Словник економічних термінів

Ава́нс – майнова цінність, що видається в рахунок наступних платежів. ́

Авансува ́ ння – дія за значенням авансувати.

Авансува ́ ти – видавати аванс кому-небудь.

А́верс – лицьовий бік монети або медалі.

Аві́зний – прикметник до авізо.

Аві́зо – офіційне повідомлення про виконання розрахункової операції, яке надсилається одним контрагентом іншому.

Авізо́ваний – дієприкметник до авізувати.

Авізува́ти – повідомляти контрагента про виконання на його рахунку операції.

Аві́ста – напис на векселі, який засвідчує, що вексель може бути оплачений за пред’явленням або після певного часу, що минув від дня пред’явлення.

Автоматиза́ція – термін, який означає заміну ручної праці деяким автоматичним процесом, наприклад, контроль деталей машин іншими машинами, автоматичне фарбування.

Авуа́ри – різні активи: майно, наявні гроші (в національній та іноземній валюті), чеки, векселі, акредитиви, інші цінні папери, а також золото та різноманітні цінності, за рахунок яких здійснюються платежі, погашення боргів та зобов’язань їх власників, платіжний оборот між країнами.

Аге́нт – 1) представник, довірена особа організації, установи і т. ін., що виконує різні доручення, завдання; 2) торговець, який представляє інтереси продавця чи покупця та виконує певні функції без права власності на товар.

Аге́нтський – прикм. до агент 1.

А́жіо – 1) відхилення курсу цінних паперів від їхньої номінальної вартості в бік перевищення; 2) комісійний збір за обмін нерівноцінних валют або за обмін банкнот на металеві монети; 3) різниця в сумах валютного виторгу чи платежів, яка виникає внаслідок зміни співвідношення між курсами валют оплати та національної валюти від часу платежу.

Ажіота́ж – штучне підвищення чи зниження курсу біржових паперів або цін на товари для одержання прибутку.

Ажу́р – стан бухгалтерського обліку, при якому бухгалтерські записи на рахунках виконуються зразу ж після проведення певних господарських операцій або в установлені графіком терміни.

Акредити́в – грошовий документ, де міститься розпорядження (доручення) певної кредитної установи банку чи іншій установі про виплату фізичній або юридичній особі певної суми грошей на вказаних в акредитивах умовах.

Акселера́тор – коефіцієнт співвідношення приросту інвестицій і приросту національного доходу або ВВП.

Акти́ви – щось реально існуюче, що має ринкову або мінову вартість і утворює частину багатства або майна його власника.

Акце́пт – згода на оплату або гарантування оплати грошових, товарних і розрахункових документів, а також юридична згода на укладення угоди відповідно до пропозиції іншої сторони.

Акцептува́ти – затверджувати до оплати грошові документи (платіжні вимоги, рахунки, векселі і т. ін.) // приймати вексель, рахунок до оплати.

Акцесо́рний – привхідний. Акцесорний договір – додатковий договір або зобов’язання до договору, укладеного раніше між іншими державами.

Акци́з – різновид непрямого податку на товари масового споживання (тютюнові, лікеро-горілчані вироби та ін.).

Акци́зний – прикметник до акциз.

Акціоне́р – юридична чи фізична особа – власник акцій.

Акціоне́рний – стос. до акції // заснований на акціях.

Акціоне́рні ба́нки – банки, що утворюються у формі акціонерних товариств.

А́кція – вид цінного папера без встановленого терміну обігу, який свідчить про пайову участь у статутному фонді акціонерного товариства.

Аліме́нти – утримання, яке зобов’язані надавати одні члени сім’ї іншим членам сім’ї, що потребують матеріальної допомоги.

Амортиза́ція – процес поступового перенесення вартості засобів праці в міру їх зношування на виготовлену продукцію і використання цієї вартості для відтворення зношених засобів праці.

Арбітра́ж – одночасні купівля і продаж цінних паперів, валюти і т. ін на різних ринках з метою отримання прибутку від різниці в цінах, валютних курсах і т. ін.

