Тема 1. Предмет і метод мікроекономіки

Тема 1. ПРЕДМЕТ І МЕТОД МІКРОЕКОНОМІКИ

Ринок ресурсів

Домогосподарства

Підприємства

Ресурси Витрати Доходи Ресурси

 

Кінцеві товари Споживацькі Кінцеві і послуги Виручка витрати товари і послуги

 

Ринок кінцевих товарів і послуг

 

 

Рис. 1.1. Кругообіг товарів і грошей

 

Тема 2. ТЕОРІЯ ГРАНИЧНОЇ КОРИСНОСТІ

І ПОВЕДІНКА СПОЖИВАЧА

САМО- ВИРАЖЕННЯ     ПОВАГА     СОЦІАЛЬНІ ПОТРЕБИ     БЕЗПЕКА І ЗАХИЩЕННІСТЬ     ФІЗІОЛОГІЧНІ ПОТРЕБИ

 

 

Рис. 2.1. Ієрархія потреб по А. Маслоу

 

Блага Гіффена	Звичайні блага
Блага низької споживчої цінності	Нормальні блага

 

Рис. 2.2. Класифікація економічних благ

За рівнем доходу та ціною

 

Функція корисності може бути представлена як: U=f(х, y,…..n), (2.1)

де U – корисність; х, y,…..n – кількість відповідних товарів, що споживаються за певний період.

TU

10

9

7 MU

5 5

4 а 4 б

3 3

2 2

1 1

0 0

1 2 3 4 Х 1 2 3 4 5 Х

Рис. 2.3. Закон спадної граничної корисності

TU – сукупна корисність; MU – гранична корисність;

Х – кількість товару, що споживається.

 

TU Із зростаючою TU

граничною

шкодою

 

Із спадною

граничною

шкодою

 

Х Х

Рис. 2.4. Корисність антиблага Рис. 2.5. Зростаюча гранична корисність: глобальна і на інтервалі

Рис. 2.6. Корисність ліків

Х

TU

 

Бюджет споживача можна виразити через його витрати:

I = P_AA + P_BB + … + P_XX, (2.2)

де I – бюджет споживача; А, В, … Х – споживчі товари;

P_A, P_B, … P_X – ціни відповідних товарів.

 

Загальна умова рівноваги споживача означає, що споживач розподіляє свій бюджет (дохід) на всі товари таким чином, щоб урівняти граничну корисність, що припадає на одну грошову одиницю, яка витрачається на кожний товар, тобто для всіх реально спожитих товарів А, В, С,… виконується рівність:

MU_А/Р_А = MU_В/Р_В = MU_С/Р_С =…= λ, (2.3)

а для всіх неспожитих товарів Y, Z,… виконуються нерівності:

MU_Y/Р_Y ≤ λ, MU_Z/Р_Z ≤ λ,… (2.4)

де MU_А, MU_В, MU_С, MU_Y, MU_Z – граничні корисності товарів A, B, C, Y, Z;

P_A, P_B, Р_С, Р_Y, Р_Z – ціни товарів A, B, C, Y, Z;

λ – деяка величина, що характеризує граничну корисність грошей.

Припустимо, що MU_А/Р_А > MU_В/Р_В, наприклад, MU_А= 40 ютилів за 1 кг., Р_А= 2 грн/кг., MU_В= 50 ютилів за 1 кг., Р_В = 4 грн/кг., тому:

MU_А/Р_А = 40/2 > 50/4 = MU_В/Р_В (2.5)

Перерозподіл витрат буде тривати до тієї пори, поки відношення граничної корисності до ціни для кожного, реально спожитого товару не стане однаковим: MU_А/Р_А = MU_В/Р_В = MU_С/Р_С (2.6)

Рівність (2.6) можна трансформувати в:

MU_А/ MU_В = Р_А/Р_В (2.7)

 

Уподобання споживача

Тема 3. ОРДИНАЛІСТСЬКА ТЕОРІЯ ПОВЕДІНКИ СПОЖИВАЧ

 

Ціни благ

Доходи споживача

Споживацький вибір

 

 

Рис. 3.1. Фактори, що впливають на споживацький вибір

 

 

Y Y

 

 

U3

U U2

U1

X X

Рис. 3.2. Крива байдужості Рис. 3.3. Карта кривих байдужості

X, Y – обсяги споживання відповідних товарів;

U, U1, U2, U3 – криві байдужості.

