Заміщення факторів виробництва

 

Аналіз ізоквант можна використовувати для визначення можливостей заміщення одного фактора виробництва іншим у процесі їх використання. Гранична норма технологічного заміщення працею капіталу (MRTSLK) визначається розміром капіталу, який може замінити кожна одиниця праці, не викликаючи при цьому зміни обсягів виробництва:

 

MRTSLK = -DK/DL. (5.2)

 

Форма ізокванти (випукла до початку системи координат) показує, що гранична норма технологічного заміщення зменшується при просуванні вниз вздовж ізокванти. Це означає, що кожна година людської праці здатна замінити все меншу кількість капіталу. Причина зменшення граничної норми технологічного заміщення полягає в тому, що фактори виробництва мають властивість доповнювати один одного. Кожен з них не може робити те, що може робити інший, або якщо й може, то гірше.

Граничну норму технологічного заміщення факторів виробництва можна розрахувати не тільки через зіставлення їх приростів, але й через граничні продукти. Дійсно, якщо при зменшенні капіталу з К₁ до К₂ та зростанні праці з L₁ до L₂ (див.5.2) виробник залишається на тій самій ізокванті, то справедливою буде така рівність:

 

DL MPL = - DK MPK. (5.3)

 

Тоді:

MRTSLK = -DK/DL = MPL / MPK. (5.4)

 

Оскільки залежність (5.4) характеризує нахил ізокванти в кожній точці кривої, то в подальшому викладенні вона буде використана нами для обгрунтування точки рівноваги виробника.

Хоча спадна гранична норма технологічного заміщення працею капіталу є властива для абсолютної більшості виробничих процесів, існує цілий ряд винятків, де ця залежність дещо інакша. Розглянемо кілька з них.

1. Фактори виробництва можуть використовуватися лише у певній пропорції. Прикладом є співвідношення комп’ютерів та операторів ПЕОМ. Якщо кількість годин роботи комп’ютера протягом робочого дня фіксована, то збільшення кількості операторів не приведе до зростання обсягів продукції. Справедливим буде також зворотне твердження: при фіксованій кількості операторів неможливо досягти зростання обсягів виробництва за рахунок збільшення кількості комп’ютерів. У цьому ви-

K

 

 

Q₃

Q₂

Q₁

 

L

Рис.5.7. Ізокванти при фіксованій пропорції факторів виробництва

 

падку ізокванта матиме вигляд прямого кута, а гранична норма технологічного заміщення дорівнюватиме нулю (рис.5.7).

2. Повне заміщення факторів виробництва. За такої умови ізокванта мала б вигляд прямої лінії з постійним нахилом, який дорівнює 1. Однак цю ситуацію слід розглядати лише як теоретичну абстракцію: в реальному житті повне заміщення факторів виробництва в принципі не можливе.

 

Зміна масштабу виробництва

 

На відміну від короткотермінового періоду в довгостроковому періоді всі фактори виробництва змінні. Якщо зберегти припущення, що для виробництва використовується тільки два фактори (праця та капітал) і технологія залишається незмінною, то зростання виробництва в довготерміновому періоді можна розглядати як таке, що відбувається при незмінному співвідношенні факторів виробництва. Це означатиме, що виробництво збільшуватиметься тоді, коли використання його факторів зростатиме по променем, спрямованим від початку координат (рис.5.8). При цьому можливі кілька варіантів реакції середнього продукту на збільшення масштабів виробництва: 1) зростаюча; 2) нейтральна; 3) спадна. Тут проявляються різні наслідки так званого ефекту масштабу виробництва.

Зростаюча реакція середнього продукту відбувається на позитивний ефект збільшення масштабів виробництва. Він може досягатися за рахунок таких факторів:

1. Поділ праці. На більших підприємствах можлива глибша внутрішня спеціалізація., що дає ефект росту продуктивності праці і, отже, зменшення затрат.

2. Поліпшення управління. Поглиблена спеціалізація поширюється і на управлінську діяльність. Поява управлінців, які спеціально займаються маркетингом, рекламою, постачанням, організацією науково-технічних робіт тощо, допомагає збільшити ефективність діяльності підприємства в цілому, що проявляється в зростанні середнього продукту.

