Лекція 1 Зв'язок ландшафтної архітектури з основними

Лекція 1 Зв'язок ландшафтної архітектури з основними

Сферами проектної діяльності

План лекції:

1. Визначення поняття ландшафтної архітектури.

2. Зв'язок ландшафтної архітектури з містобудуванням, ландшафтним ди-

зайном, флора - і фітодизайном.

 

Термін «ландшафтна архітектура» вперше з'явився понад сто років тому в

США, у зв'язку з організацією там перших національних парків, але практичний

досвід створення ландшафтних об'єктів має глибокі історичні корені. Як і архі-

тектура загальна, ландшафтна архітектура служила потребам всіх суспільно-

економічних формацій і завжди використовувала досягнення науки і техніки

свого часу. Зарубіжна література подає три терміни:

- ландшафтне планування;

- ландшафтна архітектура;

- ландшафтний дизайн.

У дальньому зарубіжжі на рівні ландшафтного планування вирішують загальну проблематику формування і збереження природного середовища в масштабі країни та регіонів. Визначальною рисою ландшафтного планування є просторового середовища великих територій, у яких вертикальний

вимір є вкрай малим щодо масштабів планів. Об'єкти ландшафтної архітектури

мають значно менші масштабні характеристики. Ландшафтна архітектура вирішує питання формування і збереження ландшафтів з різноманітними співвідношеннями природного та штучного. Це Венеція, де тільки вода та споруди, де тільки гори з будиночками, що знайшли там притулок.

Яскравою специфікою ландшафтної архітектури є використання природних елементів середовища - рослинності, геопластики (рельєф) і водних поверхонь. Саме ці компоненти є основними по створенню середовища відкритих міських і заміських просторів.

Ландшафтна архітектура найбільше пов'язана з містобудуванням. У минулому створенням міських відкритих просторів займалися найбільші містобудівники в самі різні історичні епохи. Творами ландшафтної архітектури були

агори, форуми, внутрішні дворики, тощо.

З часом об'єктами ландшафтної архітектури в міському середовищі стали

сквери, бульвари, набережні, різноманітні міські парки. За останнє сторіччя

сфера діяльності ландшафтної архітектури значно розширилася.

Її об'єктами стають все більші та більші міські й заміські простори.

Розвиток ландшафтної архітектури, поширення кола її об'єктів та завдань

привели до виділення в ній самостійних напрямків, зокрема ландшафтного ди-

зайну. Ландшафтний дизайн - творча діяльність, спрямована на формування

штучного архітектурного середовища з використанням засобів декоративного

озеленення, геопластики, малих архітектурних форм, декоративного покриття,

візуальної комунікації. Ландшафтний дизайн - новий напрямок ландшафтної

архітектури, її відгалуження. Мета ландшафтного дизайну - органічне злиття

архітектури з природними елементами. Найкращі роботи архітекторів (К. Тан-

ге, А. Аалто та ін.) ґрунтуються на принципі цілісного рішення будинку та його

оточення з детальною дизайнерською розробкою елементів мікроландшафту.

А. Аалто бачив головне завдання архітектури в зв'язку людини з природою.

Саме ландшафтна архітектура та ландшафтний дизайн забезпечує цей зв'язок і

детальну організацію безпосереднього оточення людини, сприяє синтезу при-

родних та штучних елементів середовища.

Об'єктами ландшафтного дизайну є як відкриті, так і закриті середовища. До

них належать: вулиці та площі; малі рекреаційні території (сквери, бульвари, набережні, пішохідні вулиці); парки різного функціонального призначення; житлові території з різноманітними рекреаційними та господарськими майданчиками (дитячими, для відпочинку дорослих, спортивними та ін.); а також інтер'єри різноманітних у функціональному відношенні приміщень. В усіх цих об'єктах здійснюється завдання включення природного середовища формування того або іншого простору та здійснюється детальна розробка елементів штучного ландшафту.

Ландшафтна архітектура та ландшафтний дизайн, як уже відзначалося, тісно

пов'язані з архітектурою, а також міським дизайном, флора - та фітодизайном. У сучасному розумінні дизайн - художнє проектування елементів предметного світу, що включає в себе і художнє збагачення міського середовища.

