Технологія монтажу системи обігрівання

Внутрішня система трубопроводів системи центрального опалення складається із розвідних магістралей і стояків із підводками до нагрівальних приладів. Магістральні подаючі трубопроводи прокладаються в залежності від вибраної системи на горищі та технічному поверсі у підвалі,підпільних каналах і найрідше під поволоко ним останнього поверху.

Приймаючи об’єкт для монтажу, звертають увагу на наявність: отворів і рівчаків для прокладання трубопроводів; штукатурки або іншого лицювання в місцях встановлення нагрівальних приладів і прокладання трубопроводів; позначок чистих підлог. Пристосування для кріплення трубопроводів і нагрівальних приладів встановлюють до штукатурних робіт. Стояки систем опалення встановлюють переважно відкрито; приховане прокладання застосовують, якщо це відповідно бґрунтовано (під час такого прокладання в місцях розташування розбірних з’єднань і арматури передбачають лючки).

Стояки не повинні відхилятись від вертикалі більше ніж на 2 мм на 1 м довжини трубопроводу. Пристосування для кріплення стояків не передбачаються, якщо висота поверху до 3 м. В житлово-адміністративних будинках, де висота поверху більша за 3 м, кріплення стояка передбачається на половині висоти поверху; у промислових будинках стояк закріплюють через кожні 3 м по висоті.

В місцях проходу через перекриття, стіни і перегородки трубопроводи прокладають в гільзах з відрізків труб більшого діаметра або покрівельної сталі (із зазором 15…20 мм, який заповнюється еластичним ущільненням), що забезпечує вільне видовження труб під час зміни температурних умов. Гільзи повинні на 20…30 мм виступати над позначкою чистої підлоги і бути врівень з поверхнями стін і стелі. Для однотрубних стояків зі зміщеними замикальними ділянками гільзи можна не передбачати.

Відстань від неізольованого трубопроводу до поверхні стіни для відкритого прокладання приймають такою, що дорівнює половині діаметра труби з допустимими відхиленнями ± 5 мм.

Підводи до опалювальних приладів виконують з нахилом в напрямку руху теплоносія. Нахил приймають 5..10 мм на всю довжину підводу. Якщо довжина підводу до 500 мм, його прокладають без нахилу. Підводи прикріпляють до стін, якщо їх довжина перевищує 1,5 м.

Якщо нагрівальні прилади встановлюють в ніші і прокладання стояків відкрите, підводи виконують прямими; якщо прокладання стояків відкрите і встановлені прилади без ніш, підводи влаштовують з відступами.

У двотрубних системах водяного опалення стояки гарячої води розташовують праворуч, а зворотної – ліворуч. Відстань між осями суміжних неізольованих стояків діаметром до 32 мм приймають 80 мм, а якщо діаметр більший – залежно від зручності монтажу. Якщо трубопроводи двотрубних систем прокладають відкрито, скоби при обводі труб згинають на стояках, причому вигин повинен бути в бік приміщення. Приховано прокладаючи двотрубні стояки, скоби не виконують, а в місцях перетину труб стояки дещо зміщують у виїмку стіни.

Якщо прокладання приховане, в стінах передбачають рівчаки глибиною 130 мм для стояків і 65 мм – для підводів.

Трубопроводи Dу £ 40 мм допускається прокладати в товщі бетонної підготовки підлоги.

За індустріальною технологією монтажу нагрівальні прилади доцільно встановлювати одночасно з монтажем стояків і підводів.

Радіатори слід встановлювати на відстані, не меншій за 25 мм від поверхні штукатурки, 60 мм – від підлоги, 50 мм – від підвіконної дошки. У приміщеннях лікувальних і дитячих закладів відстань від підлоги повинна бути не меншою за 100 мм, від штукатурки – 60 мм.

Нагрівальні прилади (радіатори, ребристі труби, конвектори) встановлюють на кронштейнах або на підставках (рис.2.1).

