Визначення вартості капіталу.

В загальному вартість капіталу – це ціна, яку платить п-во за користування капіталу, що формується з різних джерел і сприяє здійсненню його господарської діяльності. Вартість капіталу – загальна сума коштів, яку треба сплатити за використання певної суми фін. ресурсів. В артість капіталу = вартість боргу * % ставка за борг + вартість акціонерного капіталу* % частка акціонерного капіталу. Для розрахунку вартості капіталу використовують бухгалтерський баланс де зазначається частка заборгованості і частка акціонерного капіталу. Ці частки множаться на вартість залученого певного капіталу і в результаті отримуємо поточну вартість капіталу. Для отримання більш точних цифр необхідно розрахувати цільову вартість капіталу, що характеризує % співвідношення акціонерного капіталу і зобов’язань, в залежності від змін в господарській діяльності п-ва. Співвідношення джерел фінансування капіталу може плануватися, при цьому отримаємо плановану ціну капіталу. Зважена гранична вартість капіталу визначається виходячи з прогнозних значень витрат, які понесе п-во для створення оптимальної структури капіталу, виходячи з умов фондового ринку. Вартість капіталу не зводиться до визначення %, які треба сплатити за залучені фін. ресурси. Ціна капіталу хар-є ту норму рентабельності інвестованого капіталу, яку повинне забезпечити під-во, щоб не зменшити свою ринкову вартість. Існує 2 поняття: ціна капіталу під-ва (річні витрати під-ва по обслуговуванню свого боргу) і ціна під-ва як суб’єкта на ринку капіталу (хар-ся розміром власного капіталу). Вони взаємопов’язані – якщо під-во бере участь в інвестиційному проекті, доходність якого менша за ціну капіталу, тоді ціна під-ва по завершенні проекту зменшиться, отже ціна капіталу – головний фактор у прийнятті рішення інв. хар-ру. В пасиві балансу знаходяться джерела коштів, які поділяються на власні (внутрішні) і залучені. Кожне джерело коштів, що формують капітал, має свою ціну, тобто ціну як суму витрат по забезпеченню певного джерела. Ціна авансованого капіталу = SК_і*d_i, де К_і – ціна і-го джерела коштів, d_i – частка і-го джерела коштів у загальній їх сумі.

Сутність власного капіталу підприємства.

При створенні підприємства ВК=А, а в процесі господарської діяльності коли підприємство залучає кошти із зовнішніх джерел ВК=А-З. Тобто власний капітал – це частина активів п-ва, що залишається після вирахування його зобов’язань. Власний капітал виконує функції довгострокового фінансування, відповідальності і захисту прав кредиторів, компенсації понесених збитків, кредитоспроможності, фінансування ризику, самостійності, розподілу доходів та активів. Власний капітал може утворюватись двома способами: грошовими внесками та іншими активами власників підприємства; методом накопичення суми доходу, що залишається на підприємстві. Власний капітал – це власні джерела фінансування п-ва, які без визначення строку повернення внесені його засновниками або залишені ними на підприємстві з чистого прибутку. Джерелами утворення власного капіталу є інвестований капітал (сума простих і привілейованих акцій за їх номінальною вартістю, а також додатково вкладений капітал, який також може бути поділений за джерелами утворення) та нерозподілений прибуток (частина чистого прибутку, що не була розподілена між акціонерами). Інформація про власний капітал вміщується у першому розділі пасиву балансу. Власний капітал складається їз статутного капіталу, пайового, додатково вкладеного капіталу, іншого додаткового капіталу, резервного капіталу, нерозподіленого прибутку, неоплаченого та вилученого капіталу.

Складові власного капіталу та їх характеристика.

ВК приймає такі форми: 1) статутний фонд – початкова сума ВК, яка інвестується для формування активів напочатку здійснення діяльності. Розмір статутного фонду (або ВК) визначається статутом під-ва; 2) резервний фонд під-ва (резервний капітал) – зарезервована частина власного К під-ва передбачена для внутрішнього страхування в його госп-кій діяльності. Розмір РК визначається засновницькими документами. Основним джерелом є прибуток; 3) спеціальні цільові фін фонди підприємств – фонди створюються з метою послідовного цільового використання для збільшення К під-ва. До таких фондів можна віднести: амортизаційний фонд, ремонтний фонд, фонд розвитку вир-ва, фонд фінансування соціального розвитку, фонд охорони праці, фонд спеціальних програм; 4) нерозподілений прибуток – частина прибутку, що отримана, але не використана в попередньому періоді на споживання його власниками (акціонерами, пайовиками), а також персоналом під-ва. Ця частина прибутку реінвестується для розвитку вир-ва (капіталізується; 5 ) інші форми власного капіталу – розрахунки за майно (при сдачі його в аренду), розрахунки з учасниками (по виплаті їм доходів у формі процентів або дивідендів) і деякі інші.

