Оплата вартості акцій засновниками АТ.

1. Оплата вартості акцій, що розміщуються під час заснування акціонерного товариства, може здійснюватися грошовими коштами, цінними паперами (крім боргових емісійних цінних паперів, емітентом яких є засновник, та векселів), майном і майновими правами, нематеріальними активами, що мають грошову оцінку.

Оплата вартості акцій, що розміщуються під час заснування акціонерного товариства, не може здійснюватися за ціною, нижчою від їх номінальної вартості.

Оплата вартості акцій, що розміщуються під час заснування акціонерного товариства, не може здійснюватися шляхом прийняття на себе зобов'язань з виконання для товариства робіт або надання послуг.

2. Ціна майна, що вноситься засновниками акціонерного товариства в рахунок оплати акцій товариства, повинна відповідати ринковій вартості цього майна, визначеній відповідно до статті 8 цього Закону.

3. Кожний засновник акціонерного товариства повинен оплатити повну вартість придбаних акцій до дати затвердження результатів розміщення першого випуску акцій. У разі неоплати (неповної оплати) вартості придбаних акцій до дати затвердження результатів розміщення першого випуску акцій акціонерне товариство вважається не заснованим. До оплати 50 відсотків статутного капіталу товариство не має права здійснювати операції, не пов'язані з його заснуванням.

До реєстрації звіту про результати розміщення акцій засновник має всі права, що засвідчуються акціями, крім права їх відчужувати та обтяжувати зобов'язаннями.

4. Документ, що засвідчує право власності засновника акціонерного товариства на акції, видається йому після повної оплати вартості таких акцій протягом 10 робочих днів з дати отримання товариством свідоцтва про державну реєстрацію випуску акцій.

 

Установчий документ АТ: вид, вимоги до змісту, порядку прийняття та внесення змін/доповнень.

1. Установчим документом акціонерного товариства є його статут.

2. Статут акціонерного товариства повинен містити відомості про:

1) повне та скорочене найменування товариства українською мовою;

2) тип товариства;

3) розмір статутного капіталу;

4) розмір резервного капіталу у разі його формування;

5) номінальну вартість і загальну кількість акцій, кількість кожного типу розміщених товариством акцій, у тому числі кількість кожного класу привілейованих акцій у разі розміщення привілейованих акцій, а також наслідки невиконання зобов'язань з викупу акцій;

6) розмір дивідендів за привілейованими акціями кожного класу в разі їх розміщення товариством;

7) умови та порядок конвертації привілейованих акцій певного класу у прості акції товариства чи у привілейовані акції іншого класу у разі розміщення привілейованих акцій;

8) права акціонерів - власників привілейованих акцій кожного класу у разі розміщення привілейованих акцій;

9) наявність переважного права акціонерів приватного товариства на придбання акцій цього товариства, які пропонуються їх власником до продажу третій особі, та порядок його реалізації або відсутність такого права;

10) порядок повідомлення акціонерів про виплату дивідендів;

11) порядок скликання та проведення загальних зборів;

12) компетенцію загальних зборів;

13) спосіб повідомлення акціонерів про проведення загальних зборів та про зміни у порядку денному загальних зборів;

14) склад органів товариства та їх компетенцію, порядок утворення, обрання і відкликання їх членів та прийняття ними рішень, а також порядок зміни складу органів товариства та їх компетенції;

15) порядок внесення змін до статуту;

16) порядок припинення товариства.

3. Статутом акціонерного товариства не може бути передбачено надання засновникам товариства додаткових прав чи повноважень.

4. Статут акціонерного товариства може містити й інші положення, що не суперечать законодавству.

 

Корпоративна власність.

Корпоративна (акціонерна) власність - це капітал, утворений завдяки випуску і продажу акцій. Об'єктом власності акціонерного товариства є, крім капіталу, і інше майно, яке придбане в результаті господарської діяльності. Акціонерний капітал поєднує приватну власність і колективну форму її використання.

