Умисне невиконання угоди є підстазою для притягнення особи до відповідальності, встановленої законом.

1. Наслідками невиконання умов угод відповідно до ч. 4 ст. 476 КПК може бути скасування вироку та направлення справи на новий розгляд судом у загаль­ному порядку. Власне, умисне невиконання умов угоди про примирення або про визнання винуватості є підставою для притягнення особи до відповідаль­ності, встановленої законом (ч. 5 ст. 476 КПК). Особами, що можуть звернутися до суду з клопотанням про скасування вироку, є прокурор та потерпілий. Як ви­ключний засіб забезпечення виконання вимог угоди таке клопотання повинно бути подано протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення відповідного кримінального право­порушення (ч. 1 ст. 476 КПК).

2. Клопотання про скасування вироку, яким затверджена угода, розгля­дається в судовому засіданні за участі сторін угоди з повідомленням інших учасників судового провадження, відсутність інших учасників судового прова­дження не є перешкодою для судового розгляду (ч. 2 ст. 476 КПК). Результатом такого оскарження є встановлення того, чи дотрималася особа вимог угоди і у випадку недотримання - як наслідок - суд може скасувати вирок на підставі угоди та призначити новий судовий розгляд у загальному порядку. Іншим ва­ріантом рішення суду є направлення матеріалів провадження для завершення досудового розслідування в загальному порядку, якщо угода була ініційована на стадії досудового розслідування (ч. З ст. 476 КПК). За результатами розгляду клопотання про скасування вироку суд виносить ухвалу, яка може бути оскар­жена тільки в апеляційному порядку (ч. 4 ст. 476 КПК). Кодекс не передбачає можливості касаційного оскарження таких ухвал.

. 987

Глава 36. Кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення

Стаття 477. Поняття кримінального провадження у формі приват­ного обвинувачення

І. Кримінальним провадженням у формі приватного обвинувачення є провадження, яке може бути розпочате слідчим, прокурором лише на під­ставі заяви потерпілого щодо кримінальних правопорушень, передбаче­них:

1) частиною першою статті 122 (умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження без обтяжуючих обставин), статтею 125 (умисне легке тілесне ушкодження), частиною першою статті 126 (умисне завдання удару, побоїв або вчинення інших насильницьких дій без обтяжуючих обставин), час­тиною першою статті 129 (погроза вбивством без обтяжуючих обставин), статтею 132 (розголошення відомостей про проведення медичного огляду на виявлення зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невилі­ковної інфекційної хвороби), частиною першою статті 133 (зараження вене­ричною хворобою без обтяжуючих обставин), частиною першою статті 135 (залишення в небезпеці без обтяжуючих обставин), частиною першою стат­ті 136 (ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, без обтяжуючих обставин), частиною першою статті 139 (ненадання допомоги хворому медичним працівником без обтяжуючих обставин), час­тиною першою статті 142 (незаконне проведення дослідів над людиною без обтяжуючих обставин), статтею 145 (незаконне розголошення лікарської таємниці), частиною першою статті 152 (зґвалтування без обтяжуючих об­ставин), статтею 154 (примушування до вступу в статевий зв'язок), части­ною першою статті 161 (порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності або релігійних переконань без обтя­жуючих обставин), частиною першою статті 162 (порушення недоторкан­ності житла без обтяжуючих обставин), частиною першою статті 163 (по­рушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної чи іншої кореспонденції, що передаються засобами зв'язку або через комп'ютер, без обтяжуючих обставин), частиною першою статті 164 (ухилення від сплати аліментів на утримання дітей без обтяжуючих обставин), частиною пер­шою статті 165 (ухилення від сплати коштів на утримання непрацездатних батьків без обтяжуючих обставин), частиною першою статті 168 (розголо­шення таємниці усиновлення (удочеріння) без обтяжуючих обставин), час­тиною першою статті 176 (порушення авторського права і суміжних прав без обтяжуючих обставин), частиною першою статті 177 (порушення прав на винахід, корисну модель, промисловий зразок, топографію інтеграль­ної мікросхеми, сорт рослин, раціоналізаторську пропозицію), статтею 180 (перешкоджання здійсненню релігійного обряду), статтею 182 (порушення недоторканності приватного життя), частиною першою статті 194 (умис-

988.