Асигна́ція – назва паперових грошей, які випускалися в Росії з 1769 р. по 1843 р. // (розм., заст.) взагалі паперовий грошовий знак.

Ауди́т – вид підприємницької діяльності, що є системою послуг підприємствам з метою перевірки фінансової звітності і правильності відображення у ній результатів фінансово-господарської діяльності, послуг в галузі бухгалтерського обліку, фінансів, податкового законодавства, банківської страхової справи за договорами на платній основі.

Ауди́торські організа́ції – фірми, що виконують контрольні, консультативні та інші функції на підставі угод з різними юридичними і фізичними особами.

Аукціо́ни – форма ринку, де потенційні покупці скоріше пропонують ціну на товари, ніж просто оплачують ціну, призначену продавцем.

Бага́ж – речі, що належать пасажирові і здаються ним для перевезення під відповідальність транспортної організації.

Ба́зис – основа, база.

Бала́нс – система взаємопов’язаних показників, що характеризують наявність матеріальних, трудових, грошових ресурсів і їх використання.

Ба́нк – фінансово-кредитна установа, яка зосереджує кошти і капіталовкладення.

Ба́нківський – прикметник до банк в значенні кредитно-фінансова установа, яка зосереджує кошти і капіталовкладення, надає кредити, здійснює грошові розрахунки між підприємствами або приватними особами, регулює грошовий обіг у країні, в тому числі випуск нових грошей.

Банкі́р – власник банку або акціонер, що володіє великою кількістю банківських акцій; управляючий банком.

Ба́нк-кореспонде́нт – банк, який діє як агент іншого банку в тому місці, де в останнього немає відділення, або у випадку, коли останній з якихось причин сам не може здійснювати операції в цьому регіоні.

Ба́нк міжнаро́дних розраху́нків – міжурядова фінансова організація, заснована в 1930 році для допомоги і координації в перерахунку репараційних платежів Першої світової війни між національними центральними банками.

Банкно́ти – банківські білети: грошові знаки різного номіналу, що випускаються в обіг центральним емісійним банком.

Ба́нко – ціна або курс, за яким банк провадить продаж і купівлю цінних паперів.

Ба́нковий – прикметник до банк.

Банкру́тство – неспроможність боржника-підприємства, банку, іншої організації чи окремої особи платити за своїми борговими зобов’язаннями.

Ба́ртер – обмін товарами на безгрошовій основі, оформлений угодою.

Бе́дж – ідентифікатор трейдера на торгах, на якому є реєстраційний номер, фотокартка, ім’я трейдера та назва члена секції, яку він представляє.

Безава́нсовий – який здійснюється з урахуванням фактично виконаної роботи без нарахування і видачі авансу.

Безготівко́вий – той, який здійснюється без виплати готовими грішми, готівкою, у спосіб перерахування.

Безгроші́в’я – брак грошей.

Безприбутко́вий – той, який не дає прибутку; невигідний.

Безпроце́нтний – той, на якого не нараховуються проценти.

Безробі́ття – соціально-економічне явище, за якого частина населення не працює і знаходиться в стані активного пошуку роботи.

Безтова́рність – брак товарів.

Безтова́р’я – брак товарів.

Бі́знес – підприємництво, економічна діяльність, спрямовані на отримання прибутку.

Бізнесме́н – комерсант, підприємець, людина, діяльність якої спрямована на отримання прибутку.

Бізнесо́вий – прикм. до бізнес.

Бі́ржа – організаційно оформлений, постійно діючий ринок, де здійснюють торгівлю цінними паперами, нерухомістю і гуртову торгівлю товарами.

Біржова́ ціна́ – ціна товарів, що реалізуються через товарну біржу.

Бла́га – матеріальні предмети, що забезпечують економічний добробут.

Бла́нк – друкована стандартна форма документа або облікового реєстру, де передбачено необхідні реквізити (показники).

Бойко́т – спосіб політичної або економічної боротьби, що полягає в повній або частковій відмові від зносин з будь-якою особою, установою, державою, від участі в тих або інших організаціях, органах тощо.