3. Збільшення масштабів виробництва найчастіше не вимагає пропорційного збільшення всіх ресурсів. Скажімо, витрати часу лектора не збільшаться, якщо в аудиторії на лекції буде не одна, а дві групи студентів.

К

 

Q = 80

150

Q= 50

120

100

Q= 30

 

100 120 150 L

 

Рис. 5.8. Збільшення виробництва у довготерміновому періоді

 

Нейтральна реакція середнього продукту на зростання масштабів виробництва означає, що незалежно від розмірів підприємства та обсягів продукції, яка на ньому виробляється, середня продуктивність факторів залишається незмінною.

Разом з тим, можлива й така ситуація, коли зростання масштабів виробництва негативно позначається на середньому продукті: його рівень зменшується. Справа в тому, що збільшення виробництва може призвести до виникнення проблем, з якими зтикається підприємство. Це, насамперед, значна інерція великих систем і втрата ними гнучкості, вкрай необхідної в умовах нестабільного ринку. Крім того, фірма може вийти за межі порогу керованості: занадто великі розміри створюють громіздку систему управляння, розвивають бюрократичні тенденції, що негативно позначається на ефективності управлінських рішень.

При аналізі динаміки середнього продукту в довготерміновому періоді для одного й того самого підприємства на різних дільницях збільшення обсягів виробництва, як правило, виявляються всі з перелічених реакцій. Їх комбінація багато в чому залежить від специфіки галузі, ринкової ситуації тощо. Детальніше про це йтиметься в наступній темі.

 

 

ВИСНОВКИ

 

1. Функція виробництва ілюструє максимальний обсяг продукції, який форма може виробити для кожної певної комбінації ресурсів.

2. Ізокванта – це крива, яка показує всі комбінації ресурсів, що забезпечують рівень виробництва. Функцію виробництва фірма можна зобразити серією ізоквант, що асоціюються із різними рівнями виробництва продукції.

3. У короткостроковому періоді один чи два ресурси процесу виробництва фіксовані, тоді як у довгостроковому всі вхідні фактори потенційно змінні.

4. Виробництво з одним змінним ресурсом (працею) можна описати в показниках середньої продуктивності праці (якою визначають продуктивність праці середньостатистичного робітника) і граничної продуктивності праці (якою визначають продуктивність праці останнього робітніка, що приєднався до процесу виробництва).

5. Згідно із законом спадної віддачі (ефективності), коли обсяги одного чи двох ресурсів фіксовані, змінний ресурс (як правило, праця) схильний мати граничну продуктивність, яка у міру зростання обсягу данного ресурсу зменшується.

6. Ізокванти завжди відхиляються вниз, оскільки гранична продуктивність усіх вхідних ресурсів додатна. Форму кожної з ізоквант можна передати граничною нормою технології заміни в кожній точці ізокванти. Гранична норма технологічної заміни капіталу працею є тією величиною, на яку можна зменшити обсяг капіталу при використанні додаткової одиниці праці так, щоб обсяг продукції залишався незмінним.

7. Можливості заміщення одних ресурсів у процесі виробництва іншими змінюються від функції виробництва, в якій вхідні ресурси можна легко замінити один одним, до тієї функції виробництва в якій відношення потрібних ресурсів фіксоване (виробнича функція з фіксованим співвідношенням).

8. У достроковаму періоді увага зосореджується на питаннях вибору фірмою розмірів або масштабу діяльності. Постійна віддача від масштабів означає, що подвоєння обсягу всіх ресурсів призводить до збільшення удвічі обсягу продукції.

9. Зростаюча ввідача від маштабів спостерігається тоді, коли обсяг продукції при збільшенні обсягів ресурсів зростає більш як удвічі, тоді як спадна віддача від масштабів виникає тоді, коли обсяг продукції збільшується менш як удвічі.

