Розрахунок вартості матеріалів і відходів

Загальні відомості

Курсовий проект має важливе значення в підготовці спеціалістів. Він виконуються студентами самостійно після засвоєння економічної дисципліни в повному обсязі. Курсовий проект показує рівень підготовки студента, вміння використовувати літературні джерела і практичні матеріали.

За кожним студентом закріплюється керівник курсового проекту, до обов’язків якого належить здійснення допомоги у складанні плану, у підборі літературних джерел, практичних матеріалів, ілюстрацій, у підборі літературних джерел, в консультуванні з усіх виникаючих питань.

Курсовий проект є самостійною роботою студента як за формою, так і за змістом, однак поради, зауваження і рекомендації з поліпшення змісту роботи повинні враховуватись.

Метою курсового проекту є систематизація, поглиблення і закріплення теоретичних та практичних знань з економіки деревообробних підприємств, а також вміння використовувати набуті знання з інших предметів.

Ринкові перетворення в суспільстві вимагають перегляду деяких традиційних форм і методів здійснення планування і розрахунку у виробничих відносинах, тому слід звернути увагу на нові тенденції в економіці.

В процесі виконання курсового проекту критично досліджується і узагальнюється діюча практика розрахунків економічних показників, наукові та літературні джерела. Це означає, що необхідно не лише констатувати факти, явища і процеси з діючої практики, але і бачити їх недоліки, слабкі сторони і пропонувати шляхи вдосконалення. Для цього слід дослідити всебічно та у взаємозв’язку те чи інше явище таким, яким воно було в минулому, яким є сьогодні і які зміни очікуються в майбутньому.

До курсового проекту ставляться такі вимоги:

- Самостійність виконання;

- Високий теоретичний рівень;

- Повнота викладення матеріалу;

- Критичний підхід до діючої практики розрахунків економічних показників;

- Дотримання термінів написання і захисту;

-

- 1

-

- Використання ілюстративного матеріалу(графіки, діаграми, таблиці, схеми та ін.)

Самостійність виконання передбачає використання матеріалів літературних джерел і практики роботи промислових підприємств.

 

При курсового проекту звертають увагу на викладення матеріалу (стиль, граматика, редакція). До курсового проекту висуваються певні вимоги стосовно форми (титульний стіл, зміст, нумерація сторінок, таблиць, переліку використаної літератури). В роботі повинно бути поля (абзацні відступи по 2.5 см зверху та знизу, по 1 см з правої сторони, а з лівої робиться відступ по 3 см). Оформлення роботи здійснюється у відповідності із визначеними стандартами.

Тема курсового проекту обирається виходячи із завдання і розрахунків практичних робіт з основ технології меблевих виробів.

План курсового проекту визначає основні напрямки, послідовність викладу, розкриття змісту. Він складається студентом самостійно. В якості прикладу приводиться план за темою “ Розрахунок собівартості виробу ”. В курсовому проекті допустимо використовувати всі наявні джерела інформації, літературу з економіки деревообробних підприємств та технічну літературу, нормативні матеріали, бухгалтерський облік.

Написання роботи починається із вступу, який не повинен перевищувати 2-сторінки тексту. Вступ обґрунтовує актуальність теми, її практичне значення, місце та роль в господарській діяльності підприємства чи галузі.

Кожний студент одержує завдання для курсового проекту з переліком розрахункових показників. Можуть пропонуватись і інші критерії виконання роботи.

У висновках роботи на 2-3 сторінках студент підводить підсумок роботи. Список літератури оформляється у відповідності з державними стандартами.

Рукопис курсової роботи оформляється в такому порядку:

1. Титульний лист

2. Зміст роботи

3. Список літератури

4. Додатки.

Захист курсового проекту організовується у відповідності з графіком учбового процесу.

 

Вступ

Собівартість продукції являється одним із важливих узагальнюючих показників діяльності підприємств, які характеризують якість виробничо-господарської діяльності підприємства, об’єднань і галузей промисловості. Систематичне зниження собівартості продукції відображає ефективність науково-технічного прогресу, безперервне підвищення продуктивності праці, раціональне використання основних фондів, матеріальних, трудових і грошових ресурсів подальшого росту матеріального і культурного рівня трудящих.