Бо́ни – 1) кредитні документи у формі цінних паперів, за якими їх власник може отримати певну суму грошей чи інші цінності; 2) тимчасові паперові гроші малого номіналу, що випускаються в обіг для забезпечення потреби в розмінних грошах; 3) паперові гроші, що вийшли з обігу і стали предметом колекціонування.

Боніфіка́ція – 1) доплата до ціни товару, фактична якість якого вища від передбаченої угодою чи стандартом; 2) повернення податків, стягнених за товари, що вивозяться за кордон, з метою підвищення їх конкурентоспроможності на світовому ринку; 3) державна субсидія, що надається з метою зменшення відсотків за кредит певній категорії осіб, які отримують позички; 4) одноразовий грошовий внесок власника облігацій державної позики у разі їх конверсії.

Бо́рг – зобов’язання, яке виникає в результаті запозичення фінансів або отримання товарів чи послуг у кредит, тобто за обіцянку заплатити пізніше.

Бра́к – зіпсована або неякісно виготовлена продукція.

Бро́кер – посередник при укладанні угод між зацікавленими сторонами (клієнтами) про купівлю-продаж на біржах товарів, цінних паперів, валют.

Бро́кераж – виявлення браку і перевірки відповідності продукції стандартам або технічним умовам.

Бро́керидж – винагорода, яку отримують брокери, що встановлюється у процентах від вартості угод або у фіксованій сумі.

Бру́тто – вага товару разом з упаковкою.

Бу́м – фаза зростання в економічному циклі. Термін вживається для позначення тільки дуже великих відхилень вгору від довгострокового тренда.

Бухга́лтерська зві́тність – система узагальнених підсумків бухгалтерського обліку, що характеризує господарсько-фінансовий стан підприємства, фірми, підприємця.

Бухга́лтерський о́блік – система безперервного, взаємопов’язаного й документального спостереження і контролю за станом засобів, їх джерел, фінансово-господарською діяльністю підприємств, організацій, установ, фірм тощо.

Бюдже́т – кошторис доходів і видатків держави, підприємства, установи, фірми за певний період. Сума прибутків особи або родини на певний час.

Ва-ба́нк – на всі гроші, що є в банку: а) грати на всі гроші, що є в банку; 2) діяти, ризикуючи всім.

Ва́ловий націона́льний проду́кт (ВНП) – поточна ринкова вартість всього обсягу кінцевого продукту, виробленого в країні за певний проміжок часу, як правило, за рік.

Вальва́ція – визначення цінності іноземної монети в грошовій одиниці даної держави не за її номіналом, а за вагою вміщеного в ній валютного металу.

Валю́та – грошова одиниця країни (гривня – валюта України,
долар – валюта США і т. д.); тип грошової системи, що дії в країні (золота, срібна, платинова, паперова); іноземні гроші, які використовує держава в міжнародному платіжному обороті (монети, векселі, чеки тощо).

Валю́тний – стосується валюти.

Валю́тно-фіна́нсовий – стосується до міжнародних грошових розрахунків і кредитних відносин, пов’язаний з ними.

Валютува́ння – зазначення строку, з якого починається нарахування процентів на суми, що дебетуються або кредитуються.

Вара́нт – посвідчення, видане складом на прийняті для зберігання товари.

Ва́учер – іменний приватизаційний чек, який сам по собі не дає права володіння конкретною власністю, але може бути обмінений на акції підприємства, що підлягає приватизації, тобто проданий.

Векселеда́вець – боржник, який отримав товар у кредит і дав кредитору письмове боргове зобов’язання (вексель).

Векселедержа́тель – 1) особа, яка володіє векселем і має право на отримання вказаної в ньому суми; 2) податковий орган за місцем реєстрації векселедавця.

Ве́ксель – цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов’язання боржника сплатити після настання терміну визначену суму грошей власнику векселя.

Верифіка́ція – перевірка істинності, встановлення достовірності.

Ви́граш – чиста вигода від дії певного характеру.

Ви́грашний – прикметник до виграш.

Ви́нагоро́ди – все те, що конкретна людина вважає цінним і бажаним для себе, чого вона прагне досягти і чим би хотіла володіти.

