Тому у моделі М.-Ф. зберігаються вихідні передумови моделі

IS-LM.,тобто заданість рівня цін, рівність номінальної та реальної ставок відсотка. Але до моделі включено нові змінні:чистий експорт, світову ставку процента та курс національної валюти. Модель розраховано на малу відкриту економіку.(економіка,що не здатна суттєво впливати на світову процентну ставку).

Формалізовано модель можна записати таким чином:

Y=Y(i,e,m*) (1)

M/P=Md(Y,i) LM(2)

S(Y)+Z(Y,m*)=I(i)+E(i*,e) IS(3)

i=i* (4)

Де Y- дохід

E- курс національної валюти

m*- гранична схильність до імпорту

Z-імпорт

E-експорт

i*- світова ставка процента(екзогенна вел-на)

I- інвестиції

S-заощадженя

Md(Y,i)-попит на гроші.

Економічний зміст зсуву лінії IS за цією моделлю:

1 коли світова ставка процента(i*) менша за вітчизняну,тобто

i*< I,то іноземні інвестори зацікавлені у вкладанні інвестицій в економіку країни,це призводить до зростання попиту на вітчизняну валюту і відповідно до зростання її курсу(e)

2 від ставки процента і курсу валюти одночасно залежить лише крива IS,тому саме вона зсувається на графіку.

`1

Макроекономічна політика за плаваючого валютного курсу Припустімо, що уряд проводить стимулювальну фіскальну політику шляхом зниження по­датків або збільшення державних видатків.

У малій відкритій економіці

Стимулювальна фіскальна політика спричиняє інші наслідки порівняно із закритою.Річ у тім,

Що у малій відкритій економіці з підвищенням

процентної ставки понад світову внаслідок стимулювальної фіскальної політики відбу­вається приплив капіталу з-за кордону. Це означає розширення пропозиції іноземної валюти та збільшення попиту на валюту країни. Курс валюти країни зростає, що здорожчує вітчизняні вироби і зменшує чистий експорт. Як наслідок, зменшення чистого експорту

Нейтралізує вплив стимулювальної фіскальної політики на дохід, тобто на обсяг національного виробництва.

Тепер проаналізуємо наслідки монетарної політики у відкритій економіці. Припустімо, що центральний банк хоче стимулювати еко­номічне зростання, зменшуючи норму резервування. Якщо рівень цін незмінний у короткостроковому періоді, то збільшення пропо­зиції грошей збільшує реальні грошові залишки у національній економіці. Це означає, що крива LМ переміщується вправо.

Зростання пропозиції грошей збільшує дохід. Монетарна політи­ка у відкритій економіці впливає на обсяг національного виробниц­тва у тому самому напрямі, що й у закритій, але механізм цього впливу інший. У малій відкритій економіці за абсолютної мобільності капіталу внутрішня процентна ставка дорів­нює світовій. Зі збільшенням пропозиції грошей внутрішня про­центна ставка дещо знизиться, що спричиняє не стільки зростання обсягу інвестицій, скільки відплив капіталу за кордон, де він може здобути дещо вищий дохід. Водночас відплив капіталу за кор­дон збільшує пропозицію національної валюти на міжнародних ринках, тому її обмінний курс знижується, що стимулює експорт та стримує імпорт.Отже, у малій відкритій економіці монетарна політика впливає надохід через зміну валютного курсу, а не процентної ставки

Макроекономічна політика за фіксованого валютного курсу. Оскільки модель Мандела—Флемінга описує короткостроковий період, в якому ціни незмінні, то запровадження номінального об­мінного курсу рівнозначне встановленню фіксованого обмінного курсу. Тепер можна з'ясувати, як макроекономічна політика впли­ває на малу відкриту економіку за фіксованого обмінного курсу.

Фіскальна політика. Припустімо, що уряд намагається стимулю­вати економічне зростання через зниження податків та збільшення державних видатків. Отже, стимулювальна фіскаль­на політика за фіксованого валютного курсу збільшує сукупний дохід, а нова рівновага на товарних і грошових ринках встановлюється за попе­редніх рівнів фіксованого обмінного курсу та процентної ставки.

