Пільги для учасників інтелектуальної діяльності

Держава наділяє учасників інтелектуальної діяльності цілим спектром різноманітних пільг. Вони передбачені різними чинними законами України.

Передусім суб'єкти інтелектуальної діяльності користуються певними трудовими пільгами. Відповідно до Кодексу законів про працю України (ст. 91) за працівником, який створив винахід, корисну модель, промисловий зразок або вніс раціоналізаторську пропозицію, що зумовили зміну технічних норм і розцінок, попередні розцінки зберігаються протягом шести місяців від дати початку їх впровадження. Попередні розцінки зберігаються і в тих випадках, коли автор зазначених об'єктів інтелектуальної власності не виконував роботу, норми і розцінки на яку змінено у зв'язку з їх впровадженням, і був переведений на цю роботу після їх впровадження.

Відповідно до ст. 126 цього Кодексу за працівниками — авторами винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій зберігається середній заробіток при звільненні від основної роботи для участі у впровадженні винаходу, ко-

рисної моделі, промислового зразка чи раціоналізаторської пропозиції на тому самому підприємстві, в установі, організації.

Якщо ж впровадження зазначених об'єктів промислової власності здійснюється на іншому підприємстві, в установі чи організації, за працівником-автором зберігається посада за місцем постійної роботи, а робота із впровадження винаходу, корисної моделі, промислового зразка чи раціоналізаторської пропозиції оплачується за погодженням сторін у розмірі не нижче середнього заробітку за місцем постійної роботи.

Закони України про промислову власність передбачають також певні пільги щодо сплати зборів за дії, пов'язані з охороною прав на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, топографії інтегральних мікросхем та знаки для товарів і послуг.

Відповідно до Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» (ст. 23) та Закону України «Про охорону прав на промислові зразки» (ст. 20) власник патенту на зазначені об'єкти промислової власності має право подати до Установи для офіційної публікації заяву про надання будь-якій особі дозволу на використання запатентованого винаходу, корисної моделі чи промислового зразка. У такому разі річний збір за підтримання чинності патенту зменшується на 50 відсотків, починаючи з року, наступного за роком публікації такої заяви.

Положення про порядок сплати зборів за дії, пов'язані з охороною прав на об'єкти інтелектуальної власності, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 22 травня 2001 р. № 543, також передбачає надання пільг щодо сплати зборів відповідно до законодавства.

Ряд пільг для творців об'єктів промислової власності передбачає чинне законодавство України про оподаткування. Зокрема, відповідно до ст. 3.1.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 р. для цілей оподаткування балансовий прибуток зменшується на суму грошових коштів, матеріальних цінностей і нематеріальних активів підприємств, перерахованих (переданих) до фондів, установ, закладів, громадських та релігійних організацій, метою діяльності яких не є одержання прибутку, для здійснення екологічної, оздоровчої, аматорської спортив-

ної, культурної, освітньої, наукової та благодійної діяльності, але не більше чотирьох відсотків балансового прибутку.

Відповідно до цього Закону (ст. 3.2) не вважаються прибутком і не оподатковуються:

—кошти, матеріальні цінності і нематеріальні активи, що надходять підприємству у вигляді внесків до його статутного фонду, оплати емітованих ним акцій або інших корпоративних прав;

—кошти, матеріальні цінності та нематеріальні активи, внесені у вигляді іноземної інвестиції та повернуті іноземному інвестору в разі припинення інвестиційної діяльності на суму фактичного внеску в грошовій або натуральній формі;

—кошти, матеріальні цінності або нематеріальні активи, що надходять безкоштовно у вигляді безповоротної фінансової допомоги або добровільних пожертвувань юридичних і фізичних осіб, у тому числі нерезидентів, фондам, установам, закладам, громадським і релігійним організаціям, метою діяльності яких не є одержання прибутку, для здійснення екологічної, оздоровчої, аматорської, спортивної, культурної, освітньої, наукової та благодійної діяльності.

За цим самим Законом передбачається зменшення податку на прибуток (ст. 10). Сума податку на прибуток, нарахованого згідно з положеннями цього Закону, зменшується до 20 відсотків — на відшкодування витрат підприємства на реконструкцію і модернізацію активної частини основних фондів, здійснених в оподаткованому періоді, у разі повного використання на цю мету амортизаційних відрахувань і залишків коштів фонду виробництва та інших фондів, створених за рахунок прибутку минулих періодів.