Випро́дування – дія за знач. випродувати.

Випро́дувати – продавати частинами.

Виробни́к – той, що виробляє, виготовляє яку-небудь продукцію.

Виробни́цтво – процес, де взаємодіють робоча сила, засоби й предмети праці з метою створення продукції, виконання робіт або надання послуг.

Виробни́чий – 1) стосується виробництва; 2) який здійснює виробництво, виготовлення якої-небудь продукції.

Високоприбутко́вий – той, який дає великі прибутки.

Ви́торг – дохід торгових (комерційних) фірм.

Ви́трати – загалом міра того, що повинно бути віддане для отримання чого-небудь іншого шляхом купівлі, обміну або виробництва.

Відкри́та еконо́міка – економіка, що бере участь у міжнародній торгівлі.

Відку́пник – той, хто одержував право стягати державні податки з населення.

Відтво́рення – постійне відновлення процесу виробництва та розвиток на цій основі продуктивних і виробничих відносин.

Відхо́ди виробни́цтва – неминучий побічний продукт економічної діяльності. У виробництві благ і наданні послуг використовуються матеріали й енергія, а при видобутку ресурсів, виробництві і споживанні утворюються відходи, що можуть забруднювати довкілля, як не будуть повертатися до наступного використання.

Відчу́ження – термін, який використовував Карл Маркс для опису ментальності робітників у капіталістичній системі.

Відшкодо́вувати – давати кому-небудь щось інше замість витраченого, загубленого, знищеного й т. ін.; поповнювати витрати, збитки чимсь іншим.

Віреме́нт – банківська операція; перерахування певної суми з поточного рахунку однієї особи на поточний рахунок іншої.

Вкла́ди – грошові кошти населення, підприємств та організацій у банках.

Вла́сність – майно, належне кому-, чому-небудь.

Вне́ски – грошові кошти (готівкою або у безготівковій формі, в національній або в іноземній валюті), що передані в банк власником (або третьою особою) на користь власника на певних умовах.

Гара́нт – держава, організація чи особа, які гарантують що-небудь; поручитель.

Гаранті́йні ви́плати – виплати, що мають забезпечити можливі витрати в заробітній платі працівникам, які певний час не виконували своїх обов’язків з поважних причин.

Гара́нтія – порука в чомусь, забезпечення чого-небудь // передбачене законом чи певною угодою зобов’язання, за яким юридична чи фізична особа відповідає перед кредиторами у разі невиконання боржником своїх зобов’язань.

Гендлюва́ти – торгувати з метою наживи; баришувати, спекулювати.

Господа́рство – 1) сукупність виробничих відносин того чи іншого суспільного укладу; спосіб виробництва; 2) все, що складає виробництво, служить виробництву; економіка; 3) галузь якого-небудь виду виробництва; виробнича одиниця.

Госпо ́ дарський – прикм. до господар // належний, властивий господарю.

Господа ́ рський – 1) стос. до господарства (все, що складає виробництво, служить виробництву; економіка) // який відає господарством якої-небудь установи, організації; 2) стос. до ведення господарства; 3) стос. до предметів хатнього господарства або який використовується в домашньому господарстві; 4) пов’язаний з використанням у господарстві // який ґрунтується на правильному веденні господарства; економічний, раціональний; 5) який добре веде господарство, дбає про нього, дотримується економії.

Господа́рчий – те саме, що господарський.

Госпрозрахунко́вий – прикм. до госпрозрахунок // який знаходиться на госпрозрахунку.

Госпрозраху́нок – скорочення: господарський рахунок.

Готі́вка – форма існування грошей, використовується як засіб обігу, а у деяких випадках – і функції засобу платежу.

Гра́нт – кошти, що передаються якою-небудь організацією або приватною особою іншим організаціям або приватним особам і які не є результатом деякого обміну, а становлять безповоротний трансфертний платіж.

Гри́вня – 1) грошова одиниця Української Народної Республіки (1918 – 1920 рр.); 2) національна валюта України з 2 вересня 1996 р.

Гро́ші – економічна категорія, що означає специфічний товар, який у суспільстві виконує роль загального еквівалента.