Виступаючи у ролі можливого економічного інструменту виміру рівня затрат, суспільної праці, собівартість продукції служить вихідною базою одержання і вдосконалення цін, визначення національного доходу, прибутку й інших основних показників державного плану.

Планування і облік собівартості необхідні для виявлення резервів росту рентабельності виробництва, вибору й обумовлення найбільш ефектних напрямків капітальних вкладень визначення оптимальних варіантів концентрації промисловості виробництва, впровадження нової техніки, установлення економічно оправданих меж підвищення якості продукції, а також для організації діючого внутрівиробничого господарського розрахунку.

У сучасних умовах, коли важливим завданням розвитку суспільного виробництва являється підвищення його ефективності, коли ріст виробництва здійснюється головним чином за рахунок інтенсивних факторів, тобто, шляхом покращення використання матеріальних і трудових ресурсів, зниження собівартості продукції має важливе значення.

У зв’язку з цим збільшується роль науково обґрунтованого планування, обміну і аналізу собівартостей продукції, виявлення і максимального використання усіх можливостей її зниження.

У цьому зацікавлені і підприємство, і суспільство у цілому. Разом з цим зниження собівартості на кожному підприємстві, означає зменшення суспільних втрат виробництва, що є основою нагромаджень у народному господарстві для розширення виробництва.

Собівартість продукції

Собівартість продукції – це один із найважливіших економічних показників діяльності промислових підприємств та об’єднань, який виражає у грошовій формі поточні затрати підприємства, що зв’язані з виробництвом і реалізацією продукції.

Собівартість показує у що обходяться підприємству продукція, що ним випускається: в неї включаються як перенесені на продукцію затрати минулої праці (амортизація основних фондів, вартість сировини, матеріалів, палева та інших матеріальних ресурсів), так і витрати на оплату праці.

Таким чином собівартість є таким показником, який характеризує величину використовуваних у виробництві ресурсів, а відповідно від величини собівартості доцільності й обґрунтованості затрат, що включаються у неї, багато у чому залежить ефективність виробництва.

Планування, облік та калькулювання собівартості продукції на підприємствах здійснюється у відповідності із галузевими нормативами і документами.

Види собівартості

У практиці планування й обліку розрізняють собівартість всієї продукції підприємства та собівартість одиниці окремих видів продукції.

Розрізняють планову і фактичну собівартість. Планова собівартість визначається на основі установлених норм та нормативів, діючих у момент складання плану і визначає затрати, які є для даного підприємства максимально допустимими та неминучими при даному рівні техніки і організації виробництва.

Фактична (звітна) собівартість відображає фактичні витрати підприємства на виробництво продукції, а також степінь виконання плану, та ефективність роботи підприємства у плановому періоді: у залежності від об’єму врахування витрат та послідовності формування собівартості розрізняють цехову, виробничу та повну собівартість.

Цехова собівартість включає виробничі затрати, що відбулись у цеху.

Виробнича собівартість включає усі виробничі затрати, а також витрати, пов’язані з управлінням (заробітна плата персоналу, заводоуправління), амортизаційні відрахування, утримання та поточний ремонт. Виробнича собівартість включає також витрати виробництва: пов’язані з реалізацією продукції та деякими іншими витратами. Сюди відносяться: витрати по доставці продукції до пунктів її відправки та погрузці.

 

 

Структура собівартості

Собівартість складається із затрат, пов’язаних із використанням у процесі виробництва продукції сировини і матеріалів, плита, енергія, праці основних фондів, а також інших витрат на її виробництво та реалізацію. У собівартість включаються:

1) Затрати безпосередньо пов’язані з виробництвом продукції, обумовленні технологією та організацією виробництва, включаючи втрати на управління;

2) Витрати, пов’язані з удосконаленням технології та організації, що здійснюються у ході виробничого процесу (крім витрат, що проводяться за рахунок капітальних вкладень), покращення якості продукції, підвищення її надійності, довговічності та інших експлуатаційних властивостей;

3) Витрати на покращення умов праці й техніки безпеки підвищенням кваліфікації робітників;

4) Збутові витрати, крім тих, які по умовах постачання повертаються покупцям зверх цін відповідного виду продукції.