 

 

Вивчення матеріалу, поданого в теми 5, передбачає засвоєння таких термінів і понять:

Виробництво;

виробнича сітка;

виробнича функція;

гранична норма технологічного заміщення;

граничний продукт змінного фактора;

довготерміновий період;

закон спадаючої граничної продуктивності;

зтрати факторів виробництва;

ізокванта;

карта ізоквант;

короткотерміновий період;

середній продукт змінного фактора;

сукупний продукт змінного фактора;

технологія;

 

ВПРАВИ ДО ТЕМИ 5

Вправа 1. Для кожного положення, що наводиться далі, знайдіть відповідний йому термін або поняття серед запропонованих:

 

1. Процес впливу на речовину природи з метою надання їй якостей і форми, придатних для задоволення потреб.

2. Збільшення обсягу виробництва більш швидкими темпами ніж збільшення затрат усіх використаних для виробництва ресурсів.

3. Все те, що виробник закуповує для використання у виробничих цілях.

4. Крива, що поєднує усі комбінації ресурсів, використання яких забезпечує однаковий обсяг випуску продукції.

5. Обсяг виробленого товару, що припадає на певну кількість даного фактору.

6. Збільшення обсягу виробництва продукції тими ж темпами, що і збільшення витрат усіх використаних для виробництва ресурсів.

7. Обсяг товару, що припадає на одиницю використаного фактору.

8. Максимально можливий обсяг випуску певного товару при використанні всіх можливих комбінацій факторів виробництва.

9. Додатковий випуск товару, що пов’язаний із збільшенням фактору виробництва на одну одиницю при незмінності інших факторів виробництва, що використовуються.

10. Збільшення обсягу виробництва більш повільними темпами, ніж збільшення витрат усіх використаних для виробництва ресурсів.

11. Сукупність ізоквант, кожна з яких показує максимальний випуск продукції, що досягається при використанні певних комбінацій ресурсів.

12. Кількості одного ресурсу, від споживання якої можна відмовитися, при збільшенні іншого ресурсу на одну одиницю за умови збереження незмінних обсягів виробництва.

13. Із збільшенням використання певного виробничого фактору (при незмінності інших) рано чи пізно досягається така точка, в якій додаткове використання змінного фактору приводить до зниження обсягів випуску продукції.

14. Період, достатній для зміни усіх факторів виробництва.

15. Період, на протязі якого виробники мають можливість змінити лише частину ресурсів, що використовуються.

 

Терміни і поняття

 

а) Ізокванта;

б) постійний ефект зростання масштабів виробництва;

в) закон спадаючої граничної продуктивності;

г) виробництво;

д) затрати;

е) позитивний ефект зростання масштабів виробництва;

ж)сукупний продукт;

и) середній продукт;

к) довготерміновий період;

л) гранична норма технологічного заміщення;

м) граничний продукт;

н) негативний ефект зростання масштабів виробництва;

о) короткотерміновий період;

п) карта ізоквант;

р) виробнича функція.

 

 

Вправа 2. Знайдіть єдину вірну відповідь:

1. Який з наведених малюнків відображає ізокванти виробничої функції?

L L L L

 

K K K K

а) б) в) г)

 

2. Гранична норма технологічного заміщення працею капіталу має вигляд:

 

a) MRTS_LK = MP_L/DL;

б) -DK MP_K = DL MP_L;

в) MRTS_LK = -DK /DL;

г) вірна відповідь відсутня.

 

3. Середній продукт змінного фактора – це:

 

а) загальний обсяг випуску продукції, який відповідає певній кількості змінного фактора за умови незмінності усіх інших факторів;

б) відношення сукупного продукту змінного фактора до кількості цього фактора, що зайнята у виробництві;

в) збільшення сукупного продукту змінного фактора по відношенню до збільшення змінного фактору на одну одиницю;

г) відношення граничного продукту до кількості змінного фактора, що зайнята у виробництві.

 

4. Крива, що показує усі можливі варіанти комбінації факторів виробництва, використання яких приводить до однакового випуску продукції:

 

а) ізокванта; б) ізокоста;

в) лінія росту; г) постійний ефект масштабу

виробництва.

