Структура і значення собівартості

Собівартість - це сукупність витрат, виражена в грошовій формі, яка йде на виробництво і збут продукції. Витрати на виробництво створюють виробничу собівартість, а витрати на виробництво і збут - повну собівартість промислової продукції. Метою обліку собівартості продукції є своєчасне, повне і достовірне визначення фактичних витрат, пов'язаних з виробництвом і збутом продукції, а також контроль за використанням матеріальних, трудових і грошових ресурсів.

До собівартості входять такі витрати:

- матеріальні витрати;

- відрахування на соціальні заходи;

- витрати на оплату праці;

- амортизація основних засобів і нематеріальних активів;

- інші витрати.

Собівартість - це грошовий вираз безпосередніх витрат підприємства, пов'язаних з виробництвом і реалізацією продукції, виконаних робіт та наданих послуг.

До матеріальних витрат належать витрати на:

- сировину і матеріали, які купують у сторонніх підприємств та організацій (вони є необхідним компонентом для виготовлення продукції);

- придбані матеріали, які використовуються у процесі виробництва продукції, запасні частини для ремонту обладнання, знос інструментів, спецодягу та інше;

- придбані комплектуючі вироби і напівфабрикати, що потребують монтажу або додаткової обробки;

- роботи і послуги виробничого характеру, які виконуються сторонніми підприємствами (проведення окремих операцій, досліди у цехах, визначення якості сировини і матеріалів, транспортні послуги);

- витрати, пов'язані з використанням природної сировини;

- придбання у сторонніх підприємств будь-якого палива;

- придбання енергії всіх видів, що використовується на технологічні, енер­гетичні, рухомі та інші виробничі потреби підприємства.

Вартість матеріальних ресурсів формується, виходячи з цін їх придбання на день оприбуткування (без ПДВ), включаючи націнки і комісійні винагоро­ди постачальникам та інше.

До витрат на оплату праці належать:

- витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати, обчислені згідно з прийнятою підприємством системою оплати праці, включаючи будь-які види грошових і матеріальних доплат;

- виплати, передбачені законодавством про працю, за невідпрацьований на виробництві час, оплата щорічних відпусток, оплата праці працівників, яким не виповнилося 18 років, та інші виплати; витрати пов'язані з підготовкою (навчанням) і перепідготовкою кадрів;

- виплати громадянам за виконання робіт (послуг) згідно з договорами гро­мадсько-правового характеру;

- виплата звільненим працівникам вихідної допомоги і середнього заробітку.

Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норм часу, виробітку, обслуговування, посадових обов'язків). Вона визначається у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників і посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата — це винагорода за роботу поверх встановленої норми, за трудові досягнення і винахідництво та за особливі умови праці.

До відрахувань на соціальні засоби належать:

- відрахування на обов'язкове державне соціальне страхування, включаючи відрахування на обов'язкове медичне страхування, обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття, соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві;

- відрахування на обов'язкове державне пенсійне страхування, а також на додаткове пенсійне страхування.

До амортизації основних засобів і нематеріальних активів належить:

- витрати на повне відновлення основних засобів, капремонт;

- амортизаційні відрахування на надані в оперативну і фінансову оренду основних засобів.

До витрат, пов'язаних з поліпшенням основних засобів відносяться витрати на утримання та експлуатацію приміщень житлового фонду, які належать юридичним особам, основною діяльністю яких є надання платних послуг з туристичного обслуговування сторонніх громадян чи здавання таких приміщень в оренду (найом) стороннім громадянам або організаціям у порядку, визначеному Законом.