Класифікація витрат

Собівартість як комплексний показник включає різні по характеру і призначенню витрати, зв’язані з виготовленням продукції, організацією виробництва і управлінням. Це обумовлює необхідність чіткої їх класифікації, тобто систематизації по групах. Існує два основних способи групування витрат на виробництво:

1) По економічних елементах;

2) По калькуляційних статтях.

Слід відрізняти витрати загальні і на одиницю продукції. За ступенем однорідності витрати поділяються на елементні і комплексні. Елементні однорідні за складом поділяються на: матеріальні витрати, оплата праці, відрахування на соціальні відрахування, інші витрати.

Комплексні витрати охоплюють декілька елементів витрат. Які називаються калькуляційними статтями. За способом обчислення витрати поділяються на прямі і непрямі. Залежно від зв’язку з обсягом виробництва поділяються на постійні і змінні.

По економічних елементах

Матеріальні витрати – як елемент кошторису містять витрати на: сировину і матеріали, купівельні вироби для укомплектування, купівельні півфабрикати, виробничі послуги сторонніх підприємств, допоміжні матеріали та інше.

 

 

Заробітна плата – включає усі форми оплати праці виробничого персоналу зайнятого виробництвом продукції, обслуговування виробничого процесу й управління.

Відрахування на соціальні страхування, у пенсійний фонд. Величина відрахувань обчислюється згідно встановлених норм.

Амортизація основних фондів у формі амортизаційних відрахувань на повне їх відтворення обчислюється за встановленими нормами від балансової вартості.

Інші витрати – містять ті з них, які за змістом не можна віднести до певних елементів. До них належать: оплати послуг зв’язку обчислювальних центрів охорони, витрати на відрядження, страхування майна, винагорода за винаходи, раціоналізацію, витрати на гарантійний ремонт продукції, орендна плата та інше.

По калькуляційних статтях

1. Стаття “ сировина і матеріали ”. Містить витрати на сировину, основні і допоміжні матеріали, купівельні вироби та напівфабрикати на одиницю продукції, які можна обчислити, виходячи з вартості сировини, віднімають відходи по ціні їх можливого використання чи продажу;

2. Стаття “ паливо й енергія на технологічні цілі ”. Включає витрати на енергію, паливо, газ та інші, яке безпосередньо використовуються у технологічному процесі;

3. Стаття “ основна зарплата, зарплата виробничих робітників ”. Вона містить витрати на оплату робітників безпосередньо зайнятих на вироби основної продукції, обчислюється згідно норм витрат часу на виконання технологічних операцій, тарифними ставками, або відрядними розцінками операцій деталей та вузлів, сюди включаються і доплати зазначеним робітникам з фонду зарплати у процентах від прямого заробітку;

4. Стаття “ додаткова заробітна плата ”. Оплати відпусток часу і виконання державних обов’язків обчислюється у процентах від основної заробітної плати;

5. Стаття “ відрахування на соціальні потреби ”. Сюди включаються:

- відрахування на обов’язкове соціальне страхування, у тому числі, на обов’язкове соціальне страхування на випадок безробіття:

 

- відрахування на обов’язкове державне страхування;

6. Стаття “ утримання та експлуатацію машин й устаткування є комплексною ”. Вона охоплює такі види витрат: амортизаційні відрахування по машинах, що належать до основних фондів, витрати на електроенергію, пальне, для приведення їх в дію, стиснуте повітря, інструмент, ремонт, оплату праці. За відповідями відрахуваннями на соціальні потреби робітникам, які обслуговують машини (наладчики, слюсарі). На ці витрати складається кошторис по кожній дільниці виробництва на рік, квартал, місяць на одиницю продукції, розподіл цих витрат визначається пропорційно основній зарплаті виробничих робітників;

7. Стаття “ загальновиробничі витрати ” близька за змістом і відрізняється рівнем узагальнених витрат. Загальновиробничі цехи – це витрати на управління виробництва і господарське обслуговування у межах цеху. Сюди входять витрати на зарплату з відрахуванням на соціальні потреби працівників управління цеху, спеціалістів обслуговуючого персоналу, амортизаційні відрахування по будовах і спорудах, їх утримання, ремонт, охорона праці та інше.