 

5. Який з наведених графіків вірно відображає залежність між граничною (МР) та середньою (АР) продуктивністю факторів?

АР

АР МР АР МР АР

МР МР

Q Q

а) б)

АР АР МР АР

МР МР

МР

Q Q

в) г)

6. Досягнення максимального обсягу випуску при даній технології означає, що:

 

а) середній і граничний продукти дорівнюють один одному;

б) середній продукт досягає свого максимуму, а граничний продукт дорівнює нулю;

в) досягається максимум значень граничного продукту при мінімальних значеннях середнього продукту;

г) граничний продукт стає рівним нулю, а середній продукт знижується.

 

7. По мірі руху вниз по ізокванті гранична норма технологічного заміщення (МRTS):

 

а) збільшується; б) зменшується;

в) залишається незмінною; г) правильної відповіді немає.

 

8. Існуюча залежність між змінами значень середнього (АР) і граничного продуктів (МР) вказує на те, що в точці перетину кривих цих продуктів:

 

а) АР досягає свого максимуму; б) АР досягає свого мінімуму;

в) МР досягає свого максимуму; г) МР досягає свого мінімуму.

 

9. Якщо при даному обсязі випуску середній продукт (АР) змінного фактору досягає свого максимуму, то це означає:

 

а) що його значення дорівнює значенню граничного продукту;

б) що значення сукупного продукту починає знижуватися;

в) що значення граничного продукту стає від’ємними;

г) що значення граничного продукту менше показника середнього продукту.

 

10. Дія негативного ефекту масштабу виробництва означає, що:

 

а) із зростанням факторів виробництва ефект масштабу знижується;

б) обсяг випуску продукції при окремих технологіях має тенденцію до скорочення;

в) із зростанням змінного фактору виробництва середній продукт цього фактора збільшується, досягаючи свого максимуму, а потім знижується;

г) із зростанням обсягу виробництва значення граничного продукту стає від’ємним.

 

11. Гранична норма технологічного заміщення праці капіталом дорівнює 2. Для забезпечення такого ж обсягу виробництва продукції при скороченні використання праці на 4 одиниці, необхідно збільшити використання капіталу:

 

а) на 0,5 од.; б) на 108 од.;

г) на 27 од.; г) правильної відповіді немає.

12. Якщо гранична продуктивність зростає, ефект масштабу:

 

а) збільшується; б) залишається постійним;

в) зменшується; г) правильної відповіді немає.

 

13. На графіку зображено ефект масштабу:

K а) позитивний;

б) постійний;

300 в) негативний;

200 г) графік не має відношення до

ефекту масштабу.

L

 

14. Період часу, достатній для зміни кількості застосованої праці, але недостатній для зміни кількості капіталу:

 

а) довготерміновий; б) короткотерміновий;

в) миттєвий; г) не має виміру.

15. При зростанні обсягів виробництва ізокванта буде пересуватися:

 

а) вгору і вправо; б) вгору і вліво;

в) вниз і вправо; г) вниз і вліво.

 

16. Якщо при зростанні випуску продукції кут нахилу кривої сукупного продукту зростає, то відповідна цьому відрізку крива граничного продукту буде:

 

а) вертикальною; б) мати позитивний нахил;

в) горизонтальною; г) мати від’ємний нахил.

 

17. Для виробництва п’яти кліток для птахів. Павло використовує 2 години праці та 2 години машинного часу на кожну клітку. Цей виробничий процес графічно ілюструється за допомогою:

 

а) лінійних ізоквант;

б) ізоквант у формі прямого кута;

в) ізоквант, що мають стандартну форму;

г) вірна відповідь відсутня.

Вправа 3. Визначте, яке з положень вірне, а яке помилкове:

 

1. Точки однієї ізокванти означають комбінації факторів виробниц-тва, рівнокорисні для виробника.

2. Обсяг виробництва може продовжувати зростати навіть тоді, коли граничний продукт від’ємний.

