Перспективи економічного зростання

Завдання поділяються на

- завдання позитивної економіки (описати, пояснити рух інформації, виробництва, доходів тощо, дослідити фактичний стан економіки));

- завдання нормативної економіки (обґрунтування економічної поведінки та вироблення економічної політики)

Цілі:

· Економічне зростання (збільшення обсягу виробництва якісних товарів; забезпечення рівня добробуту)

· Повна зайнятість (забезпечити робочими місцями)

· Економічна ефективність (за min витрат maxвиробництва)

· Стабільний рівень цін (інфляція, дифляція – негатив)

· Економічна свобода (будь-який слен суспільства має повну економічну свободу чим займатись та що обирати)

· Справедливий розподіл доходів (жодна група людей не має бідувати)

· Економічна забезпеченість (забезпечення всіх непрацездатних та дієхдатних; забезпечується державою)

· Торговельний баланс (баланс в міжнар.торгівлі, експорт=імпорт)

Проблеми:

· В різних країнах у різний період зазначені цілі мають певні особливості

· Деякі із перелічених цілей доповнюють одна одну, тоді як інші можуть суперечити одна одній

· Основне завдання перед урядами: визначити певний пріорітет цілей на певний час

 

 

Потреби – це відчуття недостачі чсогось, що необхідне для підтримання життєдіяльності і розвитку організму людської особистості.

Піраміда Маслоу: 5 рівнів потреб:

· 1-ий: фізіологічні потреби

· 2-ий: потреба самозбереження

· 3-ій: соціальна потреба

· 4-ий: потреба поваги

· 5-ий: потреба самоствердження та самореалізації

Потреба – матеріальні -духовні

Матеріальні потреби – це бажання споживачів придбати і використати продукти і послуги, які є для них корисними або потрібними.

Поділ товарів: товари широкого вжитку та товари промислового призначення.

Товари широкого вжитку – це товари повсякденного попиту попереднього вибору активного попиту; особливого попиту.

Товари пром.призначення – це капітальне майно, сировина та ділові послуги.

Ресурси

Марксистька класифікація

Робоча сила – розумові здібності людини, які вона застосовує в процесі виробництва.

Предмети праці – це те, на що скерована праця людини, що становить матеріальну основу продукту.

Засоби праці – це річ або комплекс речей, якими людина діє на предмети праці. А також це усі виготовлені людиною ресурси, які використовуються для виробництва товарів і послуг.

Ринкова класифікація:

Економічні ресурси – усі природні людські і виготовлені людиною ресурси, які використовуються для виробництва товарів і послуг.

-матеріальні (земля, капітал)

-людські ресурси (праця, фіз. І розумові здібності людини)

 

Земля – це основний і вихідний фактор виробництва, без якого не можлива ніяка господарська діяльність

Капітал: будівлі, устаткування, споруди. Охоплює всі можливі засоби виробництва.

Капітал як фактор виробництва поділяється на

Основний(та його частина, яка бере участь у багатьох виробничих циклах і приносить на готовий продукт свою вартість порціями)

· Обіговий(цілком переходить у новий продукт протягом одного виробничого циклу)

Гроші не є капіталом.

Праця

- Кількість праці визначається абсолютною чисельністю населення, його віковим і статевим складом, ступененм здоровя і господарською активністю.

- Якість залежить від чинників, які можна звести до 4 груп

· Культурні умови

· Економічні умови

· Правові умови

· Фізіологічно- психологічні умови

Усі фактори, які впливають на якість і кількість праці знаходять своє вираження у продуктивності праці та інтенсивності праці

Продуктивність – це кількість продукції, виробленої за одиницю часу

Інтенсивність - витрати робочої енергії за одиницю часу.

Ефективність економіки=повна зайнятість+повний обсяг виробництва.

Повна зайнятість – використання усіх придатних для цього ресурсів.

Повний обсяг виробництва – використання ресурсів ефективно та розподілення їх таким чином, щоб була найбільша користь.

