Які існують джерела світла для освітлення робочих приміщень Призначення та особливості їх конструкції

Які існують джерела світла для освітлення робочих приміщень Призначення та особливості їх конструкції

 

Діти вулиці» - це діти або підлітки, молодші 18 років, які живуть на вулиці більш-менш тривалий відрізок часу. Вони мігрують з одного місця на інше, мають групи і контакти на вулиці. Їхня офіційна адреса – адреса батьків чи адреса установи соціально захисту. «Дітей вулиці» відрізняє від інших те, що вони не мають контактів (або мають, але дуже мало) з батьками, школами, соціальними закладами, установами та організаціями, які несуть за них відповідальність.

безпритульні діти - діти, які не мають постійного місця проживання через втрату батьків, асоціальну поведінку дорослих у сім'ї; діти, котрих вигнали з дому батьки;

бездоглядні діти - діти, які мають визначене місце проживання, але вимушені перебувати на вулиці більшу частину дня, а іноді й ночі, в результаті неспроможності батьків або опікунів (родичів, бабусь, дідусів) матеріально забезпечувати їх; наявності психічних захворювань у батьків, байдужого ставлення останніх до виховання дітей;

- Найчастіше безпритульними стають неповнолітні, батьки яких залежні від алкоголю, наркотиків, схильні до протиправних дій, тобто мають асоціальну поведінку.

 

Зміст, форми, методи діяльності соціального педагога із соціалізації безпритульної дитини.

Враховуючи велику значущість спілкування в юному віці, можна впевнено вести мову про те, що вибір підлітком життєвого шляху багато в чому залежить від того, в яку групу він потрапляє. Інколи буває, що тільки місце проживання та навчання штовхає підлітка в коло впливу асоціального угрупування. Із-за інтелектуальної та соціальної незрілості він швидко уступає психологічному впливу її лідера, починає у всьому наслідувати звичаї та норми поведінки, прийняті тут, тільки тому, що всі так роблять. Чим менше індивідуалізована свідомість підлітка, чим слабкіший його зв'язок з батьками і чим яскравіше виражена реакція емансипації, тим більше вірогідності, що таке асоціальне угрупування стане для нього референтним, тобто найбільш значущим, таким, що скеровує всю його поведінку

Під час роботи з безпритульною дитиною необхідно враховувати особисту думку дитини, оскільки вона має свободу вибору. Крім того, дитина повинна мати можливість обирати місце проживання. Якщо вона не хоче повертатися в сімю, але згодна залишитися в притулку, її не можна змушувати повертатися додому, навіть, якщо на цьому наполягають батьки.

Якщо дитина не хоче жити в одному інтернаті, але погоджується на інший, то це потрібно врахувати

Завдання соціального педагога по роботі з безпритульними дітьми є складним ібагатоаспектним

Перша стадія - відсутність проблеми: дитина у стадії байдужості можливості виходу на вулицю. Завдання соціального педагога є створення педагогічних і соціальних умов, щоб ігнорувати припущення думки виходу на вулицю.

Друга стадія - профілактична соціальна робота. На цій стадії потрібна профілактична робота з дітьми та підлітками для вирішення конфліктів із батьками та вчителями; залучення дітей до клубів за інтересами, до молодіжних організацій, до спортивних секцій.

Третя стадія - допомога у поверненні дитини додому. Соціальний педагог повинен вживати дії, спрямовані на пробудження у дитини бажання залишити вулицю.

Четверта стадія - подолання невизначеності. Метою роботи на цій стадії є подолання байдужості дитини до свого життя.

Пята стадія - закріплення за соціальним інститутом. Активізується спілкування дитини з соціальним педагогом-працівником. Діти звертаються за допомогою. Метою роботи є допомога дитині в поверненні до нормального життя.

Шоста стадія - соціальний супровід - цей період вимагає особливої уваги соціального педагога-працівника, який супроводжує дитину або його сімю, до якої дитина повернулася.

Профілактична робота із запобігання бездоглядності й безпритульності.

профілактика бездоглядності й безпритульності дітей – це діяльність, яка спрямована на послаблення негативного впливу дитячої бездоглядності та безпритульності на суспільство як соціальну систему, яка здійснюється шляхом виявлення та усунення причин і умов її виникнення та існування.

розрізняють первинну, вторинну і третинну профілактику.