3. Ізокванта – це лінія, яка показує усі можливі комбінації витрат факторів виробництва при однаковій ціні праці.

4. Закон спадаючої граничної продуктивності свідчить про те, що по мірі збільшення змінного фактора за умови незмінності інших, його граничний продукт збільшується.

5. У довготерміновому періоді усі фактори виробництва постійні.

6. Граничний продукт розраховується як відношення сукупного продукту до обсягу виробництва.

7. На першій стадії виробництва граничний продукт перевищує середній продукт.

8. Пошук покупцями дефіцитних продуктів є виробничою діяльністю.

9. Видобуток корисних копалин може розглядатися як процес виробництва.

10. Виробнича сітка описує виробничу функцію для певного максимального обсягу випуску, який може бути здійснений при кожній комбінації факторів виробництва.

11. Нахил ізокванти визначається співвідношенням цін праці та капіталу.

12. Виробнича функція – це відношення між будь-яким набором факторів виробництва та максимально можливим обсягом продукції, виробленим за допомогою цього набору факторів.

13. Середній продукт буде збільшуватися до того часу, поки граничний продукт буде більший за нього.

 

Вправа 4. Виконайте завдання:

Завдання 1. Обсяг випуску задається виробничою функцією Q=3K^1/3L^1/2. Вважаючи, що на протязі робочого дня витрачається 8машино-годин і 9 людино-годин, підрахуйте обсяг випуску продукції та середній продукт праці.

Завдання 2. Підрахуйте середній та граничний продукти фірми, якщо відомі такі дані:

 

L,люд.- год.
ТР

 

Коли починає діяти спадаючий ефект від масштабу виробництва?

Завдання 3. Знайдіть величину сукупного продукту виробництва, якщо відомі граничний продукт праці і кількість використовуваного фактору праці.

 

L, чол.
МР			3,5			4,5

 

Завдання 4. Побудуйте ізокванти для кожного рівня виробництва за даними таблиці:

L, люд.-год на місяць	К, машино-години на місяць

 

Знайдіть для будь-якої ізокванти граничну норму технологічної заміни працею капіталу.

Завдання 5. Для виробництва 48 одиниць продукту фірма використовує 48 одиниць праці і 12 одиниць капіталу. Якою буде гранична продуктивність капіталу, якщо гранична продуктивність праці дорівнює 0,5 і має місце нейтральна економія від масштабу виробництва.

Завдання 6. Коли фірма збільшує капітал, зайнятий у виробництві із 120 до 150 одиниць, використання праці з 500 до 625, збільшуючи при цьому випуск продукції з 200 до 220, то який ефект росту масштабу має місце у даному випадку.

 

 

ТЕМА 6. ВИТРАТИ ТА ВИПУСК

У попередній темі були з’ясовані залежності між затратами факторів виробництва у натуральному виражені (людино-години праці та машино-години капіталу) та обсягами виробленого продукту, який описується виробничою функцією. Однак у ринкових умовах, коли виробництво носить товарний характер, затрати факторів виробництва отримують вартісне вираження. При цьому затрати факторів виробництва трансформуються у витрати виробництва. Тому, насамперед потрібно, з’ясувати суть і способи виміру їх.

 

Витрати виробництва

 

Витрати виробництва – це вартість факторів виробництва, використаних для створення певного обсягу продукції. В економічній теорії існують різні підходи до визначення категорії “вартість”. Так, прихильники трудової теорії вартості (А. Сміт, Д. Рікардо, К. Маркс) вважають, що вартість – це втілена у товарі праця. Однак сьогодні більш поширеною в економічній теорії, і зокрема, в мікроекономіці, є концепція альтернативної вартості. З позицій саме цієї концепції і будуть розглядатися витрати виробництва.

Як можна оцінити альтернативну вартість відмінної оцінки, виставленої вам на екзамені з мікроекономіки? Щоб отримати її, ви змушені були відмовитися від інших варіантів використання свого вільного часу: перегляду цікавої телепередачі, сну чи походу з друзями на вечірку. Тому можна вважати, що п’ятірка коштувала вам найціннішої втрати, якої можна було б уникнути при альтернативному використанні часу, витраченого на підготовку до екзамену.

