Загальнотехнічна частина проекту

ЗМІСТ

ВСТУП

ЗАГАЛЬНОТЕХНІЧНА ЧАСТИНА ПРОЕКТУ

1.1. Призначення та будова пристрою

1.2. Принцип дії та особливості роботи

1.3. Технічні характеристики пристрою

1.4. Електрична принципова схема і опис її робити

1.5. Перевірочний розрахунок

ТЕХНОЛОГІЧНА ЧАСТИНА

2.1. Характерні несправності пристрою та способи їх усунення

2.2. Алгоритм пошуку несправності

2.3. Схема розбирання

2.4. Дефектна відомість

2.5. Карта дефекації

2.6. Карта технологічного процесу

2.7. Аналіз ремонту

2.8. Схема складання

2.9. Оформлення робочої документації

2.10. Після ремонтні випробування

ОХОРОНА ПРАЦІ

3.1 Проектування майстерні по ремонту побутової техніки

3.2 Техніка безпеки під час проведення ремонтних робіт

3.3 Надання першої долікарської допомоги

3.4 Пожежна безпека

3.5 Розрахунок заземлення

ЛІТЕРАТУРА

ДОДАТКИ

Вступ

Рисунок 1 –Логотип компанії Braun

 

Braun GmbH - німецька машинобудівна компанія, виробник споживчих і побутових електровиробів таких як: електробритви, праски, електрочайники, м'ясорубки, прилади догляду за волоссям, прилади персональної діагностики і так далі. Штаб-квартира компанії знаходиться в Німеччині, в маленькому містечку Кронберг.
Крім Німеччини, продукцію Braun виробляють в: Ірландії, Іспанії, Угорщини, Польщі, Чехії, Мексиці та Китаї. Діяльність компанії відбувається в основному в сегменті дрібної побутової техніки. Обсяг цього сегмента оцінюється в $ 2 млрд.
Braun пропонує більш 200 продуктів в 11-ти групах товарів: чоловічі електробритви, електричні зубні щітки, товари для догляду за волоссям, жіночі епілятори, вушні термометри, обладнання для кухні, кавоварки, кавомолки, ручні блендери, соковижималки, праски, будильники.
У 6-ти з цих груп Braun вже давно був визнаний світовим лідером - це чоловічі електробритви, жіночі епілятори, продукція по догляду за порожниною рота, фени, блендери і вушні термометри. На ці шість категорій припадає 80% продажів техніки Braun.
Продукція Braun ділиться на наступні категорії:
- гоління та догляд за тілом (електричне гоління, гоління волосся і бороди);
- догляд за порожниною рота (зараз під маркою Oral-B);
- догляд за красою (догляд за волоссям і епіляція);
- здоров'я (вушні термометри, апарати для вимірювання тиску);
- їжа та напої (кавоварки, кавомолки, тостери, блендери, м'ясорубки, соковижималки);
- праски;
- годинники і калькулятори (ручні, настільні, настінні годинники; калькулятори).

 

Рисунок 2 –Блендер BRAUN MQ745

 

Своєрідний дизайн продукції Braun, розроблювальний під керівництвом дизайнера Ф. Айхлер, викликав великий резонанс на ринку масових товарів, потіснивши пануючий на той момент стайлінг, і відкрив епоху неофункционализма в проектуванні побутових предметів. З середини 1950-х років на основі дизайну фірми Braun стало розвиватися стильовий напрям у формоутворенні предметів, що характеризується відсутністю декору, максимальним лаконізмом форми і стриманістю в колористичному вирішенні. Цей напрямок згодом отримало назву «браун-стиль». З 1962 року по 1995 рік, головним дизайнером в компанії почав Дітер Рамс, сформульовані ним 10 принципів дизайну, є актуальними і донині

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

Технічні характеристики пристрою

Технічні характеристики блендера Braun MQ 745 Aperitive:
- потужність - 750 Вт;
- матеріал корпусу - пластик;
- колір корпусу - чорний / металік;
- кількість чаш для подрібнення - 2;
- обсяг першої чаші - 0,5 л;
- обсяг другої чаші - 1,25 л;
- матеріал чаші – пластик;
- кількість швидкостей - функція контролю швидкості;
- вага - 5кг.