не знищення або пошкодження майна без обтяжуючих обставин), статтею 195 (ноі роза знищення майна), статтею 197 (порушення обов'язків щодо охорони майна), статтею 203' (незаконний обіг дисків для лазерних систем зчитування, матриць, обладнання та сировини для їх виробництва), час­тиною першою статті 206 (протидія законній господарській діяльності без обтяжуючих обставин), статтею 219 (доведення до банкрутства - щодо дій, якими завдано шкоду кредиторам), статтею 229 (незаконне використання знака для товарів і послуг, фірмового найменування, кваліфікованого за­значення походження товару), статтею 231 (незаконне збирання з метою використання або використання відомостей, що становлять комерційну або банківську таємницю), статтею 232 (розголошення комерційної або банківської таємниці), статтею 232' (незаконне використання ііісаііюр­ської інформації - щодо дій, якими заподіяно шкоду правам, свободам та інтересам окремих громадян або інтересам юридичних осіб), статтею 232² (приховування інформації про діяльність емітента), частиною першою статті 355 (примушування до виконання чи невиконання цивільно-право­вих зобов'язань без обтяжуючих обставин), статтею 356 (самоправство -щодо дій, якими заподіяно шкоду правам та інтересам окремих громадян або інтересам власника), частиною першою статті 361 (несанкціоноване втручання в роботу електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів), автоматизованих систем, комп'ютерних мереж чи мереж електрозв'язку, без обтяжуючих обставин), частиною першою статті 362 (несанкціоновані дії з інформацією, яка оброблюється в електронно-обчислювальних ма­шинах (комп'ютерах), автоматизованих системах, комп'ютерних мережах або зберігається на носіях такої інформації, вчинені особою, яка має пра­во доступу до неї, без обтяжуючих обставин), статтею 364' (зловживання повноваженнями службовою особою юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми), статтею 365' (перевищення повноважень службовою особою юридичної особи приватного права не­залежно від організаційно-правової форми), статтею 365² (зловживання повноваженнями особами, які надають публічні послуги) Кримінального кодексу України;

2) частиною другою статті 122 (умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження за обтяжуючих обставин), частиною другою статті 126 (побої і мордування за обтяжуючих обставин, за виключенням випадків, якщо такі дії вчинені групою осіб), статтею 128 (необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження), частиною першою статті 130 (свідоме по­ставлення іншої особи в небезпеку зараження вірусом імунодефіциту лю­дини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби, що є небезпечною для життя людини), частиною першою статті 146 (незаконне позбавлення волі або викрадення людини без обтяжуючих обставин), частина друга стат­ті 152 (зґвалтування, вчинене повторно або особою, яка раніше вчинила будь-який із злочинів, передбачених статтями 153-155 Кримінального

- 989

 

кодексу України), частиною першою статті 153 (насильницьке задоволен­ня статевої пристрасті неприродним способом), частиною першою статті 286 (порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації тран­спорту особами, які керують транспортними засобами, беї обтяжуючих обставин), частиною першою статті 296 (хуліганство беї обтяжуючих об­ставин), частиною другою статті 361 (несанкціоноване втручання в робо­ту електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів), автоматизованих систем, комп'ютерних мереж чи мереж електрозв'язку, за обтяжуючих об­ставин), частиною другою статті 362 (несанкціоновані дії з інформацією, яка оброблюється в електронно-обчислювальних машинах (комп'ютерах), автоматизованих системах, комп'ютерних мережах або зберігається на но­сіях такої інформації, вчинені особою, яка має право доступу до неї) Кри­мінального кодексу України - якщо вони вчинені чоловіком (дружиною) потерпілого;

3) статтею 185 (крадіжка, крім крадіжки, вчиненої організованою групою), статтею 186 (грабіж, крім грабежу, вчиненого організованою групою), статтею 189 (вимагання, крім вимагання, вчиненого організова­ною групою, а також поєднаного з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи), статтею 190 (шахрайство, крім шахрайства, вчинено­го організованою групою), статтею 191 (привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем, крім вчиненого організованою групою, або шкода від якого завдана державним інтересам), статтею 192 (заподіяння майнової шкоди шляхом обману або зловживання довірою), частинами першою або другою статті 289 (незакон­не заволодіння транспортним засобом без особливо обтяжуючих обставин), статтею 357 (викрадення, привласнення, вимагання документів, штампів, печаток, заволодіння ними шляхом шахрайства чи зловживання службо­вим становищем або їх пошкодження) Кримінального кодексу України -якщо вони вчинені чоловіком (дружиною) потерпілого, іншим близьким родичем чи членом сім'ї потерпілого, або якщо вони вчинені особою, яка щодо потерпілого була найманим працівником і завдала шкоду виключно власності потерпілого.

1. Відповідно до ст. 25 КПК прокурор, слідчий зобов'язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосеред­нього виявлення ознак кримінального правопорушення або в разі надходження заяви про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх перед­бачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушен­ня та особи, яка його вчинила. Ці положення становлять зміст публічності як засади кримінального провадження.

2. За загальними правилами наявність чи відсутність заяви потерпілого та його позиція не мають принципового значення для здійснення криміналь­ного провадження, адже відповідні відомості можуть бути внесені до Єдиного

990.