Слід зупинитися на ст. 9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яка визначає витрати виробництва (обігу), що відносяться на собівартість продукції (робіт, послуг), втрати і витрати, що відносяться на збитки підприємства.

1. Витрати, пов'язані з підготовкою та освоєнням виробництва продукції:

— підвищені витрати на виробництво нових видів продукції в період їх освоєння, включаючи перші видання нових книжок, а також витрати, пов'язані з підготовкою та освоєнням випуску про-

дукції, не призначеної для серійного або масового виробництва на освоєння нового виробництва, цехів та агрегатів (пускові витрати): перевірка готовності нового виробництва, цехів, агрегатів для введення їх в експлуатацію шляхом комплексного випробовування (під навантаженням) усіх машин та механізмів (експлуатаційна перевірка) з пробним випуском продукції, передбаченої проектом, та налагодженням устаткування;

— на винахідництво і раціоналізацію, включаючи витрати на проведення дослідно-експериментальних робіт, виготовлення та випробування моделей і зразків за винахідницькими і раціоналізаторськими пропозиціями, пов'язані з основною діяльністю підприємств, виплати авторських винагород, якщо вони не є роялті.

Витрати, передбачені цим пунктом, відносяться на собівартість освоєної продукції з початку її використання.

2. Витрати, пов'язані з управлінням виробництвом:

— оплата робіт (послуг) консультаційного та інформаційного характеру, пов'язаних із забезпеченням виробництва, зберіганням та реалізацією продукції, включаючи послуги щодо зміни структури управління приватизованим підприємством, а також передбачених законодавством обов'язкових аудиторських перевірок.

3. До витрат, пов'язаних із зносом нематеріальних активів відносяться суми амортизаційних відрахувань, що визначаються щомісяця за нормами, розрахованими виходячи з їх первинної вартості та строку корисного використання, але не більше десяти років безперервної експлуатації або строку діяльності підприємства.

Не нараховуються амортизаційні відрахування на нематеріальні активи: ноу-хау, гудвіли, товарні знаки тощо, вартість яких не зменшується у процесі їх використання.

Декрет Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26 грудня 1992 р. (ст. 6) передбачає, що оподатковуваний дохід зменшується до десяти неоподатковуваних мінімумів, включаючи розмір вирахувань, встановлених пунктами 1, 2 цієї статті, в:

1)громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи і віднесені до І та II категорій;

2)інвалідів війни І групи. • -~ >

Сукупний оподатковуваний доход зменшується до п'яти неоподатковуваних мінімумів, включаючи розмір вирахувань, встановлених пунктами 1, 2 цієї статті, в:

1) учасників Великої Вітчизняної війни, інших бойових операцій у захисті колишнього СРСР з числа військовослужбовців, які проходили службу у військових частинах, штабах і установах, що входили до складу діючої армії, та партизанів;

2)військовослужбовців і призваних на навчальні, перевірочні збори військовозобов'язаних, які проходили службу в складі обмеженого контингенту радянських військ у Республіці Афганістан та інших країнах, де в цей період велися бойові дії;

3)інвалідів з дитинства, інвалідів 1 і 2 груп, крім інвалідів війни І групи;

4)громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи і віднесені до III та IV категорій.

Статтею 12 цього Декрету передбачено порядок обчислення і сплати податку. У разі виплати громадянам підприємствами, установами і організаціями авторських винагород і винагород за видання, виконання або інше використання творів науки, літератури і мистецтва, винагород авторам відкриттів, винаходів та промислових зразків, а також при обчисленні податку за сукупним річним доходом враховуються документально підтверджені витрати, безпосередньо пов'язані з одержанням доходів від цієї діяльності. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені при поданні декларації, то вони враховуються за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України і узгодженими з Міністерством економіки України та Міністерством культури України (додаток № 6 до Інструкції про прибутковий податок з громадян, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 21 квітня 1993 р. № 12).