Технічні дані двигуна блендера:

- номінальна напруга – 220 В;

- частота мережі – 50 Гц;

- номінальна потужність – 50 Вт;

- синхронна швидкість обертання двигуна - 8000 об/хв.;

- ККД – 56%;

- коефіцієнт потужності двигуна – 0,8.

Перевірочний розрахунок

Розрахункова потужність електродвигуна занурювального блендера

 

(1.1)

 

де Ра – розрахункова потужність електродвигуна, Вт;

з – коефіцієнт корисної дії 0,56;

Р2ном – корисна потужність на валу двигуна 50 Вт.

 

 

Струм якоря електродвигуна під час навантаження

 

(1.2)

 

де Ia – струм якоря, А;

Р2ном – корисна потужність на валу двигуна 50 Вт;

з – коефіцієнт корисної дії 0,56;

U – номінальна напруга живлення 220 В;

cosц – коефіцієнт потужності електродвигуна 0,8.

 

 

 

Е.Р.С. якоря електродвигуна

 

(1.3)

 

Ea – Е.Р.С. якоря електродвигуна, В;

U – номінальна напруга живлення 220 В.

 

 

Машина стала

 

(1.4)

 

де С – машина стала;

α – коефіцієнт полюсного перекриття 0,64;

– магнітна індукція 0,35 Тл;

АS – лінійне навантаження 80А/см.

 

 

Діаметр розточки полюсів

 

(1.5)

 

де С – машина стала 4735;

Ра – розрахункова потужність двигуна 76,2 Вт;

– відношення довжини пакету якоря до діаметру розточки полюсів 1.

 

Довжина якоря двигуна

 

(1.6)

 

де – діаметр розточки полюсів 4;

=1 – відношення довжини пакету якоря до діаметру розточки полюсів.

 

 

Приймаємо та рівним 4 см.

Діаметр якоря двигуна

 

Da= Dn - 2δ (1.7)

 

де Da – діаметр якоря двигуна, см;

Dn – діаметр розочки полюсів 4 см;

 

Da= 4 - 2∙0,05=3,9 см

 

Колова швидкість обертання якоря електродвигуна

 

(1.8)

 

де Da – діаметр якоря двигуна 4 см.

 

 

Полюсний крок

 

(1.9)

 

де Da – діаметр якоря двигуна 4 см;

2р – кількість пар полюсів рівна 4.

 

 

Розрахункова довжина полюсної дуги

 

В0=α∙ (1.10)

 

де В0 – розрахункова довжина полюсної дуги, см;

α – коефіцієнт полюсного перекриття 0,64;

– полюсний крок 3,14 см.

 

В0=0,64∙3,14 2 см

 

Корисний потік полюса при навантаженні двигуна

 

(1.11)

 

де – корисний потік полюса, Вб;

– магнітна індукція 0,35 Тл;

– довжина якоря двигуна 4 см;

– полюсна дуга 2 см.

 

Число провідників обмотки якоря двигуна

 

(1.12)

 

де N – число провідників обмотки якоря, шт.;

- Е.Р.С якоря електродвигуна 150,2 В;

– кількість паралельних віток дорівнює 1;

– синхронна швидкість обертання двигуна 8000 об/хв.;

- корисний потік полюса при навантаженні двигуна 0,28 Вб.

 

=

 

Кількість пазів якоря

 

Z=(3 ) (1.13)

 

де Z – кількість пазів;

– діаметр якоря двигуна 4 см.

 

Z=(3

 

Приймаємо Z=14

Кількість колекторних пластин

 

(1.14)

 

де К – кількість колекторних пластин двигуна;

Z – кількість пазів 14.

