Характерні ознаки олігополії.

Характерні ознаки олігополії.

Олігополія - це ринкова структура, яка має такі характерні риси:

1) відносно мала кількість фірм;

2) різні за проникністю бар'єри, які перешкоджають входу в галузь нових фірм;

3) продукція є однорідною (наприклад, алюміній чи сталь) або диференційованою (автомобілі чи напої);

4) контроль над цінами;

5) взаємозалежність між усіма фірмами-олігополістами.

Причини виникнення олігополістичних структур. Їх стратегія взаємодії.

Причини виникнення олігополістичних структур:
а) Ефект масштабу обумовлює зниження довгострокових середніх витрат виробництва. В умовах олігополії мінімально ефективний розмір фірми повинен бути досить значним: адже за даного обсягу споживчого попиту достатня ефективність галузі може бути досягнута лише малою (приблизно від 2 до 10) кількістю великих підприємств.
б) Переваги злиття: розширення розмірів підприємства за рахунок поглинання конкурентів дає змогу реалізувати ефект масштабу та збільшити ринкову владу шляхом суттєвого зростання концентрації виробництва у галузі.
в) Бар¢єри для вступу до галузі:

 

· ефект масштабу вимагає від нової фірми інвестицій. Достатніх, щоб розпочати виробництво, а це призводить до значного ризику, і тому стримує фірми від вступу до олігополістичної галузі;

· значні перешкоди пов¢язані з великими фінансовими витратами на нецінову конкуренцію, яка виступає однією з форм конкурентної боротьби в умовах олігополії;

· необхідність володіти патентами дає змогу олігополії здійснювати контроль над технологією та організацію виробництва, обмежуючи таким чином появу конкурентів у галузі;

· власність на стратегічну сировину дає відчутну перевагу вже існуючим фірмам над новими, що тільки утворилися.

Опишіть напрямки поведінки фірми за умов однорідної олігополії.

Особливістю поведінки фірми-олігополіста на певному ринку є те, що на відміну від досконалої конкуренції чи монополії, при прийнятті рішень вона завжди бере до уваги можливу реакцію конкурентів.
Напрямки поведінки фірми за умов однорідної олігополії:

1. Некооперативна гра

2. Кооперативна гра.

Охарактеризуйте некооперативний напрям поведінки серед

Некооперативна гра – це така гра, коли її учасники приймають самостійні рішення за всіма життєво важливими для них питаннями.
Некооперативна гра поділяється:

· Взаємна гра – це гра, коли учасники олігополії за приблизно рівної економічної сили виходять з припущень щодо можливих рішень конкурентів у відповідь на їхні дії (моделі Курно, Бертрана, “ламаної кривої попиту”).

· Послідовна гра – це гра, коли одна з фірм грає роль лідера і, сподіваючись на свою економічну могутність, примушує інших учасників ринку “грати за її правилами” (моделі Штакельберга, лідерство в цінах). Емпіричні дослідження підтвердили, що дані моделі найбільше розповсюджені у світі.

Охарактеризуйте кооперативний напрям поведінки олігополістичних структур

Кооперативна гра – це гра, коли фірми домовляються між собою про певні правила поведінки, зв’язуючи себе певними домовленостями (картель).
Особливості поведінки олігополіста на ринку визначаються двома тенденціями, що діють у протилежних напрямках:
З одного боку, фірми зацікавлені в максимізації сукупного прибутку галузі через змову та спільні дії, оскільки це дає змогу реалізувати монопольну владу.
З другого боку, кожна фірма прагне отримати надприбуток за рахунок конкурентів, порушуючи угоду, а це відповідно суттєво загострює суперництво.

Що таке дилема олігополіста?

Дилема олігополіста (відома в теорії ігор як “дилема в¢язня”) досліджує стратегічні питання ціноутворення, які вирішує кожна фірма: встановити співробітництво і на його основі максимізувати прибутки галузі чи навпаки - намагатися максимізувати особисті прибутки. Це стратегічна гра, принципи якої доводять, що за певних обставин індивідуальна раціональність поведінки індивідів призводить до гірших результатів порівняно з випадком колективної раціональності.

Що таке матриця, за яких умов і згідно яких правил вона виконується?

Передумови побудови матриці:

· Фірма А та фірма Б діють в умовах дуополії (ринкова структура, в якій тільки два виробника постачають на ринок стандартизований товар).

