Представництво за довіреністю

Довіреність – це письмовий документ з необхідними реквізитами. Надання довіреності – це односторонній правочин, за яким одна особа надає повноваження іншій (представнику) для представництва перед третіми особами. Таке представництво ґрунтується на договорі або акті юридичної особи. Довіреність може бути видана особою, яка має потрібну для вчинення такого правочину дієздатність (для громадян) чи правоздатність (для юридичних осіб). Зазначений правочин є фідуціарним, оскільки він тісно пов'язаний з особою представника, довіреність має своїм призначенням встановлення зовнішніх відносин представництва, а саме відносин між довірителем та третьою особою за допомогою дій представника.

Довіреність має містити:

- ім'я або назву представника – особи, на яку видана довіреність;

- ім'я або назву довірителя – особи, яка її видала; Довіреність може бути складена від імені однієї або кількох осіб на ім'я однієї або кількох осіб.

- чітко відображену волю довірителя на вчинення від його імені правочину представником;

- дату видачі довіреності, оскільки без неї довіреність є нікчемною.

- строкдовіреності.

Представництво за довіреністю припиняється у разі:

- закінчення строку довіреності. Якщо строк довіреності не зазначений, вона зберігає чинність до припинення її дії після вчинення представником від імені довірителя правочину, на здійснення якого довіреність була видана. Строк довіреності, виданої в порядку передоручення, не може перевищувати строку основної довіреності, на підставі якої вона видана.

- скасування її довірителем у будь-який момент за винятком безвідкличної довіреності. Таке право на одностороннє припинення довіреності пов’язано з довірчим характером даного правочину. Відмова від цього права є недійсною. Скасування довіреності тягне припинення повноважень представника.

- смерті довірителя або представника (припинення діяльності юр особи), обмеження його дієздатності тощо.

- відмови представника від вчинення дій, що були визначені довіреністю, у порядку, зазначеному законом або довіреністю (наприклад: представник не може відмовитися, якщо ці дії були невідкладними). Таке право на одностороннє припинення довіреності пов’язано з довірчим характером правочину. Представник відповідає перед особою, яка видала довіреність, за збитки, у разі недодержання ним вимоги про негайне повідомлення того, кого він представляє, про таку відмову, а також у випадках, коли він відмовився від вчинення дій, які були визначені довіреністю, якщо ці дії були невідкладними або такими, що спрямовані на запобігання завданню збитків особі, яку він представляє, або іншим особам.

Залежно від змісту та обсягу повноважень довіреності поділяються на:

· спеціальна довіреність надає повноваження на здійснення юридичних дій або правочинів певного типу, на вчинення певної кількості однорідних правочинів (н: довіреність юрисконсульту на представництво у суді;.

· разова (спеціальна) довіреність – якщо особа, яку представляють, уповноважує на здійснення якого-небудь одного правочину або юридичної дії (наприклад, на отримання стипендії);

· загальні (генеральні), що видаються на визначений строк для здійснення різноманітних правочинів та інших юридичних дій різного характеру; (наприклад, на керування та продаж транспортного засобу).

Форма довіреності та передоручення має відповідати тій формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин. Довіреність завжди має письмову форму. Нотаріальне посвідчення потрібне, якщо на здійснення таких правочинів потрібна нотаріальна форма. Довіреність, що видається в порядку передоручення, підлягає нотаріальному посвідченню, крім випадків, вказаних у законі (одержання зарплати тощо).

До нотаріально посвідчених довіреностей прирівнюються:

1) довіреність військовослужбовця або іншої особи, яка перебуває на лікуванні у госпіталі, санаторії та іншому військове-лікувальному закладі, вона може бути посвідчена начальником цього закладу, його заступником з медичної частини, старшим або черговим лікарем;

2) довіреність військовослужбовця, а в пунктах дислокації військової частини, з'єднання, установи і військово-навчального закладу, де немає нотаріуса чи органу, що вчиняє нотаріальні дії, а також довіреність робітника, службовця, членів їхніх сімей і члена сім'ї військовослужбовця, може бути посвідчена командиром (начальником) цих частини, з'єднання, установи або закладу;

3) довіреність особи, яка перебуває у місці позбавлення волі (слідчому ізоляторі), може бути посвідчена начальником місця позбавлення волі.

Довіреність на одержання заробітної плати, стипендії, пенсії, аліментів, інших платежів та поштової кореспонденції (поштових переказів, посилок тощо) може бути посвідчена посадовою особою організації, в якій довіритель працює, навчається, перебуває на стаціонарному лікуванні, або за місцем його проживання.

Довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи.

Представництво з перевищенням повноважень

Перевищення повноваження – це довільне збільшення представником обсягу права на здійснення правочинів, який встановлено вказівками особи, яку представляють, або нормами права. Правочин, вчинений з перевищенням повноважень, створює, змінює і припиняє цивільні права і обов’язки для особи, яку представляють, лише у разі подальшого схвалення цієї угоди. Схвалення є одностороннім правочином і може бути здійснено шляхом заяви про це, мовчазною згодою, конклюдентними діями. Витрати, яких зазнав представник, що діяв з перевищенням повноважень, можуть бути стягнені з особи, яку він представляв. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов’язки з моменту вчинення цього правочину.

Обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи у відносинах з третіми особами не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження. Якщо представники юридичної особи порушують свої обов’язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі (ст..92 ЦК). Ця норма не поширюється на договірних представників юридичних осіб.

Відмежування представництва від інших зобов’язань.

Відмежування від договору комісії. Комісіонер діє від власного імені, результати настають для нього самого, хоч і не відображається на його майні, оскільки він не власник, третій особі невідомий комітент.