реєстру досудових розслідувань і після самостійного виявлення слідчим, про­курорам з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кри­мінального правопорушення. Як виняток ст. 477 КПК передбачає, що кримі­нальне провадження у формі приватного обвинувачення може бути розпочате слідчим, прокурором лише на підставі заяви потерпілого щодо кримінальних правопорушень, згаданих у цій статті.

3. Юридична сутність кримінального провадження у формі приватно­го обвинувачення полягає в тому, що воно ініціюється лише потерпілим від цього злочину, його законним представником чи представником. Роль дер­жави полягає в тому, щоб провести досудове розслідування та здійснити правосуддя. Передбачені цією нормою статті Особливої частини КК визна­чають відповідальність за злочин, яким перш за все потерпілому спричинена моральна, фізична чи матеріальна шкода. Саме тому пріоритетне значення на­буває захист здоров'я, свобод, прав та інтересів потерпілого. В таких кримі­нальних справах кримінально-правове та кримінальне процесуальне значення мають насамперед волевиявлення потерпілого, його оцінка діяння та особи того, хто його вчинив. Важливим є не те, чи примирився обвинувачений із потерпілим, а чи вибачив потерпілий його та чи примирився з ним. Тобто у вирішенні питання про закриття провадження в справах приватного обвинува­чення визначна роль належить саме потерпілому.

4. Кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення займає незначну частку в загальному обсязі кримінальних проваджень в зв'язку з його обмеженням обов'язковими ознаками правопорушень, щодо яких може здій­снюватись провадження у формі приватного обвинувачення: 1) склад злочину має бути визначений у п. 1 ст. 477 КПК; 2) склад злочину має бути визначений у п. 2 ст. 477 КПК за умови, що вони вчинені чоловіком (дружиною) потерпі­лого; 3) склад злочину має бути визначений у п. З ст. 477 КПК за умови, що вони вчинені чоловіком (дружиною) потерпілого, іншим близьким родичем чи членом сім'ї потерпілого, або якщо вони вчинені особою, яка щодо потерпілого була найманим працівником і завдала шкоду виключно власності потерпілого. Якщо цих умов немає, слідчий, прокурор зобов'язані в повному обсязі при­йняти функцію обвинувачення, зокрема шляхом ініціювання провадження, та здійснювати її від імені держави незалежно від волевиявлення потерпі­лого на засадах публічності.

5. За родовою ознакою досудове розслідування у кримінальному про­вадженні у формі приватного обвинувачення здійснюється слідчими органів внутрішніх справ (ч. 1 ст. 216 КПК).

6. Принципова новизна коментованої статті полягає в тому, що досудове розслідування у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачен­ня відбувається і провадиться слідчим, прокурором відповідно до загального порядку здійснення досудового розслідування.

7. Про поняття потерпілого, його права та обов'язки див. коментар до ст.ст. 55-57 КПК. У випадку смерті потерпілого кримінальне провадження у

-991

формі приватного обвинувачення може здійснюватись лише за заявою його близьких родичів та членів сім'ї (див. коментар до ст. З КПК). Якщо потерпі­лий визнаний недієздатним або обмежено дієздатним, справа може бути по­рушена за скаргою його законного представника. Законними представниками є батьки, опікуни, піклувальники цієї особи або представники тих установ і організацій, під опікою чи піклуванням яких перебуває особа (див. коментар до ст. 59 КПК).

Стаття 478. Початок кримінального провадження у формі приват­ного обвинувачення

1. Потерпілий мас право подати до слідчого, прокурора, іншої служ­бової особи органу, уповноваженого на початок досудового розслідування, заяву про вчинення кримінального правопорушення протягом строку дав­ності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення певного кримінального правопорушення.

1. Коментована стаття акцентує увагу на тому, що потерпілий у кримі­нальному провадженні у формі приватного обвинувачення займає сторону обвинувачення, використовуючи для цього всі процесуальні можливості, на­дані йому законом. Проте КПК, делегуючи потерпілому право ініціювання кримінального провадження та право укладення угоди про примирення, яка в обов'язковому порядку призводить до закриття цього кримінального про­вадження, не покладає на потерпілого обов'язку збирання доказів.

2. Здійснення кримінального провадження у формі приватного обвину­вачення щодо злочинів, перелічених у п. З ст. 477 КПК, якщо вони вчинені особою, яка щодо потерпілого була найманим працівником і завдала шкоду виключно власності потерпілого, перебуває залежно від заяви керівника юри­дичної особи. Необхідною умовою є очевидність характеру вчиненого право­порушення та спричинення шкоди виключно цій юридичній особі. Перелічені юридичні факти не завжди можуть бути очевидними. Більше того, найчасті­ше вони можуть бути виявлені та встановлені лише в процесі доказування. Така діяльність із збирання, перевірки та оцінки доказів не залежить від волі юридичної особи, якій спричинена злочином шкода. Це, відповідно до засади публічності, право та обов'язок правоохоронних органів. Тому при укладенні угоди про примирення на стадії досудового розслідування слідчий, прокурор мають переконатись в тому, що злочином спричинена шкода саме потерпілому, зокрема, якщо потерпілою визнана юридична особа.