 

К=2 пластини

 

Кількість витків в секції обмотки якоря двигуна

 

(1.15)

 

де - кількість витків в секції обмотки якоря;

К – кількість колекторних пластин 26 шт.;

N – кількість провідників в обмотці якоря 3064 шт.

 

 

Кількість провідників в пазові якоря

 

(1.16)

 

де – кількість провідників в пазові якоря;

Z – кількість пазів 14 шт.;

N – кількість провідників обмотки якоря 3064 шт.

 

Крок обмотки по секціях колектора

 

(1.17)

 

де – К кількість колекторних пластин 28 шт.;

2р – кількість пар пар полюсів.

 

(1.18)

 

де - крок обмотки по секції колектора 7.

 

Y2 = 1;
Yк= 1.

 

ТЕХНОЛОГІЧНА ЧАСТИНА

Схема розбирання

Перед розробкою технологічного процесу робіт, що пов’язані з розбиранням пристрою необхідно вивчити існуючий матеріал, встановити призначення, ознайомитися з побутовим агрегатом, та встановити взаємодію окремих вузлів та деталей. Під час розробки технологічного процесу розбиральних робіт необхідно передбачити максимальне використання засобів механізації, а також дотримання вимог чистоти і зберігання деталей під час монтажу, складанні та транспортування.

Схему розбирання будують у напрямі зліва на право (починають з умовного позначення побутового пристрою або вузла) умовні позначення окремих деталей, які аналогічні позначенням на схемі складання розташовують зверху, а вузли (групи) – знизу по напрямку схеми розбирання в послідовності знятті їх з пристрою. Зняті вузли і механізми очищують після чого їх розбирають на спеціальних стендах, пристосуваннях, столах або верстатах. Інструменти для розбирання використовують спеціального або загального призначення.

 

 

 

Рисунок 6 – Схема розбирання

 

Елементи пристрою позначають на схемі розбирання у вигляді прямокутників які діляться на три частини:

- вказується назва приладу, вузла або деталі;

- вказується позиція на робочому кресленні або ескізі;

- вказується кількість одиниць даного виробу (штук).

 

Дефектна відомість

 

Дефектну відомість приведено в додатках.

Дефектнавідомість заповняється в два етапи: попередня та кінцева дефектна відомість. Ще до розбирання вивчається ремонтна карта або паспорт, виявляється вузькі місця з метою їх модернізації, а також визначають технічний стан деталей та даного побутового пристрою.

Дана відомість являє собою перелік деталей побутового агрегату, який підлягає ремонту або заміни з вказуванням робочих операцій, що необхідно здійснювати. По тій же відомості визначається об’єм ремонтних робіт, їхню вартість, здійснюють контроль ремонту на усіх його стадіях.

Запис в дефектну відомість здійснюється в тій же послідовності, в якої проводяться ремонтні роботи даного побутового пристрою.

 

Карта дефектації

 

Карту приведено в додатках.

Карта складається на конкретну дію з деталями збірної одиниці, що підлягають ремонту. В карті вказується позначення, найменування деталі у відповідності з робочим кресленням вузла. Код та найменування деталі, контрольні параметри, допустимі та реальні величини, що дають можливість оцінити про подальше її використання. Також вказуються пристосування, вимірювальний інструмент, який використовується під час проведення ремонтних операцій та його назва.

В графі «Позначення документа» вказується назва документа в якому регламентовано умови на можливість подальшої експлуатації, реставрації, заміни даної деталі, вузла з врахуванням відповідних технічних вимог та стану зношення ремонтної деталі.

 

Аналіз ремонту

Після перевірки блендера на працездатність виявили, що несправна обмотка статора двигуна УКД типу. Щоб усунути дану несправність необхідно виконати процедуру розбирання:

- відключити блендер від джерела живлення;

- відкрутити гвинти (3) корпусу електроприводу;

- так як сам блендер є майже не розбірний, слід плоскою викруткою чи ножиком роз’єднати дві половини корпус електроприводу в місцях його скріплення;

- від’єднати плату управління;

- від’єднати щотки від щиткотримачів;

- від’єднуємо якір від статора.