Оскільки ресурси обмежен, економіка повного залучення ресурсів і повного обсягу виробництва не може забезпечити необмеженого випуску товарів і послуг. Саме тому люди повинні вибирати, які товари і послуги виробляти, а від яких відмовитись. Поведінку сусп. При цьому можна проілюструвати з допомогою таблиці виробничих можливостей або кривої.

Припущення:

-ефективність

-постійна к-сть ресурсів

-незмінна технологія

-два продукти

Закон зростання витрат:щоб отримати додаткову одиницю потрібного товару, ми мусимо жертвувати все більшою кількістю іншого товару

Крива виробничих можливостей виражає такі суттєві обставини:

1)економіка повної зайнятості для збільшення виробництва одного товару завжди повинна скорочувати виробництво якогось іншого

2)заміщення – це закон життя в економіці повної зайнятості

3)крива трансформації відображає вибір суспільства

Закон спадної віддачі полягає: послідовне зменшення додаткової продукції, утримуваної при додаванні рівних порцій фактора виробництва, що зімнюється до постан.к-ті фіксованих факторів.

Специфіку тієї чи іншої форм власності визначають такі чинники

· Хто привласнює? (фізичні особи, юридичні особи або держава)

· Що є обєктом? (матеріальні речі)

· Які права власності?

Права власності:

· Володіння

· Розпорядження

· Використання

Власність – це сукупність прав володіння,розпорядженні та використання обєктів права власності, які за субєктами права власності закріплюються законом.

Оноре - дав найбільш повну зарактеристику прав власності. Виділяв:

· На володіння

· На користування

· На розпорядження

· На дохід

· На відчуження, споживання, марнотратство, зміну або знищення

· На передання обєкта права власності у тимчасове користування або назавжди

· На безстроковість

· Заборона шкідливого використання обєкта правовласності

· Відповідальність

Правові форми ділових підприємств в україні

- Підприємства, що належать державі: державні підприємства, засн. На загальнодерж власності, держ комунальні підприємств, засн. На власності АТО (не розглядаються як правові форми, поки не корпоратизовані)

- Багато підприємств є орендними

- Зявились і поширюються праві форми як у країнах із зрілою економікою

Правові форми, які можуть набувати ділові підприємства:

- Власне діло

- Господарські товариства:

o Акціонерні товариства

o ТзОВ

o Повні товариства

o Командитні товариства

o ТзДВ - учасники відпов за борги власними внесками до статутного фонду, а у разі нестачі - додатково належним їм майном в однакових для всіх учасників розмірі відповідно до внеску кожного.

 

Підприємство – це установа, котра виконує одну або декілька специфічних функцій з виробництва і розподілу товарів і послуг.

Фірма – це організація, яка володіє і веде господарську діяльність на одному або кількох підприємствах.

Діло – правовий стан, правова форма підприємства за якого регулюються відносини всередині одного підприємства та поза його межами.

Ділові підприємства:

· Малі

· Середні

· Великі

Правова відповідальність

· Повна

· Обмежена

· І повна і обмежена

Податковий аспект:

· Юридичні особи

· Фізичні особи

14. Правові організації бізнесу в Зах Європі та США

Сша

Власне діло

Переваги: простота утворення, пряме оподаткування

Недоліки: базується на принципі необмеженої відповідальності (власник ризикує не лише активами фірми, а й своїми власними), не може користуватись послугами організованого фінансового ринку: випускати акції та облігації.

2. Партнерство – це форма організації діла, за якої двоє або більше осіб домовляються про спільне володіння підприємством і управління ним.

Переваги: легко утворюється, можлива спеціалізація між співвласниками в управлінні, має кращі можливості для отримання кредитів, має податкові переваги перед корпораціями.

Недоліки: застосовується принцип необмеженої відповідальності, тривалість існування партнерства непередбачувана

Обмежене партнерство – це така правова форма діла, в якій принаймі один партнер відповідає за борги лише у певних межах, і водночас є партнери з необмеженою відповідальністю.

