Основи законодавтсва України про ОП. Поняття ОП.

ОСНОВИ ЗАКОНОДАВТСВА УКРАЇНИ ПРО ОП. ПОНЯТТЯ ОП.

Охорона праці – сис-ма правових,соц.-екон.,організаційно-технічних,санітарно-гігієнічних і лікувально профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров’я і працездатності людини в процесі трудової діяльності.

Законодавство про охорону праці складається з Закону «Про охорону праці», Кодексу законів про працю України та інших нормативних актів. Законодавство про охорону праці ґрунтується на положеннях, які відповідають Конституції України. Статті 43,45,46,49,50,53,56 і 64 Констит.Укр. гарантують право громадян України на працю, відпочинок, охорону здоров’я, медичну допомогу та страхування, а також у випадку повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, у старості та у інших випадках. Законодавчі документи та положення з охорони праці затверджені і видані в різний час ВР України, Кабінетом Міністрів Укр., Державним комітетом України з нагляду за охороною праці.

ЗУ «Про ОП» визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на охорону їх життя та здоров’я в процесі трудової дія-ті, регулює за участю відповідних держ. органів відносини між власником під-ва, установи і орг-ії і працівником з питань безпеки,гігієни праці та вир-чого середовища і встановлює єдиний порядок орг-ії охорони праці в Укр.

ОХОРОНА ПРАЦІ ЖІНОК ТА ПІДЛІТКІВ.

Ст. 14 Закону заборон.застосування праці жінок на важких роботах і роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці; на підземних роботах, а також залучення жінок до підіймання і переміщення речей,маса яких перевищує встановлені для них граничні норми. Праця вагітних жінок регулюється чинним законодавством. Надзвичайно важливе значення мають нормативи,які враховують материнську функцію жінок: переведення на легшу роботу вагітних жінок і жінок,які мають дітей віком до трьох років(ст..178);жінкам надаються відпустки по вагітності і родах тривалістю 70 календарних днів до родів і 56 після родів(ст..183)

Не допускається залучення неповнолітніх до праці на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, на підземних роботах, до нічних, надурочних робіт та робіт у вихідні дні, а також до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми, відповідно до переліку важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, граничних норм підіймання і переміщення важких речей, що затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі охорони здоров'я. Неповнолітні приймаються на роботу лише після попереднього медичного огляду. Порядок трудового і професійного навчання неповнолітніх професій, пов'язаних з важкими роботами і роботами із шкідливими або небезпечними умовами праці, визначається положенням, яке затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з нагляду за охороною праці. Вік, з якого допускається прийняття на роботу, тривалість робочого часу, відпусток та деякі інші умови праці неповнолітніх визначаються законом.

ГАРАНТІЇ ПРАВ ГРОМАДЯН НА ОП.

Відповідно до констит.Укр.кожен має право на працю,що включає можливість заробляти собі на життя праецю,яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Згідно ст..6 з-ну «Про охорону праці», Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам законодавства. Працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров'я або для людей, які його оточують, або для виробничого середовища чи довкілля. Він зобов'язаний негайно повідомити про це безпосереднього керівника або роботодавця. Факт наявності такої ситуації за необхідності підтверджується спеціалістами з охорони праці підприємства за участю представника профспілки, членом якої він є, або уповноваженої працівниками особи з питань охорони праці (якщо професійна спілка на підприємстві не створювалася), а також страхового експерта з охорони праці. За період простою з причин, передбачених частиною другою цієї статті, які виникли не з вини працівника, за ним зберігається середній заробіток. Працівник має право розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавства про охорону праці, не додержується умов колективного договору з цих питань. У цьому разі працівникові виплачується вихідна допомога в розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного заробітку. Працівника, який за станом здоров'я відповідно до медичного висновку потребує надання легшої роботи, роботодавець повинен перевести за згодою працівника на таку роботу на термін, зазначений у медичному висновку, і у разі потреби встановити скорочений робочий день та організувати проведення навчання працівника з набуття іншої професії відповідно до законодавства. На час зупинення експлуатації підприємства, цеху, дільниці, окремого виробництва або устаткування органом державного нагляду за охороною праці чи службою охорони праці за працівником зберігаються місце роботи, а також середній заробіток. Відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або у разі смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

ВІДШКОДУВАННЯ ШКОДИ ПРАЦІВНИКАМ У РАЗІ УШКОДЖЕННЯ ЇХ ЗДОРОВ’Я.

Відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або у разі смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності". Роботодавець може за рахунок власних коштів здійснювати потерпілим та членам їх сімей додаткові виплати відповідно до колективного чи трудового договору. За працівниками, які втратили працездатність у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням, зберігаються місце роботи (посада) та середня заробітна плата на весь період до відновлення працездатності або до встановлення стійкої втрати професійної працездатності. У разі неможливості виконання потерпілим попередньої роботи проводяться його навчання і перекваліфікація, а також працевлаштування відповідно до медичних рекомендацій

ВИДИ ІНСТРУКТАЖІВ З ПИТАНЬ ОП.

За характером і часом проведення інструктажі з питань охорони праці поділяються на вступний, первинний, повторний, позаплановий та цільовий.

Вступний інструктаж

Проводиться: з усімапрацівниками,які приймаються на постійну або тимчасову роботу, незалежно від їх освіти, стажу роботи та посади; з працівниками інших організацій, які прибули на підприємство і беруть безпосередню участь у виробничому процесі або виконують інші роботи для підприємства;з учнями та студентами, які прибули на підприємство для проходження виробничої практики; у разі екскурсії на підприємство; з усіма вихованцями, учнями, студентами та іншими особами, які навчаються в СЗО, ПЗО, ПТЗО, ВЗО, при оформленніабо зарахуванні до ЗО.

Первинний інструктаж

Проводиться до початку роботи безпосередньо на робочому місці з працівником: новоприйнятим (постійно чи тимчасово) на підприємство; який переводиться з одного цеху виробництва до іншого; який буде виконувати нову для нього роботу; відрядженим працівником, який бере безпосередню участь у виробничому процесі на підприємстві. Повторний інструктаж Проводиться з працівниками на робочому місці в терміни, визначені відповідними чинними галузевими нормативними актами або керівником підприємства з урахуванням конкретних умов праці, але не рідше: на роботах з підвищеною небезпекою - 1 раз на 3 місяці; для решти робіт - 1 раз на 6 місяців.

Позаплановий інструктаж Проводиться: З працівниками на робочому місці або в кабінеті охорони праці: при введенні в дію нових або переглянутих нормативних актів про охорону праці, а також при внесенні змін та доповнень до них; при зміні технологічного процесу, заміні або модернізації устаткування,приладівта інструментів, вихідної сировини, матеріалів та інших факторів, що впливають на стан охорони праці; при порушенняхпрацівниками вимог нормативних актів про охорону праці, що можуть призвести або призвели до травм, аварій, пожеж тощо; при виявленні особами, які здійснюють державний нагляд і контроль за охороною праці, незнання вимог безпеки стосовно робіт, що виконуються працівником; при перервів роботі виконавця робіт більш ніж на 30 календарних днів - для робіт з підвищеною небезпекою, а для решти робіт - понад 60 днів. З вихованцями,учнями,студентами - в кабінетах, лабораторіях,майстерняхтощоприпорушенняхними вимог нормативних актів про охорону праці, що можуть призвести або призвели до травм, аварій, пожеж тощо.

Цільовий інструктаж Проводиться з працівниками: при виконанні разових робіт, не передбачених трудовою угодою; при ліквідації аварії, стихійного лиха; при проведенні робіт, на які оформлюютьсянаряд-допуск, розпорядження або інші документи. Проводиться з вихованцями, учнями, студентами ЗО в разі організації

ФІНАНСУВАННЯ ОП

Фінансування охорони праці здійснюється роботодавцем.