Після всієї процедури розбирання необхідно замінити перегорівши обмотку статора, для цього знімаємо пошкоджену обмотку і мотаємо таку ж саму кількість мідного дроту з тим самим січенням проводу, після чого обмотку слід покрити лаком. Або заміняємо статор на інший.

Після усунення несправності слід провести процес складання: встановити якір в статор, підключити щотки в щіткотримач, під’єднати двигун до плати управління, вкласти двигун в корпус електроприводу, закріпити гвинти корпусу електроприводу (3).

 

Схема складання

Складання технологічного обладнання на ремонтних підприємствах відбувається з деталей трьох різних груп:

- частково зношених або деформованих, але придатних працювати в міжремонтний період;

- відремонтованих з відновленими і ремонтними розмірами;

- отримання нових високої якості запчастин на ремонтних підприємствах.

Складання вузлів обладнання відбувається у визначеній послідовності. Послідовність складанням виражається передусім конструкцією механізмів та технічними умовами на складання.

Умовні зображення деталей, груп і підгруп наносять на схему у послідовності, яка відповідає дійсному введені цих елементів під час складання. Так як процес складання починається з введення в нього основної базової деталі або підгрупи, то і сама схема розпочинається з умовного зображення цих елементів.

Схема складання (рисунок 7) дає можливість бачити найменування і номера комплектуючих деталей, послідовність складання з цих деталей вузла, підгруп або груп, а також кількість деталей в пристрої. Вона являється одним із основних документів, який фіксує технологічний процес і необхідна для наукової організації складальних робіт. Розгорнуту схему технологічного процесу складання кожної збірної групи будують на основі вивчення конструкції і призначення окремих вузлів, технічних умов на їх складання і виявлення збірних підгруп. Складальні групи розміщають знизу в порядку їх включення в загальне складання пристрою.

 

 

 

Рисунок 7 – Схема складання

 

 

Після ремонтні випробування

Під час перевірки необхідно керуватися такими технічними вимогами:

- шнур живлення повинен бути надійно закріплений;

- частини, що перебувають під напругою, повинні бути надійно ізольовані від металевих не струмоведучих деталей і захищені від випадкового дотику до них;

- монтаж електропроводки повинен відповідати принциповій електричній схемі і забезпечувати надійний електричний контакт та механічну міцність з'єднання. Пайка повинна бути чистою, місця пайки повинні бути зафарбовані;

- опір електричної ізоляції пристрою між струмопровідними частинами та корпусом повинен бути не менш 10МОм.

Після проведеного ремонту пристрою необхідно перевірити наступне:

- комплектність пристрою, стан його окремих елементів (відсутність механічних ушкоджень, жолоблення деталей, тріщин і т.п.);

- споживану потужність (при температурі навколишнього середовища плюс 25°С);

- запуск при заниженій напрузі;

- електричну ізоляцію обмоток двигуна;

- ступінь нагрівання окремих елементів агрегату (на дотик);

- рівень гучності звуку роботи морозильної камер побутового пристрою.

Заключним етапом капітального ремонту кожної електричної машини є стендові випробування, які проводять по програмах приймально-здавальних або типових випробувань.

Приймально-здавальним випробуванням піддають машини, у яких збережені електричні й магнітні навантаження, тобто машини, відремонтовані без зміни потужності, напруги або частоти обертання.

Типовим випробуванням піддають машини, відремонтовані зі зміною потужності, напруги або частоти обертання, а також надійшли в ремонт без заводських щитків і випускають після ремонту з номінальними даними, певними розрахунками.

До програми типових випробувань двигунів-компресорів після ремонту окрім вищевказаних контрольних випробувань входять також випробування на нагрівання, на короткочасне перевантаження по струму та випробування при підвищеній частоті обертання. При типових випробуваннях визначають ККД, коефіцієнт потужності, значення сковзання, максимальний обертовий момент.

