Проблема конституційної і правової держави. Сучасні ідеї про правову державу, їх відображення в конституційному законодавстві і реалізація у практиці державного будівництва.

Проблема конституційної і правової держави. Сучасні ідеї про правову державу, їх відображення в конституційному законодавстві і реалізація у практиці державного будівництва.

Ідея "правової держави" є метою розвитку нашого сусп-ва і засобом його досягнення. Так, ст.1 Конст. Укр., прийнятої 28.06.96 р., Україна проголошується - суверенною і незалежною, демокр, соціальною, прав державою. Відп. до Конституції Укр.:

• права і свободи людини визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ст.3);

• в Україні визнається і діє принцип верховенства права (ст.8);

• проголошується верховенство і пряма дія Конституц. норм (ст.8);

• держ. влада в Укр. под-ся на: законодавчу, виконавчу, судову (ст.6);

• народне волевиявлення здійснюється через вибори, референдум тощо (ст.69); +гром-ни Укр. м.п. на свободу об"єдн. у політ. партій та громадські орг-ції;

• рівність різн. ф. вл-ті, захист пр. вл-ті громадянам гарантується. З метою реалізації положень Конституції в Укр. прийняті такі закони: "Про вибори Президента України" "Про вибори нар. деп-ів Укр", "Про місц. держ. адм-ції"; "Про місц. самовр. в Укр."; "Про уповноваженого ВР Укр. з прав людини"; "Про Конституційний Суд Укр."; "Про власність"; "Про госп. тов-ва"; "Про підприємництво", "Про пенсійне забезпечення"; "Про зайнятість населення", "Про об"єднання Укр."; та інш.

На виконання Конст., Законів Укр. приймаються постанови, декрети, розпорядження уряду, вид. укази Президента, розробляються інструкції, накази центр. ор. вик. влади тощо. (Зокрема, постановою КМУ затв. Положення про державну реєстрацію суб"єктів підприємницької д-ті; пост. КМУ затв. положень щодо застосування Закону України "Про зайнятість населення" тощо.).

 

Конституційна характеристика України як демократичної, правової держави

Пр-ва д-ва-д-ва, в якій панує право. Таку д-ву х-ть такі осн-ні ознаки:

1.Панування права у всіх сферах сусп-го життя.-З-н як акт прийнятий верховним ор-ом д-ної влади при додержанні встановленої процедури не м.б. відмінений, змінений або тимчасово припинений б/яким іншим актом д-их ор-ів або гром-их орг-цій. Т.ч. право розгляд-ся як спец-не соц. явище, якому притаманні свої принципи, ознаки, х-ки, а з-н-як зовнішня форм аправа у вигляді сук-сті офіц-но-владних установок, що х-ся заг-ною обов’язковістю, дія яких забезпеч-ся силою примусу з боку д-ви.Право є юр.формальний вираз справедливості того її рівня котрий відповідає рівню матер-го і мор-го роз-ку сусп-ва. З-н –це форма виразу права (а не свавілля).

2.Зв’язаність з-ном д-ви і її ор-ів. Ор-ція і д-сть д-ви і її ор-ів повинна суворо дотримуватсь положень з-ну і підзак-нних актів, що їх стосу-ся і ніхто не м.п. порушувати відповідні пр-ві настанови. Реал-ція цієї ознаки покликана забез-ти законність, правопорядок та д-ну дисципліну.

3.Орг-ція і здій-ння д-ної влади н аоснові принципу розподілу влад. Певна спеціалізація д-них ор-ів досяг-ся шляхом роз-лу влади н азакон-чу, вик-чу, судову.

4.Непорушність прав, свобод і інтересів особи, їх ох-на і гар-сть. В пр-вій д-ві не тільки зак-чо закріпл-ся широке коло прав і свобод особи, які відповідають загально-визнаним м/нар стандартам, але й забезпечується реальність їх здій-ння, ох-на і захист від порушень з б/якого боку, а також і повне поновлення порушених прав і свобод гр-дян. Пр-ва д-ва не дарує гр-нам права і свободи, а лише формулює їх в з-нах, г-тує і ох-няє. При цьому суворо визначені межі втручання д-ви, її ор-ів та осіб у особисте життя гр-дян.

5.Взаємна відпов-сть д-ви і особи. З-н повинен чітко визначити форму і міру відпов-сті за невиконання або неналежне викон-ння взятих на себе або покладених з-ном зобов’-нь як гр-ми перед д-вою так і д-ви перед гр-ми.

