Давньоукраїнський період української історії (ІХ-ХІУ ст.)

Розділ – 2.

Давньоукраїнський період української історії (ІХ-ХІУ ст.)

Особливості становлення Київської Русі.

Об”єднання двох політичних центрів - Києва і Новгорода зумовило утворення держави Київська Русь під керівництвом Олега, а Ігор заснував династію Рюриковичів.

1. Теорії походження держави Київська Русь:

а) норманська – за твердженням Г. Баєра та Г. Міллера, засновниками держави були нормани, оскільки, за їх твердженнями, східні слов”яни були нездатні на утворення держави;

б) антинорманська, теорія природно-історичного (автохтонного) походження – прихильники: М. Костомаров, В. Антонович, М. Грушевський, Д. Багалій і сучасні історики, які стверджують, що східні слов”яни самостійно творили свою державу, бо для цього існували:

v внутрішньо – економічні передумови, які привели до формування класового суспільства;

v процес державотворення розпочався до приходу варягів;

v варяги прагнули лише підпорядкувати торговий шлях („із варяг в греки”), та обкласти даниною місцеве населення, а не державотворчими цілями.

2. Форма правління: ранньофеодальна монархія – київський князь мав адміністративну, воєнну, судову владу, яку здійснював при допомозі дружини, удільних князів, намісників;

v віче існувало як орган місцевого самоуправління;

v форма держави – дружинна (таку назву дає Мельников ІХ-Х ст.) княжа дружина, верхівка якої утворювала примітивний апарат управління, судочинства і збирання данини;

3. Характерні риси ранньофеодальної держави:

Ø князівська влада не є повною і остаточною;

Ø народні віче зберігають значну роль;

Ø залежність підвладного населення обмежується різноманітними повинностями, а не прикріпленням до землі;

Ø Князь продовжує збирати народне ополчення.

4. Територіально – політичний устрій:

· 15 удільних князівств, які характеризувалися значною самостійністю у внутрішньому житті, тому державу називають і суперсоюзом, і конфедерацією, і співдружністю;

· 988 р. – в адміністративному управлінні реформи: племінні вожді замінені синами Володимира (12) та вірними боярами.

5. Соціально – економічний розвиток:

а ) Стани:

князі – представники правлячої та племінних династій;

бояри – місцеві родовиті землевласники;

князівські дружинники – несли службу на користь князя, за що отримували земельні наділи;

міщани – проживали в містах 15% всього населення;

селяни – смерди – спочатку вільні, але згодом потрапляли в економічну залежність від князів і бояр:

Ø закупи – селяни одержували від бояр ссуду (“купу”) грошима, зерном чи худобою;

Ø рядовичі – укладали різноманітні договори з феодалами (“ряд”)

Ø холопи – раби – використовувалися в домашньому господарстві.

б) Форми феодальної залежності (повинності):

§ полюддя - збір князем данини на підвласних землях;

§ повоз – підвладне населення везе данину князю.

в) Економічний розвиток:

v землеробство - * знаряддя праці: рало, соха, плуг; * вирощували: жито, пшеницю, ячмінь, просо, бобові, городину; * 2-3 пільна система;

v скотарство – розводили велику і малу рогату худобу, свиней, коней, птахів;

v ремесло – чорна металургія, гончарство, ткацтво, ювелірне та деревообробне виробництво. Існувало до 60 спеціальностей;

v торгівля – * вивозили: хліб, худобу, сіль, хутро, ремісничі вироби; * ввозили: тканини, вино, прянощі, вироби мистецтва; * власна монета за Володимира – злотники і срібляники, з ХІ ст. – гривня – злиток срібла різної ваг (до 200 г.)

Держава за часів Олега (882 – 912 р.)

План.

1. Періоди розвитку Київської Русі.

2. Внутрішня політика Олега.

3. Зовнішні відносини в даний період.

4. Особливості держави.

5. Форми феодальної залежності.

Київська держава (Київська Русь, Давня Русь) – назва держави східних слов”ян, що існувала з кінця ІХ ст. по 40-і роки ХІІІ ст.

1. Періоди існування Київської держави:

І. – зародження держави:

· вихідний етап – Київське князівство середини ІХ ст. – правління Аскольда та Діра;

· основний етап – князювання Олега (Віщого);

· заключний етап (Ігор, Ольга, Святослав).

ІІ – розквіт держави;

ІІІ - занепад держави.

Прихід до влади Олега (окремі історики пояснюють його прихід, як перший державний переворот) Олег -? воєвода Рюрика-? вихователь Ігоря -?