«Міський дизайн» - проектування інформаційно-технічного обладнання міських територій. Об'єктами міського дизайну є насамперед різноманітні засоби орієнтації людини у міському просторі. Передусім це засоби візуальної інформації: номерні знаки будинків, торгівельна та світлова реклама, схеми, афіші. Всі ці елементи вимагають участі в їхньому створенні - дизайнерів, архітекторів-дизайнерів. Виникнення флора - та фітодизайну зумовлене практикою зближення архітектури інтер'єру з природою. Нині в інтер'єрних просторах створюються різноманітні мікроландшафтні фрагменти, що емоційно впливають на людину і виконують в основному декоративну функцію. Це інтер'єри ресторанів, кафе, готелів, магазинів, театрів, тощо. За допомогою елементів природного середовища створюються спеціальні простори, які позитивно впливають на психофізіологічний стан людини. Це зимові сади, різноманітні атріумні простори, внутрішні дворики та ін. Формування інтер’єрних просторів з природними елементами зумовлене пошуками створення комфортного середовища в умовах тотальної урбанізації міст, технізацією інтер'єрів, комп'ютеризацією робітничих місць. Саме ці процеси зумовили виникнення флора - та фітодизайну.

Флора- та фітодизайн - проектування штучного архітектурного середовища

з використанням рослин шляхом формування флора - та фітокомпозицій. Флора-композиції впливають на емоційний стан людини, підвищують її настрій та життєвий тонус. Фітокомпозиції (від слова фітонциди), окрім цього, мають сануючий вплив, покращують мікрокліматичні умови в просторі, який їх оточує.

Гуманізація та індивідуалізація вигляду будь-якого типу архітектурного

середовища може бути досягнута при активному використанні комплексного підходу із застосуванням засобів і прийомів усіх викладених напрямків творчої діяльності, але пріоритетним видом діяльності однак є ландшафтний дизайн. У зв'язку з тим, що сьогодні основним напрямом праць у галузі ландшафтного дизайну, є передусім, реабілітація та стильове оновлення приватних територій, флорадизайн інтер'єрів,проведений ретроспективний аналіз об'єктів має обмежені рамки розгляду.

Сучасний ландшафтний дизайнер, безумовно, повинен опиратися на ба-

гату традицію садово-паркового мистецтва минулого і володіти всією необхід-

ною професійною абеткою комплексного проектування середовищних об'єктів.

Для створення гармонійних ландшафтних об'єктів необхідне, передусім, знання

основ архітектурної композиції, дисциплін художнього циклу, а також дендро-

логії, агротехніки, ландшафтного проектування. Слід також вивчити історію

розвитку ландшафтної архітектури. Саме сума знань перерахованих базисних

дисциплін дасть змогу створювати об'єкти на високому професійному рівні.

Головне завдання ландшафтного архітектора, ландшафтного дизайнера -

організувати простір у відповідності з функціональними, логічними та естетич-

ними вимогами, створити його яскравий художній образ і викликати у людини

позитивні емоції.

Лекція 2 Короткий огляд формування об'єктів ландшафтної

Лекція 4 Короткий огляд формування об'єктів ландшафтної

Лекція 6 Рослинні угруповання. Характеристика дерево-

Чагарникових рослин

План лекції:

1. Класифікація та основні характеристики рослин.

2. Підбір рослинних угруповань.

 

Процес урбанізації призвів до утворення в містах специфічних екологіч-

них умов, що різко відрізняються від природних.

В промислових містах створюється несприятливе середовище для рос-

линних угрупувань, однак різноманітні види рослин в більшому або меншому

ступені пристосовуються до нових екологічних умов. Створення сприятливих

умов існування зелених насаджень позитивно впливає на міське середовище,

покращуючи кліматичні особливості місцевості, регулюючи вологість, склад

повітря, вітровий режим, тощо. В формуванні ландшафтних об'єктів використо-

вуються захисна і просторово-організуюча функції зелених насаджень. Рослин-

ні угрупування є основним компонентом в просторовому моделюванні з вико-

ристанням заходів ландшафтного дизайну. Рослинність поділяється на три ви-

ди: дерева, кущі, трав'янисті рослини. Дерева мають крону, штамб, кореневу

систему. Кущі і трав'янисті рослини характеризуються надземною і підземною

частинами. Дерева в залежності від висоти розподіляються на три групи (пер-

шої, другої, і третьої величини). Подібну градацію мають кущі і трав'янисті. З

дерев, кущів і трав'янистих створюються найрізноманітніші угрупування.

Рослинні угрупування підбираються в два етапи: на першому етапі врахо-

вуються біологічні властивості рослин, а на другому - їх архітектурно-художні

характеристики.