8. Стаття “ загальногосподарські витрати ”. Є такими ж діями на рівні підприємства. Додатково у них включаються витрати на: досліди, винахідництво, випробування, підготовку кадрів, відрядження, оплата служби зв’язку. Розподіляються загальновиробничі та загальногосподарські витрати пропорційно основній зарплаті виробничих працівників;

9. Стаття “ підготовки й освоєння виробництва ”. Може містити три різновиди витрат на освоєння нових підприємств, цехів, на підготовку і освоєння нової продукції і підготовчі роботи. У добувній промисловості ці витрати складаються на продукцію рівними за встановлений період їх відшкодування;

10. Стаття “ поза виробничі витрати ”. Містить витрати на вивчення ринку, рекламу продукції, та її продаж.

Калькулювання продукції

Калькулювання – обчислення собівартості окремих виробів. Калькулювання потрібно для вирішення ряду економічних питань обґрунтування цін і на вироби обчислення їх рентабельності. Аналізуючи витрати на виробництво однакових виробів на виробництві, слід відрізняти планові калькуляції від фактичних.

Перші обчислюються плановим нормами витратам. Другі за їх фактичним рівнем. Калькулювання передбачають такі методичні питання як встановлення об’єкту калькулювання та вибір калькуляційних одиниць, визначення калькуляційних статей витрат та методики їх визначення.

Об’єкт калькулювання – це та продукція, вартість якої обчислюється.

Калькуляційна одиниця одного кількісного виміру(шт.. маси, Ж площа, об’єм).

При кулькуванні прямі витрати обчислюються безпосередньо на калькуляційну одиницю, згідно діючими нормативами і цінами. При непрямих витратах складають спочатку кошторис на певний період, після чого витрати розподіляються між різними виробами за встановленою методикою.

План виробництва

План виробництва визначає виготовлення і реалізацію в натуральному та грошовому виразі.

План виробництва продукції

Назва виробу та стадія Технологічного процесу	Одиниці виміру	Виробнича програма шт.	Ціна за одиницю, грн..	Вартість продукції тис. грн.

Таблиця 1

 

Назва виробу і стадію технологічного процесу і річну програму беремо з практичних робіт з основ технології меблевих виробів

Обсяг продукції у вартісному вираженні визначає показник товарної продукції, який проводиться розрахунковим шляхом калькуляції виробу.

Таблиця 2

Вид Матеріальних ресурсів	Одиниці виміру	Ціна за оди - ницю	Вироб- нича прог- рама шт.	Потреби в натуральних одиницях	Витрати на річну програму	Транспор- тно-заготі- вельні витрати, 10% Грн..	Загальні Витрати
На виріб	На Прог – Раму
Всього, грн.

Таблиця 3

Назва відходів	Одиниці виміру	Ціна за одиницю	К-ть відходів	Вартість Відходів
Всього

 

Таблиця 4

Найменуван- ня основних фондів	Балансова вартість, грн.	Залишкова вартість, грн.	Термін корисної експлуатації	Сума амортиз. відраху- вань
Всього:

Плановий фонд робочого часу

Таблиця 5

№ п/п	Робочий час	Одиниці виміру	План 20р.	Примітка
	Календарний фонд часу	Дні.
	Кількість неробочих днів:	Дні.
	-вихідні	Дні.
	-святкові	Дні.
	Номінальний фонд часу	Дні.
	Неявка на роботу. Всього:	Дні.
	в.т.ч.: -чергові додаткові відпустки	Дні.		10%
	-відпустки учнів	Дні.		0.04%
	-невиходи через хворобу	Дні.		2.5%
	-виконання державних обов’язків	Дні.	-	0.04%
	-відпустки у зв’язку з пологами	Дні.		0.004%
	-невиходи з дозволу адміністрації	Дні.	-
	-цілоденні простої	Дні.	-
	-прогули	Дні.	-
	Явочний час	Дні.
	Номінальна тривалість робочого дня	Год.
	Втрати у зв’язку зскоротченням робочого дня	Год.
	в т.ч.: -для зайнятих на шкідливих роботах	Год.		0.1%
	-для матерів годувальниць	Год.		0.1%
	-для підлітків	Год.		0.1%
	-внутрішньо – змінні пристрої	Год.		0.1%
	Дійсний річний фонд робочого часу одного робітника	Год.

 

1 2

Таблиця 6

Назва Обладнан- Ня

Нор- ма часу на виріб

Умови праці

Кількість робітників

Трудо-затрати Люд./год

Всього

В т.ч. по рядках

I

II

III

IV

V

VI

Всього

 

Визначаємо трудозатрати на річну програму:

t =V*tод.

Де: V – обсяг випуску продукції.

tод – трудозатрати на одиницю виробу.

Для розрахунку кількості основних робітників використовують формулу:

Чос.= V*tод / Ероб. / 106%

Чос – чисельність основних робітників.

Троб – дійсний річний фонд часу одного робітника.

За категорією праці

Таблиця 7

№ п/п	Назва професії	Кількість робітників	Розряд умови праці	Тарифна Ставка	Річний фонд часу	Основна зарплата
	Всього

Таблиця 8

№ п/п	Посада	Кількість працівників	Посадовий місячний оклад	Річний фонд оплати праці	Примітка
	ІТП
	Начальник дільниці
	Майстер
	Механік
	Старший майстер
	Всього:
	Службовці
	Контролер якості
	Бухгалтер
	Всього:
	МОП
	Прибиральниця
	Двірник
	Всього:

 

 

Таблиця 9

№ п/п	Категорія виробничого процесу	Основа зарплата, Грн.	Допоміжна зарплата, Грн.	Річний фонд оплати праці, грн.
	Основні працівники
	Допоміжні працівники
	Інженерно – технічні праців- ики
	Службовці
	МОП
	Всього:
	Премія 30%
	Разом ФОП

 

Таблиця 10

№ п/п
	Сировина і матеріали		Підсумок табл. 2
	Зворотні відходи (мінісуються)		Табл. 2а
	Енергія дл виробничих потреб		6% собівартості сировини і матеріалів (або розрахунок КП по технології)
	Матеріали на ремонт і обслуговування устаткування		10% вартості технологічного Устаткування
	Утримання і ремонт будівель і споруд		10% вартості будівель і Споруд
	Всього:

Розрахунок інших витрат

Таблиця 11

№ п/п
	Охорона праці		2% річного фонду ОП
	Відрядження та переміщення		1% річного фонду ОП
	Організація і підбір робочої сили		-ІІ-
	Інші витрати		-ІІ-
	Всього:

9. Кошторис витрат річного випуску продукції

Таблиця 12

№ п/п
	Матеріальні витрати		Табл. №10
	Витрати на оплату праці		Табл. №9
	Відрахування на соціальне Страхування		37.5% від фонду оплати праці
	Амортизація основних засобів		Табл. №3
	Інші витрати		Табл. №11
	Всього:

 

9а. Собівартість одиниці виробу визначається відношенням суми витрат річного випуску продукції до кількості виготовленої продукції.

Сод.пр.=СТП / V=

 

Прибуток 21%=

Ціна одиниці виробу=

Таблиця 13

№ п/п	Назва показників	Одиниця виміру	Показник	Примітка
	Випуск товарної продукції
	Чисельність працюючих
	Фонд оплати праці
	Продуктивність праці
	Середня місячна зарплата
	Собівартість продукції
	Прибуток
	Рентабельність
	Затрати на 1 грн.ТП
	Вартість ОФ
	Фондовіддача

Література

1.Про власність: Закону України від 26.0391 // Нові закони України. – К., 1991.