Відмежування від посередництва. Посередник не має повноважень і діє від свого імені, хоч відстоює інтереси зразу обох контрагентів у рівному ступені.

Відмежування від договору на користь третьої особи. Особа, яка укладає договір на користь третьої особи, діє не від її, а від власного імені, у зв’язку з чим сама стає стороною. Третя особа набуває за договором не всі права, а лише окреме право вимоги.

Відмежування від покладання обов’язку боржника на третю особу. Раніше існувало зобов’язання, в якому був замінений боржник, та новий боржник діє від свого імені.

Відмежування від поруки. Поручитель виконує зобов’язання від власного імені замість основного боржника, якщо той не виконав своє зобов’язання.

Договір доручення

За договором доручення одна сторона (повірений) зобов’язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов’язки довірителя, оскільки повірений діє в інтересах довірителя. Це є договірними відносинами прямого представництва (дії від імені іншої особи). Опосередкованим представництвом є договори комісії або управління майном (дії від власного імені), а також процесуальне представництво, оскільки адвокат, хоча і діє в інтересах особи, яку він представляє, має в процесі самостійний статус, власні права та обов’язки.

Цей договір є консенсуальним. Якщо він відплатний, то є двохстороннім. Відплатність передбачається, навіть якщо плата не встановлена договором, відповідно цін на такі послуги.

Це фідуціарний правочин, ґрунтується на довірчих відносинах сторін. Повірений виконує договір особисто, договір може припинятися при відмові від нього довірителя або повіреного.

Предмет – надання нематеріальних посередницьких послуг, однак поряд з тим, представник може виконувати додаткові фактичні дії (наприклад, проводити маркетинг). Зміст доручення може бути викладений у довіреності.

Сторони – фізичні та юридичні особи, повністю дієздатні.

Договір доручення може мати як строковий, так і безстроковий характер.

Договір доручення відрізняється від договору комісії та управління майном тим, що повірений діє від імені довірителя, в той час як комісіонер та управитель майна діють від власного імені, хоча і в інтересах іншої особи. Договір доручення відрізняється і від агентського договору, хоч агент теж діє від імені особи, яку він представляє. Однак агент вчиняє не тільки юридичні, а й фактичні дії, послуги. Договір доручення треба відрізняти від договору про надання послуг щодо ведення переговорів про можливі у майбутньому правочини, пошуку потенційних контрагентів.

Повірений не може перебільшувати можливості представника, оскільки одна особа не може передати іншій більше прав, ніж має сама. Повірений не може вчиняти правочин, який може бути вчинений тільки особисто довірителем (н: укласти авторський договір, заповіт).

Договір комісії

За договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов’язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента. Для третьої особи, з якою комісіонер укладає правочин, комітент не має значення. Комісіонер відрізняється від управителя тим, що управитель зобов’язаний повідомляти осіб, з якими він укладає правочини, про те, що він є управителем, а не власником майна, а комісіонер виступає з третіми особами як самостійна особа, навіть якщо комітент приймає виконання. Це посередницький договір, але не виникає відносин представництва. Це консенсуальний та двохсторонній, відплатний договір з визначенням строку або без.

Предмет договору комісії – посередницькі послуги. Комісіонер здійснює виключно юридичні дії, це може бути купівля-продаж певного товару, в якому комітент визначає певні параметри, у межах яких належить діяти комісіонерові.

Договір управління майном

За договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов’язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодо набувача). Н: управління майном у складі спадщини. На підставі цього договору виникають зобов’язальні правовідносини, однак можливе виникнення довірчої власності.

Цей договір є двостороннім, реальним, оплатним, діє тривалий строк.

Предмет – будь-яке майно (в тому числі майнові права, а також майнові права інтелектуальної власності). Для банків можливо здійснення управління грошовими коштами клієнтів.

Стороною у договорі може бути не власник, а інші особи у випадках: коли власник не має обсягу дієздатності; у відсутність власника, у разі смерті власника; коли йдеться про державне та комунальне майно; якщо творець передав виключну ліцензію на майнові права інтелектуальної власності.

Договірні зобов'язання, що виникають між засновниками юридичних осіб та іншими особами щодо управління майном створених юридичних осіб, треба відрізняти від речових правовідносин, зокрема, право господарського відання, право оперативного управління, які ґрунтуються на законі, не обмежені строком. Здійснення чужих правомочностей, отриманих за договором управління, треба відрізняти від правомочностей юридичних осіб публічного права, заснованих державою та закріплених законом. Треба звернути увагу, що в управління за договором передається, як правило, не підприємство, як суб’єкт, а підприємство як об'єкт, єдиний майновий комплекс (гл. 70 ЦК). За договором доручення в управління передаються не державні підприємства, а корпоративні права держави (ч.1 ст. 170 ГК). Предметом зобов’язань не може бути юридична особа, яка завжди є суб’єктом, а не об’єктом. Юридична особа має самостійні органи управління, які не можуть бути передані в управління. За договором доручення на управління корпоративними правами держави передаються певні повноваження держави як засновника своєму представнику.

 

 

Тема 5. Зобов'язання як складова частина договору

1. Поняття договірних зобов'язань

2. Співвідношення зобов’язання, обов’язків та договору

3. Суб'єкти договірних зобов'язань та залежність зобов’язань від суб’єктного складу

4. Види зобов’язань залежно від визначеності предмета

5. Класифікація договірних зобов'язань

6. Співвідношення договірних зобов'язальних правовідносин (ЗП) з правовідносинами власності (ПВ)