На першому етапі при підборі рослин враховуються кліматичний район,

ґрунтові умови, відношення до вологості повітря, інсоляції, швидкості зростан-

ня. Слід також приділяти увагу біологічній сумісності рослин. Загальна тенден-

ція змішування різноманітних видів повинна бути спрямована на створення бі-

остійких рослинних угрупувань, коли сусідні рослини не виявляють згубного

впливу одне на одне, а сприяють зростанню і декоративності видів, розташова-

них поблизу. Біофізичний взаємовплив відображений у вимогливості рослин до

світла, тепла, їжі, вологи. Біохімічний взаємовплив виникає як наслідок дії ре-

човин, що виділяються рослинами. Так, наприклад, листяні виділення бородав-

частої берези негативно відбиваються на фотосинтезу звичайної сосни і жимо-

лості татарської, але позитивні для дубу черешкового. Також необхідно врахо-

вувати мікрогрунтові умови. Так, на сухих ґрунтах сосна успішно конкурує з

березою, а на вологих превалює береза, бо сосна менш, ніж береза, вимоглива

до вологи. Крім того, шкідливий вплив берези на сосну припиняється, якщо ві-

дстань між ними збільшується до 5 - 6 м.

В створенні угрупувань слід враховувати швидкість зростання і довговіч-

ність. В зв'язку з цим швидкозростаючі види не можна висаджувати поруч з по-

вільнозростаючими і світлолюбними, не можна світлолюбні кущі саджати під

кроною щільнокронних дерев.

Слід враховувати і вікові особливості дерев і кущів. Так, червона бузина

гнобить дуб в молодому віці, але згодом, коли дуб обгонить бузину, сприяє йо-

го зростанню. Зростанню модрини сприяють туя західна і ясень зелений. Корені

в'яза пошкоджують корені дубу. Корені сосни і дубу при зустрічі міняють на-

прямки і розминаються. В молодому віці дуб гнобиться кущами: дерном білим,

жимолостю татарською і червоною бузиною. Виділення коренів червоної бузи-

ни небезпечні для сосни, тощо.

Особливу увагу при формуванні ландшафтних композицій необхідно при-

ділити відношенню дерево-кущевих насаджень до інсоляції, а також враховувати швидкість зростання. З урахуванням аналізу карти інсоляції на добре освітлених дільницях будь-якої території слід проектувати світлолюбні породи (береза, дуб,клен ясенелистий, ясень, тополя, сосна звичайна, вільха чорна, тощо). На затінених дільницях необхідно розміщувати тіневиносливі рослини (каштан конячий і татарський, ялина, липа, платан, глід, жимолость, калина, тощо).

Для досягнення швидкого декоративного ефекту слід проектувати здебільш

швидкозростаючі зелені насадження: береза, в'яз, клен ясенелистий і татарський,верба плакуча, ясень зелений, ялина колюча, сосна звичайна, акація біла, бирючина, глід, бузина, чубушник, жимолость, лох, смородина золотиста, тощо.Для оформлення геопластики рельєфу слід проектувати на таких дільницях рослини з розвиненою кореневою системою, що утворюють велику кількість відростків. До числа таких рослин відносяться: клен польовий, татарський, акація жовта, ліщина звичайна, кизильник, глід, лох вузьколистий, гледичія, тощо.

За декоративно - композиційним міркуванням дерева висотою нижче 5 м

можна віднести в одну групу з кущами, які мають висоту від 0,5 до 5 м (аморфа

кущова, дерен білий, бересклет).

Кущі по висоті також можуть бути розподілені на три групи:

Кущі першої величини - високі (3-5м): глід, клен Семенова, клен татар-

ський, калина звичайна, гордовина, тощо;

Кущі другої величини - середні (1-Зм): бирючина, бузок, бересклет, спі-

рея Ванн-Гутта, верболистяна, блакитна, тощо.

Кущі третьої величини - низькі (0,5-1м): спірея Бумольда, спірея япон-

ська, лаванда, стефанандра, тощо.

Ландшафтні композиції формуються за принципом контрасту або нюансу.

Остаточно підбирають рослини в ландшафтних композиціях з урахуванням біо-

логічних, функціональних і архітектурно-художніх вимог. При формуванні об'-

єктів ландшафтного дизайну найчастіше застосовуються такі деревно-кущеві

угрупування: масиви, ландшафтні групи, одиночки (солітері), алейні посадки,

живі огорожі, вертикальне озеленення, квіткове оформлення.

