати:

Ø бюджетів на будівництво та утримання споруд благоуст­рою житлових будинків, придбання і зберігання бібліо­течних та архівних фондів;

Ø бюджетів на будівництво та утримання автомобільних доріг загального користування;

Ø на придбання та зберігання Національного архівного фонду України, а також бібліотечного фонду, що фор­мується та утримується за рахунок бюджетів, бібліотеч­них і архівних фондів;

Ø на придбання, ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих основних фондів.

Для оцінки ефективності використання оборотних засобів застосовують такі показники оборотності.

1. Коефіцієнт оборотності (К_об) характеризує кількість оборотів оборотних засобів за певний період, як правило, за рік. Обчислюється за формулою

К_об=Q_р/S_ноз

Q_р – обсяг реалізації продукції у вартісних одиницях

S_ноз – середньорічний залишок нормованих оборотних засобів.

2. Коефіцієнт завантаження (закріплення) (К_зав) є величиною, оберне­ною до коефіцієнта оборотності. Він показує, скільки оборот­них засобів припадає на одну грошову одиницю реалізованої продукції:

К_зав=1/К_об

К_зав=S_ноз/Q_р

3. Тривалість обороту (Т_о) характеризує тривалість одно­го обороту оборотних засобів підприємства в днях і обчислю­ється за формулою

Т_о=Т/К_об

де Т – кількість календарних днів протягом року.

4. Рентабельність оборотних засобів (R_о.з) характеризує ефективність використання підприємством оборотних засобів і показує, скільки прибутку припадає на 1 грн. коштів, спрямованих на формування оборотних засобів:

R_оз= П_о.д/S_оз

де П_о.д– прибуток підприємства від операційної діяльності за підсумками роботи за рік, грн.;

S_оз–середньорічна вартість оборотних засобів підприємства, грн..

Ефективне використання оборотних коштів є важливим завданням підприємства і повинно забезпечуватись приско­ренням їх оборотності на всіх стадіях кругообігу.

Планування прибутку та рентабельності

Кінцевим позитивним результатом господарської діяльності будь-якого підприємства є прибуток. Прибуток визначається як перевищення доходів підприємства над його витратами.

Важливе місце у фінансовій політиці підприємства посідає розподіл та використання прибутку як основного джерела фі­нансування його інвестиційних потреб і задоволення економіч­них інтересів власників. Основними принципами розподілу прибутку є такі:

Ø прибуток, отриманий підприємством у результаті його господарської діяльності розподіляється між державою та підприємством як господарюючим суб'єктом; частка
прибутку, що надходить до держави, визначається встановленими законодавством ставками податку;

Ø визначення напрямів використання прибутку, що зали­шається у розпорядженні підприємства, знаходиться у його компетенції.

Порядок розподілу та використання чистого прибутку, тоб­то прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства після сплати податків та обов'язкових платежів, фіксується у статуті підприємства.

В умовах ринкових відносин велике значення має обґрун­тування співвідношень у спрямуванні прибутку на цілі вироб­ничо-технічного розвитку, соціального розвитку, формування фінансового резерву, на виплати засновникам (власникам), ди­віденди акціонерам тощо. Разом з тим, прибуток є джерелом сплати підприємством штрафних санкцій, здійснення відраху­вань на благодійні цілі, а також використовується для пога­шення кредитів, отриманих на інвестиційні цілі.

Фонд розвитку виробництва є власним джерелом підпри­ємства, що застосовується для фінансування витрат, пов'язаних зі зростанням виробництва, технічним переозброєнням, вдосконаленням технології виробництва та інших потреб, що забезпечують розвиток та зміцнення матеріально-технічної ба­зи підприємства.

Формування власного резервного (страхового) фонду здій­снюється на випадок різкого погіршення фінансового стано­вища у результаті тимчасової зміни ринкової кон'юнктури, стихійних лих тощо.

Чистий прибуток також є джерелом виплат доходів заснов­никам (власникам) підприємства, а для акціонерних підпри­ємств – виплат дивідендів акціонерам.

Для стимулювання зацікавленості працівників у досягненні високих результатів праці на підприємстві може створюватись фонд споживання. За рахунок коштів цього фонду здійснюються виплата винагороди за підсумками року, одноразові преміювання окремих працівників за виконання особливо важ­ливих виробничих завдань, виплата премій за інші досягнення в роботі, а також надання одноразової матеріальної допомоги працівникам підприємства.