Технічні вимоги до відремонтованих електродвигунів відносно іспитових напруг і параметрів, що перевіряють, повинні відповідати ДСТ (Держстандарт) і ППЕ (Правила побутових електроінструментів).

Приймально-здавальні випробування електричних машин проводять на іспитових станціях, до яких пред'являють наступні основні вимоги:

а) станції і пульти повинні відповідати вимогам ППЕ й мати огородження;

б) огородження стенди і пульти необхідно надійно заземлювати;

в) двері, що відкриваються або змінні елементи повинні мати блокування, які повністю знімають напругу з іспитового стенда (при закриванні дверей напруга може бути відновлена тільки після повторного включення пускового пристрою);

г) на іспитовій станції повинні бути: повний комплект електричних схем установленого устаткування, плакати й правила надання першої допомоги й гасіння пожеж, виробничі інструменти;

д) обслуговуючий персонал повинен мати необхідну кваліфікацію, допуск до роботи й строго дотримуватися усіх правил техніки безпеки.

 

Мультиметр - це електронно-вимірювальний прилад, що поєднує в собі відразу декілька функцій, і дозволяє проводити досить широкий діапазон вимірювань.

У мінімальному своєму виконанні, мультиметри об'єднують вольтметр, амперметр і омметр. Всі мультиметри можна розділити на два типи - цифрові й аналогові, залежно від способу відображення інформації: цифрове табло або класична шкала зі стрілкою. В даний час все більше мультиметров випускається в цифровому виконанні. Однак і аналогові прилади не збираються втрачати своєї актуальності. Вони незамінні, наприклад, при роботі в умовах сильних радіоперешкод, коли цифрові мультиметри можуть відмовити.

Одними з головних характеристик мультиметра є його точність і розрядність. Найпростіші прилади мають розрядність 2,5, і похибка вимірювання становить близько 10%. Переважна більшість мультиметров середнього класу мають розрядність 3,5, з похибкою близько 1%. Більш досконалі прилади - 4,5 / 0,1% відповідно. Найдорожчі моделі, призначені для професійного використання, мають розрядність 5 і вище. Їх точність досить висока, і залежить в першу чергу від діапазону і виду вироблюваних вимірювань, однак похибка таких приладів рідко перевищує 0,01%.

 

Рисунок 8 – Зовнішній вигляд мультиметра.

 

 

 

Рисунок 9 – Верстат намотувальний швидкохідний універсальний.

де: 1- електродвигун; 2- корпус; 3- планшайба; 4- лічильник витків; 5- регулятор оборотів планшайби; 6 - педаль управління.

 

Верстат намотувальний швидкохідний універсальний призначений для намотування групи секцій (котушок) всипні обмоток електродвигунів потужністю від 0.12 до 100 кВт з круглого дроти з середньою довжиною витка від 225 до 1400 мм. Після намотування необхідної кількості витків, що встановлюються на лічильнику, верстат зупиняється автоматично.

 

 

ОХОРОНА ПРАЦІ

Розрахунок заземлення

 

Захисне заземлення – це навмисне електричне з’єднання з землею або її еквівалентом металевих не струмоведучих частин, котрі можуть опинитись під напругою внаслідок порушення ізоляції електроустановки.

Вихідні дані для розрахунку:

- об’єкт що підлягає захисту – обладнання майстерні по ремонту електропобутової техніки;

- напруга мережі – 220В;

- об’єкт – стаціонарний;

- виконання мережі - з глухо заземленою нейтралю;

- тип заземлювального пристрою – вертикальний (сталеві труби);

- розташування заземлювачів попередньо приймають за чотирикутним контуром при числі стержнів від 4 до 100 та в один ряд при числі стержнів від 2 до 20;

- розміри заземлювачів і довжина стрічки l_В=4м, діаметр труби d=0,04м, товщина стінки труби δ_т=0,04м;

- відношення відстані між трубами до їхньої довжини L_B/l_B=1;

- розміри горизонтального заземлювача (з’єднувальної стрічки): довжина L_Г= L_З.С. – згідно з розрахунком, м; ширина стрічки b_C=0,04м;

- глибина закладання вертикальних заземлювачів h_В=0,8м; горизонтальних h_Г=0,8м;

- ґрунт – чорнозем;

- кліматична зона – ІІІ;

- характеристика ґрунту: склад – однорідний, вологість – нормальна, агресивність – нормальна.