 

2. Внутрішня політика:

· Утворення міст – опорних пунктів центральної влади племінних князівств (удільних);

· Розправився над Новгородом через небажання приєднатися до Києва (300 футів срібла данини);

· Утворилася держава на південних землях;

· Встановив систему збирання данини (полюддя); судочинство, адміністративну систему (опорні міста), хоч слабо розвинену;

· Київська Русь складалася як поліетнічна держава (входило 20 різних народів);

3. Зовнішні відносини:

а) Похід на Візантію 907 р. (описаний в „Повісті минулих літ” Н. Літописця);

б) Підписання угоди з Візантією 911 р: * мир; *контрибуція; *пільги купцям та послам; визначення правових норм взаємовідносин;

в) Східний похід на Арабський халіфат 912 р.

Доба князя Ігоря. (912 – 945 р.)

Внутрішня політика:

1. Продовжує політику Олега спрямовану на посилення центральної влади;

2. Продовжує об”єднання східних слов”ян:

Ø 913 – 914 р. – війни з древлянами та уличами; (уличі формально визнали владу – мігрували в Подунав”я)

Ø 915, 920 – походи проти печенігів.

Зовнішня політика:

1. Поширює владу на Крим (Тамань –Тмутаракань в 40-х р.)

2. Походи на Закавказзя 912 –913 р. (захоплено Абесгун, Сарі)

Захоплення міста Бердаа (лідер войовничих горців) 944 р. з метою нейтралізації союзника Константинополя;

3. Походи на Візантію:

а) 941 р. на 10 тис. суден він з”явився під Константинополем, але армада русичів спалена „грецьким вогнем”;

б) 943 р. – зібрав нове військо (русичі, варяги, печеніги), йшли суходолом і морем; * греки запропонували мир;

в) 944 р. – підписний мирний договір з імператором Романом; менш вигідний для русичів ніж 911 р.:

Þ підтверджував лише основні торгівельні інтереси Русі на ринках Візантії;

Þ позбавлені права безмитної торгівлі;

Þ русичі мусили обороняти кримські володіння Візантії від кочівників;

Широкомасштабні бойові дії вимагали величезних витрат матеріальних і постійного напруження – це наштовхнуло князя на збільшення данини. Одне з таких збирань данини привело до повстання древлян, під час якого і був убитий князь в 945 р..

 

 

Значення:

1. Ольга об”єднала племена, княжіння;

2. Домоглася міжнародного визнання Київської Русі

3. Були закладені традиції державотворення;

4. Могутній поштовх до розвитку української народності та самобутності культури.

 

КНЯЗЬ СВЯ"ТОСЛАВ ІГОРЕВИЧ

(964-972)

Період князювання співпав з становленням ранньофеодальної держави.

Політика князя на Сході:

· Підкоряє Києву в"ятичів;

· Перемагає союзників хазар та буртасів (мордву) та волзьких булгар

· Завдає поразку хозарам, захоплює їх столицю Ітіль.

Політика князя на Пд. Заході:

· 968 р. на запрошення Никифора Фоки(імп. Візантії) розпочав б-бу з болгарами (дипломатична гра) Перший похід:

Ø Перемагає болгар;

Ø Не оправдалися надії Фоки, тому заключив договір з болгарами та підштовхнув печенігів проти Русі;

Напад печенігів на Подніпров"я (968 р.)

· Повернення князя,

· Прогнав з Київської землі печенігів

· Здійснив реформу управління 969 р. – синів поставив намісниками:

Ø В Києві – Ярополк

Ø Древлянська земля – Олег;

Ø Новгород – Володимир

Монголо – татарська навала.

 

На початку ХІІІ ст. об”єднані сили кочових племен монголо – татар під зверхністю Чингіс-хана (Тимучина) оволоділи Китаєм, поповнивши своє кінне військо китайськими майстрами по виготовленню баліст і таранів. Синові Джучі віддав землі в районі від Іртиша і на захід – тим самим вказав напрямок нових походів на Європу.

Ø В 1223 р. 30 тисячне військо під керівництвом Джебе і Субедея розпочали розвідувальний похід в європейському напрямку через половецькі степи (половці звернулися за допомогою до Русі)

Ø Роман Мстиславович привів тільки частину війська (із приведених частина не вступала в бій)

Ø 31.05.1223 р. – битва на Калці – поразка половців і русичів;

Ø Монголо – татари після перемоги пішли на Крим, захопили його і повернулися на батьківщину.

¨ 1235 р. відбувся в Каракурумі курултай, де було вирішено розпочати похід на Європу, цей похід очолив Батий (внук Чингіс-хана) 1237-1238 р. здійснив похід на Північно-Східну Русь.

¨ 1239 р. – взяв курс на Лівобережжя Дніпра; перші потерпіли поразку: Переяславське князівство;

¨ потім Чернігово – Сіверські землі.

