Запальні захворювання краю повік

 

Розрізняють кілька типів хронічних запалень краю повік - блефаритів.

 

Етіологія і патогенез

 

Блефарит виникає внаслідок авітамінозів, глистяних інвазій, тонзилітів, захворювань травної системи, зубів, носа; у разі некоригованих аномалій рефракції (гіперметропія, астигматизм) тощо. Несприятливі умови зовнішнього середоища (пил, дим, шкідливі хімічні сполуки) також спричиняють розвиток хвороби. У кон’юнктивальній порожнині здебільшого виявляють стрептококи, золотистий або білий стафілококи.

 

Блефарит простий, або лускоподібний

 

Проявляється відчуттям стороннього тіла під повіками, важчанням і свербінням повік, зоровою астеноцією. Шкіра повік гіперемійована, краї грубі, біля коренів вій відзначаються скупчення відторгнених клітин епідермісу і загуслого секрету мейбомієвих залоз у вигляді білуватих лусочок. Шкіра наж ними також гіперемійована, проте без виразок.

 

Виразковий блефарит

Характеризується більш різкою гіперемією, ніж за умов простого, а також набряками краю повік з поодинокими згнійними кірочками та гнійничками. Усе це є наслідком нагноєння волосяних мішечків і сальних залоз. При видаленні кірочок поверхня повік під ними кровоточить, у подальшому рубцюється, після чого можливий неправильний ріст вій (трихіаз) та їх випадіння.

Хронічний перебіг захворювання призводить до загрубіння і гіпертрофії краю повік, що спричинює їх мозолястий вигляд.

Мейбомієвий блефарит виникає в разі порушення функції мейбомієвих залоз. Край повіки грубшає, шкіра і кон’юнктива гіперемійовані. під час масажу повік скляною паличкою з вивідних проточок мейбомієвих залоз виділяється масний білий секрет, а в кутах очних щілин збираються білі пінисті виділення. Хвороба має хронічний характер із схильністю до рецидивування.

Як правило, блефарити супроводжуються хронічними кон’юнктивітами, подеколи кератитами.

 

Лікування

 

Блефаритів передусім полягає в усуненні причини захворювання. Залежно від клінічної форми місцеве лікування має деякі відмінності. В умовах мейбомієвого блефариту рекомендований масаж повік скляною паличкою з метою пожвавлення відпливу секрету мейбомієвих залоз. З інтермаргінального простору секрет видаляють ватним тампоном, змоченим у суміші рівних частин 70% спирту та ефіру. Піля цього знежирені краї повік змащують розчином блильянтового зеленого.

У разі лускоподібного блефариту перед масажем оборежно видаляють лусочки, потім застосовують блильянтовий зелений, основну вагу приділяючи ділянці біля коренів вій. При виразковому блефариті краї повік обробляють дезінфікуючим розчином (наприклад фурацилін 1:5000), видаляють кірочки, а краї змащують розчином брильянтового зеленого. На ніч їх можна змастити очною маззю з антибіотиками, сульфаніламідами. Добрі результати дає застосування примочок з відваром календули та маззю з неї.

 

 

Ячмінь

 

Гостре запалення волосяного мішечка вії або сальної залози, розташованої біля головки вії.

 

 

Етіологія і патогенез.

 

Збудник захворювання - золотистий стафілокок. Розвивається воно під дією несприятливих зовнішніх і внутрішніх чинників (переохолодження, ослаблення організму загальними захворюваннями, бактеріальні запальні захворювання, захворювання кон’юнктиви тощо).

 

Клініка

Появляються набряк і гіперемія повік, біля її краю з’являється болючий щільний, обмежений інфільтрат. Можливе підвищення температури тіла та збільшення привушних лімфатичних вузлів. За 3-4 дні нагноєний іінфільтрат прориває, назовні виділяються гній та некротизовані тканини. після цього запалення вщухає, біль зменшується, з/являється кірочка на місці інфільтрату. У разі ускладнення можливі флегмона орбіти, тромбоз печеристої пазухи, менінгіт, септицемія.

 

Лікування.