Фінансування профілактичних заходів з охорони праці, виконання загальнодержавної, галузевих та регіональних програм поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, інших державних програм, спрямованих на запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням, передбачається, поряд з іншими джерелами фінансування, визначеними законодавством, у державному і місцевих бюджетах.

Для підприємств, незалежно від форм власності, або фізичних осіб, які використовують найману працю, витрати на охорону праці становлять не менше 0,5 відсотка від суми реалізованої продукції.

На підприємствах, що утримуються за рахунок бюджету, витрати на охорону праці передбачаються в державному або місцевих бюджетах і становлять не менше 0,2 відсотка від фонду оплати праці.

Суми витрат з охорони праці, що належать до валових витрат юридичної чи фізичної особи, яка відповідно до законодавства використовує найману працю, визначаються згідно з переліком заходів та засобів з охорони праці, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

СЛУЖБА ОП НА ПІДПРИЄМСТВІ

На підприємстві з кількістю працюючих 50 і більше осіб роботодавець створює службу охорони праці відповідно до типового положення, що затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань нагляду за охороною праці.

На підприємстві з кількістю працюючих менше 50 осіб функції служби охорони праці можуть виконувати в порядку сумісництва особи, які мають відповідну підготовку.

На підприємстві з кількістю працюючих менше 20 осіб для виконання функцій служби охорони праці можуть залучатися сторонні спеціалісти на договірних засадах, які мають відповідну підготовку.

Служба охорони праці підпорядковується безпосередньо роботодавцю.

Керівники та спеціалісти служби охорони праці за своєю посадою і заробітною платою прирівнюються до керівників і спеціалістів основних виробничо-технічних служб.

Спеціалісти служби охорони праці у разі виявлення порушень охорони праці мають право:

видавати керівникам структурних підрозділів підприємства обов'язкові для виконання приписи щодо усунення наявних недоліків, одержувати від них необхідні відомості, документацію і пояснення з питань охорони праці;

вимагати відсторонення від роботи осіб, які не пройшли передбачених законодавством медичного огляду, навчання, інструктажу, перевірки знань і не мають допуску до відповідних робіт або не виконують вимог нормативно-правових актів з охорони праці;

зупиняти роботу виробництва, дільниці, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва у разі порушень, які створюють загрозу життю або здоров'ю працюючих;

надсилати роботодавцю подання про притягнення до відповідальності працівників, які порушують вимоги щодо охорони праці.

Припис спеціаліста з охорони праці може скасувати лише роботодавець.

Ліквідація служби охорони праці допускається тільки у разі ліквідації підприємства чи припинення використання найманої праці фізичною особою.

ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ ОП.

Стаття 31. Органи державного управління охороною праці

Державне управління охороною праці здійснюють:

- Кабінет Міністрів України;

- спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з нагляду за охороною праці;

- міністерства та інші центральні органи виконавчої влади;

- Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування.

ФІЗИЧНА ТА РОЗУМОВА ПРАЦЯ.

За характером фізичну працю (роботу м’язів) можна поділити на два види – статичну і динамічну. Статична робота пов’язана з дією навантаження на верхні кінцівки, м’язи корпусу і ніг, при утриманні вантажу, при виконанні роботи стоячи або сидячи. При статичній роботі підвищується обмін речовин, збільшується витрата енергетичних ресурсів, але в меншій мірі, ніж при динамічній. Особливістю такого виду праці є її виражена стомлююча дія, що зумовлена довготривалим скороченням і напруженням м’язів, відсутністю умов для кровообігу, внаслідок чого відбувається накопичення кінцевих і проміжних продуктів обміну тощо. Це дуже швидко призводить до розвитку втоми. Динамічна робота пов’язана з переміщенням у просторі тіла або його частин. У результаті енергія, яка витрачається, перетворюється на механічну і теплову. Динамічні скорочення м’язів мають перервний характер, що сприяє повноцінному кровопостачанню і кисневому обміну, а це, в свою чергу, призводить до меншої втомлюваності. Розумова діяльність До розумової праці належать управління, творчість, викладання, науки, навчання. Ця праця об’єднує роботи, пов’язані з прийомом та переробкою інформації, які потребують переважного напруження уваги, сенсорного апарату, пам’яті, а також активації процесів мислення, емоційної сфери.На відміну від фізичної, розумова діяльність супроводжується меншими витратами енергетичних запасів, але це не говорить про її легкість. Основним працюючим органом під час такого виду праці виступає мозок.

ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОЧОГО МІСЦЯ.

Важливим елементом організації праці на підприємстві є організація робочих місць з метою створення на кожному з них необхідних умов для високопродуктивної і високоякісної праці при якомога менших фізичних зусиллях і мінімальному нервовому напруженні працівника. Робоче місце — це первинна лапка виробництва, зона прикладання праці одного або кількох (якщо робоче місце колективне) виконавців, визначена на підставі трудових та інших діючих норм і оснащена необхідними засобами для трудової діяльності. Робоче місце як місце зайнятості людини визначає умови праці (нормальні, важкі, шкідливі), режими праці й відпочинку, характер праці (різноманітний, монотонний та ін.).Залежно від специфіки виробництва робочі місця можна класифікувати за різними ознаками: за професіями (^наприклад, робоче місце інженера-конструктора); за кількістю виконавців (індивідуальні або колективні);за мірою спеціалізації (спеціалізовані або універсальні);за рівнем механізації (робочі місця ручної роботи, механізовані, автоматизовані, апаратні);за кількістю обладнання, що обслуговується (одноверстатні, багатоверстатні);за специфікою умов праці (стаціонарні і рухомі, підземні і висотні, робочі місця із шкідливими або небезпечними умовами праці та ін.) Організація робочих місць — це підпорядкована цілям виробництва система заходів по їх оснащенню засобами і предметами праці, плануванню, розміщенню їх у певному порядку, обслуговуванню і атестації. Конкретний зміст цих заходів визначається характером і спеціалізацією робочого місця, його видом і значенням у виробничому процесі.Оснащення робочого місця складається із сукупності засобів праці, необхідних для виконання конкретних трудових функцій.

41.РАЦІОНАЛЬНІ РЕЖИМИ ПРАЦІ І ВІДПОЧИНКУ. Одне з основних питань установлення раціональних режимів праці й відпочинку - це виявлення принципів їх розробки. Таких принципів три: • задоволення потреби виробництва. При виборі оптимального режиму праці й відпочинку потрібно визначити такі параметри, які сприяють кращому використанню виробничих фондів і забезпечують найбільшу ефективність виробництва. Режими праці й відпочинку будуються стосовно до найбільш раціонального виробничого режиму, для того щоб забезпечити нормальний плин технологічного процесу, виконання заданих обсягів виробництва, якісне й своєчасне проведення планово-профілактичного ремонту й огляду устаткування при скороченні його простоїв у робочий час.• забезпечення найбільшої працездатності людини. Не можна будувати режими праці й відпочинку без обліку працездатності людину й об'єктивної потреби організму у відпочинку в окремі періоди його трудової діяльності. З метою обліку фізіологічних можливостей людину (у рамках установлених законом приписань по охороні праці й тривалості робочого часу) слід розробляти такий порядок чергування часу праці й відпочинку, визначати таку їхню тривалість, які забезпечували б найбільшу працездатність і ін збереження здоров'я трудящих, створення сприятливих умов для всебічного розвитку людини. • комбінація суспільних і особистих інтересів.