Визначимо R_Д – допустиме (нормативне) значення питомого опору, розтіканню струму в заземлювальному пристрої. Згідно з ПУЕ, ПТЕ та ПТБ для прийнятих вихідних даних (мережа до 1000В з глухо заземленою нейтраллю) за даними “[5], ст.259, табл.7.1” складає R_Д≤8Ом.

Визначимо приблизне значення питомого опору ґрунту що рекомендується для розрахунку приймаємо за “[5], ст.260, табл.7.2” ρ_табл.= 50 Ом∙м.

Визначимо К_С.В. – коефіцієнт сезонності для вертикальних заземлювачів для даної кліматичної зони ІІІ за даними “[5], ст.261, табл.7.4” приймаємо К_С.В.=1,3.

Визначаємо значення К_С.Г. – коефіцієнта сезонності для ґрунту нормальної вологості при кліматичній зоні ІІІ для горизонтального заземлювача за даними “[5], ст.261, табл.7.4” приймаємо К_С.Г.=2,5.

 

Визначимо розрахунковий питомий опір ґрунту для вертикальних заземлювачів:

 

(3.1)

 

де К_С.В. – коефіцієнт сезонності для вертикальних заземлювачів становить К_С.В.=1,3;

ρ_{ТАБЛ .} – наближене значення опору ґрунту становить 50 Ом∙м.

 

Ом∙м

 

Визначимо розрахунковий питомий опір ґрунту для горизонтальних заземлювачів:

 

(3.2)

 

де ρ_{ТАБЛ .} – наближене значення опору ґрунту становить 50 Ом∙м;

К_С.Г. – коефіцієнт сезонності для горизонтальних заземлювачів 2,5.

 

Ом∙м

Визначимо відстань від поверхні землі до середини вертикального заземлювача:

 

(3.3)

 

де t – відстань від поверхні землі до середини вертикального заземлювача, м;

l_В – довжина стрічки 4 м;

h_B - глибина закладання вертикальних заземлювачів h_В=0,8м.

 

м

 

Визначимо опір розтікання струму в одному вертикальному заземлювачі:

 

(3.4)

 

де R_В – опір розтікання струму в одному вертикальному заземлювачі, Ом;

t – відстань від поверхні землі до середини вертикального заземлювача 2,8 м;

L_В – довжина стрічки 4 м;

d - діаметр труби 0,04м;

ρ_РОЗР.В. – розрахунковий питомий опір ґрунту для вертикальних заземлювачів 65 Ом∙м.

 

Ом

Визначимо теоретичну кількість вертикальних заземлювачів без врахування коефіцієнта використання η_В.В.=1:

 

(3.5)

 

де η_В.В. – коефіцієнт використання, приймаємо η_В.В.=1;

R_Д – допустиме нормативне значення питомого опору, розтікання струму в заземлювальному пристрої становить R_Д=8Ом;

R_В – опір розтікання струму в одному вертикальному заземлювачі 16 Ом.

 

шт.

 

Визначимо η_В.В. – коефіцієнт використання вертикальних заземлювачів при розташуванні їх згідно з вихідними даними в один ряд при числі заземлювачів n_Т.В.=2 та при відношенні L_В/ l_В=1 за даними “[5], ст.262, табл.7.5” приймаємо η_В.В.=0,85.