 

На початку захворювання вдаються до припікання верхівки інфільтрату 70% спиртом кілька разів на добу, застосовують сульфаніламідні препарати. В умовах важкого перебігу (абсцедування) призначають антибіотики та сульфаніламіди всередину, у деяких випадках потрібне хірургічне лікування в стаціонарі або поліклініці. Категорично забороняється видавлювати ячмінь. Слід пам’ятати, що в разі абсцедування протипоказані теплові процедури та УВЧ.

 

Профілактика

 

Полягає в своєчасному лікуванні блефаритів, кон’юнктивітів, запобігання рецидивам хвороби (загальнозміцнююча терапія, дотримання правил особистої гігієни). У міжрецидивний період показані вітамінотерапія, аутогемотерапія, вживання пивних дріжджів.

 

 

Мейбоміт

 

Ураження мейбомієвих залоз запального характеру.

 

Клініка

Відзначається гіперемія кон’юнктиви, вона набрякла та інфільтрована. такі зміни поширюються на шкіру повіки. Інфільтрат згодом розсмоктується, прориває або обсумковується.

 

Лікування

Таке саме, що й в умовах завнішнього ячменя. Розсмоктування інфільтрату сприяє закладання за повіку 1% жовтої ртутної мазі.

 

Градина повік - халязіон

 

Безболісний проліферативно-гіперпластичний процес у мейбомієвій залозі, пов’язаний з затримкою виділення та наступним інфікування іі секрету.

 

Клініка

Круглий новоутвір, що просвічує крізь шкіру або кон’юнктиву. Трапляються поодинокі або чисельні градини, розвиваються вони як самостійне захворювання або як наслідок гострого мейбоміту.

 

Лікування

На перших етапах консервативне. Показані УВЧ-терапія, закладання за повіки 1% жовтої ртутної мазі, масаж повік, ін’єкції всередину холязіону кеналогу або емульсії гідрокортизону. Якщо позитивних результатів немає, халязіон разом із сумкою видаляють хірургічним методом.

 

Абсцес, флегмона повік

 

Причинами захворювання ожуть бути інфікування ушкоджень шкіри повік, поширення інфекції із сусідніх тканин в умовах блефаритів, ячменя тощо.

 

Клініка

 

Захворювання починається гостро з набряку повіки, почервоніння шкіри, локальної (подеколи загальної) гіперемії, різкого болю. Згодом з’являється флюктуація, що свідчить про некроз тканини повіки.

Лікування

Проводять залежно від стадії захворювання. рекомендуються сухе тепло, УВЧ-терапія, інстиляції 30% розчином сульфацил-натрію, 0.2% розчину декаметоксину, антибіотики й сульфациламідні препарати всередину. на стадії флюктуації вдаються до розтину абсцесу і дренування його порожнини.

 

Контагіозний молюск

 

Як вважають дослідники, спричинений вірусами. на шкірі повік з’являються білі вузлики з виїмками в центрі, з яких видляється кашоподібна маса.

 

Лікуваня

 

Хірургічне - видалення, вишкрібання, діатермокоагуляція.

 

Патологія слізних органів

 

Патологію слізних органів поділяють на захворювання сльозовивідних шляхів і слізних залоз. Своєчасні діагностика й лікування таких порушень мають важливе значення в практичній діяльності лікаря.

 

Гострий дакріоаденіт.

Етіологія і патогенез

Гостре запалення слізної залози, здебільшого однобічне. Переважно виникає під дією ендогенної інфекції (ревматизм, кір, грип, скарлатина, паротит, ангіна та ін.).

 

Клініка

У зовнішній третині верхньої повіки - у ділянці слізної залози - визначаються сильний біль, набряклість, почервоніння шкіри. У зв’язку з набряком очна щілина звужена, набуває S-подібної форми, витягнута по горизонталі. Зміщення очного яблука спричинює двоїння. Збільшуються регіонарні лімфавузли, набряк поширюється на скроневу частину обличчя; у подальшому очна щілина може зовсім закритись. Перебіг захворювання іноді доброякісний, а подеколи ускладнюється флегмоною.

 

Лікування

 

Передусім етіологічне. Призначають також антибіотики широкого спектра дії, сульфаніламідні препарати, анестетики, десенсебілізуючі засоби, місцево-сухе тепло, УВЧ-терапію. У разі нагноєння необхідна транскон’юнктивальна інцизія з подальшим дренуванням.

 

 

Захворювання сльозовивідних шляхів

 

Найчастіше до стійкої сльозотечі призводять звуження слізних точок4, а також ектопія - зміна їх положення. Лікування в такому разі хірургічне.

Патологія слізних канальців може мати:

 

· запальний (каналікуліт)

· сриктурний (стриктура) характер.

 

Каналікуліт

Захворювання виникає при ураженні грибами, подразненні стороннім тілом тощо.

 

Клініка

Відзначаються сльозотеча, почервоніння повіки біля внутрішнього кута ока, гнійні виділення. Каналець іноді набуває келихоподібної форми, слізний сосочок збільшується. Із слізних канальців виділяється гній.

 

Лікування

 

Хірургічне розріз задньої стінки канальця та видалення патологічного вмісту.

 

Стриктура слізних канальців

Причини:

 

· хронічні кон’юнктивіти,

· каналікуліти,

· травми,

· природжена патологія.

 

Локалізуються ушкодження здебільшого в місцях природних звужень канальців. Точно визначають локалізацію за допомогою рентгенконтрастного дослідження.

 

Лікування

 

Залежно від локалізації та довжини стриктури застосовують зондування, промивання, накладають анастомози між канальцем і слізним мішком, співустя між кон’юнктивальною порожниною та мішком, вдаються до алопротезування слізних канальців.

Дакріоцистит

 

Запалення слізного мішка - має гострий або хронічний перебіг. Причини: стеноз носослізного каналу, травматичні ушкодження, інфікування оточуючих тканин тощо.

 

Клініка

 

Спостерігаються почервоніння шкіри, набярклість, гіперемія слизової оболонки поблизу внутрішнього кута ока, сльозотеча або слизово-гнійні виділення із слізних точок при натискуванні на ділянку слізного мішка. У разі поширення запального процесу на клітковину навколо мішка з’являються різка гіперемія, посил.ється набряклість, непокоїть біль, підвищується загальна і локальна температура, збільшуються привушні лімфавузли. така клінічна картина властива флегмоні слізного мішка.

 

Лікування

 

Консервативне. Використовують масаж та промивання слізного мішка дезінфікуючими розчинами, антибіотики, сульфаніламідні препарати. У разі неефективності консервативної терапії вдаються до оперативного лікування (дікріоцисториностомія - штучне утворення співустя між слізним мішком і порожниною носа). Якщо зазначені заходи неефективні, здійснюють екстирпацію слізного мішка. Обираючи спосіб проведення операції, слід враховувати вік, фах, загальний стан хворого.

 

Дакріоцистит новонароджених

Етіологія та патогенез

 

Захворювання виникає у випадку, якщо на момент народження або в перші тижні життя дитини желатинозні плівки (або пробки) в носослізному каналі не розсмокталися. Воно можливе також у разі природженої патології слізних канальців або слізного мішка (дивертикули, атрезії в слізному мішку, відсутність кісткового каналу тощо).

 

Клініка

 

У перші дні життя дитини спостерігаються сльозостояння, гіперемія слизової оболонки повік, слизово-гнійні виділення під час масажу ділянки слізного мішка. У разі недостатнього лікування можливе виникнення флегмони слізного мішка та орбіти - у хворого різко підвищується температура тіла, з’являються виражений набряк і гіперемія шкіри у ділянці слізного мішка із захопленням сусідніх тканин.

Лікування

 

Розпочинають одразу після встановлення діагнозу. Впродовж кількох днів проводять масаж у ділянці слізного мішка, інстилюють 20% розчин сульфацил-натрію, 2% розчин коларголу. Якщо ефект недостатній, вдаються до промивання під тиском дезінфікуючими розчинами або антибіотиками слізних шляхів, зондування їх із подальшим промиванням, уведення у слізні шляхи розчинів лідази, ронідази, фібринолізину, трипсину, що гальмують процес рубцювання. Зондування майже в 95% випадків дає позитивний результат, його можна застосовувати навіть після 1-го року життя. Удеяких випадках розвинені грубі спайки в слізних канальцях і слізному мішку видаляють оперативним шляхом.