Первинна профілактика - найбільш масова, найбільш неспецифічна та водночас найбільш ефективна. Вона охоплює всі сім’ї з дітьми, а її метою є створення сприятливого середовища для функціонування родини з дітьми, сприяння всебічному розвиткові дітей у країні. Слід зазначити, що первинна профілактика дитячої безпритульності й бездоглядності - це комплекс соціальних, економічних, правових,

просвітницьких, організаційних заходів, спрямованих на підтримку сімей з дітьми, формування відповідального батьківства та захист прав дітей.

Вторинна профілактика має на меті обмеження поширення окремих негативних явищ, що мають місце в суспільстві чи соціальній групі. Вторинна профілактика

представляє комплекс соціально - економічних, соціально-психологічних та організаційних заходів, спрямованих на усунення виражених чинників ризику, які за певних умов можуть призвести до виходу дитини з сім’ї. Контингентом вторинної профілактики є сім’ї з дітьми, які потрапили в складні життєві обставини. За своєю спрямованістю на контингенти ризику вторинна профілактика є масовою, залишаючись при цьому індивідуальною у відношенні до конкретної сім’ї. Фахівці зазначають, що ефект від програм вторинної профілактики більш швидкий, але менш універсальний і результативний, ніж від первинної.

Третинна профілактика (іноді її ототожнюють з реабілітацією) безпосередньо стосується бездоглядних і безпритульних дітей та їх батьків або осіб, які їх заміняють. Мета профілактичних заходів цього рівня - реабілітація бездоглядних і безпритульних дітей. Поняття "реабілітація" слід розглядати як діяльність, спрямовану на створення і забезпечення умов для соціальної інтеграції бездоглядної та безпритульної дитини, повернення її у сім’ю, влаштування до сімейних форм виховання (передача під опіку, влаштування до прийомної сім’ї або дитячого будинку сімейного типу або її усиновлення). Третинна профілактика серед бездоглядних і безпритульних дітей та їх родин є переважно соціально-психологічною, соціально-педагогічною та індивідуальною за формою її проведення.

Отже, особливістю профілактики є те, що, з одного боку, вона спрямована на попереджувальне формування позитивних життєвих установок, цінностей, соціального досвіду сім’ї та дитини, а з іншого - об’єктом її уваги виступають дисфункціональні сім’ї та неповнолітні, які отримали негативний життєвий досвід бездоглядності чи безпритульності. Профілактична робота з дітьми вулиці визначається як цілеспрямована системна соціально-педагогічна діяльність, що має на меті оптимізацію соціальної ситуації кожної конкретної бездоглядної чи безпритульної дитини шляхом усунення причин дезадаптації, сприяє зменшенню та локалізації девіантної, ризикованої поведінки.

За якою технічною документацією виконується монтаж електропроводки

Технічна документація. Робоча документація, що надходить з електромонтажної організації повинна бути виконана відповідно до вимог ПБЕ (Правил будови електроустаткування) Державних стандартів системи проектної документації для будівництва (Держст, СПДБ) та Інструкцій про склад і оформлення електротехнічної робочої документації для промислового будівництва (ВСН—381—85).

Які існують джерела світла для освітлення робочих приміщень Призначення та особливості їх конструкції

 

Діти вулиці» - це діти або підлітки, молодші 18 років, які живуть на вулиці більш-менш тривалий відрізок часу. Вони мігрують з одного місця на інше, мають групи і контакти на вулиці. Їхня офіційна адреса – адреса батьків чи адреса установи соціально захисту. «Дітей вулиці» відрізняє від інших те, що вони не мають контактів (або мають, але дуже мало) з батьками, школами, соціальними закладами, установами та організаціями, які несуть за них відповідальність.

безпритульні діти - діти, які не мають постійного місця проживання через втрату батьків, асоціальну поведінку дорослих у сім'ї; діти, котрих вигнали з дому батьки;

бездоглядні діти - діти, які мають визначене місце проживання, але вимушені перебувати на вулиці більшу частину дня, а іноді й ночі, в результаті неспроможності батьків або опікунів (родичів, бабусь, дідусів) матеріально забезпечувати їх; наявності психічних захворювань у батьків, байдужого ставлення останніх до виховання дітей;

- Найчастіше безпритульними стають неповнолітні, батьки яких залежні від алкоголю, наркотиків, схильні до протиправних дій, тобто мають асоціальну поведінку.