 

 

Благо 2 Благо 2

 

 

В А

А б

у А

В

С D

С

х Благо 1 Благо 1

Рис. 3.4. Властивості кривих байдужості: а) криві байдужості є монотонно спадними функціями; б) криві байдужості не перетинаються

Благо 2 в 2

Благо 1

Рис. 3.5. Опуклість кривої байдужості

 

Кількість Кількість

продукту продукту

Y Y

 

 

у1 b

а

у0

 

х0 х1

Кількість продукту X Кількість продукту X

Рис. 3.6. Криві байдужості для пов- Рис. 3.7. Криві байдужості для повних

Них субститутів доповнень

 

 

Кількість Кількість

шкідливих U2 робочих

речовин U1 місць U

U0

 

а б

 

Кількість робочих місць Забруднення

Х2

L t1UKDXHTtVBSKC5JzEtJzMnPS7VVqkwtVrK34+UCAAAA//8DAFBLAwQUAAYACAAAACEAMKhq4MQA AADcAAAADwAAAGRycy9kb3ducmV2LnhtbESPT4vCMBTE74LfITxhL7Km9iBajVLKinv1z2Vvj+bZ FpuXtsnaup9+Iwgeh5n5DbPZDaYWd+pcZVnBfBaBIM6trrhQcDnvP5cgnEfWWFsmBQ9ysNuORxtM tO35SPeTL0SAsEtQQel9k0jp8pIMupltiIN3tZ1BH2RXSN1hH+CmlnEULaTBisNCiQ1lJeW3069R YPuvh7HURvH0588csrQ9XuNWqY/JkK5BeBr8O/xqf2sFq/kKnmfCEZDbfwAAAP//AwBQSwECLQAU AAYACAAAACEA8PeKu/0AAADiAQAAEwAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAW0NvbnRlbnRfVHlwZXNdLnht bFBLAQItABQABgAIAAAAIQAx3V9h0gAAAI8BAAALAAAAAAAAAAAAAAAAAC4BAABfcmVscy8ucmVs c1BLAQItABQABgAIAAAAIQAzLwWeQQAAADkAAAAQAAAAAAAAAAAAAAAAACkCAABkcnMvc2hhcGV4 bWwueG1sUEsBAi0AFAAGAAgAAAAhADCoauDEAAAA3AAAAA8AAAAAAAAAAAAAAAAAmAIAAGRycy9k b3ducmV2LnhtbFBLBQYAAAAABAAEAPUAAACJAwAAAAA= " strokecolor="white">

Х1

Х

Рис. 3.9. Гранична норма заміщенння

 

Граничну норму заміщення (MRS_XY) можна розрахувати так:

MRS_XY = (∆Y/∆X) (3.1)

Дохід споживача (І) дорівнюватиме всім його витратам:

I=P_ХХ+P_YY, (3.2)

де P_X і P_Y – ціни відповідних благ, наприклад булочки і молока.

За рівнянням (3.2) можна визначити набори товарів X та Y, для придбання яких споживач витратить однакові кошти. За умови, що I=20 грн., P_X=1грн., а P_Y=2грн., варіанти можливих наборів наведено в табл. 3.1.

 

Таблиця 3.1.

Рис. 3.10. Лінія бюджетних обмежень

 

Оскільки лінія бюджетних обмежень пряма, вона має постійний нахил, який можна виразити через граничну норму заміщення:

MRS = ∆Y/∆X = – P_X / P_Y.

 

Рис. 3.11. Вплив змін доходу та цін на лінію бюджетних обмежень

 

 

Y

 

 

А₁

 

U3

U2

А₃

U1

А₂

 

X

І

U1

U2

Y

Х

I1

I2

Рис. 3.12. Рівновага споживача

 

 

Рис. 3.14. Кутова рівновага (Х – антиблаго)

Рис. 3.13. Кутова рівновага споживача

X

I2

I1

U!