Масиви - поєднання однопорідних або багатопорідних дерев і кущів, що

ростуть на значній площі. Масиви, як правило, несуть ізолюючі і захисні функції,застосовуються для розчленування території, маскування, створення тла для декоративних акцентів і підбираються із швидкозростаючих порід (клен гостролистий,дуб, ясень, ялина, сосна). Розрізняють два види масивів - простий і складний.Простий масив складається з однорідних по висоті дерев з загальними декоративними ознаками. Такий масив може бути складений з ясеня звичайного,дубу черешкового і червоного, сосни звичайної, клена гостролистого.

Складний масив складається з різнорідних по висоті дерев з різноманіт-

ними декоративними якостями. Двох'ярусний масив може складатися з таких

угрупувань: береза в першому ярусі і ялина звичайна в другому; сосна звичайна

в першому ярусі і липа дрібнолиста в другому; або дуб черешковий в першому

ярусі і в другому; граб звичайний з підліском ліщини, бузини, бересклету. При

розрахунку щільності посадки в масиві слід виходити з того, що кожний екзем-

пляр повинен мати умови для вільного формування, тобто дерева повинні роз-

міщуватися приблизно в 4 -8 м одне від другого.

Ландшафтна група - самостійна композиція з дерев і кущів. Розрізняють

групи деревні, кущові і змішані. В склад групи входить від 2 - 3 до 10-12 рос-

лин. Група може бути контрастною або однопорідною, щільною або просвітча-

стою. Широкі можливості укладання груп роблять їх одним з основних елемен-

тів ландшафтних композицій. Склад групи залежить від характеру ґрунтів, тра-

в'яного покрову і може бути чистим, тобто складеним з єдиної породи і зміша-

ним - із декількох порід. По засобу розподілу дерев і підбору порід їх ділять на

ажурні і щільні. Ажурні групи найчастіше формують з берези, клена, горобини,

шовковиці, тощо. Щільні групи здебільшого складають з дубу, каштана конячо-

го і ялини колючої. Пропонується вводити до групи непарну кількість дерев і

уникати точного шахового розміщення. Відстань між деревами в групах при

дрібному матеріалі 1,5... 2 м (з наступним проріджуванням) і при багатовіково-

му 3... 4 м і 5... 10 м. Оптимальне число дерев в групі -3.

Група з трьох дерев може бути композиційним центром невеликого прос-

тору. Вона може бути однопорідною - ялина, береза горобина, і різнопорідною -

в поєднаннях ялина і береза, верба і тополя, тощо. Названі групи добре сприй-

маються з усіх сторін проектованої території, вони можуть також акцентувати і

вхід на будь-яку дільницю, наприклад, майданчик тихого відпочинку, на дитячий майданчик або ігровий комплекс. Число 3 встановлене з умов сприймання даної групи з усіх точок, в формі дуже компактної і композиційної цілісності. Ці якості зберігаються для всіх варіантів з непарним числом екземплярів - 3, 5, 7, 9, 11.

Причому група в 9 дерев теоретично визначається як межа величини групи. Та-ким чином, на будь-яких територіях найбільш доцільні ландшафтні композиції з 3, 5, 7 і 9 дерев. По складу дерев ці групи також поділяються на чисті і змішані. В чистих малих групах звичайно налічують декілька дерев однієї породи, ці групи відрізняються чітким силуетом. Групи можна оформлювати узліссям із красиво зростаючих кущів для створення плавного переходу до газону.

Дуже ефектні на рекреаційних майданчиках букетні групи. Такі групи з

декількох стовбурів (ясень, тополь, береза, липа, каштан, дуб) утворюють врод-

ливу щільну крону великого діаметру і є природною кроною для захисту від

сонця. Група "хоровод" може застосовуватися для фіксації невеликого просто-

ру, створюючи відчуття його "замкненості" з метою організації невеликої зони

відпочинку. Удавана група може застосовуватися для декорування неприємних

об'єктів (сміттєзбірників, автостоянок, тощо).

