Публічний виступ і його жанри.

Публічний виступ – це один із видів усного ділового спілкування. У професійному спілкуванні медичних працівників залежно від змісту, призначення, форми чи способу виголошення та обставин виділяють такі жанри публічних виступів: доповідь, промова, бесіда, лекція.

До́повідь — один із видів монологічного мовлення: публічне, розгорнуте, офіційне повідомлення з певного питання, засноване на залученні документальних даних.У свою чергу доповідь поділяється на ділову і звітну.

Доповідь ділова містить виклад певних питань із висновками і пропозиціями.

Доповідь звітна містить об’єктивно висвітлені факти та реалії за певний період життя і діяльності керівника, депутата, організації чи підрозділу тощо.

Промова – це усний виступ із метою висвітлення певної інформації та впливу на розум, почуття й волю слухача. Промова буває мітингова і агітаційна, ділова і ювілейна.

Бесіда – це найбільш поширена форма спілкування, яка використовується для обміну думками, інформацією, почуттям тощо.

Лекція є однією з форм пропаганди, передачі, роз’яснення суто наукових, науково-навчальних, науково-популярних та інших знань шляхом усного викладу навчального матеріалу, наукової теми, що має систематичний характер.

 

Білет 49.

Публічний виступ як форма пропаганди медичних знань. Виступ під час наради, консиліуму.

Публічний виступ – це один із видів усного ділового спілкування. Живе слово, особистий приклад лікаря – величезна сила. Поведінка оратора, його мова, жести, вираз обличчя – усе це взірець для слухачів. Мистецтво слова – це перевірений спосіб впливу на маси.

Консиліум – це нарада лікарів певного профілю для вияснення хвороби і встановлення методів лікування. Нарада — форма реалізації управлінських рішень, змістом якої є спільна робота певної кількості учасників управлінської діяльності. Наради поглинають значну частину часу працівників.

Щоб нарада пройшла результативно, необхідно: чітко й однозначно визначити тему наради. Крім цього, визначити, на який результат ви очікуєте;детально розробити порядок денний; надати учасникам наради можливість ознайомитися з фактами, документами, які будуть обговорюватися ще до наради; передати запрошення особам, які повинні брати участь у нараді, завчасно разом із порядком денним; вибирати зал засідань, враховуючи мету наради. Чітко дотримуватися запланованого регламенту часу і вказувати його на запрошеннях.

 

Білет 50.

Закони риторики. Засоби активізації уваги слухачів під час виступу. Культура сприймання публічного виступу.

**Закони риторики

I. Концептуальний закон – базовий закон риторики, який становить перший крок мовленнєвого циклу – винайдення задуму, ідеї (створення концепції).

ІІ. Закон моделювання аудиторії. Передбачає системне вивчення аудиторії, тобто тих, на кого розраховується викладення концепції.Тому ораторові слід знати існування своїх і чужих “зон небезпеки”, вміти їх попередити, делікатно поводитися.

ІІІ. Стратегічний закон. Стратегія (програма дій) становить собою варіант реалізації концепції та характеризується такими ознаками: динамічність, гнучкість, варіативність. Компоненти стратегії: - визначення цільової установки; - вичленування з концепції запитань, розрахованих на певну аудиторію та їх аналіз; - формулювання тези (системи коротких відповідей суб’єкта на поставлені запитання).

ІV. Тактичний закон передбачає систему дій по підготовці ефективної реалізації стратегій. До складових цього закону належать аргументація і активізація мислення та почуттєво-емоційної діяльності аудиторії.

V. Мовленнєвий закон передбачає вираження думки в дійовій словесній формі (ДСФ). ДСФ – система комунікативних якостей мовлення: правильність, виразність, ясність, точність, ємність, багатство, образність, стислість, доцільність.

VI. Закон ефективної комунікації. Контакт – це спілкування без перешкод, тобто вищий рівень спілкування. З метою збереження контакту, становлення його необхідні такі дії: - корегування підготовчого етапу під час спілкування;- управління поведінкою аудиторії; - управління власною поведінкою.

VII. Системно-аналітичний закон передбачає аналіз якості та ефективності продукту мисленнєво-мовленнєвої риторичної діяльності. Аналіз якості здійснюється на всіх етапах мисленнєво-мовленнєвої переконуючої діяльності: підготовчому, виконавському, наслідковому (докомунікативному, комунікативному, посткомунікативному).

** Щоб активізувати слухачів під час виступу, потрібно пройтися по аудиторії, перевести тему на іншу, підвищити голос і т.д.

** Культура сприймання публічного виступу залежить від складу аудиторії, від рівня освіченості слухачів…

Білет 51.

Мовленнєвий етикет: традиції та сучасність. Український мовленнєвий етикет.

Мовленнєвий етикет – сукупність словесних форм ввічливості, прийнятих у певному колі, певному середовищі, певному суспільстві, але без яких не обходиться жоден народ.

Раніше мовленнєвого етикету дотримувались більш строгіше.

Український мовленнєвий етикет - це національний кодекс словесної добропристойності, правила ввічливості. Він сформувався історично в культурних верствах нашого народу й передається від покоління до покоління як еталон порядної мовленнєвої поведінки українця, виразник людської гідності та честі, української шляхетності й аристократизму духу.

Український мовленнєвий етикет - явище прогресивне й суто національне, бо належить рідній (материнській) мові та відображає національний характер українця, його ментальність - склад розуму, самобутній спосіб мислення та світосприймання. Це категорія в основному стала. Однак прогрес суспільства вносить у нього, відповідно до конкретних практичних потреб, певні корективи, спрямовані на подальше вдосконалення й розвиток. Скажімо, поява радіо, телевізора й телефону зумовила потребу у відповідному для них етикеті спілкування. І все ж основа мовленнєвого етикету незмінна - утвердження коректності й доброзичливих стосунків між людьми.

Український мовленнєвий етикет передбачає властиві українцям національно-специфічні правила мовленнєвої поведінки, утілені в системі стійких формул і виразів для прийнятих і запропонованих суспільством ситуацій чемного контакту зі співбесідником. До таких ситуацій належать: звертання до співрозмовника та привернення його уваги, вітання, знайомство, вдячність, пробачення, прощання тощо.

 

Білет 52.

Мовленнєвий етикет лікарів, фармацевтів

Лікареві необхідно вміти будувати діалог. Щоб одержати зрозумілу відповідь від пацієнта, направити процес передачі інформації в потрібне русло, перехопити й удержати ініціативу в бесіді, активізувати увага пацієнта, зробити спілкування більш ефективним, треба знати техніку постановки питань і техніку відповідей на них. Шляхом свідомого використання різного типу питань сучасний лікар повинен уміти "розговорити" мовчазного, закритого пацієнта й у той же час повинен уміти вчасно зупинити занадто говіркий хворого.

Лікар повинен уміти не тільки говорити, але й слухати. Уміння слухати є одним з головних показників риторичної культури, оскільки одним з найважливіших принципів роботи медробітника повинно бути виняткова увага до пацієнта. Лікар повинен уміти володіти певними формулами мови. Лікар повинен уміти використати весь багатий потенціал лінгвістичних засобів впливу.

Лікар повинен володіти нормами мовного етикету, основою якого є категорія ввічливості.

Лікар повинен уміти мати поняття про невербальні засоби спілкування таких, як: поза, жест, погляд, дистанція, маніпуляція із предметами. Він повинен уміти інтерпретувати невербальні засоби спілкування, щоб зрозуміти те, що пацієнт не хоче або не може виразити вербально.

Таким чином, можна констатувати величезну роль риторики й культури мови в підготовці сучасних медиків.

Білет 53.