3.Корпорація – це правова форма діла, що відокремлена від конкретних осіб (фізичних і юридичних), котрі є її власниками.

Переваги: співвласники корпорацій мають лише обмежену відповідальність, існує можливість залучення шляхом продажу цінних паперів(акцій та облігацій) заощаджень численних домогосподарств, кредитних інституцій тощо., можливість використання технологій масового виробництва, створює умови для перспективного планування та розвитку внаслідок того, що їй не загрожує реорганізація

Недоліки: відносно високі витрати й складність процедури заснування та припинення діяльності, подвійне оподаткування

Види монополій

n Економічна монополія є результатом перемоги у конкурентній боротьбі на ринку або наслідком домовленості (угоди) між господарюючими суб'єктами. Організаційна монополія має неринкову природу й представлена адміністративним об'єднанням однакових за профілем і видом діяльності підприємств та організацій (галузеві, відомчі монополії, концерни та асоціації в умовах командно-адміністративної системи).

n Природна монополія виникає внаслідок дії об'єктивних причин, коли в умовах застосування певної технології виробництва попит на продукцію ефективно задовольняється одним або кількома підприємствами.

n Адміністративна - виникає внаслідок дії державних органів.

 

Засоби запобігання монополізму:

-деконцентрація виробництва

-приватизація

Антимонопольне законодавство:

-ставить під державний контроль злиття компаній

-забороняє угоди і змови фірм щодо цін і умов торгівлі

-присікає недобросовісну конкуренцію

З 1992 р. В Україні також діє закон "Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності". Даний закон передбачив утворення спеціального Антимонопольного комітету України. До його компетенції входять: розробка заходів з розвитку конкуренції, демонополізації виробництва і обігу, розукрупнення високомонополізованих структур; комплексний аналіз стану ринків і конкуренції на них; підготовка пропозицій з питань удосконалення антимонопольного законодавства; розгляд справ про порушення антимонопольного законодавства. Закон повинен стати важливим важелем здійснення антимонопольної боротьби. Він дає визначення підприємства-монополіста в Україні (ним вважається підприємство, частка якого на ринку певного товару перевищує 35%).

 

Перелив виникає, коли деякі вигоди або витрати, пов’язані з виробництвом чи споживанням товару, переміщуються до тих, хто не є безпосередніми покупцями і продавцями. Переливи називають також побічними наслідками, оскільки вони являють собою вигоди та витрати, що становлять частку індивіда або групи, які не є учасниками ринкової економіки. Витрати переливу виникають тоді, коли виробництво або споживання породжує некомпенсовані витрати з будь-якої третьої сторони. Витрати переливу спричиняють надмірне надходження ресурсів у деякі галузі, яке може бути усунене шляхом державних заходів та запровадження особливих податків. Виробництво або споживання певних товарів і послуг може також зумовити вигоди переливу, які створені зовнішніми факторами, що не вимагають також компенсації від третьої сторони або суспільства загалом.(напр. освіта)вони супроводжуються дефіцитом ресурсів для деяких галузей, який може бути усунений з допомогою субсидій або споживачам або виробникам.

 

Субсидія – фінансова або інша підтримка державними органами виробн., переробки, продажу, транспорт., експорту подібного товару, завдяки якій суб’єкти госп відносин країни експорту одержує пільги(прибутки). Грошова допомога!

 

Дотації – доплата до держ бюджету задля збалансування бюджетів нижчих рівнів, яка не має цільового характеру та надається у випадку перевищення роздрубних цін тощо

 

Крива Лафера вказує на об’єктивну залежність між величиною податкової ставки і зростання надходжень до бюджету. Із підвищенням ставки податку доходи держави за рахунок податків спочатку збільшуються, а коли податкова ставка перевищить певну межу, доходи від податкових надходжень починають зменшуватись.