Постановою Верховної Ради України «Про деякі питання сплати прибуткового податку з громадян» від 25 квітня 1996 р. встановлено, що до прийняття Закону України про прибутковий податок з громадян при визначенні розміру прибуткового податку з доходів Учасників бойових дій, інвалідів війни, осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, та осіб, на яких не поширюється чин-

ність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», застосовуються норми ст. 23 Закону України «Про державний бюджет України на 1994 рік». Зазначеним Законом учасникам бойових дій, особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, та особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» надаються пільги у межах п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів за кожний повний місяць.

Певні пільги для суб'єктів інтелектуальної діяльності встановлені Декретом Кабінету Міністрів «Про державне мито» від 21 січня 1993 р. Відповідно до ст. 4 цього Декрету від сплати державного мита звільняються:

—позивачі — за позовами, що випливають з авторського права, а також з права на відкриття, винахід, раціоналізаторську пропозицію та промисловий зразок;

—громадяни, віднесені до першої та другої категорії потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи;

—громадяни, віднесені до третьої категорії потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи, які постійно проживають до відселен- ня чи самостійного переселення або постійно працюють на території відчуження, безумовного (обов'язкового) і гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали в зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років;

—громадяни, віднесені до четвертої категорії потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи, які постійно працюють і проживають або постійно проживають на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що за станом на 1 січня 1993 р. вони прожили або відпрацювали у цій зоні не менше чотирьох років;

—інваліди Великої Вітчизняної війни та сім'ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них в установленому порядку' особи;

—інваліди І та II груп.

Певна пільга встановлена і для визначення цін (не підлягають регулюванню) на продукцію, виготовлену із застосуванням запа-

тентованого винаходу та високоефективної технології, створеної спеціально для цієї продукції (протягом трьох років з моменту постановки її на виробництво) (пункт 8 Положення про державне регулювання цін (тарифів) на продукцію виробничо-технічного призначення, товари народного споживання, роботи і послуги монопольних утворень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 1995 р. № 135).

Пенсійні пільги для суб'єктів права інтелектуальної власності полягають у тому, що в заробіток для обчислення пенсій включаються усі види оплати праці, на які за діючими правилами нараховуються страхові внески. Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 17 червня 1993 р. № 3290-ХП страхові внески на соціальне страхування та до Пенсійного фонду на винагороди авторам за використання винаходів, корисних моделей, промислових зразків, раціоналізаторських пропозицій нараховуються.

Державний департамент інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України (далі — Держдепартамент) доводить до відома зацікавлених громадян України, що у зв'язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України Постанови від 22 травня 2001 р. № 543 «Про затвердження положення про порядок сплати зборів за дії, пов'язані з охороною прав на об'єкти інтелектуальної власності» (далі — Постанова) змінився порядок надання пільг у сплаті зазначених зборів. Пунктом 59 цієї Постанови встановлено, що «громадянам України пільги у сплаті зборів надаються згідно з чинним законодавством України».

Відповідно до цього, пільги у сплаті зборів за дії, пов'язані з охороною прав на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, топографії інтегральних мікросхем та знаки для товарів і послуг (далі — збори) тепер надаються громадянам України згідно з такими нормативно-правовими актами:

—Законом України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» від 16 грудня 1993 р. № 3721-ХП;

—Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 р. № 3551-ХП;

— Декретом Кабінету Міністрів України «Про пільги Героям Радянського Союзу і повним кавалером ордена Слави» від 23 квітня 1993 р. № 37-93.

Перелік категорій громадян, які мають право на такі пільги, вид пільги, коло осіб, які належать до пільгових категорій та підстави для надання пільг, наведені у таблиці 1.

Держдепартамент повідомляє, що для підтвердження права на пільгу необхідно подати до ДП «Український інститут промислової власності» (м. Київ, вул. Сім'ї Хохлових, 15, телефакс 458-06-11) завірену копію документа, що підтверджує право на пільгу. Копія подається один раз до кожної справи на весь час дії документа.

Якщо у складі колективу заявників чи власників охоронного документа одночасно перебувають особи, які мають право на пільгу і не мають такого права, розмір збору зменшується на частку, пропорційну кількості громадян, звільнених від сплати відповідного збору.

Якщо у заявника чи власника патенту виникає необхідність неодноразового використання права на одержання пільги, він подає до Держдепартаменту клопотання про надання відповідної пільги, в якому повинно бути посилання на поданий раніше документ, що підтверджує право на одержання пільги. Якщо термін дії такого документа закінчився, до клопотання додається копія іншого документа, що підтверджує право на одержання пільги.