Грошо́во-креди́тна полі́тика – частина економічної політики, спрямована на досягнення таких широких цілей, як стабільність зайнятості та цін, економічне зростання і зовнішній платіжний баланс за допомогою контролю грошово-кредитної системи через такі її характеристики: грошова маса, рівень і структура ставок процента, а також інші її показники, що впливають на доступність кредиту.

Грошолю́бство – жадібність до грошей, прагнення до наживи.

Ґату́нок – сорт, розряд виробу за якістю.

Ґеше́фт – спекулятивна, вигідна угода // вигода, бариш, зиск.

Ґрю́ндерство – масове невпорядковане заснування акціонерних товариств, страхових компаній, що супроводжуються великою емісією цінних паперів, біржовими спекуляціями, створенням тимчасових, фіктивних фірм, шахрайством.

Дарува́ння – спосіб передачі права власності іншій особі, підтверджений нотаріально завіреним договором.

Де́бет – ліва сторона бухгалтерського рахунку.

Дебіто́ри – боржники, тобто підприємства, організації, установи або окремі громадяни, які заборгували даній юридичній чи фізичній особі.

Девальва́ція – метод стабілізації валюти після інфляції паперових грошей.

Де́мпінг – 1) продаж товару за низькими цінами з метою звільнення від надлишкових товарно-матеріальних запасів або захоплення ринку збуту; 2) продаж товару за кордоном за цінами, нижчими, ніж витрати виробництва.

Депози́т – сума грошей, позичена певному фінансовому інституту, н-д, банку, будівельному товариству або фінансовому дому, на умовах, що дозволяють вилучення з чи без повідомлення або таких, що передбачають їх повернення через конкретний період часу, – такі гроші звичайно називають грошима, які перебувають “на депозиті”.

Депозита́рій – одна або кілька держав, міжнародна міжурядова організація або головна адміністративна посадова особа такої організації, що зберігають оригінали міжнародного багатостороннього договору і всіх документів, що його стосуються (заяв, ратифікованих грамот тощо).

Депо́рт – біржова угода на термін, що укладається на фондовій біржі спекулянтами в розрахунку на зниження курсу цінних паперів з метою одержання курсової різниці.

Держа́вний бо́рг – сума заборгованості держави перед кредиторами.

Держа́вний бюдже́т – фінансова програма діяльності уряду на певний термін (переважно на рік); склад майбутніх доходів і видатків держави; кошти, які концентруються у державі для виконання певних функцій.

Дефіци́т – в галузі грошово-фінансових відносин – перевищення видатків над доходами. Нестача часу, сировини, продуктів, грошей тощо порівняно з потребою в них.

Дефля́ція – зниження загального рівня цін.

Дивіде́нд – дохід, одержаний власником акції за рахунок прибутку акціонерного товариства.

Ди́лер (ма́клер, джо́бер) – особа або фірма, які виступають на біржі від свого імені і здійснюють посередницькі торгові операції за власні кошти.

Диско́нт – доход, який одержують банки при обліку боргових зобов’язань.

Дистриб’ю́тор – фірма, яка відіграє роль торговця за договором на основі привілейованого права на продаж.

Диференці́йна ре́нта – одна з форм доходу сільськогосподарських підприємств, пов’язана з використанням середніх та кращих за родючістю і місцерозташуванням земель.

До́лар – грошова одиниця США та деяких інших країн.

Допомо́га – будь-який приплив капіталу або інша допомога, надана країні, що не в змозі дістати кошти за допомогою природних ринкових механізмів.

Дота́ція – асигнування з Державного бюджету для регулювання доходів окремих бюджетів підприємств (організацій, установ), в яких затрати перевищують одержані доходи.

Дохо́ди – грошові надходження за одиницю часу юридичних і фізичних осіб; показник господарської діяльності підприємств, установ, організацій, фірми, підприємця.

Дрібнотова́рний – заснований на приватній власності дрібних виробників на засоби і результати виробництва.

Евіка́ція – відчуження покупцем набутого ним майна на тих засадах, що майно було відчужене поза волею власника, а також з інших причин, які існували ще до продажу майна.

