Методи відбору та запліднення статевих продуктів.

При заводському розведенні коропа використовують еколого-фізіологічний метод стимуляції дозрівання статевих продуктів, заснований на стабілізації головних фізико-хімічних параметрів середовища в межах оптимуму і внутрішньом'язового введення гонадотропних гормонів гіпофіза чи інших фізіологічних препаратів аналогічної дії. Використання даного методу допустиме і виправдане при роботі з плідниками, статеві залози яких досягли 4 - завершальної - стадії зрілості. При роботі з особинами, статеві продукти яких перебувають на більш ранніх стадіях зрілості, гарантується негативний ефект, позитивний ефект виключений.

Технологія заводського методу розведення включає ряд послідовних операцій-періодів: 1-підготовчий - підготовка, перевірка всіх вузлів інкубаційного цеху, весняне бонітування плідників, утримання їх у перед нерестових ставах, годівля; 2 – власне робота інкубаційного цеху, проведення гіпофізарних ін'єкцій, відбір ікри, запліднення, інкубація, одержання і пересадка передличинок у садки; 3 - заключний - витримування передличинок у садках, спостереження за їх станом і розсмоктуванням жовткового мішка, забезпечення сприятливого загального режиму, випускання личинок у стави чи реалізація іншими організаціям.

 

Інкубація ікри.

 

Відомо, що ікрі коропа притаманна значна клейкість, що взагалі характерно для фітофільних риб, які відкладають ікру на рослинні субстрати. При заводському способі відтворення коропа можуть бути використані різні конструкції апаратів, що дає можливість інкубувати ікру як у завислому, так і в приклеєному стані. Проте сьогодні абсолютна більшість існуючих рибницьких заводів оснащена апаратурою для інкубації ікри у завислому стані, що потребує її попереднього знеклеювання.

При знеклеюванні ікри можливо використання препарату ПАС-Г і танін. До початку робіт по одержанню статевих продуктів готують два розчини для знеклеювання ікри. Розчин №1 готують із препарату ацетонованих сім'яників ПАС-Г). 50 г порошку ПАС-Г розмішують в1л фізіологічного розчину і настоюють при кімнатній температурі не менше трьох годин, періодично помішуючи. Цей вихідний маточний розчин можна зберігати в холодильнику 5-7 діб. Для приготування робочого розчину безпосередньо перед знеклеюванням ікри маточний розчин розводять в 10 частинах чистої ставової води. Готувати розчин №1 слід в емальованому посуді. Розчин №2 - це водний розчин таніну. Маточний розчин одержують шляхом розчинення 20 г порошку таніну в1л теплої води. У скляному посуді маточний розчин може зберігати­ся протягом всієї нерестової кампанії. Робочий розчин таніну одержують шляхом розведення маточного розчину в 10 частинах ставової води. Готувати робочий розчин слід безпосередньо перед використанням, оскільки він швидко втрачає свої властивості. В останні роки, як знеклеюючу речовину, широко використовують суспензію тальку. Для приготування її необхідно 100 г по­рошку тальку і 20-25 г кухонної солі, які заливають 10 л ставової води і рете­льно розмішують, після чого препарат готовий до застосування.

Поряд з цим, значне поширення набув метод, який базується на застосуванні коров'ячого молока. Знеклеювання заплідненої клейкої ікри коров'ячим молоком досягається за рахунок обволікання яйцевої оболонки крапельками молочного жиру. Оптимальна концентрація знеклеючого препарату досягає­ться при розведенні молока водою у співвідношенні 1:5 - 1:8. Можна використовувати сухе молоко, розчинивши 10-15 г його в 1 л води.

Процес знеклеювання ікри здійснюється при постійному перемішуванні у двох постійно змінюваних розчинах №1 та №2. При знеклеюванні ікри вод­ою суспензією тальку і молока застосовують один розчин. Тривалість знаклеювання 30-40 хв. Температура розчинів не повинна різко відрізнятись від температури, в якій утримувались дозріваючі плідники, а повинна бути відпо­відної до температури води інкубаційного цеху.

Ікру розмішують в емальовані тази (у кожний не менше 500 мл ікри). Осіменіння здійснюють «сухим» російським способом. Ікру змішують зі спермою, потім додають 100 мл знеклеючого розчину №1, в якому й відбувається запліднення. У міру набухання ікри, в тази доливають розчин з такого розрахунку, щоб шар над ікрою не перевищував 0,5-1,0 см. При температурі воли близько 20°С процес знеклеювання ікри у розчині №1 триває 25-30 хв. Потім частину цього розчину зливають і доливають розчин №2, додаючи його л о повного знеклеювання з такого розрахунку, щоб у кінці процесу шар рідини над ікрою не перевищував 3-5 см. Тривалість обробки розчином №2 становить 25-30 хв.