ПІЛЬГИ

шодо сплати зборів за дії, пов'язані з охороною прав на винаходи, корисні

моделі, промислові зразки, топографії інтегральних мікросхем та знаки для

товарів і послуг

 

Визначення колаосіб, яким надано пільга	Стаття 8 Герої Соціалістичної Праці та повні кавалери ордена Трудової Слави	Стаття 7 Особи з числа військовослужбовців діючої армії та флоту, партизанів, підпільників, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків) чи пов'язаних з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з'єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, визнаних такими законодавством України, в районі воєнних дій, прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Великої Вітчизняної воєн або з участю в бойових діях у мирний час.
Категорія осіб, яким надано ПІЛЬГИ	Особи, лісі мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною	Інваліди війни та прирівняні до них особи Особи, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною
Правова норма, стаття, частина	Стаття 9, пункт2	Стаття 13, пункт 23 Стаття 16, пункт 2
Пільга, що стосуються інтелектуальної власності	Звільнення від сплати всіх видів податків, зборів, мита та інших платежів до бюджету	Звільнення від сплати податків, зборів і мита всіх видів та земельного податку Звільнення від сплати всіх видів податків, зборів, мита та інших платежів до бюджету
Нормативний акт	1. Закон України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та Інших громадян похилого віку в Україні» ВРУ від 16.12.93 № 3721-ХІ	2. Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.93 № 3551-ХІ

620

О | о І ї	s Su Р і ч- & к fe s «Р* rt —і CQ * "S «| "3 І IfІ і* о о в '5 «1 б s І g £-| ™ 5.а с з - і 5 ї -|«;| £ ^ ЕЗ 3 о SS,^ю	о і & я =- о 1 і........... і і і! й S 1 і її її > о я 1 в R J м І 15
1І = 1 3	.! і S, 1 s" ° II S £ 5 я о а я щ	' «і «і (3 * S , о 1 g s а § S s з s •- & 1
е = S і		' _ S ± «Е ° g
•і 111	S s ^S t 1 § s I s „- s "s й S t- й.S ^ о S tr ° sj w 2 f™ У ГО НЗ Д fct Я С Ю	1 £ ps й.S ^ pi-islt 1.з § a s § § w о в гіЗ сю
І ї 1	о & X " d —' — ^Й ТО Н П ^ "^	^ і g g. g о § 1 S«ft

Питання для контролю

1.Стимулювання інтелектуальної діяльності.

2.Державне стимулювання інтелектуальної діяльності.

3.Пільги для учасників інтелектуальної діяльності.

Короткий термінологічний словник

А

Автор — фізична особа, творчою працею якої створено твір. Автором може бути будь-яка особа, незалежно від віку і дієздатності. Ряд країн чітко визначають у своїх законах загальновизнану презумпцію авторства, засновану на зазначенні у творі справжнього або вигаданого (псевдонім) імені автора. Перекладач або особа, яка адаптує твір, також вважається автором, чиї правомочності не зачіпають прав на оригінальні твори. У багатьох країнах вважається, що тільки фізична особа може бути первинним володільцем прав на твір. Юридичні особи можуть тільки викупити або іншим способом придбати майнові авторські права, оскільки вони позбавлені здатності творити і тому не можуть вважатися авторами. Такий підхід зустрічається в країнах, що додержуються традицій римського права. Закони деяких держав визнають, що авторські права можуть належати корпоративній організації (юридичній особі). Це стосується в першу чергу країн, що додержуються традицій англосаксонського права. Так, у деяких країнах юридична особа визнається автором твору, створеного її службовцями у процесі трудової діяльності. Серед юридичних осіб — володільців авторських прав — різні законодавчі акти називають державу, урядові установи або організації, муніципалітети, академії, університети, інститути тощо.

Авторська винагорода (гонорар) — усі види винагород або компенсацій, що виплачуються авторам за використання їх творів, які охороняються у межах, встановлених авторським правом. Право на використання твору, обумовлене виплатою відповідної винагороди, є найважливішим аспектом майнових прав автора. Володілець ав-

торського права має право вимагати виплати винагороди за будь-яке використання його твору. Винагорода може здійснюватися у формі платежу (одноразова винагорода), відрахувань (відсотків) за кожний проданий примірник чи кожне використання твору або у формі змішаних платежів. Розмір і порядок обчислення авторської винагороди встановлюються в договорах, що укладаються організаціями колективного управління з користувачами.

