Загальні ускладнення ін’єуційного знеболення, невідкладні стани (алергічні).

АНАФИЛАКТИЧЕСКИЙ ШОК - общая тяжелая аллергическая реакция немедленного типа на введение фармакологического препарата, которая возникает сразу после его введения.

Клинические формы шока:

1. Респираторный шок - с превалированием проявлений удушья, обусловленным в одних случаях бронхоспазмом, в других- ларингоспазмом и отеком гортани

2. Кожный шок - крапивница, отёк Квинке, появление на флексорных поверхностях участков гиперемии.

3. Васкулярный шок - нарушение преимущественно сердечно-сосудистой и нервной систем (в первом случае - клиническая картина инфаркта миокарда, отёк легких, а во втором - нарушение мозгового кровообращения или эпилепсия).

4. Абдоминальный шок -резкая боль в животе, рвота, диарея.

Лечение анафилактического шока

1. Прекратить введение препарата, который вызвал это состояние

2. Придать горизонтальное положение

3. Высунуть нижнюю челюсть для предотвращения западания языка (при потере сознания)

4.Адреналин в/в-1мл в 5мл физ.р-ра

5.Р-н глюкозы, физ.р-р 400 мл в/в

6.Преднизолон в/в 5мг/кг массы тела

7. Димедрол 1% в/в 1мг/кг массы тела

8. При отёке дихательных путей- оксигенотерапия, эуфилин 2%-10мл в/в

9. ОБЯЗАТЕЛЬНАЯ ГОСПИТАЛИЗАЦИЯ

 

 

Загальні ускладнення ін’єуційного знеболення, невідкладні стани (запаморочення, колапс)

Обморок – резкая кратковременная потеря сознания, которая обусловлена острой гипоксией головного мозга. Виды обморока:

а. мозговой (изменение тонуса артериальных сосудов головного мозга);

б. сердечный (при глубокой патологии сердца и магистральных сосудов);

в. рефлекторный (под действием боли, психоэмоционального напряжения);

г. истероидный (носит демонстрационный характер).

Лечение обморока:

а. придать пациенту горизонтальное положение, обеспечить приток кислорода

б. дать вдохнуть нашатырный спирт;

в. при пролонгированном течении: в/в чи в/м 1мл 10% р-р кофеин-бензоната натрия, при отсутствии эффекта - в/м 1мл 5% р-ра ефедрина или 1мл 1% р-ра мезатона.

После возвращения пациента в сознание продолжение стоматологических манипуляций только при условии антирецидивных профилактических мероприятий.

КОЛЛАПС – это резкое угнетение всех жизненно необходимых функций организма вследствие острого нарушения кровообращения, обусловленного уменьшением объема циркулирующей крови, недостаточной нагнетательной функцией сердца и потерей периферическими сосудами способности регуляции тонуса, распределения крови.

Клиника: а. ухудшение общего состояния; б. бледность кожных покровов; в. головокружение; г. холодный пот; в. резкое падение АТ; г. частый и слабый пульс; д. частое поверхностное дыхание.

Лечение коллапса:

а. придать больному горизонтальное положение;

б. в/в преднизолон 1-2 мг/кг массы тела больного;

в. в/в физиологический р-р, 5% р-р глюкозы не менее 500 мл., полиглюкин, желатиноль;

г. Даже при положительном эффекте - госпитализация.

 

 

Загальні ускладнення ін’єкційного знеболення, невідкладні стани (гіпертонічний криз)

Гіпертонічні кризи (ГК) – найбільш небезпечний прояв артеріальної гіпертензії. Патогенез. Основні патогенетичні ланки розвитку ГК:

1. Гіперактивація симпатико-адреналової системи.

2. Гостра та постійно наростаюча затримка натрію та води.

3. Накопичення кальцію в ендотелію судин, ендотеліну, тромбоксану, ангіотензину ІІ, альдостерону, що призводить до спазму судин, підвищення АТ.

4. Зниження вазодилатуючих факторів (простацикліну та оксиду азоту).

5. Відбувається формування системних і гемодинамічних порушень (церебральних, коронарних, ренальних, периферичних, макро- і мікроциркулярних) із розвитком тканинної та органної ішемії, пошкодження ендотелію.

6. Судинний механізм: підвищення загального периферичного опору судин (ЗПОС) у результаті збільшення вазомоторного (нейрогуморальні впливи) та базального (при затримці натрію) тонусу артеріол.