Для визначення закінчення процесу знеклеювання, порцію ікри кладуть у бактеріологічну чашку, заповнену чистою ставовою водою. Якщо протягом 5 хв. ікринки не приклеїлись до скла і при легкому похитуванні бактеріологічної чашки легко перемішуються, знеклеювання закінчилось. В іншому випадку процес знеклеювання триває ще 10-15 хв., а потім знову беруть пробу ікри. Після завершення процесу знеклеювання ікри із розчином без будь-якого додаткового відмивання розмішують в інкубаційні апарати.

Ікру в процесі знеклеювання можна перемішувати вручну пучком пір'я При значних обсягах робіт доцільно використовувати механічні чи спеціальні апарати, в яких переміщування ікри здійснюється подаванням стислого повітря.

 

Вирощування мальків.

 

У процесі інкубації при значних відходах в окремих апаратах доцільно близьку за стадіями розвитку ікру концентрувати в одному апараті. Викльовування передличинок як правило розтягується на 10-15 год, що в значній мі­рі ускладнює роботу, але форсувати викльовування шляхом зменшення водообміну і відповідно зниження вмісту кисню розчиненого у воді не слід, бо та­ке регулювання викльову передличинок може негативно позначитись на їх життєстійкості. У процесі викльову передличинки концентруються у приймайчі чи потрапляють безпосередньо в садки, призначені для витримування, де знаходяться 2-3 дні. Після закінчення цього строку і досягнення личинкової стадії розвитку, личинок використовують для зариблення лотків, басейнів, са­дків, малькових чи вирощувальних ставів, реалізують іншим господарствам.

Для інкубації ікри коропа можна використовувати апарати Садова-Коханської, морозильну камеру Войнаровича та інші апарати, де інкубація ік­ри здійснюється у приклеєному стані на субстратах чи лотках різних констру­кцій, але перевага віддається апаратам Вейса, або іншим, де використовується принцип, застосований в апаратах цієї конструкції.

 

 

Висновки

 

Одна з основних умов успішного розвитку ставкового рибництва - благополуччя водойм по заразних хворобах риб й інших водних організмів. Тому в кожному рибгоспі необхідно суворо дотримувати міри профілактики. У тих господарствах, де виявилися заразні хвороби, варто якомога швидше зробити все для їхньої ліквідації.

Організація нерестової компанії в умовах повносистемних господарств чи Спеціалізованих риборозплідників включає систему підготовчих робіт із плід­никами з метою створення оптимальних умов для відкладання ікри і розвитку Потомства у нерестових ставах.

Заводський спосіб у коропівництві дає змогу відмовитись від високої вар­тості нерестових ставів, скоротити площі літньо- і зимовоматочних ставів за рахунок більш раціонального використання самців. При цьому практично ре­алізується можливість дійового управління процесами, пов'язаними з підготовкою плідників, одержання статевих продуктів, штучним осіменінням і ін­кубацією ікри, одержанням личинок, що досить вагомо в селекційно-племенній роботі. Впровадження ефективної системи терморегуляції дає мо­жливість збільшити тривалість вегетації на один місяць за рахунок раннього здержанням потомства, що забезпечує суттєве збільшення рибопродуктивності і вирощувальних ставів, сприяє поліпшенню якості рибопосадкового мате­ріалу і в решті-решт різко поліпшує рибницько-економічні показними при виробництві товарної риби.

Отже, можна зробити висновок, що короп - теплолюбива риба, характеризується весняно-літнім нерестом, має здатність утворювати популяції напівпровідних форм у дельтових ділян­ках річок, залежно від умов спостерігається одночасне чи порційне відти­нання ікри. Щодо нерестових субстратів короп типовий фітофіл, відкладає ік­ру в стоячій чи слабопроточній прісній воді, на вегетуючі рослини чи відмерлі залишки рослинності, яка вегетувала в попередні роки. Статевозрілим стає звичайно у віці 3+, 4+, при особливо сприятливих умовах можливе досягнення статевої зрілості на другому році життя. Самці стають статевозрілими на один рік раніше від самок.

 

Список використаної літератури:

 

 

1. Розведення і селекція риб: Підручник/ І.М. Шерман, М.В.Гринжевський, І.І. Грициняк.; Рівне.: 2002. – 245с.

2. Моисеев П.А.,Азизова Н.А.,Куранова И.И. Ихтиология. ^___ Легкая и пищевая пром-сть, 1981. ^___ 384 с.

3. Справочник рыбовода. Кожин Н.И.; М.: Пищевая промышленность. – 1971. – 207 с.

4. Никольский Г.В. Частная ихтиология. – М.: Советская наука – 1954. – 458 с.

5. Разведение рыбы и раков. Практическое пособие. – Ростов на Дону: Проф-Прес. – 2001. – 192 с.

6. Сабодаш В.М. Рыбоводство.–Донецк.:Сталкер. – 2004. – 304 с.

 

 

 

­

 

­