43. ВАЖКІСТЬ І НАПРУЖЕНІСТЬ ПРАЦІ. Критерієм фізичного навантаження на організм людини в процесі праці є важкість (тяжкість) праці; критерієм навантаження на нервову систему є напруженість праці. Важкість (тяжкість) праці - характеристика трудової діяльності людини, яка визначає ступінь залучення до роботи м'язів і відображає фізіологічні витрати внаслідок фізичного навантаження.Фізична важкість для працівника визначається, як правило, робочим положенням, характером робочих рухів, ступенем напруження фізіологічних функцій, процесом зниження витривалості, завантаженістю робочого дня. Напруженість праці - характеристика трудового процесу, що відображає навантаження переважно на нервову систему. Напруженість праці визначається ступенем складності завдання; характером виконуваної роботи; сенсорним навантаженням (зорові, слухові аналізатори); емоційним навантаженням, монотонністю навантаження; щільністю робочого дня. Організм людини може безболісно переносити вплив небезпечних та шкідливих чинників тільки доти, доки вони не перевищують оптимальних і допустимих рівнів та часу витривалості, що зумовлено функціональними можливостями людського організму.

Інфра- та ультразвук

Інфразвук - це механічні коливання пружного середовища, що мають однакову із шумом фізичну природу, але різняться часто­тою коливань, яка не перевищує 20 Гц. У повітрі інфразвук погли­нається незначно. У зв'язку з цим він здатний поширюватися на великі відстані.

Інфразвук характеризується інфразвуковим тиском (Па), інтен­сивністю (Вт/м²), частотою коливань (Гц). Рівні інтенсивності інфразвуку та інфразвукового тиску визначаються в дБ.

У виробничих умовах інфразвук утворюється при роботі тихо­хідних великогабаритних машин та механізмів (компресорів, металообробного обладнання, електричних та механічних приводів машин та ін.), що здійснюють обертальні або зворотно-поступальні рухи з повторним циклом до 20 разів за секунду. Інфразвук аеро­динамічного походження виникає при турбулентних процесах, в потоках газів та рідин.

Багато природних явищ - землетруси, виверження вулканів, морські бурі і т.д. супроводжуються випромінюванням інфразвуко­вих коливань.

Інфразвук несприятливо впливає на весь організм людини, в.т.ч. і на органи слуху, знижуючи слухову чутність на всіх частотах. Інфразвукові коливання сприймаються як фізичне навантаження, в результаті якого виникає втома, головний біль, запамороченя, порушується діяльність вестибулярного апарату, знижується гос­трота зору та слуху, порушується периферійний кровообіг, вини­кає відчуття страху і т.ін. Важкість впливу залежить від діапазону частот, рівня звукового тиску та тривалості.

Низькочастотні коливання з рівнем інфразвукового тиску, що перевищує 150 дБ, людина не в змозі перенести. Особливо неспри­ятливі наслідки викликають інфразвукові коливаня з частотою 2...15 Гц у зв'язку з виникненням резонансних явищ в організмі людини. Особливо небезпечною є частота 7 Гц, тому що вона може збігатися з сс-ритмом біотоків мозку.

У відповідності до санітарних норм, рівні звукового тиску інфра­звуку в октавних смугах із середньогеометричними частотами 2; 4; 8 та 16 Гц не повинні перевищувати 105 дБ, а в діапазоні частот 32 Гц -102 дБ. Боротьба з несприятливим впливом інфразвуку ведеть­ся в тих самих напрямках, що і боротьба з шумом. Найдоцільніше зменшувати інтенсивність інфразвукових коливань на стадії про­ектування машин та агрегатів.

Ультразвук - це коливання пружного середовища з частотою понад 20000 Гц. Ультразвуковий діапазон частот поділяється на низькочастотні коливання (від 1,12-10 до 10 Гц), що розповсюд­жуються повітряним і контактним шляхом, та високочастотні ко­ливання (від 10³ до 10⁹ Гц), що розповсюджуються тільки контакт­ним шляхом. Ультразвук, як і звук, характеризується ультразвуко­вим тиском (Па), інтенсивністю (Вт/м²) та частотою коливань (Гц). При розповсюдженні в різних середовищах ультразвукові хвилі поглинаються тим швидше, чим вища їх частота. Поглинання ультра­звуку супроводжується нагріванням середовища. Ступінь його біо­логічного впливу (в основному контактного) при контакті з рідким середовищем, що озвучене ультразвуком, залежить від часу кон­такту, інтенсивності, частоти і характеру ультразвукових коливань. У працюючих з ультразвуковими установками нерідко спостері­гаються функціональні порушення нервової, серцево-судинної сис­тем, зміна кров'яного тиску, складу і властивостей крові, головний біль, швидка втомлюваність.