 

 

 

Рис.2.1. Монтажні положення чавунних радіаторів:

а) встановлення на гіпсолітовій стіні; б) встановлення на цегляній стіні; 1 – цементний розчин; 2 – планка; 3 – підставка; 4 – кронштейн

Кількість кронштейнів, що необхідні для встановлення радіаторів, визначається з розрахунку один кронштейн на 1 м² поверхні приладу, але не менше від двох кронштейнів на радіатор; для двосекційних приладів – два кронштейни. Замість верхніх кронштейнів допускається встановлення радіаторних планок на 2/3 висоти приладу (рис.8.1, а). Якщо радіатори встановлюють на підставках кількість останніх повинна бути: 2 – кількість секцій до 10 і 3 – більша кількість секцій. Верх радіатора закріплюють.

Радіатори монтують в такій послідовності: розмічають місця встановлення поверхостояків і кронштейнів (планок) за допомогою розмічувального шаблона; висвердлюють або пробивають отвори; встановлюють кронштейни і заробляють їх цементним розчином або прибивають до стіни за допомогою будівельно-монтажного револьвера і дюбель-цвяхів. Навішують на кронштейни радіатори і вивіряють їх за допомогою рівня і виска. Послідовність монтажу чавунних радіаторів наведена на рис. 2.2.

 

Рис.2.2. Послідовність монтажу чавунних секційних радіаторів:

1 –розмічування місць встановлення поверхостояків;

2 – розмічування місць встановлення кронштейнів;

6 – встановлення кронштейнів;

6 – встановлення радіаторів;

5 – встановлення поверхостояка;

6 – зварювання стику

 

 

Стояки між поверхами з’єднують муфтами або зварюванням. Компенсаційні розтуби передбачаються на висоті 300 мм. від верхнього підводу. Після збирання стояка і підводів перевіряють вертикальність стояка, нахили підводів, міцність закріплення труб і радіаторів.

Використовується декілька способів приєднання поверхо-стояків до радіаторних блоків:

- Різьозварним (верхній підвід з компенсаційним розтрубом зварюють з поверхо-стояком, компенсаційними розтрубами і зварюванням)

- Зварний (зєднання з поверхо – стояком, компенсаційними розтрубами і зварюванням)

- Різьовий (за допомогою муфт).

- Хомутовий (в най країні рідко використовують цей метод)

В моєму курсовому проекті приєднання поверхо-стояків до нагрівальних приладів передбачається зварним з’єднанням.

Під час монтажу розвідних трубопроводів слід зберігати прямолінійність, задані нахилу в і в місцях, передбачених проектом встановлювати компенсатор, нерухомі та рухомі опори. Мінімальні нахили розвідних трубопроводів для систем водяного опалення повинні становити 0,002м. Нахил теплопроводу розмічають за допомогою рейки, рівня і шнурка.

Горищні розвідні трубопроводи прикріплюють до будівельних конструкцій за допомогою кронштейнів, сталевих підвісок. Підвальні розвідні трубопроводи прикріпляють переважно за допомогою кронштейнів.

Підвіски, кронштейни і хомути повинні бути такими, щоб під час нагрівання забезпечувалось вільне видовження труб.

Розвідні трубопроводи системи опалення монтують з укрупнених вузлів і блоків довжиною до 4-5 м, що виготовленні у заводських умовах. На цих блоках врізані штуцери, на яких встановлюють запірну арматуру стояків. На кінцях блоків передбачають компенсаційні розтруби або стакани для запобігання дії похибок під час монтажу і для зручності зварювання.

Верхні розвідні трубопроводи прокладають з підйомом в бік повітрозбірників, які встановлюють у найвищих точках системи. Повітрозбірники бувають горизонтальні і вертикальні, протічні і не протічні на по патрубках для випускання повітря встановлюють запірний вентиль з штуцером або розповітрювач.

 

Монтаж систем вентиляції