Оцінювання ймовірності банкрутства підприємства.

 

Банкрутство — визнана господарським судом неспромож-

ність боржника відновити свою платоспроможність та задоволь-

нити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через засто-

сування ліквідаційної процедури. Технологія банкрутства суб’єк-

тів господарювання в Україні регламентується Законом України

«Про відновлення платоспроможності боржника або визнання

його банкрутом».

 

 

 

31. Ідентифікація ознак прихованого, умисного та фіктивного банкрутства.

 

Як джерела інформації при проведенні

експертизи наявності зловживань слід використовувати такі матеріали:

􀀹 засновницькі документи боржника (статут, установчий договір

􀀹 протоколи зборів власників, нарад керівництва, його накази та розпорядження;

􀀹 матеріали бухгалтерської та іншої звітності боржника;

􀀹 договори та інші документи, на основі яких здійснювалося відчуження та придбання майна, зміни у структурі пасивів;

􀀹 результати проведення інвентаризації та аудиторських перевірок.

 

До основних ознак приховування банкрутства належать:

1) зменшення масштабів основної діяльності (зниження натуральних обсягів виробництва та виручки від реалізації продукції (робіт, послуг);

2) переважання у структурі доходів виручки від неосновної діяльності (від передавання в оренду основних фондів, реалізації майна);

3) зменшення вартості майна, що знаходиться в розпорядженні підприємства;

4) великі суми штрафних санкцій, нарахованих підприємству за невиконання своїх зобов’язань;

5) затримки при поданні бухгалтерської, фінансової та іншої звітності до державних органів;

6) критичний рівень показників ліквідності;

7) тривалий період збиткової діяльності;

8) значні суми простроченої кредиторської заборгованості;

9) велика частка працівників, що перебувають в умовах вимушеної неповної зайнятості (примусові відпустки з ініціативи адміністрації, неповний робочий день, (тиждень));

10) масштабні звільнення працівників;

11) низький рівень зарплати та затримки при її виплаті;

12) відсутність інвестицій на підтримання або розширення техніко-технологічної бази виробництва;

13) участь підприємства як відповідача в багатьох господарських спорах, що знаходяться на розгляді в господарських судах.

 

Поглиблену експертизу діяльності підприємства на предмет встановлення факту злочину слід проводити за наявності однієї з двох первісних ознак умисного банкрутства:

1) боржник протягом останніх періодів не вживав заходів, спрямованих на погашення заборгованості;

2) боржник отримав ознаки надкритичної неплатоспроможності в результаті виконання явно збиткових для нього угод.

Якщо має місце одна з двох вищенаведених ситуацій необхідно розпочати поглиблену експертизу діяльності підприємства на предмет виявлення безпосередніх ознак умисного банкрутства:

• укладення господарських договорів на явно невигідних умовах (висока процентна ставка за користування позиковими коштами, занижена ціна реалізації продукції (робіт, послуг), або іншого майна, завищена вартість придбання активів, занадто суворі штрафні санкції за порушення домовленості), а також угод, які боржник не здатен виконати;

• участь у створенні інших підприємств з передавання за заниженою вартістю активів боржника;

• відсутність під час продажу боржником майна спроб організувати конкурс покупців;

• передчасне знищення документів, строк зберігання яких ще не збіг;

• невжиття заходів зі стягнення дебіторської заборгованості, великі суми простроченої дебіторської заборгованості та відрахувань до резерву сумнівних боргів; • списання на збитки значних сум безнадійної дебіторської заборгованості;

• списання у втрати майна на значні суми (великі суми природних втрат, втрат від псування і знецінення, відходів, операційних курсових різниць, штрафних санкцій тощо);

• невжиття заходів для збереження майна підприємства;

• створення нових підприємств з передаванням майна боржника;

• необґрунтоване злісне ухилення від погашення заборгованості перед кредиторами;

• значна частка витрат, безпосередньо не пов’язаних з виробничим процесом (представницькі витрати, витрати на зв’язок, оплату професійних послуг сторонніх осіб, витрати на утримання

апарату управління тощо);

• звільнення ключових працівників;

• надходження великої кількості рекламацій на продукцію (роботи, послуги) боржника, для усунення причин походження яких останнім нічого не робиться.

 

 

Факт фіктивного банкрутства визнається у разі надання завідомо неправдивої заяви керівника чи власника юридичної особи або приватного підприємця про свою неплатоспроможність і неможливість погашення у повному обсязі майнових вимог кредиторів.

Фіктивне банкрутство здійснюється через введення в оману кредиторів з корисливою метою.

Поглиблену експертизу діяльності підприємства на предмет встановлення факту фіктивного банкрутства слід проводити у разі, якщо в попередні періоди (за 1—2 роки до подання заяви

про власне банкрутство) боржник мав стабільний задовільний фінансово-майновий стан і позитивний або незначний негативний результат діяльності. За таких умов досліднику слід скон-

центруватися на виявленні безпосередніх ознак фіктивного банкрутства:

• протягом нетривалого періоду (1—2 роки перед поданням заяви про банкрутство) відбувається раптове значне погіршення фінансово-майнового стану й результативності діяльності;

• встановлення факту ведення «подвійної» бухгалтерії;

• систематичне порушення правил заповнення документів, що дає можливість фальсифікувати кількісні, якісні та вартісні характеристики майна;

• передчасне знищення документів, строк зберігання яких ще не збіг;

• невідповідність відображених у офіційній звітності даних фактичним кількісним, якісним і вартісним характеристикам майна;

• невиправдана уцінка основних засобів, незавершеного будівництва, нематеріальних та оборотних активів;

• виявлення невідображених у звітності матеріальних цінностей і грошових коштів, походження яких матеріально відповідальні особи, керівники та власники не можуть пояснити;

• зміна облікової політики (методи нарахування амортизації, обліку витрат), в результаті якої досягається зростання собівартості продукції;

• списання у втрати майна на значні суми: великі обсяги природних втрат, втрат від псування і знецінення, відходів, операційних курсових різниць, штрафних санкцій тощо;

• списання втрат значних сум майна на пожежі, стихійні лиха, а також дію інших форсмажорних обставин;

• невжиття заходів зі стягнення дебіторської заборгованості з підконтрольних або споріднених осіб (структур) та списання у збитки значних сум такої дебіторської заборгованості;

• укладення явно невигідних для підприємства-боржника угод (висока процентна ставка за користування позиковими коштами, занижена ціна реалізації продукції (робіт, послуг), або іншого майна, завищена вартість придбання активів, занадто суворі штрафні санкції за порушення домовленості) з підконтрольними або спорідненими особами (структурами);

• невиправдана участь у благодійництві, видача гарантій повернення коштів підконтрольними або спорідненими особами (структурами), надання безповоротної фінансової допомоги останнім;

• створення нових підконтрольних підприємств з передаванням майна боржника, що не передбачає еквівалентний обмін правами власності.

На іспиті забороняється користуватися мобільними телефонами, планшетами та іншими засобами відтворення, збереження і передачі інформації.

На екзамен обов’язково візьміть з собою калькулятор.