Показники рентабельності є відносними характеристиками фінан­сових результатів та ефективності діяльності підприємства.

1. Рентабельність ресурсів (активів) підприємства за прибутком від звичайної діяльності — це прибуток від звичайної діяльності, що припадає на одиницю коштів, інвестованих в активи підприємства:

Рзв.д. = Пзв.д. / А

де Пзв.д. — прибуток від звичайної діяльності підприємства, гр. од.; А — середня сума активів підприємства, гр. од..

2. Рентабельність ресурсів (активів) за чистим прибутком виз­начає, який чистий прибуток припадає на одиницю коштів, інвесто­ваних в активи підприємства:

Ра = ЧП / А

де ЧП — чистий прибуток підприємства за звітний період, гр. од..

3. Рентабельність власного капіталу визначає, який чистий при­буток припадає на одиницю власного капіталу підприємства:

Рв.к. = ЧП / ВК

де ВК — середня сума власного та прирівняного до нього капіталу підприємства, гр. од..

4. Рентабельність виробничих фондів — це чистий прибуток, що припадає на одиницю вартості виробничих фондів:

Рв.ф. = ЧП / Вв.ф.

де Вв.ф. — середня вартість виробничих фондів підприємства, гр. од..

5. Рентабельність реалізованої продукції визначає, який прибуток припадає на грошову одиницю виручки від реалізації продукції:

Рпр. = Пр / Qр

де П — прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг), гр. од..

Амортизаційна політика підприємства і шляхи її покращення. Прискорена амортизація

Для забезпечення безперервного процесу виробництва необхідне постійне відтворення фізично спрацьованих і технічно застарілих засобів праці. Відшкодування зносу діючих основних фондів та накопичення сум коштів, потрібних для придбання нових засобів праці здійснюється шляхом нарахування амортизації.

Амортизація – це поступове погашення вартості основних фондів (ОФ) шляхом перенесення її на вартість виготовленої продукції. Норми амортизації (встановлений розмір амортизаційних відрахувань за певний період часу, виражений у відсотках до їх первісної або переоціненої вартості) використовуються для розрахунку суми амортизаційних відрахувань:

А= (В_п*Н_ам)/100%

А – сума амортизаційних відрахувань; Н_ам – норма амортизації; В_п – початкова вартість ОФ

Н_ам=(В_п- В_в)/(В_п х Т_сл) х 100%

 

Т_сл – термін служби; В_в – відновна вартість ОФ

Спрощено норми амортизації розраховуються як величини, обернено пропорційні термінам корисної експлуатації окремих видів необоротних активів.

Підприємство самостійно визначає тер­мін корисного використання об'єкта, виходячи із режиму своєї роботи, ступеня завантаження основних фондів у виробничому процесі, зносу об'єкта та інших факторів.

Сума накопиченої амортизації за час експлуатації об'єкта основних фондів являє собою вартісний вираз його зносу.

Ефективне функціонування підприємства в ринкових умо­вах потребує проведення ним виваженої амортизаційної полі­тики, яка забезпечить своєчасне оновлення основних фондів і одночасно дасть змогу тримати ціни на власну продукцію не вищими за їх середньоринковий рівень.

У практиці господарювання підприємства може бути засто­сований один з кількох методів нарахування амортизації: пря­молінійний (або рівномірний), зменшуваної залишкової вартості, зменшуваного подвійного залишку, куму­лятивний, виробничий.

Роз­глянемо порядок визначення амортизаційних відрахувань на основі кожного методу.

Прямолінійний метод.

За цим методом річна сума амортизації визначається діленням вар­тості, що амортизується, на очікуваний період використання об'єкта ос­новних засобів.

Недоліки: не враховує моральне зношування, відмінність виробничої потужності об'єкта основних засобів у різні роки його експлуатації, не вра­ховує необхідність збільшення витрат на ремонт в останні роки експлуа­тації об'єкта.

2. Амортизаційні відрахування за методом зменшення балансового залишку визначаються за допомогою фіксованого (постійного) відсотка від залишкової вартості об'єкта. Норма амортизації в цьому випадку розраховується так:

^t√(ліквідаційна вартість/первісна вартість)

де t — термін корисної експлуатації об'єкта

За даним методом річні амортизаційні відрахування протягом періоду експлуатації постійно зменшуються і в результаті не повністю компенсують амортизовану вартість основних фондів.