До інших витрат належать:

- службові відрядження в межах норм, передбачених законодавством;

- оплата робіт (послуг) консультаційного й інформаційного характеру;

- оплата робіт із сертифікації продукції;

- оплата вартості ліцензій та інших державних дозволів для здійснення господарської діяльності підприємства;

- витрати на перевезення працівників до місця роботи і назад у напрямках, що не обслуговується пасажирським транспортом загального користування;

- платежі по обов'язковому страхуванню майна;

- витрати на оплату процентів по фінансових кредитах, одержаних для по­повнення власних оборотних засобів, придбання основних засобів і нематеріальних активів;

- витрати, пов'язані з оплатою послуг комерційних банків;

- витрати на виготовлення і придбання бланків цінних паперів;

- витрати на гарантійний ремонт і обслуговування виготовленої продукції;

- витрати на реалізацію продукції;

- нарахування на заробітну плату і авторські винагороди творчих працівників;

- податки, за винятком передбачених Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», збори і інші обов'язкові платежі;

- витрати внаслідок технічного неминучого браку.

Калькуляція - це обчислення собівартості одиниці продукції, виконаних робіт та послуг, а також заготівельної собівартості матеріальних цінностей та засобів виробництва за елементами витрат.

Значення обліку собівартості:

По-перше, зниження витрат на одиницю продукції дає змогу збільшити обсяг виробництва на підприємстві при наявних ресурсах, забезпечити тим самим прискорення оборотності оборотних засобів.

По-друге, зниження собівартості є істотним джерелом зростання прибутковості (дохідності) виробництва, а отже, підвищення конкурентоспроможності підприємства.

По-третє, зменшення видатків матеріальних ресурсів в обробних галузях сприяє економії капітальних вкладень у галузях добувної промисловості.

По-четверте, зниження собівартості продукції - реальна основа зниження цін, а отже, підвищення життєвого рівня населення.

Залежно від обсягу витрат на промисловому підприємстві розрізняють цехову, виробничу і повну собівартість продукції.

Цехова собівартість включає витрати, пов'язані з виготовленням продукції. Такий вид собівартості існує тільки в цехах, де виробляється продукція.

Виробнича собівартість охоплює виробничі видатки підприємства в цілому, її нараховують, додаючи до цехової собівартості загальнозаводські та інші цільові видатки.

Повна собівартість містить витрати підприємства на випуск і реалізацію продукції. Для її обчислення до виробничої собівартості додають позавиробничі видатки.

Головними шляхами зниження собівартості продукції є:

- механізація і автоматизація виробництва;

- застосування прогресивних технологій;

- прогресивні зрушення у структурі виробництва;

- спеціалізація і кооперування виробництва;

- удосконалення структури управління;

- здешевлення утримання апарату управління;

- раціональне розміщення виробництва;

- зниження цін на засоби виробництва, економічне стимулювання економії живої та уречевленої праці.

Основні поняття і терміни:

Витрати виробництва — сукупність живої та уречевленої праці на ви­готовлення продукції.

Валові витрати - постійні і змінні витрати в сукупності.

Бухгалтерські витрати — це плата підприємства постачальникам за ре­сурси.

Економічні витрати - сума зовнішніх і внутрішніх платежів.

Постійні витрати - витрати, величина яких не змінюється залежно від зміни обсягу виробництва. Постійні витрати підлягають оплаті навіть в умо­вах простою підприємства.

Змінні витрати - витрати, величина яких змінюється залежно від зміни обсягу виробництва.

Середні витрати — сума постійних і змінних витрат в розрахунку на оди­ницю продукції.

Граничні витрати - додаткові витрати, пов'язані з виробництвом ще од­нієї додаткової одиниці продукції.

Прибуток – це різниця між сукупним доходом (виторгом) і сукупними витратами.

Собівартість - це грошовий вираз безпосередніх витрат підприємства, пов'язаних з виробництвом і реалізацією продукції, виконаних робіт та на­даних послуг.

Калькуляція - це обчислення собівартості одиниці продукції, виконаних робіт та послуг, а також заготівельної собівартості матеріальних цінностей та засобів виробництва за елементами витрат.

