Розрахунок коефіцієнт безрозбірного діагностування

Показники для розрахунку коєфіціенту безрозбірного діагностування енцефалографа при вихідних данних:

· число параметрів, як перевіряються при діагностуванні, для вимірювання яких не потрібні монтажно-демонтажні роботи при встановленні контрольно-перевірочної апаратури та інших засобів, П_к=39;

· та загальна кількість параметрів які перевіряються при діагностуванні П_з=59.

Розрахуемо коефіцієнт безрозбірного діагностування за формулою:

Рівень ремонтопридатності

Ремонтопридатність об'єкта оцінюється коефіцієнтом готовності (К_г) (технічного використання), що визначається за формулою:

,

де, Т_о – середній наробіток до відмовлення в годинах;

Т_В – середній час відновлення об’єкта після відмовлення.

За даними нормативно-технічної документації Т_Оенцефалографа становить 1750 годин.

Т_В1 – середній час відновлення енцефалографа інженером-технологом ІІІ рівня кваліфікації;

Т_В2 – середній час відновлення енцефалографа інженером-технологом ІІ рівня кваліфікації;

Т_В3 – середній час відновлення енцефалографа інженером-технологом І рівня кваліфікації.

Дані отриманими з сервісного центру на ведені в таблиці 4.

Таблиця 4.

	Інженер-технолог ІІІ рівня кваліфікації;	Інженер-технолог ІІ рівня кваліфікації;	Інженер-технолог І рівня кваліфікації;
ТВ (год./рік)
ТД (год.)	6.5		3.5
tr (грн.)

Розрахуємо значення К_г для трьох рівнів кваліфікації інженерів-технологів.

7.Функціонально-логічна модель

 

1- Електроди

2- Підсилювач

3- ФНЧ(фільтр низької частоти)

4- РФ(режекторний фільтр)

5- АЦП(аналогово-цифровий перетворювач)

6- Комутатор

7- ПЗП(постійний запам’ятовуючий пристрій)

8- Процесор

9- Зовнішні носії пам’яті

10- ОЗП(оперативний запам’ятовуючий пристрій)

11- Монітор

12- Друк

Визначення оптимальної сукупності параметрів та програми оцінки технічного стану ЕЕГ при функціонально-логічному моделюванні.

Для вирішення поставлених задач введемо початкові умови. Приймаємо, що ФЛМ об’єкта оцінки технічного стану складається із структурних елементів. Ставимо граничні умови: в об’єкті одночасно відмовляє тільки один блок (елемент ФЛМ), при чому, така відмова елемента призводить до відмови об’єкта в цілому.

Таким чином, враховуючи, що , маємо , де - справний стан об’єкту; - несправні стани, кожний з яких містить у собі одинарну відмову, тобто відмову тільки одного з елементів об’єкту. Враховуючи зазначене, представимо матрицю множини станів об’єкту (таблиця 3).

В таблиці 1: - імовірність виникнення стану у разі відмови відповідного елемента (блоку) об’єкту; - порядковий номер станів.

Під елементарною перевіркою будемо розуміти процедуру вимірювання вхідних і вихідних сигналів тільки одного із елементів ФЛМ.

Позначимо результат перевірки ( - множина всіх елементарних перевірок) через . Тоді, -й рядок таблиці 1 можна представити у вигляді попарного набору

(1) де .

S p	p1	p2	p3	p4	p5	p6	p7	p8	p9	p10	p11	p12		P(t)	Q(t)
№
S0
S1														0,78	0,22
S2														0,11	0,89
S3														0,14	0,86
S4														0,71	0,29
S5														0,49	0,51
S6														0,64	0,36
S7														0,54	0,46
S8														0,86	0,14
S9														0,38	0,62
S10														0,75	0,25
S11														0,33	0,77
S12														0,76	0,24

Таблиця.3 Матриця множини станів

 

Використовуючи матрицю множини станів об’єкту (таблиця 3), можна визначити оптимальну сукупність перевірок , як для контролю працездатності (контролюючий тест ), так і для локалізації відмов (діагностичний тест ).

