Сутнісно-видова характеристика організаційних структур управління підприємств.

Залежно від конкретного змісту чинників формування організаційної структури (ринкової позиції, продукції, технології, розміру підприємства, персоналу) підприємство обирає найзручнішу структуру управління.

Сучасні структури управління багатьох підприємств сформувалися на основі концепції раціональної бюрократії М. Вебера, розробленої ще на початку ХХ ст. Вона довела свою життєздатність і реалізувалася в класичних структурах управління, яким притаманна: жорстка ієрархія управління; формалізація функцій; централізація прийняття рішень; чітка закріпленість повноважень і відповідальності.

Нині існують такі структури управління (класичні):

Лінійна структура управління визначається чітким розподілом влади на вищі та нижчі рівні, при цьому керівник вищого рівня виконує весь комплекс управлінських функцій за всіма операціями підприємства. Перевага ми такої структури є: простота, чіткість взаємовідносин, надійний контроль, явно виражена відповідальність, швидка реакція виконавців на реалізацію управлінських рішень. Лінійна модель застосовується малими підприємствами, кількість і складність операцій яких незначні.

Функціональна структура управління формується за операціями підприємства. Ця структура забезпечує компетентне керівництво кожною операцією, проте має певні недоліки, які полягають у суперечності розпоряджень, підході до кожного менеджера до проблем підприємства з позицій керованої операції. Функціональну структуру використовують середні підприємства, керівники яких здатні координувати діяльність підрозділів і самостійно розробляти стратегію підприємства.

Лінійно-штабна структура управління дає змогу організувати управління за вертикаллю, а управлінські ланки допомагають через штаби при керівниках виконувати свої функції. Таку структуру використовують середні та великі підприємства, які випускають обмежену номенклатуру продукції та вирішують стандартні управлінські завдання.

Дивізіонна структура управління базується на виокремленні товарів, груп споживачів або географічних районів продажу, для яких формуються управлінські ланки, що обслуговують всі необхідні операції. Використовується великими диверсифікованими підприємствами та міжнародними корпораціями.

(органічні):

Проектна структура – діяльність підприємства розглядається як сукупність виконуваних проектів, що мають свій початок і кінець. Для кожного проекту формуються управлінські ланки, які ліквідуються після його виконання. Переваги – висока гнучкість.

Венчурна структура подібна до проектної, а відмінність полягає у наділенні кожного проекту рисами підприємницької фірми, де керівник несе всі ризики і відповідальність перед керівництвом підприємства.

Матрична структура – поєднує в собі риси проектної та лінійно-штабної структур: для діяльності, що має явно виражений початок і кінець, формуються проекти, а для постійної діяльності – цільові програми (централізовані штаби). Головна особливість матричної структури – це винятково висока гнучкість та орієнтація на нововведення.

Конгломератна структура – включає в себе використання кількох різних типів для кожного проекту.

9. Продукція (робота, послуга) підприємства: поняття, різновиди, характерні ознаки та кількісна оцінка обсягу.

Продукцією прийнято називати кінцевий результат здійснення виробничого процесу на підприємстві, який має матеріалізовану форму, конкретні властивості, усталені характеристики і здатний задовольняти потреби споживачів.

Обсяг продукції може бути представлений виготовленою продукцією, виконаною роботою, наданими послугами. Планування та облік продукції може здійснюватись у натуральних, умовно-натуральних та вартісних одиницях. Для характеристики обсягу продукції в натуральному вигляді застосовується номенклатура продукції (перелік найменувань виробів) та асортимент (сукупність різновидів продукції кожного найменування). Вимірниками обсягу продукції в натуральному вигляді є фізичні одиниці. Умовно-натуральні показники (умовні листи шиферу, умовні штуки цегли). Є подвійні натуральні показники (виробництво сталевих труб вимірюється в тонах і метрах); кількість виробленої продукції вимірюється показниками товарної, валової, реалізованої і чистої продукції. Товарна продукція – загальна вартість усіх видів готової продукції, напівфабрикатів, робіт та послуг виробничого характеру призначених для продажу різним споживачам. Валова продукція – показник кількості продукції, який включає зміну залишків незавершеного виробництва, вартість сировини і матеріалів замовника та все те, що призначене для внутрішнього споживання і для продажу. Реалізована продукція – кількість запланованого продажу або фактично реалізованих товарів. Чиста продукція – заново створена на підприємстві вартість, яка визначається вилученням із товарної продукції затрат минулої праці, матеріальних витрат, амортизаційних відрахувань.