Якщо розсудити за аналогією, то альтернативна вартість витрачених на виробництво коштів визначається найбільшим можливим прибутком, що міг би бути отриманий з цих грошей, якби вони були вкладені у щось інше.

Економісти розрізняють зовнішні (бухгалтерські, або явні) та внутрішні (неявні) витрати. Зовнішні витрати – грошові видатки постачальникам ресурсів, які не належать власникам підприємства. Це сума всіх платежів підприємця, пов’язана із залученням необхідних економічних ресурсів (заробітна плата найманим працівникам, відсотки за отримані кредити, орендна плата за землю чи інше майно, оплата наданих послуг тощо).

Внутрішні витрати – це грошові платежі, які могли б отримати власники підприємства при альтернативному використанні ресурсів, що їм належать. Підприємець використовує власні гроші, які міг помістити у банк на депозит, він може використовувати власні приміщення, що могли б передаватися в оренду та приносити відповідний дохід тощо. Таким чином, використовуючи власні ресурси для організації виробничої діяльності, підприємець втрачає певну грошову вигоду, яку він міг би отримати при інших варіантах використання ресурсів. Зовнішні та внутрішні витрати формують економічні витрати підприємця. Далі розглядатимемо виключно економічні витрати.

До складу економічних витрат входить нормальний прибуток як плата за виконання підприємцем підприємницьких функцій. Його розмір визначається рівнем дохідності, що є нормальним або середнім для певної галузі, тобто тим рівнем, який утримує підприємця у цій галузі.

Іншою формою прибутку є прибуток економічний (чистий), який є додатковим доходом підприємця в наслідок його ефективнішої діяльності у певній галузі. Цей прибуток отримують не всі підприємці, і він не належить до витрат. У мікроекономіці (якщо спеціально не застережено йдеться, як правило, про економічний прибуток.

Щоб краще зрозуміти значення саме економічних витрат і економічного прибутку (а не бухгалтерського) для прийняття економічно обгрунтованих рішень, наведемо такий приклад. Нехай існує якась консультативна фірма, власник якої та його дружина надають консультативні послуги. Для організації фірми власник придбав обладнання на 10000 грн., узяв кредит у банку (5000 грн.), найняв трьох працівників, яким виплачує заробітну плату по 200 грн. в місяць, а також оплачує різні послуги 5000 грн. на рік. Фірма розташована у квартирі, що належить підприємцю. Чи має сенс займатися такою діяльностю, якщо сукупний річний дохід фірми становить 30000 грн.?

Аби відповісти на це запитання, підрахуємо спочатку бухгалтерські витрати. Як видно з табл. 6.1, вони складаються з заробітної плати найма-них працівників, відсотка за кредит, амортизаційних відрахувань та інших платежів за послуги стороннім організаціям. Загальна сума цих витрат становить 15200 грн. Тоді бухгалтерський прибуток буде 14800 грн. Може скластися враження, що цей вид діяльності досить ефективний і прибутко-вий, оскільки бухгалтерський прибуток становить майже 100% до витрат. Однак для обгрунтованого висновку треба проаналізувати, який дохід отримав би підприємець, якби альтернативно розпорядився своїми ресурсами. Для цього слід підрахувати неявні (внутрішні) витрати.

Відмовившись від роботи у власній консультативній фірмі підприємець і його дружина могли б працювати за наймом і одержувати заробітну плату, покласти гроші, витрачені на обладнання, на депозит і мати на них відсотки, здати в оренду квартиру і отримати орендну плату. Крім того, нормальний прибуток для такого виду діяльності дорівнює 2000 грн. Загальна сума альтернативної вартості залучених власних ресурсів (внутрішні витрати) становить 16000 грн. Цю суму могли б отримати власники фірми, якщо прийняли б рішення про інше використання ресурсів. Оскільки вона перевищує бухгалтерський прибуток, то виявляється, що створювати консультативну фірму не- доцільно.

 

Таблиця 6.1.