 

Основні види податків:

- Податки з юридич осіб: ПДВ, акцизний збір, податок на використання природних ресурсів, податок на прибуток підприємств тощо

- Податок з юридичних і юридичних осіб: на нерухомість, ао майновий податок

- Податок на фізичних осіб – прибутковий податок з громадянин, податок на доходи підприємств тощо

ПДВ: 1)важче ухлитися 2) пов’язано менше порушень 3) більше ніж податки стимулює зростання доходів

Базою оподаткування є додана вартість, яка включає витрати на заробітну плату з нарахуваннями, амортизацію, проценти за кредит, прибуток, витрати на транспорт, рекламу.

Сума ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету визначається як різниця між сумою податку, одержаного від покупців за реалізовані товари і сумою податку, сплаченого постачальникам за матеріальні ресурси, паливо та витрат обігу.

Податки

-прогресивний (із зростанням доходу його середня ставка підвищується)

-регресивний (середня ставка знижується із зростанням доходу)

-пропорційний (незмінність середньої податкової ставки)

Податки

-прямі

-непрямі: акцизи, ПДВ, мито

Державні видатки — це сукупність грошових відносин, які складаються в процесі розподілу і використання централізованих і децентралізованих грошових ресурсів для фінансування основних витрат суспільства. Відповідно до законодавства України видатки республіканського бюджету спрямовуються на фінансування:

-виробничого й невиробничого будівництва, геологорозвідувальних, проектно-пошукових та інших робіт;

-заходів у галузі освіти, науки, культури, охорони здоров'я, фізичної культури, соціального забезпечення;

-загальнореспубліканських програм підвищення життєвого рівня та заходів соціального захисту населення;

-загальнореспубліканської програми охорони навколишнього середовища та ресурсозбереження;

-утримання органів державної влади й державного управління, судів, прокуратури;

-утворення резерву коштів для ліквідації наслідків стихійних явищ, аварій і катастроф;

-створення республіканських матеріальних резервів і резервного фонду та ін.

Державне регулювання цін

У випадках коли механізм попиту і пропозиції породжує ціни або несправедливо високі для покупців, або несправедливо низькі для продавців, уряд може законодавчо встановлювати межі зростання або падіння цін.

Стеля цін – законодавчо визначена максимальна ціна, яку продавцеві дозволяється встановлювати на свій товар

Установлення стелі цін призводить до виникнення дефіцитів, і держава змушена брати на себе нормування споживання. Встановлення нижнього рівня цін спричиняє виробництво надлишків продукції і уряд змушений скуповувати ці надлишки й продавати їх на світовому ринку

 

Основні етапи, напрямки і школи економічної теорії.

Термін „економія", виник в епоху античного рабства, означав певну систему правил, законів управління домашнім господарством, землеробством. Його використовували ще Ксенофонт, Платон, Аристотель.

Першим напрямком в економічній теорії історично став меркантилізм. Представники (Т.Мен, А.Монкретьєн, Ж.Б.Кольбер) основне місце в економічних процесах відводили торгівлі. Меркантилісти ототожнювали багатство із золотом і грішми, вважали, що держава тим багатша, чим більше грошей вона має, а тому захищали політику держави, спрямовану на підтримку активного торгового балансу.

У середині XVIII ст. на зміну меркантилістам прийшли фізіократи. (Ф.Кене, А.Тюрго, В.Мірабо, Г.Летрон) Вони вперше перенесли предмет економічного дослідження зі сфери обігу в сферу виробництва і цим заклали фундамент для аналізу капіталістичного виробництва. Однак сферу виробництва вони обмежували сферою землеробства, вважаючи, що багатство збільшують лише „дари землі", тобто сільське господарство.

Класична школа - В.Петті, П.Буагільбера, А.Сміта, Д.Рікардо. Цей напрямок в економічній теорії виник в епоху промислового перевороту. ідеологія економічного лібералізму, відповідно до якої держава не повинна втручатись в економічну діяльність індивідів.

Марксизм. (К.Маркс, Ф.Енгельс, В.Ленін) К.Маркс у своїй теорії виходив з того, що основою розвитку суспільства є матеріальне виробництво, а між продуктивними силами і виробничими відносинами в суспільстві повинна існувати відповідність для гармонійного розвитку економічної системи.