Монетарна політика. В умовах фіксованого валютного курсу практично неможливо проводити національну монетарну політику. Для прикладу припустімо, що у малій відкритій економіці централь­ний банк намагається використати важелі монетарної політики для стимулювання зростання обсягу національного виробництва. Наприклад, він знижує норму резервування І купує державні облігації в економічних суб'єктів, що збільшує пропозицію грошей. Зі зниженням ринкового курсу національної валюти спекулянти продаватимуть її центральному банкові, який обмінює національну валюту на іноземну за фіксованим курсом. Пропозиція грошей у малій відкритій економіці зменшується, крива ІМ* повертається до свого попереднього положення. У результаті обсяг національного виробництва і валютний курс не змінюються.

Отже, у системі фіксованих валютних курсів монетарна політика у своєму звичному розумінні не дає результатів.

Монетарна політика впливає на ділову активність лише за зміни офіційного рівня валютного курсу шляхом девальвації або ревальва­ції. Зниження рівня фіксованого обмінного курсу національної валюти, як нам уже відомо, називають девальвацією, а підвищення обмінного курсу — ревальвацією.

30.Модель Харрода-Домара Модель Харрода Домара належить до допоміжних інструментів, які використовуються при розв'язані проблем економічного зростання у довгостроковому періоді. Вона також допомагає виявити характер взаємозв'язків у економічній системі в динаміці та проілюструвати їх стан.

Формула (рівняння) Харрода-Домара має такий вигляд:

 

де G - темп економічного зростання;

С- відношення капіталу до випуску продукції (національного доходу), тобто коефіцієнт капіталомісткості;

S — частка заощаджень у національному доході.

В цьому рівнянні автори моделі виходять з того, що S = I; G/C- частка чистих інвестицій у національному доході.

Отже, за наявності даних про такі основні економічні параметри як національний капітал, національний дохід, їх співвідношення, розміри чистих заощаджень та інвестицій можна прогнозувати приблизні темпи зростання економіки на майбутнє. Однак реальні темпи економічного зростання можуть відрізнятись від визначеного середнього показника. Це зумовлено тим, що вони ще залежать від структури інвестицій, рівня використання науково-технічних досягнень, фази економічного циклу та інших змінних факторів, які мають вплив на економічну кон'юнктуру.

Результат економічного зростання є похідним від функціонування основних факторів виробництва, їх якісного і кількісного рівня. Цей зв'язок можна виразити математичною формулою, яка має назву виробничої функції. Вона має такий вигляд:

 

Де:Q - обсяг виготовленої продукції (національного доходу);L - сукупні витрати праці;K - вкладений капітал;N - земельні ресурси.

За її допомогою можна визначити забезпечення економічного зростання за рахунок кількісного збільшення цього фактора або за рахунок ефективності. Іншими словами, ця формула допомагає встановити, який зі шляхів - екстенсивний чи інтенсивний - переважає в якісних характеристиках економічного зростання.Зазначена формула характеризує тип економічного зростання. Інтенсивний тип цього зростання можна описати за допомогою такої формули:

 

1. Предмет, метод та функції макроекономіки.

2. Методологія макроекономіки. Макроекономічне моделювання.

3. Система національних рахунків (СНР). Співвідношення основних показників СНР.

4. Валовий внутрішній продукт. Методи обчислення ВВП.

5. Номінальний та реальний ВВП. Дефлятор ВВП та індекси цін.

Сукупний попит. Фактори, які впливають на сукупний попит. Крива AD.

Сукупна пропозиція. Фактори, які впливають на сукупну пропозицію. Крива АS.

Сукупна пропозиція у короткостроковому та довгостроковому періоді. Крива АS.

Рівновага сукупного попиту та сукупної пропозиції. Модель AD-AS.

Функція споживання. Середня та гранична схильність до споживання.

11. Функція заощадження. Середня та гранична схильність до заощадження.

12. Сутність мультиплікатора інвестицій. Парадокс ощадливості.