7. Кардіальний механізм у відповідь на збільшення частоти серцевих скорочень (ЧСС), обсяг циркулюючої крові (ОЦК), скоротливості міокарда (збільшення фракції викиду)

Невідкладна допомога:

1. Негайно знизити АТ за допомогою одного із антигіпертензивних препаратів, які застосовують сублінгвально:

• ніфедипін короткої дії – 10-20 мг;

• каптоприл – 25-50 мг;

• пропранолол – 40-60 мг;

• клонідин – 0,075-0,15 мг;

• празозин – 1-5 мг;

• нітрогліцерин – 0,5 мг [5, 6, 16, 18].

2. Знизити АТ із використанням антигіпертензивних препаратів, уведених парентерально.

Із антигіпертензивних препаратів доказова медицина при гіпертонічному кризі перевагу віддає ніфедипіну, еуфіліну, дибазолу, сибазону та магнію сульфату. Ці засоби при тривалому застосуванні серйозних ускладнень не викликають, тим більше не скорочують тривалість життя пацієнтів.

 

 

Підготовка порожнини рота до протезування. Вимоги до зубів які використовуються як опорні під коронки та мостоподібні протези.

Відновлення дефектів твердих тканин зубів і зубних рядів –

протезування, є відповідальним і заключним етапом лікування і реабілітації стоматологічних хворих. Ефективність протезування залежить від підготовки хворого до протезування, яка підрозділяється на загальну і спеціальну.

Під загальною підготовкою розуміють комплекс оздоровчих (санаційних) лікувальних процедур, проведення котрих обов'язково для всіх пацієнтів: зняття зубних відкладень, лікування карієсу і його ускладнень, захворювань пародонта і слизової оболонки порожнини рота. Загальні санаційні заходи проводять стоматолог-терапевт і хірург ще до того, як буде вирішене питання про план ортопедичного лікування.

Спеціальна підготовка хворого включає конкретний план ортопедичного лікування в залежності від виду майбутнього протеза. Спеціальну підготовку проводять після огляду хворого ортопедом із метою полегшення умов протезування (наприклад, операції при мікростомії), створення умов для фіксації протеза (наприклад, пластика альвеолярного відростка), попередження травми протезного ложа (видалення екзостозів, піднебінного торуса), усунення повторних деформацій із метою звільнення простору для базису протеза.

Хірургічна підготовка хворого до протезування може здійснюватися в

поліклініці й у стаціонарі. Об'єкти впливу при хірургічному підготуванні до протезування.

З боку альвеолярного відростка:

– зуби і корені, що мають періапікальні осередки інфекції і не

підлягаючи терапевтичному лікуванню;

– гострий край альвеоли;

– екзостози;

– піднебінний торус;

– зміщені зуби і ділянки альвеолярного відростка при феномені Попова-Годона;

– різко атрофовані ділянки альвеолярного відростка.

З боку слизової оболонки:

– високе (на нижній щелепі) і низьке (на верхній щелепі) прикріплення

вуздечок губів та передодня порожнини рота;

– рубці і тяжи передодня порожнини рота;

– дрібне склепіння передодня порожнини рота;

– коротка вуздечка язика;

– доброякісні пухлини м'яких тканин порожнини рота.

 

 

Етіологія дефектів твердих тканин зубів та способи їх заміщення. Індекс руйнування оклюзійної поверхні зуба за Мілікевичем. Класифікації штучних коронок.

ІРОПЗ. Усю площу оклюзійної поверхні зуба вважають за одиницю. Індекс руйнування (площа поверхні порожнини чи пломби) вираховують з одиниці (всієї оклюзійної поверхні). Автор визначив, що коли ІРОПЗ дорівнює 0,55—0,6 чи більше, тобто у разі руйнування поверхні більше ніж на 55 %, з метою профілактики подальшого руйнування показано використання вкладки. Якщо індекс 0,6—0,8, показано пломбування і застосування штучних коронок, а в тих випадка, коли індекс понад 0,8, показано виготовлення штифтових конструкцій.

Дефекти коронок зубів - Найбільш рання і поширена форма ураження зубного апарату. Причиною появи таких дефектів служать карієс, гіпоплазія емалі, надмірне стирання і стирання твердих тканин зуба, гостра і хронічна травма, аномалії розвитку.

Поява дефектів коронок викликає певні зміни в порожнині рота як функціонального, рак і морфологічного характеру. При наявності дефекту твердих тканин зуба, іноді супроводжується болями під дією термічних і механічних подразників, хворий переносить жування на здорову сторону, від чого на іншій стороні зубного ряду можуть з'явитися зубні відкладення і, як наслідок, поразка тканин періодонта.