У немарксистській економічній науці кінця XIX- початку XX ст. склався цілий ряд нових наукових шкіл і напрямків економічної теорії, які отримали визнання в сучасній науці: неокласична школа, інституціоналізм, кейнсіанство, монетаризм, неолібералізм.

Неокласичний напрямок в економічній науці виник наприкінці XIX ст. Основною неокласичною теорією вважається маржиналізм. До нього відносять австрійську (К.Менгер, Є.Бем-Баверк, Ф.Візер) та математичну школи (У.Джевонс, Л.Вальрас, В.Парето), американську школу граничної продуктивності (Дж. Б.Кларк), кембріджську школу (А.Маршал). Основна ідея маржиналізму - дослідження граничних економічних величин як взаємопов'язаних явищ економічної системи на рівні окремої фірми чи галузі.Представниками неокласичного напрямку вважають також Дж.Хікса, Ф.Хайєка, Дж.Міда, Р.Солоу, М.Фрідмена. Усіх цих вчених об'єднує прихильність до вільної конкуренції, відстоювання принципу невтручання держави в економіку. Сучасним варіантом неокласичної теорії вважається теорія раціональних очікувань, яка грунтується на тих самих принципах: раціональність поведінки господарських суб'єктів; повнота інформації; досконала конкурентність, негайна реакція попиту і пропозиції на нову економічну інформацію та ін.

Інституціоналізм — це сучасний напрямок у розвитку економічної теорії, що виник у США на початку XX ст. Його представники (Т.Веблен, У.Мітчелл, Дж.Гелбрейт, Я.Тінберген)Вони виступають з критикою капіталізму, за розширення соціальних програм, створюють теорії соціально-економічного розвитку корпорацій, їхньою заслугою є розробка методологічних принципів соціології як науки.

Неоінституціоналізм - найбільш популярний напрямок у розвитку економічної науки XX ст. У 60-х роках сформувалась теорія суспільного вибору (Дж.М.Б'юкенен)

у США виникла ідея „ народного капіталізму " (А.Берлі, М.Надлер, С.Чейз), яка включає в себе: теорію дифузії власності, теорію управлінської революції та теорію революції доходів, зміст яких полягає у трансформації капіталізму.

Кейнсіанство. Його засновник Дж.М.Кейнс. запропонував принципово нові методи регулювання економіки, що базуються на новій економічній ролі держави. Вивела економічну теорію із кризи.

У праці Дж.М.Кейнса були запропоновані методи, що могли вивести економіку з кризи: активне втручання держави в економіку, формування та стимулювання ефективного попиту, регулювання інвестиційної діяльності. Інструментами такого регулювання є державні інвестиції, державні закупки товарів, кредитні ставки, тобто грошово-кредитний та бюджетний механізми.

Новий підхід до регулювання економічних процесів, пов'язаний з використанням грошової маси в економіці, який отримав назву монетаризм. Його засновник М.Фрідмен.Суть концепції монетаристів полягає у тому, що між обсягом і динамікою грошової маси та національного доходу в економіці існує тісний зв'язок, а впливати на рівновагу в економіці можна за допомогою грошової емісії, так званих „грошових імпульсів"

Неолібералізм - це сучасний напрямок в економічній науці, прихильники якого відстоюють принцип саморегулювання, економічної свободи господарських суб'єктів, обмеженості економічної ролі держави. До неолібералізму відносять представників різних шкіл: чиказької (М.Фрідмен), лондонської (Фр. фон Хайєк), фрайбурзької (В.Ойкен, Л.Ерхард).