¨ 1240 р. – розпочався похід на Київ, який управлявся тоді воєводою Дмитром, який був поставлений Данилом Романовичем:

Ø Монголо – татари взяли місто в облогу і запропонували внести викуп, але всі кияни вирішили обороняти своє місто;

Ø Були використані тарани, останній оплот – Десятинна церква під уламками якої загинули останні захисники;

Ø 6.12 1240 р. - місто було захоплене (10 тижнів і 4 дні захищали Київ)

Ø Після Києва монголо – татари пішли на Волинь та Галичину (весною 1241 р. вони спустошили Кам”янець, Із”яслав, Володимир, Галич. Добре укріплені райони взяти не змогли і обійшли їх – Данилів.

Причини швидкого захоплення Київської Русі:

1. Південно - Руські князі не врахували досвіду розгрому Північно – Східної Русі;

2. Ніяких кроків до об”єднання зроблено не було (кожен захищав своє місто) – приречені на поразку;

3. Монголо – татари везли з собою тарани і каменеметальні машини; велику кінноту; Монголо – татари продовжили шлях на Польщу, Чехію і Угорщину, Трансільванію; 1242 р. досягли кордонів Італії і повернулися назад.

· Монголо – татарська імперія називалася Золота орда;

· Майже всі князі визнали себе васалами Золотої орди;

· Платили данину (1/10 частину своїх прибутків)

Наслідки:

(погляди істориків відносно цього питання розділилися: Гумільов, Васильєв вважали позитивним загарбання монголо - татарами, інші – негативним):

1. Скоротилася кількість населення;

2. Знищенні і пограбовані 49 із 74 міст в 14 з них життя так і не відродилося;

3. Занепад ремесел (емалі, скані, зерні, черні і т. д.)

4. Консервація феодальної роздробленості;

5. Втрата державної незалежності;

6. Втрата обороноздатності (вторгнення німецьких, шведських, польських, угорських феодалів)

7. Відсталість від західноєвропейських держав;

8. Але розвиток слов”янських земель не зупинився – продовження в Галицько – Волинському князівстві.

 

Культура Київської Русі.

Перші вживання назви „Україна”

Термін „Україна” вперше згадується в Київському літописі за 1187 р., де „Україною” названо

Переяславську землю. Пізніше згадується ця назва у Галицько – Волинському літописах 1213 р. та 1279 р., і означало це поняття „край”, „країна”, „земля”. Ця самоназва закріпилася спочатку в мові й поняттях народу (народні пісні, думи); згодом побутує в середовищі освічених верств, потім проникає в дипломатичну сферу.

Це поняття вживають і поляки, і великоруси, і в Західній Європі. Це сталося в наслідок утворення в середині ХУІІ ст. Української козацької держави. Про це констатує вітчизняний історик Дорошенко, який зазначає, що з середини ХУІІ ст. входить в ужиток друга назва держави „Україна”, що колись мала географічне значення й позначала пограничні, окраїнні землі.

Ця назва проіснувала не дуже тривалий час, бо будучи розшматованою між Польщею і Росією, втрачає державне значення залишається тільки географічне.

У ХІХ ст. в ужиток знову входить термін „Україна”, „українець”, не тільки для Наддніпрянської України, але й для Галичини.

 

Література

1. Літописи – академік Шахматов вважає першим літописом „Найдавніший” так він його назвав, був створений, ймовірно, в Софійському монастирі 1037 – 1039 р. вчені виражають припущення, що його автором був Іларіон – митрополит Київський, письменник, філософ і стиль написання подібний до стилю творів „Закон і благодать”, „Найдавніший ізвод”;

v Новгородський літопис – 1050 р.; Перший Печерський звід – написаний ченцем Києво-Печерського монастиря Никоном 1073 р. – ці літописи не збереглися;

Перший літопис, що дійшов, „Повість минулих літ” – Нестор (чернець Києво – Печерського монастиря): * Історія східних слов”ян на тлі всесвітньої історії; * заплутана боротьба феодалів. До нас дійшла у третій редакції переписана у Видубицькому монастирі – 1118 р. (з зазначенням користі від навчання).

v Київський літопис: * характеристики політичних діячів; *Художні повісті в т.ч. невдалий похід Ігоря 1185 на половців; * Боротьба за Київ між Мономаховичами та Ольговичами; * Заклики до єднання та припинення міжусобиць;

v Галицько–Волинський літопис (написаний до 90 х років ХІІІ ст.) – *низка повістей про Данила Галицького і Василька Романовичів, які 40 років послідовно відновлювали створене батьком; * про нащадків Данила і Василька, які не спромоглися зберегти єдність.

2. „Слово о полку Ігоревім” (кінець ХІІ ст.)

