Назвіть основні елементи структури факторів виробництва.

Назвіть основні елементи структури факторів виробництва.

До факторів виробництва відносяться:

· праця

· капітал

· земля

· підприємницькі здібності

· інформація
Фактори виробництва певного типу і якості створюють окремі ринки, наприклад:

· ринок засобів виробництва;

· ринок фахівців певної кваліфікації (економістів, бухгалтерів тощо);

· ринок патентів та ліцензій;

· ринок капіталів та ін.

Що таке гранична доходність ресурсу? За яким рівнянням вона рахується?

Гранична доходність ресурсу або граничний продукт ресурсу в грошовому вираженні характеризує приріст сукупного доходу в результаті застосування кожної додаткової одиниці вводиться ресурсу. Придбавши одиницю ресурсу і використавши його у виробництві, фірма збільшить обсяг виробництва на величину граничного продукту (MP). Продавши цей продукт (за ціною р), фірма збільшить свій дохід на величину, рівну виручці від продажу цієї додаткової одиниці, тобто

MRP = MP × p.

Таким чином, MRP залежить від продуктивності ресурсу і ціни продукції.

Що таке граничні витрати на ресурс (MRC)? За яким рівнянням вони рахуються?

Граничні витрати на ресурси (MRC) — це величина, на яку зростають сукупні витрати при збільшенні залучених ресурсів на олинишо:

MRC = ATC/AL.

Опишіть правило максимізації прибутку в умовах досконалої конкуренції.

Правило максимізації прибутку: Фірма збільшуватиме випуск до того моменту, поки додаткові витрати на виробництво додаткової одиниці продукції не зрівняються з граничним доходом від її продажу. Це називається правилом MC = MR.
Різниця між MC і MR буде представляти собою граничну прибуток (PM)., Тобто прибуток, одержувану фірмою від реалізації кожної додаткової одиниці випуску. Якщо MR> MC, показник PM буде приймати позитивні значення, що свідчать про те, що кожна додаткова одиниця випуску додає певну дозу до загального прибутку. Коли MR і MC зрівняються, це буде означати, що PM = 0, а загальний прибуток в цій точці досягне свого максимуму. Подальше нарощування випуску призведе до перевищення MC над MR і PM приймає негативні значення. У цьому випадку, коли гранична прибуток стає негативною, фірма може збільшити свою загальну прибуток, скорочуючи рівень випуску продукції.

Опишіть правило оптимального використання ресурсів.

Правило оптимального використання ресурсів: прибуток будь-якої фірми буде максимізуватись за умови, що гранична доходність ресурсу буде рівною граничним видаткам на ресурс, або його ціні:, або_.

Фірма постійно порівнює граничну доходність ресурсу з граничними видатками на нього (ціною ресурсу) і розширює попит на ресурс, доки гранична доходність ресурсу перевищує граничні видатки (ціну).

Внаслідок дії закону спадної віддачі, гранична доходність кожної додаткової одиниці ресурсу спадає. Тому фірма розширює купівлю ресурсу до обсягу, за якого гранична доходність останньої з куплених одиниць зменшується до рівня ринкової ціни ресурсу.

Який вигляд має правило максимізації прибутку в умовах недосконалої конкуренції?

В умовах недосконалої конкуренції правило максимізації прибутку має вигляд:

,
де MRC_K – граничні витрати від використання капіталу;
MRC_L – граничні витрати від використання праці.
Якщо MRP>MRC, то фірма буде збільшувати попит на фактори вироб­ництва, а якщо MRP<MRS, то фірма буде скорочувати попит на фактори виробництва.

Назвіть чинники, що визначають еластичність попиту на ресурс.

Чинники, що визначають еластичність попиту на ресурс:

1.Еластичність попиту по ціні на кінцеву продукцію галузі.
Оскільки попит на фактори виробництва є похідним від попиту на продукцію даного фактора, то підвищення цін на кінцевий продукт зменшує на нього попит і відповідно зменшує попит на ресурси, що необхідні для його виробництва. Чим більше еластичний попит на кінцеву продукцію, тим більш еластичний попит на фактори виробни­цтва даної продукції.
2. Технологічна можливість заміщення одного виду ресурсів іншим.
Заміщення ресурсів може бути: а) прямим, коли замінюється один вид ресурсів іншим (бензин у двигунах внутрішнього згорання можна замінити газовою сумішшю); б) технологічним, коли зі зміною тех­нології відбувається заощадження певного ресурсу.
Еластичність попиту на фактори виробництва буде високою, якщо при підвищенні цін на них існує можливість їх заміни.
3. Частка фактора виробництва певного виду у загальних витратах фірми.
Еластичність попиту на фактор виробництва тим більша, чим більша його частка у загальних витратах виробництва.
4. Термін використання фактора виробництва.
Попит у довгостроковому періоді більш еластичний, ніж у корот­костроковому, тому що за великий період часу фірма має більше мо­жливостей заміни ресурсів.

Поясніть еластичність попиту по ціні на кінцеву продукцію галузі.

Оскільки попит на фактори виробництва є похідним від попиту на продукцію даного фактора, то підвищення цін на кінцевий продукт зменшує на нього попит і відповідно зменшує попит на ресурси, що необхідні для його виробництва. Чим більше еластичний попит на кінцеву продукцію, тим більш еластичний попит на фактори виробни­цтва даної продукції.

Двостороння монополія.

Двостороння монополія - ситуація, коли на ринку є тільки один продавець (як при монополії) і один покупець (як при монопсонії).

Під двосторонньою монополією розуміється така ринкова структура, при якій єдиний продавець і єдиний покупець здійснюють купівлю-продаж ресурсів виробництва (для продавця - це готова продукція).