Завдання поділяються на

- завдання позитивної економіки (описати, пояснити рух інформації, виробництва, доходів тощо, дослідити фактичний стан економіки));

- завдання нормативної економіки (обґрунтування економічної поведінки та вироблення економічної політики)

Цілі:

· Економічне зростання (збільшення обсягу виробництва якісних товарів; забезпечення рівня добробуту)

· Повна зайнятість (забезпечити робочими місцями)

· Економічна ефективність (за min витрат maxвиробництва)

· Стабільний рівень цін (інфляція, дифляція – негатив)

· Економічна свобода (будь-який слен суспільства має повну економічну свободу чим займатись та що обирати)

· Справедливий розподіл доходів (жодна група людей не має бідувати)

· Економічна забезпеченість (забезпечення всіх непрацездатних та дієхдатних; забезпечується державою)

· Торговельний баланс (баланс в міжнар.торгівлі, експорт=імпорт)

Проблеми:

· В різних країнах у різний період зазначені цілі мають певні особливості

· Деякі із перелічених цілей доповнюють одна одну, тоді як інші можуть суперечити одна одній

· Основне завдання перед урядами: визначити певний пріорітет цілей на певний час

 

 

Потреби – це відчуття недостачі чсогось, що необхідне для підтримання життєдіяльності і розвитку організму людської особистості.

Піраміда Маслоу: 5 рівнів потреб:

· 1-ий: фізіологічні потреби

· 2-ий: потреба самозбереження

· 3-ій: соціальна потреба

· 4-ий: потреба поваги

· 5-ий: потреба самоствердження та самореалізації

Потреба – матеріальні -духовні

Матеріальні потреби – це бажання споживачів придбати і використати продукти і послуги, які є для них корисними або потрібними.

Поділ товарів: товари широкого вжитку та товари промислового призначення.

Товари широкого вжитку – це товари повсякденного попиту попереднього вибору активного попиту; особливого попиту.

Товари пром.призначення – це капітальне майно, сировина та ділові послуги.

Ресурси

Марксистька класифікація

Робоча сила – розумові здібності людини, які вона застосовує в процесі виробництва.

Предмети праці – це те, на що скерована праця людини, що становить матеріальну основу продукту.

Засоби праці – це річ або комплекс речей, якими людина діє на предмети праці. А також це усі виготовлені людиною ресурси, які використовуються для виробництва товарів і послуг.

Ринкова класифікація:

Економічні ресурси – усі природні людські і виготовлені людиною ресурси, які використовуються для виробництва товарів і послуг.

-матеріальні (земля, капітал)

-людські ресурси (праця, фіз. І розумові здібності людини)

 

Земля – це основний і вихідний фактор виробництва, без якого не можлива ніяка господарська діяльність

Капітал: будівлі, устаткування, споруди. Охоплює всі можливі засоби виробництва.

Капітал як фактор виробництва поділяється на

Основний(та його частина, яка бере участь у багатьох виробничих циклах і приносить на готовий продукт свою вартість порціями)

· Обіговий(цілком переходить у новий продукт протягом одного виробничого циклу)

Гроші не є капіталом.

Праця

- Кількість праці визначається абсолютною чисельністю населення, його віковим і статевим складом, ступененм здоровя і господарською активністю.

- Якість залежить від чинників, які можна звести до 4 груп

· Культурні умови

· Економічні умови

· Правові умови

· Фізіологічно- психологічні умови

Усі фактори, які впливають на якість і кількість праці знаходять своє вираження у продуктивності праці та інтенсивності праці

Продуктивність – це кількість продукції, виробленої за одиницю часу

Інтенсивність - витрати робочої енергії за одиницю часу.

Ефективність економіки=повна зайнятість+повний обсяг виробництва.

Повна зайнятість – використання усіх придатних для цього ресурсів.

Повний обсяг виробництва – використання ресурсів ефективно та розподілення їх таким чином, щоб була найбільша користь.

Оскільки ресурси обмежен, економіка повного залучення ресурсів і повного обсягу виробництва не може забезпечити необмеженого випуску товарів і послуг. Саме тому люди повинні вибирати, які товари і послуги виробляти, а від яких відмовитись. Поведінку сусп. При цьому можна проілюструвати з допомогою таблиці виробничих можливостей або кривої.