Авторське право — розділ цивільного права, що регулює правовідносини, які виникають у зв'язку зі створенням та використанням творів науки, літератури і мистецтва. Термін «авторське право» вживається у двох значеннях. Перше — назване вище. У таких відносинах беруть участь автор — творець твору та юридична або фізична особа — користувач. Це, так би мовити, авторське право в об'єктивному значенні. Термін «авторське право» часто вживається для позначення прав, що належать автору будь-якого твору. До них належать особисті немайнові права, а також майнові права. Це — авторське право в суб'єктивному значенні або суб'єктивне авторське право.

Авторське свідоцтво на винахід — охоронний документ на винахід, передбачений законодавствами деяких країн, зокрема Алжиру, Куби, Монголії, В'єтнаму, колишнього СРСР тощо. Вимоги, яким повинен відповідати винахід, для видачі на нього авторського свідоцтва такі самі, як і для видачі на нього патенту. Різниця полягає в тому, що у разі, якщо на винахід видано авторське свідоцтво, виключне право на його використання належить державі. При цьому автору належить право авторства і він має право на винагороду.

Авторський договір. Будь-яке відступлення майнових прав повинно оформлятися письмовим договором, підписаним автором і особою (правоволодільцем), якій відступаються майнові права. Від-ступленими вважаються тільки ті права, які чітко зазначені в договорі. Авторський договір про передачу виключних майнових прав дозволяє використання твору певним способом і в установлених договором межах тільки особі, якій ці права передаються, і дають такій особі право забороняти іншим особам подібне використання

твору. Така заборона може здійснюватися і автором твору, якщо особа, якій передані виключні повноваження, не захищає це право. Авторський договір про передачу невиключних майнових прав дозволяє користувачеві використання твору нарівні з володільцем майнових прав, і (або) іншим особам, які одержали дозвіл на використання цього твору таким самим способом.

Авторські правомочності. Творці творів володіють авторським правом, що складається з окремих авторських правомочносте}!. У сукупності авторські правомочності становлять суб'єктивне авторське право щодо твору. Авторське право може передаватися його володільцем іншій фізичній або юридичній особі, яка, таким чином, стає правонаступником. При цьому володілець авторського права залишається таким, але надає правомочність іншій особі користуватися всіма або частиною його прав з можливими певними обмеженнями. У разі, коли строк таких правомочностей дорівнює всьому строку авторського права, а дозвіл охоплює всі права (за винятком немайнових), що охороняються авторським правом, статус користувача щодо третіх сторін дорівнює статусу володільця авторського права.

Аналог — об'єкт, близький за технічною суттю, призначенням або функціями до заявленого об'єкта винаходу і відомий з існуючого рівня техніки. Аналог використовується при розкритті рівня техніки в описі винаходу; при цьому слід зазначити недоліки, що перешкоджають досягненню бажаного технічного результату. При виборі аналогів слід керуватися подібністю сукупності його ознак до сукупності ознак винаходу. Необхідно зауважити, що рівень аналогії може бути більш або менш високим, але, як правило, аналоги завжди існують. Посилання на те, що аналогів не існує, є найчастіше необгрунтованим і можливе лише за наявності так званого «піонерського винаходу», що на практиці трапляється дуже рідко. Найбільш близький аналог називається «прототипом».

Асоціативний знак — це товарний знак, що є тотожним (аналогічним) або схожим зі знаками, вже зареєстрованими тією самою особою щодо однорідних товарів і (або) послуг. Наслідком реєстрації

асоціативного знака є неможливість передачі права на такий знак іншим особам через ймовірність їх змішування на підставі схожості.

Аудіовізуальний твір — це твір, що фіксується на певному матеріальному носії (кіноплівці, магнітній плівці чи магнітному диску, компакт-диску тощо) у вигляді серії послідовних кадрів (зображень) чи аналогових або дискретних сигналів, що відображають (закодовують) рухомі зображення (як із звуковим супроводом, так і без нього), і сприйняття якого є можливим виключно за допомогою того чи іншого виду екрана (кіноекрана, телевізійного екрана тощо), на якому рухомі зображення візуально відображаються за допомогою певних технічних засобів. Видами аудіовізуального твору є кінофільми, телефільми, відеофільми, діафільми, слайдофіль-ми тощо, які можуть бути ігровими, анімаційними (мультиплікаційними), неігровими тощо.