Одинак (солітер, в перекладі з французького "самотній") - це одиночне

дерево або кущ, посаджений окремо від масиву або дерев. Екземпляри одинаки

(солітери) повинні являти собою біологічні повноцінні і декоративно виразні

дерева, максимально відображаючи особливості даного виду. Декоративні яко-

сті можуть виявлятися у рясному квітінні (яблуня Недзведського), ажурності

крони (береза бородавчата), в мозаїці листя (клен польовий), кольору листя

(клен сріблястий), яскравих плодах (горобина звичайна), структурі гілок і ко-

льорі кори (горіх грецький). Слід враховувати і аромат під час квітіння, напри-

клад, всіх видів лип, акації білої, чубушника, черемшини, тощо. При розміщен-

ні солітера в безпосередній близькості до групи або масиву дерев, малої архіте-

ктурної форми, обладнанню для гри необхідно прагнути до того, щоб даний ек-

земпляр складав контрастні сполучення. Це може бути досягнуте відмінністю в

кольорі крон (наприклад, світла береза на тлі хвойної групи), відмінністю у фо-

рмі крон (наприклад, тополя на тлі групи з клена), відмінністю фактури дерева

та тла, наприклад, екземпляр на тлі підпірної стінки (горобина звичайна на тлі

підпірної стінки з білого піщаника).

Прийоми розміщення солітерів можуть бути самі різноманітні. Одиночне

дерево може розміщуватися в центрі невеликої галявини, в цьому випадку воно

повинно бути 1-ї або 2-ї величини з щільною кроною (це може бути береза, ка-

штан, тощо). Одиночне дерево при дорозі підкреслює її поворот. Дерево з роз-

кидистою кроною може утворювати затінки на майданчику відпочинку або по-

жвавлювати берегову лінію водойми. Дерево може також служити перешкодою

для подальшого руху або ж підкреслювати розгалуження доріг.

Кущі для солітерних посадок використовуються найчастіше в штамбовій

формі (бузок звичайний, черемшина, сніжноягідник, тощо). Одиночна рослина

може збагачувати силует будь-якого майданчика тихого відпочинку або ігрово-

го майданчика оригінальною формою крони (каштан конячий, ялина колюча)

або сприяти створенню певного настрою (береза біля входу на ігровий майдан-

чик, плакуча верба у декоративного басейну на майданчику відпочинку). Дуже

часто одиночні дерева грають сонцезахисну функцію. Для зменшення пошко-

джень таких рослин доцільно розміщувати їх на 25... 50 см вище рівня землі і

захищати по периметру лавами або невеликим підпірним муром.

Алейні насадження застосовуються для виявлення планувальної структу-

ри будь-якого простору, де пішохідні доріжки і алеї проектують для зв'язку різ-

номанітних функціональних зон.

Висадки зелених насаджень на головних алеях, як правило, проектуються

в регулярному стилі. Озеленення основних і другорядних алей може бути вирі-

шене в регулярному, змішаному і вільному стилях. Алеї, призначені для епізо-

дичного руху, найчастіше проектуються в ландшафтному стилі.

Вздовж головних широких алей слід висаджувати ширококронні дерева

(дуб, липу, клен гостролистий, каштан конячий). Основні і другорядні алеї можна оформлювати вузькокроними деревами (тополею пірамідальною, туєю західною). Звичайно алея обсаджується однорідними породами, але в деяких випадках можливо чергування різних порід контрастних по висоті і формі крони. Між деревами пропонується створювати відстань від 3 до 6 м, що коливається в залежності від кліматичних особливостей, порід, тощо. В алейних висадках можна рекомендувати прийом кенконса: багаторядну посадку дерев в квадрат або в шаховому порядку безпосередньо біля покриття доріжки (в лунки). Це дасть можливість створити над алеєю суцільний затінок без зменшення площі проходу.

Живі огорожі створюються з 2, 3 і більше рядів кущів, а також густо ви-

саджених дерев. Вони можуть бути низькими (0,5... 1 м), середніми (1... 2 м) і

високими (понад 3 м). Жива огорожа висотою до 50 см називається бордюром.

Для захисту будинків, майданчиків відпочинку, дитячих майданчиків від

шуму, вітру і перегріву використовується вертикальне озеленення, зручне тим,

що здатне в порівняно короткий термін створювати щільне мальовниче покрит-

тя вертикальних стін (альтанок, підпірних стінок та інших споруд). Для цього

виду озеленення використовуються виткі багатолітні рослини з різноманітними

формами кольорів і плодів, фактури і забарвлення листя. Багато з них легко ро-

змножуються. Ліани придатні і для створення пергол, альтанок, тінистих алей,

вони яскраво доповнюють і прикрашають підпірні мури, загороди.