3. Для юридичної особи розголошення факту вчинення злочину її найма­ними працівниками може спричинити значну моральну та навіть матеріальну шкоду. Тому під час досудового розслідування необхідно застосувати макси­мально допустимі заходи для збереження таємниці слідства.

4. Якщо потерпілому шкода була заподіяна кількома особами, від нього залежить, щодо кого подавати заяву до слідчого, прокурора.

5. Якщо потерпілих кілька, кожний з них може подавати заяву про вчинення злочину, яким йому завдана шкода. Укладення угоди про при­мирення одним з кількох потерпілих з підозрюваним, обвинуваченим не спричинює закриття справи, якщо обвинувачення підтримує інший потер­пілий.

6. У предмет доказування у кримінальному провадженні у формі приват­ного обвинувачення входять обставини, що визначені в ст. 91 КПК, та обста­вини, що свідчать про наявність правових умов, за яких може бути укладена угода про примирення (глава 35 КПК).

7. Якщо при провадженні досудового слідства буде встановлено, що вчинено злочин, передбачений ст. 477 КПК, а заяви потерпілого у справі немає, справа закривається, а потерпілому роз'яснюється його пра­во звернутися з заявою про вчинений злочин. Коли ж кримінальне про­вадження щодо злочинів, перелічених у ст. 477 КПК, здійснювалось після самостійного виявлення слідчим, прокурором з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, але в мате­ріалах розслідування міститься заява особи про залучення її до провадження як потерпілого, кримінальне провадження продовжується.

8. Закриття справи слідчим, прокурором за відсутністю заяви потерпіло­го не позбавляє його права звернутися до компетентних органів із такою за­явою. Закриття справи судом першої, апеляційної, касаційної інстанції за мо­тивами відсутності заяви потерпілого не позбавляє його права звернутися із заявою про здійснення кримінального провадження на загальних підставах.

9. Заява потерпілого про здійснення кримінального провадження щодо особи, хворої на психічну хворобу, може бути підставою для вирі­шення у встановленому порядку питання про те, чи потребує особа, щодо дій якої подана заява, застосування до неї примусових заходів медичного характеру. У таких справах проводиться досудове слідство з урахуванням положень глави 39 КПК.

10. Примирення потерпілого з підозрюваним, обвинуваченим може статися як у стадії досудового слідства, так і під час судового розгляду справи, але до видалення суду в нарадчу кімнату для постановления ви­року.

11. Заява про укладення угоди про примирення може бути зроблена по­терпілим і обвинуваченим як усно (із занесенням у протокол), так і пись­мово. Якщо потерпілим є неповнолітній чи інша особа, яка не може сама захистити свої інтереси, кримінальне провадження, що було ініційоване за заявою потерпілого, його законного представника чи представника, може бути закрита при укладенні угоди про примирення, яка може бути під­писана законним представником чи представником потерпілого. Про поря­док укладення угоди про примирення див. коментар до глави 35 КПК.

12. Кримінальні справи про злочини, перелічені в ст. 477 КПК, роз­глядаються судом у загальному порядку з дотриманням вимог кримінального

процесуального закону (див. коментар до глав 27-28 КПК). Під час судового розгляду справи потерпілий підтримує обвинувачення самостійно або через свого представника (див. коментар до ст.ст. 56, 58 КПК). Вирок, який поста­новляється у цих справах, повинен відповідати вимогам ст.ст. 373, 374 КПК. Судочинство у справах про злочини, вчинені неповнолітніми, провадиться з дотриманням вимог глави 38 КПК.

13. Строки давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчи­нення певного кримінального правопорушення визначенні ст. 49 КК України.

Стаття 479. Відшкодування шкоди потерпілому у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення

1. Відшкодування шкоди потерпілому у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення може відбуватися на підставі угоди про примирення або без неї.

1. Однією з умов закриття провадження у справах приватного обвинува­чення при укладенні угоди про примирення із особою, що вчинила криміналь­но каране діяння, є відшкодування завданої злочином шкоди. В предмет доказу­вання у таких справах входить встановлення факту добровільного та вільного волевиявлення потерпілого щодо реалізації ним права на укладення угоди про примирення, а також факту відшкодування шкоди, завданої злочином.

2. Про правові наслідки невиконання умов угоди про примирення див. ко­ментар до ст. 476 КПК.

3. Про порядок відшкодування (компенсації) шкоди потерпілому див. ко­ментар до ст.ст. 127-129 КПК.