U2

Y

 

 

З абсолютної необхідності благ випливає, що у стані рівноваги (А*, В*)

А* > 0, В* > 0, Р_АА* + Р_ВВ* = I (3.3)

Нехай для повного набору благ, для якого виконується (3.3), має місце

MRS_АВ < – Р_А/Р_В (3.4)

За означенням граничної норми заміни MRS_АВ = ∆В/∆А

де ∆А, ∆В – обсяги зміни споживання благ, зауважимо, що величини ∆А та ∆В завжди матимуть різні знаки (одна з величин буде від’ємною, друга – додатною). Звідси

∆В = MRS_АВ∆А (3.5)

Змінимо наше “меню” на величини ∆А та ∆В, при цьому виходячи з означення граничної норми заміни привабливість нового набору благ не зміниться. Чи зміниться сума коштів, потрібна для забезпечення нового набору благ?

Початковий набір позначимо через (А, В). Зміни формують нове “меню”: (А + ∆А, В + ∆В), яке коштує:

I + ∆I = Р_А(А + ∆А) + Р_В(В + ∆В) = Р_АА + Р_ВВ + Р_А∆А + Р_В∆В

Перші два доданки правої частини рівняння збігаються з І. Отже, бюджет внаслідок змін у споживанні благ змінився на величину:

∆I = Р_А∆А + Р_В∆В

Замінимо у останньому виразі величину зміни споживання блага ∆В через величину зміни споживання ∆А, використовуючи (3.5). Маємо:

∆I = Р_А∆А + Р_В∆В = Р_А∆А + Р_ВMRS_АВ∆А = (Р_А + Р_ВMRS_АВ)∆А

Враховуючи припущення (3.4) можна дати таку оцінку:

Р_А + Р_ВMRS_АВ < Р_А – Р_В (Р_А/ Р_В) = 0.

Тоді: ∆I/∆А = Р_А + Р_ВMRS_АВ < 0.

Якщо вважати ∆А > 0, то за припущення (3.4) ∆I < 0. А це означає, що збільшення споживання блага А спричиняє економію витрат споживача. Але враховуючи означення граничної норми заміни, можна сказати, що при цьому нове “меню” з точки зору уподобань споживача не гірше за попереднє.

Благо В 2

К (точка нерівноваги, в якій MRS_АВ > Р_А/Р_В)

 

Крива байдужості

 

М (набір благ привабливіший ніж К та N)

K

Бюджетна лінія

M

N (набір благ еквівалентний К і L)

N

L (точка нерівноваги, в якій MRS_АВ < Р_А/Р_В)

L

Благо А

 

Рис. 3.15. Випадки, коли MRS_АВ > Р_А/Р_В і MRS_АВ < Р_А/Р_В

 

Поліпшити кондиції набору благ неможливо лише за умови

Рис. 4.1. Лінія розширеного Рис. 4.2. Крива байдужості при бюджетного обмеження виборі товару Х з усієї

Маси товарів

 

Бюджетна лінія перетинає вісь Y в точці, що відповідатиме загальному рівню доходу споживача І, адже витрати на товар Х дорівнюють нулю. Нахил цієї лінії буде постійним (оскільки вона пряма) і дорівнюватиме тангенсу кута α: tg α = I/X = P_X (4.2)

Рівновага споживача досягатиметься за умови рівності цінності товару для нього та витрат на його придбання:

MU_X = P_X (4.3)

PYY

I3

I2

I1

U3

U2

U1

X

Рис. 4.3. Крива “дохід – споживання”

 

 

P_YY P_YY P_YY

 

 

а X б X в X

Рис. 4.4. Криві “доход – споживання” для різних категорій товарів:

Рис. 4.8. Ефект заміщення та ефект доходу

Таблиця 4.1.

Формування ринкового попиту

Ціна товару Х, грн.	Попит споживача, одиниць товару	Ринковий попит D, одиниць товару
1 (d1)	2 (d2)	3 (d3)
Р1=30	-	-
Р2=20	-
Р3=10
Р4=4

 

Р

 

 

Р₁

 

Р₂

 

Р₃

Р₄ d₁ d₂ d₃ D

Х

Рис. 5.1. Ринковий попит

 

Індивідуальний попит

Ринковий попит

Кількість споживачів

 

 

Дохід

Ціни

Споживацькі переваги

Цінові очікування

 

 

Рис. 5.2. Фактори ринкового попиту

Функція попиту може бути задана рівнянням:

Х_D = f(P), (5.1)

де Х_D – обсяг попиту, одиниць товару; P – ціна товару.