2.Про підприємство: Закон України від 27.02.91 // Нові закони України. – К., 1991.

3.Про господарчі товариства: Закон України від 19.09.91 // Нові закони України. – К., 1991.

4.Про оренду державних підприємств та організацій: Закон України від 10.04.92 //

5.Нові закони України. – К., 1992.

6.Про податок на додану вартість: Закон України від 27.06.97 р. // Фінансова консультація № 21, 1997 р.

7.Про лізінг: Закон України від 16.12.97 р. // Український інвестиційний журнал. – 1998. – М 1.

8.Г.С. шевченко Економіка деревообробних підприємств Львів 2004 р

8.Примак Т.О. Економіка підприємства: Навч. Посібник. – К.: Вікар, 2001. – 178с.

9.Кулішов В.В. Економіка підприємства: теорія і практика: Навчальний посібник. – К.: Ніка центр, 2002.- 216с.

10.Економіка підприємства: Навч. – метод. Посібник для сам ост. вивчення дисципліни. / Г.О. Швиденько, С.Ф.Подкропивний, С.М. Клименко та ін. – К.: КНЕУ,2000. – 248с.

11.Бойчин І.М., Харків П.С., Хопчан М.І. Економіка підприємства. – Львів: В-во “ Сполом ”, 1998. – 212с.

12. Економіка підприємства: Підручник / За ред. С.. Покропивного. – Вид. 2-ге К.: КНЕУ, 200. – 528с.

13. Економіка підприємства: Навч. Посібник / В. Шегеда, Т.М. Митвиненко, М.П. Нахаба та ін. За ред.. А.В. Шенеди. – К.: Знання – Прес, 2001. – 335с.

14.Економіка підприємства: структурно-логічний навч. Посібник./ За ред. С.Ф.Покропивного. – К.: КНЕУ,2001. – 457с.

15. Економіка підприємства: Збірник практичних задач і конкретних ситуації: Навч посібник / За ред.. С.Ф,Покропивного. – К.: КНЕУ, 1999, 328с.

16. Фінанси підприємств: Підручник за ред.. А.М. Поддєрогіна, 3-тє вид. – К.: КНЕУ, 2000. – 460с.

17. Д.П. Богиня О.А. Улішнова. Основи економки праці: Навч. Посібник. – 3-тє вид. – К.: Знання – Прес, 2002. – 313с.

18. Лісовий А.В. Мікроекономіка: Курс лекцій. – Ірпінь: Академія ДПС України, 2002. – 200с.

 

 

 

Департамент освіти, науки,сім»ї,молоді та спорту ОДА

Управління освіти і науки

Вище професійне училище № 14

М.Коломиї

 

Загальні відомості

Курсовий проект має важливе значення в підготовці спеціалістів. Він виконуються студентами самостійно після засвоєння економічної дисципліни в повному обсязі. Курсовий проект показує рівень підготовки студента, вміння використовувати літературні джерела і практичні матеріали.

За кожним студентом закріплюється керівник курсового проекту, до обов’язків якого належить здійснення допомоги у складанні плану, у підборі літературних джерел, практичних матеріалів, ілюстрацій, у підборі літературних джерел, в консультуванні з усіх виникаючих питань.

Курсовий проект є самостійною роботою студента як за формою, так і за змістом, однак поради, зауваження і рекомендації з поліпшення змісту роботи повинні враховуватись.

Метою курсового проекту є систематизація, поглиблення і закріплення теоретичних та практичних знань з економіки деревообробних підприємств, а також вміння використовувати набуті знання з інших предметів.

Ринкові перетворення в суспільстві вимагають перегляду деяких традиційних форм і методів здійснення планування і розрахунку у виробничих відносинах, тому слід звернути увагу на нові тенденції в економіці.

В процесі виконання курсового проекту критично досліджується і узагальнюється діюча практика розрахунків економічних показників, наукові та літературні джерела. Це означає, що необхідно не лише констатувати факти, явища і процеси з діючої практики, але і бачити їх недоліки, слабкі сторони і пропонувати шляхи вдосконалення. Для цього слід дослідити всебічно та у взаємозв’язку те чи інше явище таким, яким воно було в минулому, яким є сьогодні і які зміни очікуються в майбутньому.