Для розміщення рослин вертикального озеленення потрібна установка

спеціальних опор. Для плаваючих ліан це всілякі решітки, каркаси, трельяжі,

шнури, планки. Для витких ліан опори не повинні прилягати щільно до стін, так

як їм необхідний простір для вільного руху верхівки паростків. Товщина опор

повинна складати не більше 5... 8 см, тобто не перевищувати діаметр обертання

стебла, щоб ліана не сповзала з опори. Вертикальне озеленення надає додаткову

жвавість будинкам і фасадам. Необхідно пам'ятати, що застосування його особ-

ливо доцільно на південних і західних фасадах і на глухих кінцях будинків, бо

воно запобігає перегріву будинку і захищає від шуму. Однак, деякі виткі росли

ни не пропонується висаджувати з південної і південно-західної сторін захища-

ємих споруд, (виноград лисячий, виноград Віча, виноград японський, плющ колхідний, горошок духмяний)

 

Композицій

План лекції:

1. Класифікація квіткових композицій.

2. Характеристика регулярних і ландшафтних квіткових композицій.

 

Квіткові композиції створюються з трав'янистих рослин (багатолітників,

дволітників, однолітників). Вони поділяються, таким чином, в залежності від

тривалості життя:

- багатолітні (5-10 років);

- дволітні (2 роки);

- однолітні (1 рік).

При створенні ландшафтних композицій з квітами враховують біологічні

властивості (вимоги до освітлення, температурного режиму, вологості і складу

ґрунтів) та архітектурно - художні властивості (висоту розгалуження стебель,

забарвлення і фактуру квітів і листя, час і тривалість квітіння).

Одна з основних властивостей квітів, що визначає їх композиційну цін-

ність, - це їхня висота, від якої залежить силует і спроможність оглядати їх. По

висоті квіти поділяються на дуже низькі (до 10-12 см), середні (25-30 см), висо-

кі (50-80 см) і дуже високі (вище 80 см). Квіткові композиції доцільно створю-

вати таким чином, щоб дуже низькі квіти розміщувалися поблизу від місця

огляду, середні - дещо в стороні, високі і дуже високі - посеред квітника неве-

ликими групами, а більш крупні - на задньому плані квітника.

Квіткові композиції поділяються на два основних види:

- регулярні;

- ландшафтні.

До регулярних квіткових композицій відносяться наступні угрупування:

- партер;

- бордюр;

- рабатка;

- арабеска;

- клумба;

- квіткові угрупування;

- модульні квітники.

Партер - являє собою відкриту частину простору, розташованого на пло-

скому рельєфі, має геометрично правильну форму. Звичайно партер буває пря-

мокутної форми з відношенням сторін 1: 3 до 1: 7. Основною вимогою до пар-

теру є єдине і повне охоплення його очами. Краще всього партер оглядається з

деякого підвищення або з споруди при збігу поздовжньої осі з основною віссю

огляду. Існує три типи партерів: газонний, квітковий та змішаний. Партер офо-

рмлений газоном, називається газонним, квітниками - квітковим. В партерах

змішаного типу велика питома вага відводиться газону (40-60 %), квітникам

(15-20 %). Газонний партер може бути збагачений скульптурою, вазами формо-

ваною зеленню. В його композицію може бути включені водойма правильної

або неправильної форми.

Бордюр - вузька мережка шириною 10-30 см, що утворюється з одного

або двох рядів низьких квіткових рослин певного вигляду або сорту. Бордюра-

ми оформлюють краї клумб або рабаток, щоб виділити їх окреслення. В ниніш-

ній час перевага віддається бордюру з каменя, цегли, бетону.

Рабатка - являє собою вузьку смугу з квітів в партерах, вздовж доріжок,

на бульварах, вулицях. По довжині рабатки поділяються на короткі 2 - 5 м і се-

редні 7 - 9 м. Ширина залежить від використовуваних рослин і коливається від

0,5 до 2,0 м. За профілем рабатки бувають односторонніми і двохсторонніми.

Створюють їх з однолітників і дволітників, в парках - із багатолітників. Рабатки

монотонні і статичні. При великих протягах крізь певний інтервал вводяться

низькорослі кущі. Від меж мощення вони відокремлюються смугою газону ши-

риною не менше 0.5 м. Для рабаток поблизу доріг використовують більш ніжні

види квітів. Для рабаток, призначених для огляду зі значної відстані, висаджу-

ють багатолітники рясно квітучі, з пишними квітами, причому саджають густо.

Арабеска - однойменний квітник або частина його, складений з геомет-

ричних фігур і використовується в партерах і клумбах.