Джерелами ультразвуку можуть бути різні акустичні перетво­рювачі, найпоширеніший з них - магнітострикційний перетворю­вач, що працює від змінного струму і генерує механічні коливання з частотою понад 20 кГц.

Допустимі рівні звукового тиску на робочих місцях звукових та ультразвукових коливань, що поширюються повітряним шля­хом, не повинні перевищувати таких значень:

Середьогеометричні частоти триоктавних смуг, кГц	Рівень звукового тиску, дБ
12,5
16,0
20,0
25,0
31,5...100

Із метою підвищення безпеки людини слід застосовувати ультразвук більш високих частот, які більш безпечні, передбачати дистанційне управління і системи блокування. Ультразвукові ус­ілі ювки повинні мати кожухи або екрани із органічного скла або сталевих листів, що оброблені протишумною мастикою, гумовим покриттям.

Питання ОП, в проектній документації

Методика визначає порядок проведення державної експертизи (перевірки) проектної документації на будівництво (реконструкцію, технічне переоснащення) виробничих об'єктів, виготовлення і впровадження нових технологій, засобів колективного та індивідуального захисту працюючих на відповідність їх нормативним актам про охорону праці і встановлює взаємовідношення власників з експертно-технічними центрами Держнаглядохоронпраці (надалі ЕТЦ 2. Порядок проведення експертизи 2.1. Експертиза проводиться відповідно до Положення про порядок проведення державної експертизи (перевірки) проектної документації на будівництво та реконструкцію виробничих об'єктів і виготовлення засобів виробництва на відповідність їх нормативним актам про охорону праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.06.94 N 431 2.2. Проектна документація на виробничі об'єкти, будівництво або реконструкція яких починається після прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 23.06.94 N 431, а також на впровадження нових технологій, виготовлення засобів виробництва, колективного та індивідуального захисту працюючих з вказаного терміну повинна обов'язково пройти експертизу на їх відповідність нормативним актам про охорону праці.. 2.4. Основним завданням експертизи є: оцінка відповідності проектних рішень з питань охорони праці сучасному технічному рівню, а також досягненням вітчизняної й іноземної науки і практики; оцінка достатності та якості прийнятих проектних рішень щодо забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці, в тому числі засобів колективного та індивідуального захисту працюючих від несприятливих та шкідливих виробничих умов праці, захисних засобів щодо запобігання нещасним випадкам та аваріям; визначення наявності захисту від небезпечних геологічних, гідрогеологічних та сейсмічних процесів; перевірка наявності дозволів органів державного нагляду за охороною праці на виготовлення засобів виробництва та застосування нових технологій, що передбачені у проекті, а також сертифікатів, що засвідчують безпеку їх використання. 2.5. Для одержання експертного висновку власник або уповноважений ним орган подає до експертно-технічного центру територіального органу Держнаглядохоронпраці заяву та загальну пояснювальну записку до проекту. Роботи з експертизи проекту проводяться за договором ЕТЦ з власником, в якому обумовлюються обсяги робіт (конкретні розділи проекту і проектна документація, що підлягають експертизі з питань охорони праці), а також термін виконання та їх вартість. Разом з проектною документацією власник подає ЕТЦ копії висновків по проекту органів і закладів санітарно-епідеміологічної служби МОЗ, органів державного пожежного нагляду управління пожежної охорони МВС та Держатомнагляду (на підконтрольних об'єктах). В разі необхідності ЕТЦ має право вимагати для ознайомлення розрахунки конструкцій, устаткування, концентрацій забруднюючих речовин

 

Питання ОП, які розв’язуються в організаційно технологічній документації

До організаційно-технологічної документації відносяться проекти організації будівництва (ПОБ) і проекти проведення робіт (ППР).

