Стаття 215 (колишня стаття 159)

Окрім нормальної заміни чи смерті, обов’язки члена Комісії закінчуються з відставкою або примусовим звільненням.

Вакансія, що з’явилась, заповнюється, на залишок терміну повноважень даного члена на посаді, новим членом, призначуваним за спільною згодою урядів держав-членів. На підставі одноголосно прийнятого рішення, Рада може вирішити, що таку вакансію не потрібно заповнювати.

У випадку відставки, примусового звільнення чи смерті Голова замінюється на залишок терміну його повноважень. Процедура, викладена у статті 214(2), застосовується при заміні Голови.

Окрім випадку примусового звільнення згідно зі статтею 216, члени Комісії обіймають свої посади, поки їх не замінять у встановленому порядку.

Стаття 216 (колишня стаття 160)

Якщо будь-який член Комісії перестає відповідати умовам, необхідним для виконання його обов’язків, або якщо його визнано винним у серйозному порушенні, Суд може, за поданням Ради чи Комісії, примусово його звільнити.

Стаття 217 (колишня стаття 161)

Комісія може призначати заступника Голови або двох заступників Голови з числа своїх членів.

Стаття 218 (колишня стаття 162)

1. Рада і Комісія консультуються між собою і за спільною згодою приймають рішення щодо методів своєї співпраці.

2. Комісія повинна прийняти свої Правила процедури з метою забезпечити власну діяльність та діяльність своїх підрозділів відповідно до положень цього Договору. Вона забезпечує публікацію цих Правил.

Стаття 219 (колишня стаття 163)

Комісія працює під політичним керівництвом свого Голови.

Комісія діє за наявності більшості її членів, як це передбачено відповідно до статті 213.

Засідання Комісії вважаються дійсними лише за присутності тієї кількості членів, яка визначена Правилами процедури.

Секція 4. Суд

Стаття 220 (колишня стаття 164)

Суд забезпечує дотримання законності при тлумаченні та застосуванні положень цього Договору.

Стаття 221(колишня стаття 165)

Суд складається з 15 Суддів.

Суд засідає у повному складі. Він може, однак, формувати палати, кожна з яких складається з трьох, п’яти чи семи суддів, як для проведення певних попередніх розслідувань, так і для винесення рішення в певних категоріях справ відповідно до правил, що регулюють ці питання.

Суд засідає у повному складі на вимогу держави-члена або інститута Співтовариства, який є стороною в процесі розгляду справи у суді.

На вимогу Суду, Рада може, на підставі одноголосно прийнятого рішення, збільшити кількість суддів і зробити необхідні поправки до другого і третього пунктів цієї статті та до другого пункту статті 223.

Стаття 222 (колишня стаття 166)

Суду допомагають вісім Генеральних адвокатів. Однак дев’ятий Генеральний адвокат буде призначений на період від 1 січня 1995 до 6 жовтня 2000 року.

Обов’язком Генерального адвоката, який діє з повною об’єктивністю і незалежністю, є представлення на відкритому судовому засіданні мотивованого висновку по справах, які розглядає Суд, з метою допомогти Суду у виконанні завдань, покладених на нього статтею 220.

За вимогою Суду Рада може, на підставі одноголосно прийнятого рішення, збільшити кількість Генеральних адвокатів та внести необхідні поправки до третього пункту статті 223.

Стаття 223 (колишня стаття 167)

Судді та Генеральні адвокати обираються з числа осіб, незалежність яких не підлягає сумніву, і які мають кваліфікацію, необхідною для призначення на найвищі судові посади у 92

своїх країнах, або які є юрисконсультами з визнаною компетентністю; вони призначаються за спільною згодою урядів держав-членів на термін шість років.

Кожні три роки відбувається часткова заміна суддів. Вісім і сім суддів заміняються навперемінно.

Кожні три роки відбувається часткова заміна Генеральних адвокатів. Чотири Генеральні адвокати заміняються щоразу.

Судді та Генеральні адвокати, терміни повноважень яких закінчуються, мають можливість бути переобраними.