6.Наявність реальних і ефективних форм нагляду і контролю за реал-цією пр-их норм. Найефективнішою формою пр-го контролю є судовий контроль, адже суд, будучи одним з трьох розгалуджень влади у д-ві уособлює принципи незалеж-сті, колег-сті, гласності, змагальності та рівності сторін, презумпції невинуватості, право оскаржувати прийняті рішення. Пов. працювати на належному рівні і такі ор-ни як прок-ра, міліція, служба безпеки, адвокатура.

7.Високий рівень пр-вої свідомості і пр-вої куль-ри. Пр. д-ва д-ва передбачає наяв-сть в сусп-ві певної пр-вої атмосфери заг-ної поваги до з-ну і свідомої правомірної д-сті.

Принцип демократизму держави характеризує передовсім взаємовідносини держави і суспільства, держави і особи. Першочергове значення у становленні та функціонуванні демократичної держави має порядок формування органів державної влади. Відповідно до Конституції України, шляхом вільних і справді демократичних виборів обираються народні депутати України, Президент України, органи місцевого самоврядування. Новелою сучасного виборчого права України є проведення в 2006 виборів до Верховної Ради України та органів місцевого самоврядування за пропорційною виборчою системою.

Важливою гарантією демократизму Української держави є передбачена Конституцією України змінність представницьких органів державної влади. Ці органи формуються шляхом чергових виборів, що відбуваються раз у п'ять років. До того ж одна і та ж сама особа не може бути Президентом України більше ніж два строки підряд.

Принцип демократизму державного ладу України розкривається і в закріпленні та реальній гарантованості Конституцією України форм безпосередньої демократії - виборів, референдумів та інших. Зокрема, в Україні можуть реалізуватися всі форми безпосередньої демократії, що не заборонені Конституцією України. Прикладом такої форми прямого народовладдя стала Помаранчева революція 2004 р.

Демократизм держави виявляється також у діяльності держави, насамперед у принципах діяльності органів державної влади і в основних засадах здійснення державної влади загалом. Зокрема, це виявляється в гласності, відкритості роботи парламенту та інших органів державної влади, в системності, періодичності сесій і пленарних засідань парламенту тощо. Останнім часом, важливим елементом демократизму державного ладу стає і громадський контроль за діяльністю органів державної влади.

 

Суверенітет народу: гносеологічні витоки та сучасне розуміння.

Суверенітет народу (народ — громадяни всіх національностей, що мешкають на території даної країни) означає верховенство народу як джерела і носія влади, його право самому вирішувати свою долю, безпосередньо або через представницькі органи брати участь у формуванні напрямку політики своєї держави, складу її органів, контролювати діяльність державної влади. Суверенітет народу, закріплений у конституції, якісна характеристика демократії, демократичного режиму в державі. У ст. 5 Конституції України записано: «Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування».(див пит 9)

 

 

Проблема конституційної і правової держави. Сучасні ідеї про правову державу, їх відображення в конституційному законодавстві і реалізація у практиці державного будівництва.

Ідея "правової держави" є метою розвитку нашого сусп-ва і засобом його досягнення. Так, ст.1 Конст. Укр., прийнятої 28.06.96 р., Україна проголошується - суверенною і незалежною, демокр, соціальною, прав державою. Відп. до Конституції Укр.:

• права і свободи людини визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ст.3);

• в Україні визнається і діє принцип верховенства права (ст.8);

• проголошується верховенство і пряма дія Конституц. норм (ст.8);

• держ. влада в Укр. под-ся на: законодавчу, виконавчу, судову (ст.6);

• народне волевиявлення здійснюється через вибори, референдум тощо (ст.69); +гром-ни Укр. м.п. на свободу об"єдн. у політ. партій та громадські орг-ції;

• рівність різн. ф. вл-ті, захист пр. вл-ті громадянам гарантується. З метою реалізації положень Конституції в Укр. прийняті такі закони: "Про вибори Президента України" "Про вибори нар. деп-ів Укр", "Про місц. держ. адм-ції"; "Про місц. самовр. в Укр."; "Про уповноваженого ВР Укр. з прав людини"; "Про Конституційний Суд Укр."; "Про власність"; "Про госп. тов-ва"; "Про підприємництво", "Про пенсійне забезпечення"; "Про зайнятість населення", "Про об"єднання Укр."; та інш.

На виконання Конст., Законів Укр. приймаються постанови, декрети, розпорядження уряду, вид. укази Президента, розробляються інструкції, накази центр. ор. вик. влади тощо. (Зокрема, постановою КМУ затв. Положення про державну реєстрацію суб"єктів підприємницької д-ті; пост. КМУ затв. положень щодо застосування Закону України "Про зайнятість населення" тощо.).