10. Якість продукції (робіт, послуг) підприємства: поняття, значення, основні показники та технологія оцінювання.

Якість як економічна категорія відбиває сукупність властивостей продукції, що зумовлюють ступінь її придатності задовольняти потреби людини відповідно до свого призначення.

Рівень якості – це кількісна характеристика міри придатності того чи іншого виду продукції для задоволення конкретного попиту на неї у порівнянні з відповідними базовими показниками. Оцінка якості передбачає визначення: - абсолютного рівня якості (шляхом обчислення вибраних для його вимірювання показників без їх порівняння з відповідними показниками аналогічних виробів); відносного (шляхом порівняння показників продукції з абсолютними показниками якості кращих аналогічних товарів); перспективного (враховує пріоритетні напрямки і темпи розвитку науки і техніки); оптимального (тобто такого рівня, за якого загальна величина суспільних витрат на виробництво і використання продукції у певних умовах її споживання була б мінімальною).

Показники якості продукції можна поділити на дві групи: перша – диференційовані (поодинокі) показники; друга – загальні показники якості всього обсягу продукції яку виробило підприємство.

Технологія оцінювання продукції:

Для визначення рівня якості виготовлених або освоюваних виробництвом нових виробів застосовують ряд методів: об’єктивний (оцінка рівня якості продукції за допомогою стендових випробувань та приборних вимірювань, лабораторного аналізу); органолептичний метод (ґрунтується на наслідках аналізу сприймання органами почуттів людини (зором, нюхом, слухом, смаком, дотиком) без застосування технічних вимірювальних та реєстраційних засобів); розрахунковий (якість продукції визначається рівнем і складом витрат на її створення).

Показники якості продукції:

1. Одиничні (характеризують окремі властивості виробу);

2. Комплексні (вимірюються групи властивостей виробу);

3. Узагальнюючі (характеризують якість всієї сукупності продукції підприємства).

11. Конкурентоспроможність продукції (робіт, послуг) підприємства: поняття, фактори формування та особливості оцінювання.

Конкурентоспроможність – це здатність конкурувати і перемагати в конкурентній боротьбі (здатність товару продаватись). Конкурентоспроможність визначаються методом експертної оцінки та є відносною та суб’єктивною.

Критерії конкурентоспроможності: 1) ступінь відповідності конкурентоспроможним потребам; 2) собівартість; 3) ціна та прибутковість.

Для визначення конкурентоспроможності підприємству необхідно брати до уваги: 1) конкурентні вимоги споживачів до запропонованого товару на ринку; 2) можливі розміри та динаміки попиту на дану продукцію; 3) розрахунковий рівень ринкової ціни товару; 4) очікуваний рівень конкуренції на відповідному ринку; 5) визначальні параметри продукції основних конкурентів; 6) найбільш перспективні ринки для даного товару та етапи закріплення на них; 7) термін окупності загальних витрат.

Кількісну оцінку конкурентоспроможності одно параметричних об’єктів (наприклад машин та устаткування) можна зробити, користуючись формулою , де — конкурентоспроможність продукції на конкретному ринку, частка одиниці; , — ефективність відповідно оцінюваної продукції і продукції-конкурента, одиниця корисного ефекту/одиниця валюти; , , — коригуючі коефіцієнти, що враховують конкурентні переваги.

Ефективність продукції [ ] визначається зіставленням її корисного ефекту за нормативний строк служби () із сукупними витратами протягом життєвого циклу (), тобто .

Сукупні витрати протягом життєвого циклу однієї машини можна визначити за такою формулою ,

Корисний ефект зазвичай розраховується за одним показником, узятим для оцінки конкурентоспроможності того чи того виду продукції (продуктивність, потужність, енергоємність, калорійність тощо). Зокрема корисний ефект одно параметричних машин за нормативний строк служби рекомендується визначати за формулою , де — нормативний строк служби машини, років; — погодинна паспортна продуктивність машини; — річний фонд часу роботи машини; — коефіцієнти, що характеризують невідповідність показників якості машини вимогам споживачів.