Розрахунок завантаження відділення

Розрахунок завантаження плавильного відділення подають у вигляді двох таблиць за формою таблиць 7 і 8.

Таблиця 7 – Відомість розрахунку металозавалки

Статті витрати металу	Марка сплаву	Марка сплаву	Усього
т/рік	%	т/рік	%	т/рік	%
Придатні виливки Бракові виливки Ливники та додатки Скрап і зливи	Qn Qб Qлн Qсз	с
Рідкий метал	Qрм
Угар та безповоротні втрати	Qу	у
Металозавалка	Qм

Заповнюють таблицю 7 так. У графу 2 записують річну масу придатних виливків Q_n, бракованих виливків Q_б, ливників та додатків Q_лн. за вказаною маркою сплаву. Ці цифри одержують вибірковим підсумовуванням з подетальної відомості.

Величину угару у, % беруть залежно від типу плавильного агрегату, а відсоток скрапу та зливів с,% – від організації процесу заливання форм.

Потім визначають річну масу скрапу та зливів за формулою

(21)

Підсумовують графу 2 і знаходять річну масу рідкого металу Q_рм. Визначають масу угару:

(22)

Розраховують річну масу металозавалки:

Q_м = Q_pм + Q_y. (23)

Поклавши масу металозавалки за 100%, розраховують відсотки по кожній статті. Аналогічний розрахунок виконують для кожної марки або виду ливарного сплаву.

Після цього підсумовують масу у кожному рядку, сумарну масу металозавалки беруть за 100 % і розраховують відсотки у графі 7.

Перед заповненням таблиці 8 треба розрахувати або визначити за нормами склад шихти для кожної марки (виду) сплаву. На основі цього розрахунку заповнюють графи 1, 2, 3, 5 і 7. Потім визначають річну потребу у кожному матеріалі, в тонах за формулою

(24)

де Р_і – вміст у шихті і - го елементу, %;

S Р_і– сума графи 5.

Потребу у допоміжних матеріалах визначають, виходячи з їх питомої витрати.

Таблиця 8 – Річна потреба у шихтових та допоміжних матеріалах

Матеріал	Марка сплаву	Марка сплаву	Усього
Найменування	Марка	Стандарт	т/рік	%	т/рік	%	т/рік	%
Шихтові матеріали 1............ 2............ ...............				........ Рі ........
Металозавалка	–	–	Qм	S Рі
Допоміжні матеріали 1............ 2............ ...............

Розрахунок кількості плавильних печей

Необхідна кількість печей залежить від потреби цеху у рідкому металі та продуктивності однієї печі. З економічної точки зору вигідніше встановити невелику кількість потужних печей, аніж багато малопотужних. Але треба враховувати також інші фактори:

– кількість технологічних потоків і заливальних дільниць у цеху;

– кількість марок сплавів;

– раціональний режим розливання металу;

– роботу підйомно-транспортного устаткування;

– необхідність періодичної зупинки печей на ремонт.

Остаточно кількість печей визначають з урахуванням узгодження роботи плавильного і формувального відділень.

Розраховуючи кількість печей, можна йти двома шляхами.

1 Спочатку вибрати тип і модель печі, потім розрахувати їх необхідну кількість за формулою

(25)

де Q_рм – річна маса рідкого металу, т;

q_n – продуктивність печі, т/год.

Якщо після закінчення плавки увесь рідкий метал випускають одразу, продуктивність печі беруть за її технічною характеристикою(q_n). Якщо піч використовують для витримування металу під час розливання, її розрахункова продуктивність буде менше циклової:

q_n = Q_n / t_ц

t_ц = t_пл + t_р (26)

t_пл = Q_n / q _ц

де Q_n – робоча місткість печі, т;

t_ц – тривалість циклу плавки і розливання металу, год.

t_пл– тривалість процесу плавлення, год;

t_р – тривалість розливання плавки, год.

2. Спочатку визначають кількість печей, виходячи з технологічних міркувань, потім розраховують продуктивність однієї печі

(27)

Визначивши q_n, знаходять за каталогом піч з підходящою продуктивністю.

В останньому випадку коефіцієнт завантаження печей визначають так:

(28)

За умов використання дуплекс-процесу кількість печей, призначених для перегрівання рідкого металу розраховують за формулою

(29)

де DТ_n – величина перегрівання металу в печі, °С;

q₁₀₀ – продуктивність печі за перегрівання металу на 100°С;

Тривалість перегрівання металу в печі:

(30)

Проектування стрижневих відділень

Стадії проектування стрижневого відділення:

– розрахунок завантаження відділення;

– розподіл стрижнів на технологічні потоки;

– вибір технологічних процесів та устаткування;

– розрахунок кількості устаткування;

– компонування відділення.