· Кожна фірма обирає цінову стратегію, встановлюючи або високу, або низьку ціну.
Прибуток фірми А показаний у верхньому куті матриці, прибуток фірми Б – у нижньому куті.
Матриця результатів ринкової стратегії двох фірм
Стратегія фірми А

 

Стратегія фірми Б	Призначає високу ціну	Призначає низьку ціну
Призначає високу ціну	30 30	50 15
Призначає низьку ціну	15 50	20 20

2.7. Опишіть варіанти цінової стратегії, коли фірми діють без змови.
І. Фірми встановлюють високі ціни – кожна отримує високі прибутки.
ІІ. Фірми встановлюють низькі ціни – прибутки кожної встановлюються на низькому рівні.
ІІІ. Одна фірма встановлює низьку ціну, коли конкурент встановлює високу ціну – ця фірма отримує надприбуток за рахунок ринкової частки конкурента.
Таким чином, у даній ситуації має місце потяг як до змови, так і до свідомого суперництва заради отримання прибутку

Що таке теорія ігор?

Теорія ігор - теорія математичних моделей прийняття оптимальних рішень в умовах конфлікту. Оскільки сторони, що залучені до більшості конфліктів, зацікавлені в тому, щоб приховати від супротивника свої наміри, прийняття рішень в умовах конфлікту, як правило, відбувається в умовах невизначеності.

Що таке матриця витрат?

Результати гри ілюструються за допомогою матриці виплат, яка показує наслідки, що матиме кожний учасник гри при певних рішеннях його та інших учасників, тобто за певної стратегії. Найчастіше чисельність учасників та варіантів стратегії обмежується двома.

Дайте характеристику модель Штакельберга.

Модель Штакельберга - теоретико -ігрова модель олігополістичного ринку за наявності інформаційної асиметрії. Названа на честь німецького економіста Генріха фон Штакельберга, вперше описав її в роботі Marktform und Gleichgewicht (Структура ринку і рівновага), що вийшла в 1934 р.

У цій моделі поведінку фірм описується динамічної грою з повною досконалої інформацією, що відрізняє її від моделі Курно, в якій поведінка фірм моделюється за допомогою статичної гри з повною інформацією. Головною особливістю гри є наявність лідируючої фірми, яка першою встановлює обсяг випуску товарів, а інші фірми орієнтуються у своїх розрахунках на неї.

Дайте характеристику моделі Бертрана.

Модель Бертрана або конкуренція за Бертрану - модель цінової конкуренції на олігополістичному ринку, сформульована французьким математиком і економістом Жозефом Бертраном в 1883 році.

Модель описує поведінку фірм на олігополістичному ринку, що конкурують за рахунок зміни рівня цін на свою продукцію. Парадоксальний висновок моделі - фірми будуть призначати ціну, рівну граничним витратам, як і фірми в умовах досконалої конкуренції-названий парадоксом Бертрана.

Якими є наслідки олігополістичної цінової війни?

Наслідки олігополістичної цінової війни:

· ринкова ціна знижується до рівня середніх витрат;

· обсяг випуску продукції в галузі встановиться на рівні досконалої конкуренції;

· економічні прибутки кожної фірми будуть дорівнювати нулю.
Руйнівні дії цінових війн примушують фірми до співробітництва та змови.

Опишіть модель домінуючої фірми (квазімонополії)

Модель домінуючої фірми (квазімонополії) описує ситуацію, коли у галузі функціонує одна велика фірма і багато дрібних, які здатні з нею конкурувати. Ця модель є аналогом моделі Штакельберга, але для випадку цінового лідерства. Попит домінуючої фірми визначається як різниця між сукупним ринковим попитом і обсягом пропонування конкурентного оточення, яке задовольняє цей попит. Домінуюча фірма встановлює обсяг виробництва і ціну за правилом, аутсайдери приймають цю ціну і визначають власний обсяг випуску згідно своєї кривої пропонування.

Характерні ознаки олігополії.

Олігополія - це ринкова структура, яка має такі характерні риси:

1) відносно мала кількість фірм;

2) різні за проникністю бар'єри, які перешкоджають входу в галузь нових фірм;

3) продукція є однорідною (наприклад, алюміній чи сталь) або диференційованою (автомобілі чи напої);

4) контроль над цінами;

5) взаємозалежність між усіма фірмами-олігополістами.