Зупинимося більш детально на вирішенні задачі визначення і мінімізації контролюючого тесту .Якщо мінімальний тест виявиться єдиним, то кількість перевірок, яку він містить, буде не тільки достатньою, але й необхідною для оцінки працездатного стану об’єкту контролю.

Для кожної пари визначимо дискретний набір

,

де

. (2)

Одиниці в наборі характеризують ті перевірки, на яких стани та відрізняються. На основі інформації із матриці станів (таблиця 1), а також враховуючи (2), побудуємо булеву матрицю (таблиця 2), рядками якої є набори , а колонками – сукупність перевірок .

Для визначення оптимальної сукупності перевірок контролюючого тесту із застосуванням методу булевих перетворювань необхідно для матриці описати аналітичний взаємозв’язок між сукупністю перевірок і множиною станів . Для цього формується булева функція диз’юнкція-кон’юнкцій станів і сукупності перевірок :

. (3)

Сутність аналітичного вирішення рівняння (3) полягає у мулевому перетворенні диз’юнкції-кон’юнкціїй в кон’юнкцію-диз’юнкцій. В результаті таких перетворень можна отримати мінімальну сукупність , яка утворює оптимальний контролюючий тест .

S p

p1

p2

p3

p4

p5

p6

p7

p8

p9

p10

p11

Р12

№

S0S1

S0S2

S0S3

S0S4

S0S5

S0S6

S0S7

S0S8

S0S9

S0S10

S0S11

S0 S12

Таблиця.4. Матриця працездатності об’єкту

В результаті зазначених процедур спрощення із матриці утворюється нова матриця (таблиця 3), стовпці якої вміщують сукупність перевірок мінімального контролюючого тесту Із порівняльного аналізу матриць і видно, що в результаті застосування методики булевих спрощень із 12 перевірок в мінімальний контролюючий тест увійшли 4 перевірки, необхідних і достатніх для оцінки технічного стану кожного окремого блоку перевіряємої системи.

Після того, як визначена мінімальна сукупність перевірок , представляється можливість розробити ефективний алгоритм (програму) реалізації процесу контролю працездатності на рівні системи, яка складається із певної множини блоків. Необхідно зазначити, що реалізація такої процедури контролю дозволяє на структурному рівні здійснити попереднє діагностування системи.

№	Р7	Р9	Р10	Р11	Р12	C(грн.)	R	K=Q(t)/C
								0,015
								0,05
								0,034
								0,0107
								0,012
								0,02
								0,065
								0,005
								0,01
								0,016
								0,096
								0,011

Таблиця.5.Матриця програми оцінки технічного стану об’єкта

 

Із таблиці 5 мінімальна сукупність параметрів визначена як

. (4)

В таблиці 5 найменша вартість має сполучення . В результаті розраховується значення . Першим кроком R в програмі контролю буде той, для якого значення К максимальне. В нашому прикладі програма контролю повинна починатися зі стану, відповідному . Аналізуючи значення К із таблиці 5 етапи ефективної програми мають наступну послідовністю

Висновок

У даній курсовій роботі проведено інженерний аналіз технічного стану електроенцефалографа.

Процедура за якою був проведений інженерний аналіз включає в себе:

- загальні відомості та технічні характеристики;

- аналіз принципів функціонування електронної апаратури;

- можливі режими й умови експлуатації;

- виконання перевірки ЕЕГ;

- типові несправності та способи їх усунення;

- розрахунок надійності;

- функціонально-логічна модель електроенцефалографа;

- оптимізація необхідної і достатньої сукупності параметрів та програми оцінки технічного стану ЕЕГ при функціонально-логічному моделюванні.

Рівень ефективності процесу оцінки технічного стану електронної апаратури залежить, принаймні, від ступені оптимального вирішення двох задач: визначення необхідної і достатньої сукупності параметрів контролю та розробки раціональної програми оцінки технічного стану. Вирішення поставлених задач здійснюється за допомогою функціонально-логічної моделі ЕА як об’єкта оцінки технічного стану.

Наведено структурну, електричну принципову схему електроенцефалографу «Експерт».