Техніка безпеки на території будівельного майданчика. Територію будівельного майданчика обгороджують парканом з ворітьми для в'їзду і виїзду транспорту. Висота його повинна бути не менше 2 м, а відстань до будинку, що споруджується, не менше 10 м. Якщо будинок розміщено вздовж вулиці і паркан поставлено ближче, на ньому має бути захисний піддашок завширшки не менше 1 м, закріплений з нахилом у бік будівельного майданчика під кутом 20° до горизонту.

По периметру будинку визначають небезпечну для людей зону, на межі якої встановлюють попереджувальні знаки або написи. При висоті будинку до 20 м ширина цієї зони має бути не менше 7 м, а при висоті 20—70 м — не менше 10 м. На території будівельного майданчика обладнують проїзди для транспорту і проходи для людей. У місцях в'їзду і виїзду автотранспорту вивішують попереджувальні написи ("Бережись автомобіля!" тощо). Вночі такі написи слід добре освітлювати. Для переходу робітників через котловани і траншеї споруджують перехідні містки з поруччям заввишки не менше 1,1м. Проходи на укосах з нахилом більше 20° обладнують драбинами або східцями з однобічним поруччям. Електрокабелі в місцях проходів і проїздів транспорту прокладають під землею або перекривають містками. Колії для внутрішнього транспорту (кранів, вагонеток тощо) повинні бути справні і укладені на міцну основу. В усіх небезпечних місцях вивішують попереджувальні знаки і написи, наприклад: «Не стій під вантажем», «Не перевантажуй риштувань» тощо.

Для скидання будівельного сміття з висоти більше 3 м слід зробити закритий жолоб так, щоб нижний кінець його був від землі не вище 1 м. Місця, на які скидається сміття, обгороджують. У разі подавання сміття безпосередньо до кузова самоскиду кінець жолоба повинен знаходитись над землею трохи вище рівня бортів машини.

Будівельні матеріали і різне обладнання розміщують на рівних утрамбованих майданчиках, взимку вони мають бути очищені від снігу і льоду. Складають будівельні матеріали за видами у штабелі так, щоб між ними залишилися проходи і проїзди для транспорту (ширина проходу — не менше 1 м, проїзду — не менше 3 м). Штабелі бутового каменю мають бути заввишки не більше 1 м, цегли — не більше 1,7 м, дощок — не більше половини ширини штабеля.

Ящики зі склом ставлять вертикально в один ряд. Круглий ліс складають у штабелі заввишки не більше 1,5 м з прокладками між рядами. Сипкі матеріали (цемент, гіпс тощо) зберігають у засіках, бункерах або закритих ящиках, щоб вони не розпилювались. Не можна безладно зберігати будівельні матеріали та вироби, розкидати їх по території будівельного майданчика.

Учні професійно-технічних училищ, котрі проходять виробничу практику, перебуваючи на території будівельного майданчика, повинні дотримуватися таких правил: ходити лише по пішохідних доріжках, уникати безцільного ходіння та ходіння по незнайомих місцях території; не ходити по транспортних коліях та проїздах, призначених лише для проїзду транспорту; уважно читати попереджувальні знаки і написи, бути особливо обачними в небезпечних місцях; додержуватися дисципліни і порядку; не стояти і не ходити біля підйомних механізмів і під піднятим вантажем або поблизу працюючих землерийних машин; при перенесенні і складанні будівельних матеріалів не захаращувати проходів, проїздів і просторів між будинками; не стояти біля рухомих частин працюючих машин і механізмів; самовільно не вмикати і не вимикати незнайомі машини і механізми; не торкатись електропроводів і кабелів, а також шлангів, що перебувають під тиском; бути обережними, перебуваючи біля машини, що розвантажується; у випадку одержання травми (поріз, опік тощо) негайно повідомити про це майстра і звернутися в медпункт за медичною допомогою; у разі необхідності подати першу допомогу потерпілому (припинити кровотечу, зробити штучне дихання тощо) і доставити його до медпункту; після закінчення роботи вимити і скласти в належне місце інструмент і привести в порядок своє робоче місце.