Б,;.;

База даних (компіляція даних) — сукупність творів, даних або будь-якої іншої незалежної інформації у довільній формі, в тому числі — електронній, підбір і розташування складових частин якої та її упорядкування є результатом творчої праці, і складові частини якої є доступними індивідуально і можуть бути знайдені за допомогою спеціальної пошукової системи на основі електронних засобів (комп'ютера) чи інших засобів.

Безпосереднє приймання широкою публікою сигналів із супутника — приймання несучих програм сигналів із супутника без посередництва наземної станції, що перетворює передавані сигнали в звичайні радіохвилі, які можуть бути прийняті публікою. Перетворення здійснюється самим супутником прямого мовлення. Брюссельська конвенція про розповсюдження несучих програму сигналів, що передаються через супутники, не поширюється на випадки безпосереднього приймання сигналів широкою публікою з космосу.

Бібліографічний опис патентного документа — це сукупність бібліографічних даних про патентний документ, наведених згідно з правилами, встановленими відповідними нормативно-технічними документами, необхідними і достатніми для загальної характеристики, ідентифікації та пошуку документа.

В

Види ліцензійних платежів. У світовій практиці застосовуються різні види ліцензійних платежів, які поряд з ціною ліцензії суттєво впливають на ефективність ліцензійної угоди. Застосовуються три види платежів:

1)паушальний платіж — це виплата ліцензійної винагороди у вигляді визначеної, чітко зафіксованої суми, що встановлюється виходячи з оцінки очікуваного прибутку від використання ліцензії і виплачується одноразово або за декілька разів, наприклад, при набутті чинності ліцензійним договором, передачі ліцензіату технічної документації та після випуску перших зразків продукції;

2)платіж на базі роялті — це виплата ліцензійної винагороди шляхом періодичних відрахувань, що встановлюються у вигляді фіксованих ставок (у відсотках) на базі розрахунку фактичного економічного результату від використання ліцензії (база роялті) і виплачуються ліцензіатом через певні проміжки часу. Як база роялті можуть бути використані такі показники: ціна продажу продукції, виготовленої за ліцензією; поточні витрати на виробництво продукції за ліцензією; прибуток, отриманий внаслідок використання об'єкта ліцензії; обсяги виробництва продукції за ліцензією тощо;

3)комбіновані платежі.

Види порушень авторського права — це способи недозволеного використання. Найпоширеніші види порушень — плагіат і контрафакція. Плагіат означає подання чужого твору за власний. Контрафакція (піратство) — це порушення авторського права шляхом несанкціонованого відтворення, показу або опублікування чужого твору будь-яким способом. Піратство означає недозволене виготовлення примірників механічних записів або друкованих видань твору і таємний їх продаж. Такі порушення прямо не зачіпають резуль-

тату творчої праці, але володілець авторських прав позбавляється справедливої винагороди.

Види творів — самостійні та несамостійні. У самостійних творах форма оригінальна. Несамостійні твори бувають двох видів: похідні (переклади, обробки, анотації, реферати, резюме, огляди, інсценізації, аранжування та інші переробки творів науки, літератури і мистецтва) і збірники (енциклопедії, антології, бази даних та інші складені твори, які за добором і розташуванням матеріалів є результатом творчої праці). Похідні твори охороняються авторським правом незалежно від того, чи є об'єктами авторського права твори, на яких вони засновані або які вони включають.

Визнання авторських і суміжних прав — один із способів цивільно-правового захисту авторських прав, що виникає тоді, коли наявність в особи авторського або суміжного права викликає сумнів, заперечується або є реальна загроза таких дій. Визнання права як засобу його захисту за своєю суттю може бути реалізовано лише в юрисдикційному порядку, а не шляхом вчинення позивачем певних самостійних односторонніх дій. Здебільшого вимога про визнання авторського або суміжного права є необхідною передумовою застосування інших передбачених законом способів захисту.