Судді обирають президента Суду зі свого числа на термін трьох років. Він може переобиратися.

Стаття 224 (колишня стаття 168)

Суд призначає свого Секретаря та встановлює правила, що регулюють виконання ним службових обов’язків.

Стаття 225 (колишня стаття 168а)

1. Суд Першої Інстанції додається Суду з юрисдикцією розглядати у першій інстанції, з правом апеляції до Суду, з питань права, на умовах, визначених у Статуті, окремі категорії позовів або справ, визначених відповідно до умов, викладених в пункті 2. Суд Першої Інстанції не має компетенції проводити слухання чи приймати рішення з питань, приюдиціальних звернень згідно зі статтею 234.

2. На вимогу Суду і після консультацій з Європейським Парламентом та Комісією, Рада, діючи на підставі одноголосно прийнятого рішення, визначає категорії позовів чи справ, згаданих у пункті 1, та склад Суду Першої Інстанції, і приймає необхідні поправки і додаткові положення до Статуту Суду. Якщо Рада не вирішить інакше, положення цього Договору стосовно Суду, зокрема положення Протоколу про Статут Суду, застосовуються і до Суду Першої Інстанції.

3. Члени Суду Першої Інстанції обираються з числа осіб, незалежність яких не підлягає сумніву, і які мають кваліфікацією, необхідну для призначення на найвищі судові посади у своїх країнах, або які є юрисконсультами з визнаною компетентністю; вони призначаються за спільною згодою урядів держав-членів на термін шість років. Кожні три роки відбувається часткова заміна суддів. Члени, які йдуть у відставку, можуть бути обрані повторно.

4. Суд Першої Інстанції розробляє свої Правила процедури за домовленістю із Судом. Ці Правила вимагають одноголосного схвалення Радою.

Стаття 226 (колишня стаття 169)

Якщо Комісія вважає, що держава-член не виконує своїх зобов’язань щодо цього Договору, вона подає мотивований висновок з цього питання після надання можливості зацікавленій державі представити свої міркування.

Якщо ця держава не виконує положень висновків в період, вказаний Комісією, остання може передати справу на розгляд Суду.

Стаття 227 (колишня стаття 170)

Держава-член, яка вважає, що інша держава-член не виконує своїх зобов’язань щодо цього Договору, може звернутися з цього приводу до Суду.

До того як держава-член звертається з позовом проти іншої держави-члена щодо припущеного порушення зобов’язань стосовно цього Договору, вона звертається з цього приводу до Комісії.

Комісія надає мотивовані висновки, після чого кожна із зацікавлених держав-членів отримує можливість представити власні аргументи та міркування щодо тверджень іншої сторони як усно, так і письмово.

Якщо Комісія не надає висновків протягом трьох місяців з початку отримання звернення для розгляду, їх відсутність не повинна заважати зверненню з позовом до Суду.

Стаття 228 (колишня стаття 171)

1. Якщо Суд вважає, що держава-член не виконує своїх зобов’язань щодо цього Договору, він вимагає від такої держави вжити необхідних заходів для виконання рішення Суду.

2. Якщо Комісія вважає, що держава-член не вжила таких заходів, то, після надання державі можливості представити свої міркування, вона видає обґрунтоване висновки, вказуючи на пункти, з яких зазначена держава-член не виконує рішення Суду Юстиції.

Якщо відповідна держава-член не спромоглася здійснити заходи, спрямовані на виконання рішення Суду, протягом визначеного Комісією часу, остання може передати справу на розгляд Суду. При цьому вона повинна вказати розмір одноразової суми чи штрафу, сплачуваного державою-членом, які вона вважає відповідними у даній ситуації.

Якщо Суд вважає, що зазначена держава-член не виконує його рішення, він може накласти на неї одноразову сумму або штраф.

Ця процедура не суперечить статті 227.

Стаття 229 (колишня стаття 172)

Регламенти, прийняті спільно Європейським Парламентом і Радою, або самою Радою, відповідно до положень цього Договору, можуть надавати Суду необмежену юрисдикцію стосовно санкцій, зазначених у таких регламентах.