 

Визначимо необхідну кількість вертикальних однакових заземлювачів з врахуванням коефіцієнта використання:

 

(3.6)

 

де R_В – опір розтікання струму в одному вертикальному заземлювачі становить 16 Ом;

R_Д – допустиме нормативне значення питомого опору, розтікання струму в заземлювальному пристрої становить R_Д = 8Ом;

η_В.В. – коефіцієнт використання вертикальних заземлювачів η_В.В.=0,85.

 

шт.

 

Визначимо розрахунковий опір розтікання струму у вертикальних заземлювачах без врахування з’єднувальної стрічки:

 

(3.7)

 

де n_н.в. – кількість вертикальних однакових заземлювачів 2;

R_В – опір розтікання струму в одному вертикальному заземлювачі становить 16 Ом;

η_{В.В .} – коефіцієнт використання вертикальних заземлювачів η_В.В.=0,85.

 

Ом

 

Визначимо відстань між вертикальними заземлювачами за відношенням L_В/ l_В=1:

 

(3.8)

 

де L_В – відстань між вертикальними заземлювачами, м;

l_В – довжина стрічки 4 м.

 

м

 

Визначимо довжину з’єднувальної стрічки – горизонтального заземлювача:

 

(3.9)

 

де L_В – відстань між вертикальними заземлювачами 4 м;

n_н.в. – кількість вертикальних однакових заземлювачів 1.

 

м

 

Визначимо опір розтікання струму в горизонтальному заземлювачі (з’єднувальній стрічці):

 

(3.10)

де R_Г.З.С. – опір розтікання струму в горизонтальному заземлювачі (з’єднувальній стрічці), Ом;

ρ_РОЗР.Г. – розрахунковий питомий опір ґрунту для горизонтальних заземлювачів 125 Ом∙м;

b_C – ширина стрічки дорівнює 0,04м;

L_З.С. – довжину з’єднувальної стрічки – горизонтального заземлювача 4,2 м.

 

Ом

 

Визначимо коефіцієнт використання горизонтального заземлювача при розташуванні вертикальних заземлювачів згідно з вихідними даними в один ряд при відношенні L_В/l_В=1 та необхідній кількості вертикальних заземлювачів n_н.в.=2. За даними “[5], ст.263, табл.7.6” приймаємо η_В.Г.=0,85.

Визначимо розрахунковий опір розтікання струму в горизонтальному заземлювачі (з’єднувальній стрічці) при числі електродів n_Г=1:

 

(3.11)

 

де R_РОЗР.Г. – розрахунковий опір розтікання струму в горизонтальному заземлювачі (з’єднувальній стрічці), Ом;

η_В.Г. – коефіцієнт використання горизонтального заземлювача при розташуванні вертикальних заземлювачів 0,85;

R_Г.З.С. – опір розтікання струму в горизонтальному заземлювачі (з’єднувальній стрічці) 33 Ом.

 

Ом

Визначимо розрахунковий теоретичний опір розтікання струму у вертикальних та горизонтальних заземлювачах:

 

(3.12)

 

де R_РОЗР.В. – розрахунковий опір розтікання струму у вертикальних заземлювачах без врахування з’єднувальної 9,4 Ом;

R_РОЗР.Г. – розрахунковий опір розтікання струму в горизонтальному заземлювачі 39 Ом.

Ом

Отриманий розрахунковий опір розтіканню струму відповідає вимогам ПУЕ, ПТЕ і ПТБ.

Вибираємо матеріал та поперечний перетин з’єднувальних провідників. За даними “[5], ст.265, табл.7.8” вибираємо голі мідні S_М=4мм² або алюмінієві S_А=6мм² провідники.

Вибираємо матеріал та поперечний перетин магістральної шини – приймаємо сталеву шину товщиною δ_с=4мм.

На рисунку 14 приведена схема з’єднання обладнання з магістральною шиною та з’єднання магістральної шини з пристроєм який заземлюється.