Клумба - це квітник, що також, як і партер, має суворі геометричні фор-

ми, але значно меншу площу, простий малюнок крупного членування. Ство-

рюють їх з однолітніх і двохлітніх квіткових рослин, в останній час часто вико-

ристовують багатолітники. Застосовуються рослини - низькорослі, компактні,

яскраво забарвлені з щільною насиченою фактурою. Клумби поділяються на

прості і складні. На простих висаджують квіткові рослини одного вигляду - ай-

стри, канни, георгіни, цинії, тощо; на складних - рослини двох - трьох виглядів

або сортів. Якщо клумба широка, то в якості доповнюючих елементів пропону-

ється висадити рослини на одній стороні клумби найяскравіші, декілька менші -

на протилежній стороні, а самі маленькі - на передньому плані. Тут комбіну-

ються різні вигляди, щоб отримати цікаву композицію.

Квіткове угрупування - це композиція, що складається із декоративних

рослин одного сорту, утворююча правильні кола, квадрати, прямокутники, а

також неправильні геометричні фігури.

Модульний квітник - квіткова композиція складена з геометричних еле-

ментів правильної конфігурації. Невеликі модульні дільниці можуть бути вкра-

плені в мощення з бетонних плит. На модульних дільницях створюються ком-

позиції з низькорослих кущів, листяно-декоративних трав'янистих рослин, кві-

тів. Інколи для створення квіткового фонду використовуються галька, ракушки,

гравій, тощо. Зелені насадження поєднуються з об'ємними елементами: деко-

ративними панелями, коряками, пнями, тощо.

В квітниках, розміщених серед плиткового мощення, позначка ґрунту по-

винна бути нижче поверхні плит.

Моноквітник - це сад одного вигляду рослини. До моносадів відносяться

розарії, тюльпанарії, георгінарії, тощо. В розаріях троянди висаджують на тлі

газону, а також посеред плиткового або рінистого мощення. На газонах їх мож-

на розміщувати групами вільної або геометричної конфігурації. Крупні розарії

можуть бути поділені доріжками на окремі дільниці, а також можуть включати

майданчики для відпочинку. В їхнє оформлення вводяться скульптури, фонта-

ни, декоративні світильники, квіткові опушки, альпінарій, рокарій, квіткова га-

лявина, лужки.

Ваза і квітниця являє собою композицію з рослин, вміщену в будь-яку

ємність. Для них застосовуються квіткові рослини - багатобарвні, крупнокуще-

ві. У крупні вази і квітниці вводяться декоративно - листяні багатолітники, мі-

ніатюрні чагарники, в менші за розміром - квіти. Вази включаються в різнома-

нітні архітектурно-ландшафтні композиції.

До ландшафтних квіткових композицій відносяться:

- солітер;

- міксбордер;

- рокарій;

- альпінарій;

- квіткові галявини.

Міксбордер - мальовничий і своєрідний вид квіткового оформлення без-

перервного квітіння. Основний принцип його побудови - багатократне (з ран-

ньої весни до пізньої осені) квітіння при різноманітності культур, що досягаєть-

ся певним підбором видів і сортів однолітніх, дволітніх і багатолітніх рослин.

Звичайно в міксбордері налічується 10-25 найменувань рослин. Інколи міксбо-

рдер переривається каменистою доріжкою або дільницею, покритою галькою,

щебенем. Композиційно міксбордер може бути вирішений в площинному або

ступінчастому вигляді.

Альпінарій - висотна композиція, яку влаштовують на природному або

штучному рельєфі, як правило, в поєднанні з підпірними стінками, кам'яними загородами, декоративними басейнами. При створенні альпінарію використовують природний камень, гальку, пісок, а квіти доповнюють мохом, кущами, карликовими деревами. Для альпінарію притаманний підбір рослин гірських ландшафтів.Найідеальніше розміщення альпінарію на східному або північно-східному схилах. Але при цьому не слід розміщувати альпінарії під кронами дерев.Бажано, щоб альпінарій розміщувався відокремлено, мав привабливе тло і природне оточення. Він може проектуватися у вигляді водних або заболочених кутків. Чудовим тлом для нього є газон.

Рокарій - площинна композиція з кольорів і каменів інколи з включенням

води (струмки, декоративні басейни). Їх створюють обов'язково на відкритому

сонячному місці. Для рокаріїв використовують каміння однієї породи, по мож-

ливості з грубими обломами (вапняк, піщаник, порфіт, граніт, черепашник).

Композиція утворюється з декількох крупних кам'яних брил і великої кількості

дрібних каменів. Рослини для рокарію підбирають за принципом колористичної

єдності і гармонії з іншими елементами ландшафту.