Припущення:

-ефективність

-постійна к-сть ресурсів

-незмінна технологія

-два продукти

Закон зростання витрат:щоб отримати додаткову одиницю потрібного товару, ми мусимо жертвувати все більшою кількістю іншого товару

Крива виробничих можливостей виражає такі суттєві обставини:

1)економіка повної зайнятості для збільшення виробництва одного товару завжди повинна скорочувати виробництво якогось іншого

2)заміщення – це закон життя в економіці повної зайнятості

3)крива трансформації відображає вибір суспільства

Закон спадної віддачі полягає: послідовне зменшення додаткової продукції, утримуваної при додаванні рівних порцій фактора виробництва, що зімнюється до постан.к-ті фіксованих факторів.

Перспективи економічного зростання

Наявність не залучених ресурсів свідчить, що економіка перебуває не на кривій трансформації, а всередині кривої. Це означатиме переміщення економіки всередину кривої трансформації і відповідне одночасне зменшення виробництва обох товарів. Отже суттєвим способом підвищення ефективності економіки і відповідно досягнення її зростання є залучення до виробництва незадіяних ресурсів і виведення таким чином на криву виробничих можливостей. 3 можливі варіанти виходу на криву виробничих мжливосте1:1)перевівши усі невикористані ресурси на виробництво товару А2) –на виробн. Товару Б3)розділивши незадіяні ресурси між виробництвом АіБ, можна одночасно збільшити виробництво обох продуктів

Як можна вийти за межі кривої?

1)збільшення пропозиції ресурсів

2)технічний прогрес

При цьому крива виробничих можливостей зміщується назовні і вправо

Економічна система – упорядкована система взяємозвязків між виробниами та споживачами, створена для споживання матеріальних та нематеріальних благ, які реалізуються в процесі економічного відтворення

Критерії класифікації:

· Домінуюча форма власності

· Технологічний спосіб виробництва

· Спосіб управління та координації економічної діяльності

Технологічний спосіб виробництва:

· Доіндустріальне (ручна праця)--Індустріальне (машинна праця)

· Постіндустріальне (автоматизована праця)

Спосіб власності:

· Соціалізм – суспільна власність---Капіталізм – є власність

За стилем прийняття економічних рішень:

· Ринкові -Планові

· Традиційні -Регульовані

За рівнем розвитку ринку:

· Розвинуті (США, Японія, Європа)

· Новостворені (Латинська Америка, СНД, Східна Європа)

· Ті, що розвиваються (Африка)

Ринкові економічні системи.Риси:

· Приватна власність

· Вільна конкуренція

· Свобода учасників екон діяльності

· Стихійне ринкове регулювання

· Ринкове ціноутворення

Командно-адміністративнаекономічна система.Риси:

· Державна власніть на засоби виробництва

· Монократизація та бюрократизація економіки

· Централізоване планування та управління виробництвом

· Централізазоване розподіл матеріальних, фінансових та трудових ресурсів; створення матеріальних благ

Традиційна(понад 100 країн світу). Риси:

· Низький рівень економічного та соціального розвитку

· Багатоукладн. Економіки

· Низький рівень технологічного прогресу

· Низька продуктивність праці

· Високе безробіття

· Перенаселеність, перевищення темпів зростання населення над темпами зростання промислового виробництва

· Велика зовнішня фінансова заборгованість

· домінуюча роль силових структур та держави в економічній політиці

Змішана. Риси:

· Колективна власність у її різноманітних формах

· Взаємнопроникнення та взаємодоповнення приватних державних та колективних секторів

· Соціальна орієнтація економіки

· Маркетингова система упрваління виробництва

· Поєднання саморегулювання та державного регулювання

· Демократична форма управління, яка спроможна забезпечити економічні, політичні та інші гарантії для найбільш повної реалізації можливостей кожної людини

Три типи змішаної економіки шніцер)

· Відносно вільна ринкова економіка(сша)

· Європейська економіка Соціально-ринкової орієнтації

· Економічна держава керівного типу(Японія, країни Сх.азії)