Еквівале́нт – товар, в якому виражається вартість іншого товару.

Еконо́міка – 1) наука, яка вивчає поведінку людей з погляду відносин між їх цілями й обмеженими засобами, що допускають альтернативне використання; 2) господарство країни, області, району, галузі; 3) найважливіша сфера суспільних відносин, виробництва, розподілу, обміну і споживання результатів людської діяльності, а також їх ефективного використання.

Економі́ст – фахівець у галузі економіки, який може працювати у різних галузях народного господарства, на підприємствах, в організаціях, установах тощо. Основні функції його полягають у складанні виробничих планів, прогнозів на базі використання бухгалтерських, статистичних та інших даних, проведення аналізів діяльності роботи тощо.

Економі́чна полі́тика – комплекс економічних цілей і заходів, що забезпечують вирішення довготермінових (стратегічних) та короткотермінових (тактичних) завдань розвитку економічної системи.

Економі́чна систе́ма – сукупність усіх видів економічної діяльності людей у процесі їх взаємодії, спрямованих на виробництво, обмін, розподіл та споживання товарів і послуг, а також на регулювання такої діяльності відповідно до мети суспільства.

Економі́чна тео́рія – наука, що досліджує як використовувати обмежені ресурси для задоволення потреб людства.

Економі́чний – прикметник до економіка у значенні сукупність суспільно-виробничих відносин.

Економі́чний при́мус – спосіб впливу на виробничу діяльність людей і її регулювання за допомогою зміни умов виробництва.

Економі́чні відно́сини – визначають: які знаряддя праці необхідно застосовувати, як вони повинні використовуватись і оновлюватись; які і якої якості сировину та матеріали використовувати, за якою ціною їх закуповувати і де; який режим праці встановити, як і з якою віддачею працюють люди, як вони використовують засоби виробництва, якої якості випускають продукцію тощо.

Еконо́мний – 1) який бережливо, ощадливо витрачає що-небудь; 2) який сприяє економії, здійснює її.

Еконо́мський – прикметник до економія а значенні поміщицьке господарство капіталістичного типу.

Експлуата́ція – систематичне використання людиною продуктивних сил (родовищ корисних копалин, залізниць,
машин і т. ін.).

Експлуатува́ння – дія за значенням експлуатувати – піддавати експлуатації кого-, що-небудь.

Е́кспорт – вивіз з країни товарів, капіталу, цінних паперів тощо для реалізації їх на зовнішньому ринку.

Екю́ – старовинна французька золота і срібна монета із зображенням щита.

Емба́рго – заборона державною владою ввозити або вивозити товар і валюту.

Емі́сія – випуск державою або приватними об’єднаннями цінних паперів (акцій, облігацій), банкових білетів, паперових горошей.

Еміте́нт – установа або підприємство, що випускає в обіг цінні папери, банкноти або паперові гроші, тобто здійснює емісію.

Енергопромисло́вий ко́мплекс – господарчий комплекс, що складається з промислового підприємства і великої електростанції.

Є́вро – грошова одиниця більшості країн Європейського Союзу.

Євровалю́та – кошти в іноземній валюті, що нагромадились у банках європейських країн і використовуються для розрахунків за межами країн-емігрантів цієї валюти.

Єврокреди́ти – міжнародні позики, що надаються великим комерційним банком за рахунок ресурсів євровалютного ринку.

Європе́йська асоціа́ція ві́льної торгі́влі (ЄАВТ) – мала зона вільної торгівлі. Європейська організація з питань полегшення і розширення торгівлі існує з 4.01.1960 р. на основі підписання Стокгольмської конвенції.

Європе́йський інвестиці́йний ба́нк – банк розвитку, створений 1957 р. відповідно до Римського договору про утворення Європейського економічного співтовариства.

Європе́йський Сою́з – це об’єднання, утворене з міжнародних організацій (Європейського товариства з атомної енергії, Європейського економічного співтовариства та Європейського об’єднання вугілля і сталі) з метою формування спільного ринку, економічного розвитку країн-учасниць, зміцнення співпраці між ними, вільного переміщення товарів, послуг і капіталу.