Слід підкреслити, що ландшафтні квіткові композиції характеризуються

такими особливостями формування: вільними обрисами контурів, динамічним

силуетом, мальовничим розміщенням.

На відзнаку від ландшафтних, регулярні квіткові композиції характери-

зують чіткі геометричні обриси, симетричний малюнок, за часту - партерне рі-

шення. Загальне архітектурно-ландшафтне рішення будь-якого об'єкту визначає

просторовий взаємозв'язок перерахованих вище рослинних угрупувань, а також

філігранна обробка декоративних груп, ретельна проробка переднього плану,

художнє конструювання деталей в поєднанні з рельєфом і водою.

Ландшафтних об'єктів

План лекції:

1. Класифікація та характеристика елементів геопластики.

2. Архітектурно-дизайнерські напрямки пластичного моделювання рекреації.

Геопластика - одне з найперспективніших напрямків у ландшафтній архітектурі, який являє собою, по суті, різновид вертикального планування, що в більшому ступені переслідує архітектурно - художню мету. Сучасна техніка дозволяє створити практично будь-який рельєф. Під цим терміном розуміють практичну обробку поверхні землі. В якості основних засобів формування геопластики рельєфу використовують відкоси, підпірні стінки, сходи, пандуси, земляні насипи,вали, кучугури. Геопластика в формуванні ландшафтних об'єктів виконує дві основні функції: захисну і просторово-організуючу. Формування ландшафтних просторів здійснюється найчастіше з суміщенням і взаємопроникненням цих функцій.

Їхнє розмежування достатньо умовно і використовується як засіб виявлення можливостей пластичного моделювання рельєфу в ландшафтному проектуванні. Захисна функція висловлюється в створенні терас, відкосів, насипів, кучугурівс, що дозволять відділити візуально будь-який простір від оточення, захистити його від шуму магістралей, а також від проникнення пилу, знизити швидкість і рух вітру, тобто сприяти створенню сприятливого мікроклімату. Названі елементи геопластики можуть також захистити житлові дворища від шуму дитячих рекреаційних майданчиків. Але особливо велика роль просторово-організуючої функції геопластики в формуванні різноманітних ландшафтних об'єктів. Пластичні форми землі,просторово-організуючими властивостями, можуть використовуватися при формуванні різноманітних просторів, позначаючи і обмежуючи територію.

Насипи і кучугури мальовничих окреслень, що обмежують водні пристрої, виділяють їх на будь-якій території або утворюють ідентифікаційні простори для різноманітних цілей, створюють пам'ятний образ.

Макрорельєфна форма, кучугури, насипи, відкоси, підпірні стінки, кратери,

каньйони - найкращим образом здійснюють зонування будь-якої території, створюючи затишні замкнуті простори різноманітного функціонального значення.Форми геопластики дозволяють розмежовувати будь-який простір для різноманітних видів діяльності і диференціювати його за віковими групами населення.

Засобом зонування може бути розміщення майданчиків в різних рівнях

(прийом терасування), а також використання розподільних кучугурів і насипів.

За допомогою прийомів геопластики майданчики для дітей можна ізолювати

від небезпеки, зв'язаної з транспортом. Розмежування на зони здійснюється, як

правило, для виявлення різноманітних функціональних процесів.

Пластичні форми геопластики дозволяють коректувати масштаб в проек-

тованому просторі. Слід створювати спів-масштабне рекреаційне середовище, а

для більш відчутного емоційного впливу вводити "укрупнений масштаб" еле-

ментів, що підкреслює символіку простору, що народжує певні асоціації. Еле-

менти геопластики дозволяють створити різні рекреаційні прилади за рахунок

багаторівневих терас, гірок, кучугурів, а також декоративної скульптури з плас-

тичних матеріалів. Декоративна скульптура органічно вписується в мікрорель-

єф простору, що придає йому найбільшу привабливість.

Елементи геопластики - кучугури, перетнутий рельєф можуть використо-

вуватися для створення рекреаційних приміщень. Особливо доцільно викорис-

тання таких прийомів в природному середовищі. Клуби природи, різноманітні

кафе можуть бути вбудовані в рельєф з оригінальною архітектурою, що приве-

ртає людей відпочивати. Пластичні форми бетонних стін, засипаних землею,

дозволяють створити різноманітні в функціональному відношенні приміщення.

Пластичні можливості геопластики дадуть можливість створити річні амфітеат-

ри для театральних представлень і здійснення художньо-просвітницької діяль-