При двосторонній монополії і покупець, і продавець мають можливості, цілком достатні для контролю над цінами послуг ресурсів виробництва.

Випадок двосторонньої монополії зображений на рис. 40.1. Лінія S - крива пропозиції робочої сили, яка вказує на ціну цього ресурсу, яку потрібно сплатити з метою залучення деякого об'єму послуг даного ресурсу. Оскільки фірма, яка купує ресурс, є монопсонією, вона буде прагнути встановити ціну на рівні Wm, необхідному для залучення обсягу послуг ресурсу, відповідного перетинанню кривої MIC з кривою її MRP фірми. Такий перетин відбувається в точці E1, в якій фірма побажає найняти Lm одиниць послуг цього ресурсу і запропонує ціну в розмірі Wm грошових одиниць за годину послуг ресурсу, тобто ціну, необхідну, щоб залучити Lm одиниць послуг ресурсу.

Для максимізації прибутку монопольний продавець буде намагатися встановити таку ціну, яка зіграє роль стимулятора в покупці обсягу послуг ресурсу, відповідного точці, де граничний дохід від продажу послуг від реалізованого ресурсу дорівнює граничним витратам на нього. У цьому випадку ціна, що максимізує прибуток, буде відповідати точці Е2, де MR = МС. У цій точці монополія захоче реалізувати Lu одиниць послуг ресурсу. Щоб змусити наймача лімітувати купівлю послуг ресурсу даними об'ємом, монопольний продавець прагнутиме визначити ціну, рівну Wu.

Рис. 40.1. двостороння монополія

 

Цілком очевидно, що на цьому ринку відсутня рівновага, бо Wu > Wm і Lm < Lu. З цієї причини угода не відбудеться доти, поки не відбудеться домовленість про ціну. Мабуть, ціна встановиться на рівні між Wu і Wm.

Чиста двостороння монополія спостерігається досить рідко. Вона має місце, коли державна монопольна компанія (наприклад, з алкоголю) купує продукцію у єдиного продавця.

Двостороння монополія подібного типу часто спостерігається у професійному спорті, де організація власників команд веде переговори з союзом гравців щодо оплати та умов праці на період дії контракту між ними.

Вплив мінімального рівня цін, встановлюваного або профспілками, або державою на монопсонічних ринках робочої сили, істотно відрізняється від того, яке існує на ринках в умовах конкуренції. При вільній конкуренції заробітна плата вище рівня рівноваги призведе до надлишку пропозиції робочої сили. Однак на монопсонічному ринку робочої сили таке спостерігається рідко (рис. 40.2).

Рис. 40.2. Заробітна плата, установлювана профспілками, і найм працівників монопсонией

 

Припустимо, що всі фірми міста створили асоціацію наймачів і діють як монопсонія. Припустимо, що робітники не об'єднані в профспілку. Монопсонічний картель знаходиться в рівновазі в точці Е1, де MRPL = MICL. Крива SL являє пропозиція послуг робітників. Картель наймає, припустимо, 5 тис. робочих годин на день і встановлює робочим заробітну плату, рівну 4 грош.. од. на годину.

Тепер припустимо, що робітники створили профспілку і переговори з підприємцями дозволили підвищити заробітну плату з 4 до 8 грош.. од. на годину. У такій ситуації підприємці, як правило, скорочують чисельність найманих працівників. Але на монопсонічному ринку фірми будуть наймати більше робочої сили до тих пір, поки заробітна плата, встановлена ​​профспілками, менше 13 грош.. од. на годину.

Фірми можуть наймати будь-яку кількість робочої сили при зарплаті, встановленої профспілкою, до рівня 8 грош.. од. на годину. Якщо фірми мають намір найняти більше 10 тис. робочих годин на день, вони повинні будуть збільшити заробітну плату, щоб залучити більше робочої сили. Рівновага в такому випадку встановиться в точці Е2, де MRPL зрівняється із заробітною платою, пропонованої профспілкою. Заробітна плата, встановлена ​​профспілкою, на яку монопсоністичні фірми впливати не можуть, є для них аж до 10 тис. годин найму в день також граничними витратами на ресурси праці. Угода з профспілкою фірми дозволила б збільшити зайнятість робочої сили з 5 тис. до 7 тис. годин на день.

Встановлення будь-якої заробітної плати між 4 і 6 грош. од. на годину призвело б до зростання зайнятості, оскільки монопсонісоністичні фірми хочуть мати MRPL, рівний цієї зарплаті. Але будь-яка заробітна плата, встановлена ​​профспілкою нижче 6 грош. од. на годину, викликала б зменшення пропозиції працівників, що дозволило б збільшити заробітну плату до 6 грош. од.

Ця модель може бути застосовна до мінімуму заробітної плати, що встановлюється державою. Вважається, що при пропозиції на монопсоністністичному ринку некваліфікованої робочої сили встановлення мінімальної заробітної плати викличе скоріше збільшення, ніж скорочення зайнятості. До тих пір поки держава буде встановлювати мінімальну заробітну плату нижче рівня, відповідного точці, в якій MRPL = MICL для монопсоніста, після встановлення мінімуму заробітної плати вони будуть наймати швидше більшу, ніж менше число робітників.

Назвіть основні елементи структури факторів виробництва.

До факторів виробництва відносяться:

· праця

· капітал

· земля

· підприємницькі здібності

· інформація
Фактори виробництва певного типу і якості створюють окремі ринки, наприклад:

· ринок засобів виробництва;

· ринок фахівців певної кваліфікації (економістів, бухгалтерів тощо);

· ринок патентів та ліцензій;

· ринок капіталів та ін.