3. „Житіє руських святих” (кінецьХІ ст.) * про Бориса і Гліба; * Феодосія Печерського (Нестор)

4. Літературний доробок В. Мономаха – „Повчання дітям”, „Лист до Олега ”: * Настанови дітям проїх майбутнє про відношення до різних верств населення; * Розповідь про свої військові мандри – 83 великі походи, 19 мирних угод з половцями; * князь сам повинен слідкувати за всім.

Освіта і знання (Освіта – предмет піклування князів)

· Володимир Святославович (Великий) відкрив в Києві школу для навчання князівських і боярських дітей;

· Ярослав продовжив поширення освіти – відкриті школи при монастирях;

n Новгородська школа – 300 дітей;

n Бібліотеки;

n Син Всеволод – володів 5 мовами;

n Дочки і сестра володіли риторикою, філософією, граматикою;

n Чернець Микола Святоша написав велику кількість книг для Києво-Печерського монастиря;

n Чернігівський боярин Федір блискуче навчив доньку князя Михайла Єфросинію філософії, граматики, риторики;

Центри: Новгород, Суздаль, Смоленськ;

Просвітницькі центри: * єпископські кафедри, * монастирі, * князівські двори;

Школи: * „вищі “– для дітей знаті; (читання, письмо, філософія, граматика, риторика, географія, історія, * „нижчі” – для підготовки попів, дяків;

Докази: Графіті на стінах Софії – їх понад 400; абетка – найдавніша.

Архітектура і живопис

Житло у східних слов”ян представлене двома типами будівель: напівземлянки і наземні зрубні будівлі:

v князі зводили розкішні з каменю і цегли (палац княгині Ольги 945 р.)

v на Старокиївській горі археологи відкрили залишки ще 4-х споруд;

v архітектура пройшла великий самостійний шлях, використання надбання візантійських зодчих.

Храмові споруди:

v Десятинна (храм Богородиці) 992 – 996 р. збудована з каменю і цегли – це великий багатоярусний хрестово – купольний храм, що мав багате оздоблення;

v Софійський собор – відрізняється мальовничістю і композиційною складністю. Вперше в історії європейської архітектури в галереях Софії використано міцні підпори стін-аркбутани

v Золоті ворота – входили до складу нової лінії міських укріплень. Це був парадний в”їзд до Києва. Споруда складалася з двох ярусів: вежа з проїзною брамою і невеличка Благовіщенська церква;

v У другій половині продовжувалося велике кам”яне будівництво: Успенський собор Печерського монастиря, Михайлівський собор Видубицького монастиря і т.д.

Фортифікаційні споруди:

Ø монументальні споруди пов”язані з 2-а соціально-топографічними частинами міста: дитинець (кремль) і посад;

Ø Оборонні споруди: * дерево-земляні вали до ХІІ ст.; * цегляно-кам”яні конструкції ХІІ-ХІІІ ст.; * вежі і стіни з цегли і каменю (Кременець, Холм, Луцьк) * Будівництво з каменю - нова техніка облоги – каменеметальні механізми--?

Живопис

Руське малярство представлене:

¨ Монументальним живописом – той, що дозволений в даній (архітектурній) галузі і виконується за певними канонами. До монументального живопису відносяться: мозаїка і фреска – використовували для прикрас як світських так і церковних споруд (кам”яних) – найбільше у Софійському соборі, Михайлівському Золотоверхому, Переяславському Михайлівському, Чернігівському Спаському.

¨ Станковий живопис – той, що може існувати самостійно і виконується на певних станках (мольбертах)

Ø Іконопис: * писали на дерев”яних дошках; * на дошки наклеювали полотно – грунтували; * писали мінеральними фарбами;

Ø живописні майстерні: Київ, Чернігів, Галич;

Ø живописці: Києво – Печерський патерик ХІІІ ст. зберіг розповідь про живописця Алімпія. Вважається, що ним у 1114 р. написана ікона „Богоматір велика Панагія”. Тісний стилістичний (за змістом) зв”язок з мозаїкою і фресками;

Ø художнє різьблення

¨ Мініатюра – малюнки, якими прикрашали (ілюстрували) рукописні книги.

ü Найдавніша книга, що збереглася – „Євангеліє”, написана 1056 –1057 р. дияконом Григорієм для новгородського посадника Остромира: * декоративні заставки; * заглавні літери; * мініатюри;

ü „Ізборнік” Святослава Ярославовича (1073 р.) * зображення храму, * група святих, * князь, його дружина і 5 синів;

ü Радзивилівський (Кенігсберський) літопис: 700 мініатюр; збереглися копії ХУ ст. з оригіналів.

Розділ – 2.

Давньоукраїнський період української історії (ІХ-ХІУ ст.)