Єврори́нок – міжнародний ринок позичкових капіталів, де операції здійснюються у євровалютах.

Євроста́т – статистичне управління Європейського співтовариства.

Євроче́ки – чек, що приймається до сплати у кожній з країн-учасниць європейської банківської системи.

Єди́ний економі́чний про́стір (ЄЕП) – об’єднання національних територій ряду країн, в рамках якого діють загальні принципи господарювання, узгоджені єдині правила діяльності у зовнішньоекономічній, в т.ч. валютно-фінансовій, інвестиційній сферах.

Жира́нт – особа, яка робить на звороті векселя або чека передавальний напис.

Жира́т – особа, на яку жирант переводить вексель або чек.

Жи́ро – вид безготівкових розрахунків; передавальний напис на звороті векселів, чеків або кредитних засобів.

Жироба́нк – банк, який здійснює безготівкові розрахунки між своїми клієнтами.

Заво́д – промислове підприємство з відповідним рівнем механізації виробничих процесів.

За́йнятість – це сукупність соціально-економічних відносин між людьми щодо забезпечення працездатного населення робочими місцями, формування розподілу та перерозподілу трудових ресурсів з метою участі їх у суспільно корисній праці і забезпечення розширеного відтворення робочої сили.

Зако́н про Федера́льну торго́ву комі́сію – уведений в дію 1914 р. у США, що заснував Федеральну торгову комісію з повноваженнями у сфері бізнесу, призначену для розслідування “організації, ділової поведінки, практики й управління” компаній, що здійснюють комерційну діяльність між штатами, а також для боротьби з “нечесними методами конкуренції”.

Закриття́ – процес, за допомогою якого фірма припиняє свою діяльність, її власність реалізують і розподіляють серед кредиторів, а за наявністю залишків – серед її членів.

За́куп – у Київській Русі – бідний селянин, який одержав позичку від землевласника і став залежним від нього.

Закупіве́льний – стосується закупівлі.

За ́ купка – те, що куплене; куплений товар.

Заку ́ пка – дія за значенням закуповувати – одержувати за гроші, купувати що-небудь, переважно у великій кількості.

За́лишок – різниця між фактичним значенням змінної і значенням, отриманим з оціненого рівняння.

За́лік – погашення взаємних платіжних зобов’язань.

Заоща́дження – дохід, не витрачений на товари та послуги в рамках поточного споживання.

Запа́с – показник, величина якого не має часового виміру, наприклад, запас капіталу.

Запа́си – запаси товарів, які має фірма, необхідні на випадок тимчасових неочікуваних коливань виробництва або обсягів продажів.

Заплати́ти – віддати плату за що-небудь.

Запла́чений – дієприкм. до заплатити.

Запро́даний – дієприкм. до запродати.

Запро́да́ти – див. запродувати: 1) (заст.) те саме, що продавати; 2) (заст.) укладати попередній договір про продаж чого-небудь, одержуючи задаток; 3) (перен.) зраджувати кого-, що-небудь з корисливою метою.

Заробі́тна пла́та – частина національного доходу в грошовій формі, яка в результаті його розподілу надходить працівникам залежно від кількості та якості затраченої праці, що створює матеріальну зацікавленість у результатах праці.

Заробі́ток – те, що зароблене, плата за виконану роботу.

За́соби виробни́цтва – сукупність засобів і предметів праці, які використовуються людьми в процесі виробництва матеріальних благ.

За́соби пра́ці – сукупність засобів, за допомогою яких люди впливають на предмети праці з метою одержання продукції або виконання певних робіт.

Заста́ва – спосіб забезпечення виконання зобов’язання, своєрідна майнова гарантія його виконання в обумовленому обсязі й у визначені умовами терміни.

Збу́т това́рів – послідовність етапів процесу продажу, а саме: пошук та оцінка потенційних споживачів торговими агентами, укладення угод, обмін товару на гроші (чи на еквівалент вартості) та перевірка результатів.

Зві́льнення – звільнення найманих працівників працедавцем.