 

Рисунок 14 - Схема з’єднання обладнання з магістральною шиною та з’єднання магістральної шини з пристроєм який заземлюється

 

де 1 – обладнання, що заземлюється; 2 – заземлюючі провідники;

3 – заземлювачі; 4 –внутрішня магістраль заземлення.

 

 

ЗМІСТ

ВСТУП

ЗАГАЛЬНОТЕХНІЧНА ЧАСТИНА ПРОЕКТУ

1.1. Призначення та будова пристрою

1.2. Принцип дії та особливості роботи

1.3. Технічні характеристики пристрою

1.4. Електрична принципова схема і опис її робити

1.5. Перевірочний розрахунок

ТЕХНОЛОГІЧНА ЧАСТИНА

2.1. Характерні несправності пристрою та способи їх усунення

2.2. Алгоритм пошуку несправності

2.3. Схема розбирання

2.4. Дефектна відомість

2.5. Карта дефекації

2.6. Карта технологічного процесу

2.7. Аналіз ремонту

2.8. Схема складання

2.9. Оформлення робочої документації

2.10. Після ремонтні випробування

ОХОРОНА ПРАЦІ

3.1 Проектування майстерні по ремонту побутової техніки

3.2 Техніка безпеки під час проведення ремонтних робіт

3.3 Надання першої долікарської допомоги

3.4 Пожежна безпека

3.5 Розрахунок заземлення

ЛІТЕРАТУРА

ДОДАТКИ

Вступ

Рисунок 1 –Логотип компанії Braun

 

Braun GmbH - німецька машинобудівна компанія, виробник споживчих і побутових електровиробів таких як: електробритви, праски, електрочайники, м'ясорубки, прилади догляду за волоссям, прилади персональної діагностики і так далі. Штаб-квартира компанії знаходиться в Німеччині, в маленькому містечку Кронберг.
Крім Німеччини, продукцію Braun виробляють в: Ірландії, Іспанії, Угорщини, Польщі, Чехії, Мексиці та Китаї. Діяльність компанії відбувається в основному в сегменті дрібної побутової техніки. Обсяг цього сегмента оцінюється в $ 2 млрд.
Braun пропонує більш 200 продуктів в 11-ти групах товарів: чоловічі електробритви, електричні зубні щітки, товари для догляду за волоссям, жіночі епілятори, вушні термометри, обладнання для кухні, кавоварки, кавомолки, ручні блендери, соковижималки, праски, будильники.
У 6-ти з цих груп Braun вже давно був визнаний світовим лідером - це чоловічі електробритви, жіночі епілятори, продукція по догляду за порожниною рота, фени, блендери і вушні термометри. На ці шість категорій припадає 80% продажів техніки Braun.
Продукція Braun ділиться на наступні категорії:
- гоління та догляд за тілом (електричне гоління, гоління волосся і бороди);
- догляд за порожниною рота (зараз під маркою Oral-B);
- догляд за красою (догляд за волоссям і епіляція);
- здоров'я (вушні термометри, апарати для вимірювання тиску);
- їжа та напої (кавоварки, кавомолки, тостери, блендери, м'ясорубки, соковижималки);
- праски;
- годинники і калькулятори (ручні, настільні, настінні годинники; калькулятори).

 

Рисунок 2 –Блендер BRAUN MQ745

 

Своєрідний дизайн продукції Braun, розроблювальний під керівництвом дизайнера Ф. Айхлер, викликав великий резонанс на ринку масових товарів, потіснивши пануючий на той момент стайлінг, і відкрив епоху неофункционализма в проектуванні побутових предметів. З середини 1950-х років на основі дизайну фірми Braun стало розвиватися стильовий напрям у формоутворенні предметів, що характеризується відсутністю декору, максимальним лаконізмом форми і стриманістю в колористичному вирішенні. Цей напрямок згодом отримало назву «браун-стиль». З 1962 року по 1995 рік, головним дизайнером в компанії почав Дітер Рамс, сформульовані ним 10 принципів дизайну, є актуальними і донині

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА