Тема 4. Неслов’янські країни Центрально-Східної Європи (Угорщина, Румунія) у 1945-2008 роках.

Політичні і соціально-економічні перетворення в Угорщині і Румунії у II пол. 40-х рр. Співвідношення внутрішнього і зовнішнього факторів. Встановлення тоталітарного режиму. Договори про взаємну допомогу з СРСР. Участь в РЕВ та у Варшавському Договорі.

Особливості політичного та соціально-економічного розвитку Румунії і Угорщини у 50-60-ті рр. Початок побудови соціалізму. Індустріалізація та кооперування сільського господарства. Екстенсивна стратегія розвитку економіки. Перетворення Румунії і Угорщини в індустріально-аграрні країни. Зниження темпів розвитку економіки. Радикальні зміни у способі життя.

Спроби економічних і політичних реформ в умовах тоталітарної моделі соціалізму. Осінь 1956 року в Угорщині. І.Надь. Румунія – форпост «ортодоксії». Проблеми десталінізації в румунському суспільстві. «Великий кондукатор» Н.Чаушеску.

Наростання економічних складнощів і соціальних проблем у 70-ті – 80-ті рр. Криза комуністичної ідеології і тоталітарної моделі суспільства. Політичні та економічні перетворення наприкінці 80-х років.

Перемога на парламентських виборах в Угорщині в 1990 році правоцентристського об'єднання УДФ. Діяльність уряду І.Анталла по створенню основ ринкової економіки. Прихід до влади у 1994 році соціалістів. Коректування внутрішнього курсу. Початок економічного підйому в 1997 році. Парламентські вибори 1998 р. та формування правлячої коаліції Угорського демократичного форуму і Незалежної партії дрібних господарів. Соціально-економічна політика уряду В.Орбана. Регіональна політика уряду. Особливості зовнішньої політики постсоціалістичної Угорщини. Курс на Європейську інтеграцію. Вступ Угорщини до НАТО. Святкування 100-річчя угорської державності.

Перемога на парламентських виборах 2002 року ліво-ліберального блоку. Соціально-економічна політика коаліційних урядів П.Медьєші та Ф.Дьюрчана. Завершення політичної структуризації суспільства. Вступ Угорщини до ЄС. Прискорення економічного розвитку. Проблема бюджетного дефіциту. парламентські вибори 2006 року. Антиурядові виступи 2006 року. Розвиток угорсько-румунських відносин. Угорсько-українські відносини.

Парламентські вибори 1990 року в Румунії і прихід до влади фронту національного порятунку. Обрання президентом країни Й.Ілієску. Політична нестабільність 1990-1992 років. Розкол ФНВ. Дострокові парламентські вибори 1992 року і чергова перемога лівих. Переобрання Й.Ілієску на посаду президента. Соціально-економічна політика уряду Н. Векерою. Перемога на парламентських виборах 1996 року правоцентристської Демократичної конвенції. Обрання президентом Румунії Є.Константинеску. Політика урядів правоцентристів.

Вибори 2000 р. Успіх на парламентських виборах лівих та ультраправих. Перемога на президентських виборах посткомуніста Й. Ілієску. Соціально-економічна політика уряду А. Нестеса. Продовження структурних економічних реформ.,,Соціальний пакет”. Прискорення економічного розвитку. Вступ Румунії до НАТО. Парламентські вибори 2004 року. Формування правлячої коаліції націонал-лібералів з соціал-демократами. Діяльність уряду К.Попеску –Терігану. Вступ Румунії до ЄС. Протистояння гілок влади. Висловлення парламентом недовіри президенту Т.Басеску. Референдум щодо довіри президенту країни. Переобрання Т.Басеску на посаду президента у 2008 році. Успіх на парламентських виборах 2008 року правлячої коаліції. Уряд Столожана. Румунсько-українські відносини за постсоціалістичної доби. Нормалізація румунсько-українських відносин.

Література.

1. Богомолов О.Т., Глинкина С.П. Первые уроки экономической трансформации в странах Центральной и Восточной Европы 90-х годов // НиНи. – 1997. - №3.

2. Бывшие «хозяева» Восточной Европы. Политические портреты. – М., 1995.

3. Волокитина Т.В., Мурашко Г.Л. Народная демократия: Миф или реальность? (1944-1948). – М., 1993.

4. Восточноевропейский социализм: становление режима, попытки его модернизации, причины поражения. – М., 1992.

5. Демократическая революция в Центральной и Восточной Европе: десять лет спустя // НиНи. – 2000. – №2.

6. История Венгрии. Т.3. – М., 1971.

7. Краткая история Венгрии. С древнейших времен до наших дней. – М., 1991.

8. Краткая история Румынии. С древнейших времен до наших дней. – М.,1987.

9. Кріль М.М.Історія країн Центрально-Східної Європи.К.,2008.

10.Полежаев Г. Нравы диктатора Чаушеску // Эхо планеты. – 1990. – №4,5.

11.Общественно-политические процессы в Восточной Европе. 1944-1948 гг. – М., 1993.

12.Тоталитаризм: Исторический опыт Восточной Европы. – М., 2002.

13.Центрально-Восточная Европа во второй половине ХХ века: В 3 т. – М., 2002.

14.Яровий В. Новітня історія центральноєвропейських і балканських країн ХХ століття. – К., 2005.

Методичні рекомендації до самостійної роботи студентів

Якщо мати на увазі основні тенденції історичного розвитку Румунії та Угорщини у 1945-2009 рр.,то необхідно цей період розділити на два етапи:тоталітарний і демократичний.

Розглядаючи соціалістичний етап в історії Румунії слід зробити наголос на розкриття специфічних особливостей розвитку країни. Заслуговує окремої оцінки роль Н.Чаушеску в історії Румунії.

Щодо соціалістичного минулого Угорщини то аналізу в першу чергу заслуговують події 1956 року.

Розкриваючи постсоціалістичну трансформацію Румунії та Угорщини необхідно приділити увагу особливостям проведення демократичних і економічних реформ.

 

Тема 5. Країни Латинської Америки у 80-90-х роках ХХ – на початку ХХІ століття.

Економічні складності країн Латинської Америки у 80-ті роки та зростання соціальної напруги. «Втрачене десятиліття».

Соціально-політична криза військово-авторитарних режимів. Поступова еволюція військово-авторитарних режимів. Динаміка та загальні закономірності процесу демократизації та встановлення конституційних демократичних режимів в країнах Латинської Америки. Неоконсервативний варіант подальшої модернізації латиноамериканського суспільства. Стабілізаційні програми розвитку економіки. Куба у 80-ті – 90-ті роки. Нікарагуанський «соціалістичний експеримент».

Політика США в латиноамериканському регіоні у 80-ті – 90-ті роки. «План Брейді». Програма «Ініціатива для Америки». Наркомафія та боротьба з нею.

Країни Латинської Америки у 90-ті ХХ ст. – на початку XXI століття. Завершальний етап модернізації. Подальша політична та економічна трансформація латиноамериканського суспільства. Нова економічна стратегія. Інтеграційні процеси. Економічний підйом. Економічний бум в Чилі. Проблеми фінансової нестабільності. Соціальна орієнтація розвитку економіки. Активізація зовнішньої політики країн Латинської Америки. Розвиток відносин України з країнами латиноамериканського регіону.

 

Література.

1. Булычев И.М. Никарагуанская революция. – М., 1986.

2. Газін В.П., Копилов С.А. Новітня історія країн Європи та Америки, 1945-2002.: Навчальний посібник. – К., 2004.

3. Іваницька О.П.Новітня історії країн Європи та Америки (1945-2002).-Вінниця,2005.

4. Латинская Америка: Новые реалии 90-х годов. – М., 1992.

5. Латинская Америка: экономический кризис 80-х годов и его последствия. – М., 1987.

6. Матлина А.А. Латинская Америка в меняющемся мире. – М., 1992.

7. Новейшая история стран Европы и Америки. ХХ век: Часть 3. – М., 2001.

8. Строганов А.И. Новейшая история стран Латинской Америки. – М., 1995.

9. Чили: от диктатуры к демократии. – М., 1991.

 

Методичні рекомендації до самостійної роботи студентів

Розкриваючи тему слід мати на увазі,що однією із головних тенденцій розвитку латиноамериканських країн у 80-ті роки ХХ століття був перехід від авторитарної до демократичної форми правління. В той же час в економічному плані країнам Латинської Америки похвалитися було нічим. Для економіки та соціальної сфери 80-ті роки виявилися,,втраченим десятиліттям”,хоча у більшості країн регіону докладали зусиль для подолання економічних складностей.

Лише на початку 90-х років Латинська Америка вступила у завершальний етап модернізації, що супроводжувалося фінансовою стабілізацією та економічним підйомом.

Особливу увагу необхідно звернути на аналіз чилійського досвіду політичної і економічної трансформації.

 

Критерії оцінювання самостійної роботи студентів.

Самостійне опрацювання студентами окремих тем і питань навчального курсу оцінюється помодульно. В кожному модулі передбачається отримання певної кількості балів за виконання самостійної роботи (від 0 до 20 балів). Оцінка самостійної роботи студентів здійснюється в ході перевірки конспектів опрацьованих самостійно тем і питань навчального курсу.