 

 

Приклади розв’язку задач:

1. Внаслідок збою у роботі комп’ютера фірми зникла необхідна інформація про її витрати. Головний бухгалтер зміг відновити лише деякі дані. Спробуйте розрахувати решту даних, заповнивши таблицю:

 

Q	FC	VC	TC	ATC	AVC	AFC	MC

 

Розв’язок:

1) Якщо є AFC10, то можна порахувати FC10:

FC10 = AFC10 ∙ Q10 = 100, постійні витрати однакові для усіх обсягів випуску, тому заносимо цей результат в усі колонки.

2) Нам відомі FC20 і VC20, можемо розрахувати ТС20: ТС20 = FC20 + VC20 = 280

3) Нам відомі АТС10, можемо розрахувати ТС10: ТС10 = АТС10 ∙ Q10 = 200

4) Нам відомі ТС10, FC10, можемо розрахувати VC10: VC10 = ТС10 – FC10 = 100

5) Нам відомі ТС30, FC30, можемо розрахувати VC30: VC30 = ТС30 – FC30 = 290

6) Ми маємо всі дані для розрахунку середніх витрат:

АТС = ТС / Q; АVC = VC / Q; AFC = FC / Q:

АТС0 = -; АТС20 = 14; АТС30 = 13;

АVC0 = -; АVC10 = 10; АVC20 = 9; АVC30 = 9,7;

AFC0 = -; AFC20 = 5; AFC30 =3,3.

7) Ми маємо всі дані для розрахунку граничних витрат:

МС = ∆ТС / ∆Q:

МС10 = (ТС10 – ТС0) / (Q10 – Q0) = 10; МС20 =8; МС30 = 11.

Відповідь: загальна інформація про витрати виробництва фірми має вигляд:

Q	FC	VC	TC	ATC	AVC	AFC	MC
				-	-	-	-
					9,7	3,3

 

Питання для самоконтролю:

1. Які з перерахованих витрат не відносяться до постійних:

А) витрати на будівлі, спорудження, устаткування;

Б) податки на нерухомість;

В) зарплата управлінському персоналу;

Г) зарплата найманим працівникам.

2. Які з перерахованих витрат не відносяться до змінних:

А) витрати на сировину; Б) податки з продаж;

В) зарплата управлінському персоналу; Г) зарплата найманим працівникам.

3. Які з перерахованих витрат відносяться до постійних:

А) витрати на сировину; Б) витрати на заробітну плату найманих робітників;

В) оплата праці охоронців; Г) податок з продаж.

4. Які з перерахованих витрат відносяться до змінних:

А) оплата праці охоронців; Б) оплата праці управлінського персоналу;

В) оплата праці прибиральниці; Г) оплата праці найманих працівників.

5. За якою формулою розраховують середні сукупні витрати:

А) АТС = ТС / Q; Б) АFC = TFC / Q; В) АVC = TVC / Q; Г) МС = ∆ТС / ∆Q.

6. За якою формулою розраховують середні змінні витрати:

А) АТС = ТС / Q; Б) АFC = TFC / Q; В) АVC = TVC / Q; Г) МС = ∆ТС / ∆Q.

7. За якою формулою розраховують середні постійні витрати:

А) АТС = ТС / Q; Б) АFC = TFC / Q; В) АVC = TVC / Q; Г) МС = ∆ТС / ∆Q.

8. За якою формулою розраховують граничні витрати:

А) АТС = ТС / Q; Б) АFC = TFC / Q; В) АVC = TVC / Q; Г) МС = ∆ТС / ∆Q.

9. Що розуміють під прибутком:

А) різницю між виторгом і витратами виробництва;

Б) різницю між доходом і витратами виробництва;

В) різницю між виручкою і витратами виробництва;

Г) усі відповіді помилкові.

10. В якому з визначень вірно надається характеристику собівартості:

А) сукупність витрат, виражена в грошовій формі;

Б) грошовий вираз безпосередніх витрат підприємства, пов'язаних з виробництвом і реалізацією продукції, виконаних робіт та на­даних послуг;

В) відповіді А), Б) вірні;

Г) відповіді А), Б) помилкові.