Класифікація видів горіння.

Горіння - екзотермічна реакція окислення речовини, яка супроводжується виділенням диму та виникненням полум'я або світінням.У всіх випадках для горіння характерні три стадії: виникнення, поширення та згасання полум'я. Найбільш загальними властивостями горіння є здатність осередку полум'я пересуватися по всій горючій суміші шляхом передачі тепла або дифузії активних частинок із зони горіння в свіжу суміш. Звідси виникає й механізм поширення полум'я, відповідно тепловий та дифузійний. Горіння, як правило, проходить за комбінованим теплодифузійним механізмом.За швидкістю поширення полум'я горіння поділяється на: - дефлаграційне горіння - швидкість полум'я в межах декількох метрів за секунду;- вибухове - надзвичайно швидке хімічне перетворення, щосупроводжується виділенням енергії і утворенням стиснутих газів,здатних виконувати механічну роботу. Ця робота може призводити до руйнувань, які виникають при вибуху у зв'язку з утворенням ударної хвилі - раптового стрибкоподібного зростання тискуПри цьому швидкість полум'я досягає сотень метрів за секунду.Детонаційне - це горіння, яке поширюється із надзвуковою швидкістю, що сягає кількох тисяч метрів за секунду.Виникнення детонацій пояснюється стисненням, нагріванням та переміщенням незгорілої суміші перед фронтом полум'я, що призводить до прискорення поширення полум'я і виникнення в суміші ударної хвилі, завдяки якій і здійснюється передача теплоти в суміші.За походженням та деякими зовнішніми особливостями розрізняють такі форми горіння:- спалах - швидке згоряння горючої суміші без утворення стиснених газів, яке не переходить у стійке горіння;- займання - горіння, яке виникає під впливом джерела запалювання;- спалахування - займання, що супроводжується появою полум'я;- самозаймання - горіння, яке починається без впливу джерела запалювання;- самоспалахування - самозаймання, що супроводжується появою полум'я;- тління - горіння без випромінювання світла, що, як правило, розпізнається за появою диму.Залежно від агрегатного стану й особливостей горіння різних горючих речовин і матеріалів пожежі, за ГОСТ 27331-87, поділяються на відповідні класи та підкласи:клас А - горіння твердих речовин, що супроводжується (підклас А1) або не супроводжується (підклас А2) тлінням;клас В - горіння рідких речовин, що не розчиняються (підклас В2) у воді;клас С - горіння газів;клас Д - горіння металів легких, за винятком лужних (підклас Д1), лужних (підклас Д2),а також металовмісних сполук (підклас ДЗ);клас Е - горіння електроустановок під напругою.

ОСНОВИ ЗАКОНОДАВТСВА УКРАЇНИ ПРО ОП. ПОНЯТТЯ ОП.

Охорона праці – сис-ма правових,соц.-екон.,організаційно-технічних,санітарно-гігієнічних і лікувально профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров’я і працездатності людини в процесі трудової діяльності.

Законодавство про охорону праці складається з Закону «Про охорону праці», Кодексу законів про працю України та інших нормативних актів. Законодавство про охорону праці ґрунтується на положеннях, які відповідають Конституції України. Статті 43,45,46,49,50,53,56 і 64 Констит.Укр. гарантують право громадян України на працю, відпочинок, охорону здоров’я, медичну допомогу та страхування, а також у випадку повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, у старості та у інших випадках. Законодавчі документи та положення з охорони праці затверджені і видані в різний час ВР України, Кабінетом Міністрів Укр., Державним комітетом України з нагляду за охороною праці.

ЗУ «Про ОП» визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на охорону їх життя та здоров’я в процесі трудової дія-ті, регулює за участю відповідних держ. органів відносини між власником під-ва, установи і орг-ії і працівником з питань безпеки,гігієни праці та вир-чого середовища і встановлює єдиний порядок орг-ії охорони праці в Укр.