Визнання особистих немайнових прав. Особисті немайнові права авторів закріплені в законодавстві багатьох країн, зокрема й України. У деяких державах вони одержали визнання через судові рішення. В англосаксонських країнах ці основні права автора охороняються відповідно до загальних правових принципів. Наприклад, у США, де особисті немайнові права не визнаються авторсько-правовим законодавством, основні особисті права застережені в цивільному і кримінальному праві, законодавстві про недобросовісну конкуренцію тощо. Нині посилилися тенденції визнання моральних прав авторів, тому що поява таких могутніх засобів відтворення і розповсюдження творів, як радіо, кінематограф, телебачення, створила серйозну загрозу цим правам. Особисті немайнові права авторів поступово одержують міжнародне визнання, хоча спори щодо їх правового обгрунтування продовжуються.

Виключне право — це право, коли жодна особа, крім тієї, якій належить авторське право або суміжні права, не може використовувати твір, не маючи на те відповідного дозволу, за винятком випадків, установлених законом.

Виключне право на об'єкт промислової власності — це монопольне право, що надається власнику об'єкта і полягає в гарантованій можливості використовувати і розпоряджатися об'єктом, якому надана правова охорона, на свій розсуд та забороняти третім особам використовувати цей об'єкт без їх дозволу, за винятком випадків, коли таке використання не визнається згідно з чинним законодавством порушенням прав власника. Право розпоряджатися об'єктом включає можливість передавати право власності іншій особі повністю або частково, а також видавати дозвіл на використання об'єкта.

Виключні права автора на використання архітектурного, містобудівного і садово-паркового проектів включають також практичну реалізацію проектів. Автор прийнятого архітектурного проекту має право вимагати від замовника надання права на участь у реалізації свого проекту при розробці документації для будівництва і при будівництві споруди, якщо інше не передбачене договором.

Виконавець — актор (театру, кіно), співак, музикант, танцюрист або інша особа, яка виконує роль, співає, читає, декламує, грає на музичному інструменті, танцює чи будь-яким іншим способом виконує твори літератури, мистецтва чи народної творчості, циркові, естрадні, лялькові номери, пантоміми тощо, а також диригент музичних і музично-драматичних творів.

Використання вільне — можливість використання твору, що випливає з обмежень авторського права, безоплатне використання твору в певних випадках без одержання дозволу, однак з дотриманням умов, установлених законодавством, які, в основному, стосуються використання й охорони особистих немайнових прав автора. Вільне використання мотивується переважно інформаційними цілями або потребами розвитку освіти, науки і культури.

Винагорода — платежі, здійснювані особами, які використовують твори авторів, виконання творів, фонограми і радіотелепередачі, на користь авторів, виконавців, виробників фонограм, організацій те-

лерадіомовлення та інших заінтересованих правоволодшьців, у тій мірі, в якій їх права охороняються щодо відповідного використання. Винагорода може складатися з одноразових платежів (так звана «повна компенсація» або «одноразова винагорода») за певні види використання. Авторська винагорода часто визначається у формі відрахувань (роялті) за кожний проданий примірник або кожне використання твору з авансовим платежем або без нього.

Винахід — це вирішення утилітарних завдань у будь-якій галузі промисловості або іншій сфері суспільно корисної діяльності людини, що відповідає визначеним законодавством умовам надання правової охорони і визнане як винахід компетентним державним органом.

Винахідник — фізична особа, творчою працею якої створений винахід.

Виробник відеограми — фізична або юридична особа, яка взяла на себе ініціативу і несе відповідальність за перший відеозапис виконання або будь-яких рухомих зображень (як із звуковим супроводом, так і без нього).

Виробник фонограми — фізична або юридична особа, яка взяла на себе ініціативу і несе відповідальність за перший звукозапис виконання або будь-яких звуків.

Відеозапис — запис зорової інформації, що передається телера-діолокаційними та іншими сигналами з метою їх зберігання і дальшого відтворення. Найпоширеніші відеозаписи — магнітний (створюється за допомогою відеомагнітофона на магнітній стрічці або магнітному барабані) і механічний (на відеодиску прорізується спеціальна борозенка, форма якої відповідає записуваним електричним сигналам).

Відтворення — виготовлення одного або більше примірників твору, відеограми, фонограми в будь-якій матеріальній формі, а також їх запис для тимчасового чи постійного зберігання в електронній (у тому числі цифровій), оптичній або іншій формі, яку може зчитувати комп'ютер.