L t1UKDXHTtVBSKC5JzEtJzMnPS7VVqkwtVrK34+UCAAAA//8DAFBLAwQUAAYACAAAACEApWtvncQA AADcAAAADwAAAGRycy9kb3ducmV2LnhtbESPQWvCQBSE7wX/w/KEXkrdmIPYNBuRYKlXtZfeHtln Epp9m2S3SfTXu4LgcZiZb5h0M5lGDNS72rKC5SICQVxYXXOp4Of09b4G4TyyxsYyKbiQg002e0kx 0XbkAw1HX4oAYZeggsr7NpHSFRUZdAvbEgfvbHuDPsi+lLrHMcBNI+MoWkmDNYeFClvKKyr+jv9G gR13F2Opi+K336v5zrfd4Rx3Sr3Op+0nCE+Tf4Yf7b1WsPqI4X4mHAGZ3QAAAP//AwBQSwECLQAU AAYACAAAACEA8PeKu/0AAADiAQAAEwAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAW0NvbnRlbnRfVHlwZXNdLnht bFBLAQItABQABgAIAAAAIQAx3V9h0gAAAI8BAAALAAAAAAAAAAAAAAAAAC4BAABfcmVscy8ucmVs c1BLAQItABQABgAIAAAAIQAzLwWeQQAAADkAAAAQAAAAAAAAAAAAAAAAACkCAABkcnMvc2hhcGV4 bWwueG1sUEsBAi0AFAAGAAgAAAAhAKVrb53EAAAA3AAAAA8AAAAAAAAAAAAAAAAAmAIAAGRycy9k b3ducmV2LnhtbFBLBQYAAAAABAAEAPUAAACJAwAAAAA= " strokecolor="white">

Ціна (Р)

Рис. 5.3. Крива пропозиції

Обсяг про-позиції (ХS)

 

Р Р Р

S₁ S₂ S

 

р р р

 

 

х₁ Х х₂ Х Х_S=х₁+х₂ Х

Рис. 5.4. Крива ринкової пропозиції

Р

S₂ S S₁

 

 

Х

Рис. 5.5. Зміни пропозиції

 

Точка перетину кривої попиту (D) і кривої пропозиції (S) – це точка їх рівноваги (C) (рис. 5.6).

Р

 

Р_н надлишок

 

Р_с С

Р_д

дефіцит

Х₁ Х_с Х₂ Х

Рис. 5.6. Модель встановлення рівноважної ціни

Х - обсяг попиту та пропозиції;

P - ціна;

C - точка рівноваги;

Х_с - рівноважний обсяг попиту та пропозиції;

P_c - рівноважна ціна;

Х₁, Х₂ - обсяги попиту та пропозиції, при яких визначається дефіцит та надлишок;

P_н, P_d - ціни, при яких встановлюється дефіцит та надлишок.

Еластичність попиту за ціною: Е_d=(∆Х/Х): (∆Р/Р), (5.2)

де ∆Х і ∆Р – це прирости (зміни) відповідно попиту і ціни (вони завжди з різним знаком).

Еластичність попиту – завжди від'ємна величина, тому що крива попиту має від'ємний нахил. Але для практичного застосування часто беруть еластичність по модулю: Е_d. Якщо: 0 < Е_d < 1- попит нееластичний; Е_d = 1 – попит з оди-ничною еластичністю; 1< Е_d < ∞ - попит еластичний.

 

Таблиця 5.2.

Рис.6.1. Виробництво як система

Виробнича функція – це співвідношення між будь-яким набором факторів виробництва і максимальним обсягом продукції. Якщо припустити, що на обсяг виробництва продукції впливають витрати праці (L), капіталу (К) і землі (Z), то виробнича функція буде виглядати так:

Q = f(L,K, Z),

Де Q – максимальний обсяг продукції при даній технології і співвідношенні факторів виробництва L, K, Z.

 

В Х

МР

Таблиця 7.2.

Виробнича сітка

Витрати праці (L), тис. люд.-год.	Обсяг виробництва зошитів, тис. шт, при витратах капіталу (К), тис. год.