До курсового проекту ставляться такі вимоги:

- Самостійність виконання;

- Високий теоретичний рівень;

- Повнота викладення матеріалу;

- Критичний підхід до діючої практики розрахунків економічних показників;

- Дотримання термінів написання і захисту;

-

- 1

-

- Використання ілюстративного матеріалу(графіки, діаграми, таблиці, схеми та ін.)

Самостійність виконання передбачає використання матеріалів літературних джерел і практики роботи промислових підприємств.

 

При курсового проекту звертають увагу на викладення матеріалу (стиль, граматика, редакція). До курсового проекту висуваються певні вимоги стосовно форми (титульний стіл, зміст, нумерація сторінок, таблиць, переліку використаної літератури). В роботі повинно бути поля (абзацні відступи по 2.5 см зверху та знизу, по 1 см з правої сторони, а з лівої робиться відступ по 3 см). Оформлення роботи здійснюється у відповідності із визначеними стандартами.

Тема курсового проекту обирається виходячи із завдання і розрахунків практичних робіт з основ технології меблевих виробів.

План курсового проекту визначає основні напрямки, послідовність викладу, розкриття змісту. Він складається студентом самостійно. В якості прикладу приводиться план за темою “ Розрахунок собівартості виробу ”. В курсовому проекті допустимо використовувати всі наявні джерела інформації, літературу з економіки деревообробних підприємств та технічну літературу, нормативні матеріали, бухгалтерський облік.

Написання роботи починається із вступу, який не повинен перевищувати 2-сторінки тексту. Вступ обґрунтовує актуальність теми, її практичне значення, місце та роль в господарській діяльності підприємства чи галузі.

Кожний студент одержує завдання для курсового проекту з переліком розрахункових показників. Можуть пропонуватись і інші критерії виконання роботи.

У висновках роботи на 2-3 сторінках студент підводить підсумок роботи. Список літератури оформляється у відповідності з державними стандартами.

Рукопис курсової роботи оформляється в такому порядку:

1. Титульний лист

2. Зміст роботи

3. Список літератури

4. Додатки.

Захист курсового проекту організовується у відповідності з графіком учбового процесу.

 

Вступ

Собівартість продукції являється одним із важливих узагальнюючих показників діяльності підприємств, які характеризують якість виробничо-господарської діяльності підприємства, об’єднань і галузей промисловості. Систематичне зниження собівартості продукції відображає ефективність науково-технічного прогресу, безперервне підвищення продуктивності праці, раціональне використання основних фондів, матеріальних, трудових і грошових ресурсів подальшого росту матеріального і культурного рівня трудящих.

Виступаючи у ролі можливого економічного інструменту виміру рівня затрат, суспільної праці, собівартість продукції служить вихідною базою одержання і вдосконалення цін, визначення національного доходу, прибутку й інших основних показників державного плану.

Планування і облік собівартості необхідні для виявлення резервів росту рентабельності виробництва, вибору й обумовлення найбільш ефектних напрямків капітальних вкладень визначення оптимальних варіантів концентрації промисловості виробництва, впровадження нової техніки, установлення економічно оправданих меж підвищення якості продукції, а також для організації діючого внутрівиробничого господарського розрахунку.

У сучасних умовах, коли важливим завданням розвитку суспільного виробництва являється підвищення його ефективності, коли ріст виробництва здійснюється головним чином за рахунок інтенсивних факторів, тобто, шляхом покращення використання матеріальних і трудових ресурсів, зниження собівартості продукції має важливе значення.

У зв’язку з цим збільшується роль науково обґрунтованого планування, обміну і аналізу собівартостей продукції, виявлення і максимального використання усіх можливостей її зниження.

У цьому зацікавлені і підприємство, і суспільство у цілому. Разом з цим зниження собівартості на кожному підприємстві, означає зменшення суспільних втрат виробництва, що є основою нагромаджень у народному господарстві для розширення виробництва.