Змі́нний капіта́л – частина капіталу, яка витрачається на купівлю робочої сили (тобто на заробітну плату робітників); змінюється у процесі виробництва.

Зобов’я́зання – будь-які претензії, фактичні або потенційні, до приватної особи чи організації.

І́мідж – формування і підтримання сталого позитивного враження про товар, послуги, підприємство, що виготовляє або реалізує товар; є запорукою надійного становища на ринку.

Іміта́ція – створення образу, моделі економічного об’єкту або процесу, його штучне відтворення з метою дослідження, вивчення, прогнозування.

І́мпорт – ввіз з-за кордону товарів, послуг, технологій, капіталу, цінних паперів для реалізації і застосування на внутрішньому ринку.

Інвентариза́ція – періодична перевірка наявності і стану матеріальних цінностей у натуральному виразі грошових коштів і розрахунків, а також зіставлення цих даних з бухгалтерським обліком.

Інвести́ції – це всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької й інших видів діяльності, у результаті якої створюється прибуток або досягається соціальний ефект.

Інвестиці́йний ба́нк – банківська установа, яка займається фінансуванням і довгостроковим кредитуванням народного господарства.

Інве́стор – фізична або юридична особа, яка вкладає свої кошти, майно та немайнові права в цінні папери.

Інвестува́ти – 1) робити інвестиції; 2) купувати акції якої-небудь компанії, щоб стати її співвласником або одержувати дохід на вкладений капітал.

І́ндекс – число, що виражає значення чого-небудь, наприклад, ціни або валового національного продукту за даний період часу в абсолютних величинах, але стосовно базового періоду, значення для якого довільно прийнято за 100.

Індекса́ція – спосіб збереження реальної величини грошових вимог і доходів в умовах інфляції.

І́ндекс ці́н – зведений показник динаміки і співвідношення цін на товар.

Інде́нт – пропозиція на закупівлю товарів за цінами і на умовах гаданого покупця.

Індика́тор збі́гу – ряди економічних даних, які змінюються разом із циклом ділової активності; тобто економічний показник досягатиме свого максимуму в період, який приблизно збігається з піком ділової активності, і мінімуму, коли ділова активність мінімальна.

Індосаме́нт – передавальний напис на цінних паперах, векселях, чеках, коносаментах, який підтверджує перехід права за вказаними документами до іншої особи.

Ін’є́кції – екзогенні добавки до доходу фірм або домогосподарств, що не є результатом безпосередніх витрат приватного сектору.

Інжині́ринг – вид діяльності з надання на комерційній основі різноманітних інженерно-консультативних послуг щодо створення об’єктів промисловості, виробничої та соціальної інфраструктури.

Інка́со – банківська операція, при якій банк за дорученням клієнта отримує плату за надіслані на його адресу товари та надані послуги на основі грошових, товарних і розрахункових документів.

Іннова́ції – термін, який часто використовують як синонім до слова “винахід” і відносять до технологічного удосконалення виробничих процесів, до досягнення нових характеристик та комбінацій властивостей продуктів, що продаються на ринку.

Інтегра́ція – (книжн.) доцільне об’єднування та координація дій різних частин цілісної системи.

Інтенсифіка́ція виробни́цтва – процес суспільного виробництва, що базується на застосуванні більш ефективних засобів, предметів праці, більш кваліфікованої робочої сили, передових форм і методів організації праці тощо відповідно до найновіших досягнень науково-технічного прогресу.

Інфля́ція – процес зростання загального рівня цін.

Інфраструкту́ра – комплекс галузей народного господарства, які обслуговують промисловість, сільське господарство, транспорт.

Іпоте́ка – різновид застави нерухомого майна (головним чином, землі і будівель) з метою одержання позички.

Када́стр – опис та оцінка будь-яких об’єктів.

Казна́ – фінансові кошти держави, які формуються і використовуються через спеціальну державну структуру – казначейство.

Капіта́л – економічна категорія, що виражає суспільно-виробничі відносини, де вартість внаслідок діяльності робочої сили приносить додаткову вартість, самозростає.