 

 

 

К К

 

 

K₁ 5 М R

 

N

K₂ 1

1 3 5

L₁ L₂ L L

Рис. 7.3. Ізокванта Рис. 7.4. Карта ізоквант

Гранична норма технологічного заміщення капіталу працею (МRТS_KL) визначається обсягом праці, яка може замінити одиницю капіталу:

МRТS_KL = DL / DK = L₂-L₁ / K₂-K₁

Гранична норма технологічного заміщення праці капіталом (MRTS_LK) визначається обсягом капіталу, який може замінити одиницю праці:

МRТS_LK = DK / DL

Граничну норму технологічного заміщення факторів виробництва можна також розрахувати через граничні продукти.

Дійсно, якщо при зменшенні капіталу з К₁ до К₂ та зростанні кількості праці з L₁ до L₂ (див. 7.3), виробник залишається на тій самій ізокванті, то можна довести таку рівність:

DK / DL = - МР_L / МP_K

Оскільки МР_L= DТР_L /DL, а МP_K = DТP_K / DK, то:

МР_L / МP_K = DТР_L /DL DТP_K /DK= DТР_L /DL*DK /DТP_K = - DК /DL

Оскільки DТР_L і DТP_K - це зміни сукупного продукту під впливом змін відповідних факторів виробництва (L і К), то на одній ізокванті вони повинні взаємно компенсуватись, щоб загальна кількість продукції не змінилась. Причому зміни сукупного продукту (DТР_L і DТP_K) різнонаправлені, тобто мають різний знак, адже праця збільшується, а капітал зменшується. Саме через це в доведеній нами рівності з'являється знак “мінус”:

МР_L / МP_K = - DК /DL

Цю рівність можна переписати і так:

MRTS_LK = DК /DL = - МР_L / МP_K

 

К К₁К₂=К₂К₃=К₃К₄=К₄К₅

L₁L₂< L₂L₃<L₃L₄<L₄L₅

 

К₁

К₂

К₃

К₄

К₅

О L₁ L₂ L₃ L₄ L₅ L

 

Рис. 7.5. Зростання граничної норми технологічного заміщення капіталу працею (МRТSKL)

 

K

 

 

 

Q₃

Q₂

Q₁

L

Рис. 7.6. Ізокванти при фіксова-ному співвідношенні факторів виробництва

 

 

K

 

 

20

Q=300

15

10 Q=200

 

Q=100

10 15 20 L

Рис. 7.7. Зростаючий ефект масштабу виробництва

K

 

 

 

 

20

15 Q=150

10 Q=130

Q=100

20 30 40 L

Рис. 7.8. Спадний ефект масштабу виробництва

 

 

К₂

К₁

 

 

ТС=200

ТС=100

 

О L₁ L₂ L

Рис. 7.9. Ізокоста

 

Властивості ізокости:

1. Кут нахилу ізокости залежить від цін на фактори виробництва. Оскільки tg α = K / L = P_L / P_K, то в точках перетину ізокости з вісями К (L=0) та L (К=0) сукупні витрати (ТС) визначаються за формулами відповідно:

а) для L = 0, ТС = Р_КК б) для К = 0, ТС = P_LL

З цих формул знаходимо К = ТС/Р_К, L = ТС/P_L.

Звідси: tg α = K / L = ТС/Р_К * P_L/TC = P_L / P_K, що й треба було довести.

 

 

К К

К₁

 

а б

 

ТС₂ К₂ ТС₂ ТС₁

ТС₁

 

О L₁ L₂ L О L

Рис. 7.10. Вплив цін на рух і нахил ізокости (а - зниження ціни праці; б - зростання ціни капіталу)

K

 

 

А

Q₃

Q₂

Q₁

ТС L

Рис. 7.11. Рівновага виробника

 

 

 

К

 

 

 

 

Q₃

Q₂

Q₁

 

ТС₁ ТС₂ ТС₃ L

Рис. 7.12. Траєкторія зростання

 

 

Таблиця 7.3.

Тема 1. ПРЕДМЕТ І МЕТОД МІКРОЕКОНОМІКИ

Ринок ресурсів

Домогосподарства

Підприємства

Ресурси Витрати Доходи Ресурси

 

Кінцеві товари Споживацькі Кінцеві і послуги Виручка витрати товари і послуги

 

Ринок кінцевих товарів і послуг

 

 

Рис. 1.1. Кругообіг товарів і грошей