Джерела формування ВК можна класифікувати: 1) внутрішні джерела (прибуток, що залишається в розпорядженні під-ва (ЧП) і забезпечує переважно формування приросту ВК; амортизаційні відрахування, суму ВК вони не збільшують, а лише виступають засобом його реінвестування; інші внутрішні джерела не відіграють помітної ролі у формуванні власних фін ресурсів під-ва); 2) зовнішні джерела (залучення додаткових пайових внесків в статутний фонд; залучення акціонерного К шляхом емісії і реалізації акцій; отримання безповоротньої фін допомоги); інші зовнішні джерела (безоплатно отримані матеріальні і нематеріальні активи). При визначенні оптимального співвідношення важливо забезпечення управління під-ва його попередніми засновниками. Зростання додаткових пайових внесків може призвести до втрати управління підпри-вом його власниками.

76. Визначення вартості власного капіталу підприємства .

Оцінка вартості ВК має ряд особливостей: а) необхідність постійного коректування балансової суми ВК в процесі здійснення оцінки; б) оцінка вартості знов залучаємого ВК носить ймовірнісний, а значить в значній мірі умовний характер; в) суми виплат власникам капіталу входять в склад оподатковуваного прибутку, що збільшує вартість ВК у порівнянні з запозиченим; г) залучення ВК пов’язано з більш високим рівнем ризику інвесторів, що збільшує його вартість на розмір премії за ризик; д) залучення ВК не пов’язано, як правило, з поворотнім грошовим потоком за основною його сумою, що визначає вигідність використання цього джерела під-вом не дивлячись на більш високу його вартість. З урахуванням цього механізм оцінки і управління вартістю ВК: 1) вартість функціонуючого ВК під-ва у звітному періоді визначається за формулою: ВКфз = (ЧПс * 100) / СКс, де ВКфз – вартість функціонуючого ВК у звітному періоді, %; ЧПс – сума чистого прибутку, виплаченого власникам в процесі її розподілу за звітний період; СКс – середня сума ВК у звітному періоді. Відповідно вартість функціонуючого ВК в плановому періоді визначається за формулою: ВКфп = ВКфз * ПВт, де ВКфп – вартість функціонуючого ВК в плановому періоді, %; ВКфз – вартість функціонуючого ВК у звітному періоді, %; ПВт – плануємий темп зростання виплат прибутку власникам на одиницю вкладеного капіталу, виражений десятичним дробом. 2) вартість нерозподіленого прибутку прирівнюється до вартості функціонуючого ВК у плановому періоді: ВНП = ВКфз. 3) вартість додатково залучаємого акціонерного капіталу розраховується у процесі оцінки диференційовано за привілейованими акціями та за простими акціями.

Структура капіталу.

Структура капіталу – співвідношення власного і залученого капіталу на певний період. Співвідношення між власним і залученим капіталом це вагомий показник результативності при використанні або тільки власних коштів, або власних і залучених. При застосуванні комбінованих джерел при формуванні капіталу у п-ва підвищується результативність діяльності. За положенням (стандартом) бухгалтерського облік № 2 “Баланс”, до структури капіталу входить: 1) статутний капітал – початковий К, з якого починається діяльність під-ва. В залежності від різних орг форм під-в кошти, які мають різну ек сутність; 2) пайовий – відображає суму пайових внесків членів спілок та ін під-в, тобто це сукупність коштів фіз та юр осіб, добровільно вкладених у фін-госп діяльність; 3) додатковий вкладений капітал – відображає суму, на яку вартість реалізації випущених акцій перевищує їхню номінальну вартість. По одноіменній статті балансу АТ показують суму, на яку вартість реаліз випущених акцій перевищує їхномінальну вартість; 4) інший додатковий капітал – сума дооцінки необоротних активів, вартість активів, безкоштвно отриманих під-м від ін юр або фіз осіб та ін види додаткового К; 5) резервний капітал – сума резервів, створених за рахунок чистого прибутку під-ва; 6) нерозподілений прибуток (непокритий збуток) – сума прибутку, яка реінвестована у під-во, або сума непокритого збитку; 7) неоплачений капітал – відображає суму заборгованості власників за внесками до статутного К; 8) вилучений К – фактична собівартість акцій власної емісії, або часток, викуплених тов-м у його учасників.