КОРПОРАТИВНА ВЛАСНІСТЬ. Корпоративна власність - це привласнення засобів, умов та результатів праці групою акціонерів. Корпоративна власність поділяється на такі види: 1)Проста корпоративна власність - учасники об'єднують свої внески і утворюють дійсний капітал підприємства, який дає прибуток (фіктивний капітал) - цінні папери випускаються на величину дійсного капіталу. 2) Монополістична корпоративна власність - володіє всіма рисами простої корпоративної власності, але також і своїми специфічними властивостями: переважання у виробництві одного виду товару, встановлення монопольної ціни на продукцію, одержання монопольно високого прибутку. Переваги монополістичної корпоративної власності: 1) В силу високої концентрації і великих масштабів виробництва знижуються витрати на одиницю продукції. 2) Великі можливості для розвитку науково-дослідних робіт 3) Формування оптимального обсягу виробництва 4) Висока якість продукції та широкий сервіс 5) Високий прибуток Монополістична корпоративна власність має ряд недоліків: 1) Обмеження ринкової конкуренції 2) Тиск на ринок через ціни 3) Відсторонення сукупного працівника від участі у розподілі прибутку та управлінні виробництвом 4) Присвоєння основної частини додаткового продукту в країні і тим самим придушення розвитку інших форм власності. Вітчизняний корпоративний сектор завжди характеризувався численними суперечностями у своєму розвитку. У теоретичній площині значення і вплив структури власності визначаються економічною та юридичною природою цінних паперів (акцій), а також структурною функцією, яку виконує статутний капітал товариства (переважно це стосується саме акціонерних товариств, які й є найбільш точним аналогом прозахідного терміна „корпорація”). Питання структури акціонерної власності досить часто розглядається в контексті національних моделей корпоративного управління. Загальновідомо, що англосаксонська модель грунтується на переважному володінні акціями фізичними особами, тоді як у континентальній основними власниками є корпоративні інвестори і переважає так звана «оптова» структура власності на цінні папери. Дослідження, проведені відомим російським економістом Я. Міркіним, виявили жорстку залежність між структурою власності і параметрами ринку в країні. Приміром, перехід від розпорошеної структури капіталу до «оптової» викликає зміни таких параметрів: по-перше, знижується роль акцій в обслуговуванні економічних процесів; по-друге, зростає частка холдингових компаній з наявністю контролюючих власників; по-третє, посилюється борговий характер економіки з відповідним зростанням ринку корпоративних облігацій. Особливість корпоративної форми власності поля­гає у тому, що вона, з одного боку, зберігає через володіння окремими особами акціями все те позитивне, що несе в собі приват­на власність (підприємницький інтерес, ініціативу, свободу вибору, невтримну погоню за нагромадженням особистого, а отже, і суспіль­ного багатства, право безстрокового успадкування). Більше того, кор­порація примножує приватну власність. Особами, що володіють капіталом і отримують з цього прибуток, стає все більше громадян. Водночас корпорація долає обмеженість, притаманну класичній формі приватної власності. Формуючи загальну структуру корпорації та зберігаючи себе в ній лише як юридичну інституцію володіння, приватно-капіталістична власність разом з тим заперечує себе економічно: вона реалізується через більш зрілі — колективні — форми організації виробництва. Йдеться про реалізацію через струк­туру корпорації відомої формули про «позитивне заперечення при­ватної власності». Варті уваги й ті переваги корпоративної форми власності, що ви­значають її конкурентоспроможність. Це виключно висока виробни­ча гнучкість і можливість акумулювати капітальні ресурси і кошти будь-якої належності. Корпорація є майже бездоганним механізмом для мобіліза­ції найбільших сум капіталу. Це — найдемократичніша форма власності. Особливе значення має соціально-інтегральна функція корпо­рації. Якщо приватно-капіталістична власність у її класичному втіленні дезінтегрує суспільство, породжуючи цим самим складні соціальні проблеми суспільного розвитку, то корпорація, навпаки, створює економічні передумови для соціальної інтеграції, подолан­ня відчуження людини. У зв'язку з цим слід звернути увагу на те, що у процесі функціонування корпорації відбувається так званий про­цес деперсоніфікації великої приватної власності на засоби виробництва. Це знаходять вираження у втраті окремими власниками ка­піталу контролю над його функціонуванням.