Вища педагогічна освіта в США.

Педагогічна освіта у ВНЗ США здійснюється за паралельною, послідовною та альтернативними

моделями.

Система ВО США поділяється на чотири категорії:

1. університети, які можуть мати декілька коледжів, по закінченні яких студент отримує звання бакалавра, один чи більше коледжів для тих, хто збирається отримати звання магістра або доктора;

2. інститути з чотирьохрічним навчанням — коледжі — більшість з яких не є частиною університетів;

3. технічні навчальні заклади, в яких навчання продовжується від шести місяців до чотирьох років, де вивчається широке коло професій — від перукаря до бухгалтера і комп'ютерного програміста;

4. дворічні, або громадські коледжі, де студенти можуть отримати багато професій чи продовжити після цього навчання в чотирьохрічних коледжах або університетах.

У структурі педагогічної освіти США виділяються ВНЗ різних рівнів: університети (4-5 років),

педагогічні коледжі (4-5 років), коледжі вільних мистецтв (4 роки), молодші коледжі (2 роки). У перших трьох готують викладачів середньої школи, у молодшому коледжі – вчителів початкової школи. Присутні як державні, так і приватні заклади педагогічної освіти. Серед найбільш відомих університетів, що готують педагогічні кадри, – Болл університет (штат Індіана), Північний Іллінойський, Мічиганський, університет у Філадельфії (штат Пенсільванія).

Університетська педагогічна освіта у США – багаторівнева система, яка готує бакалаврів, магістрів і докторів. Щоб одержати ступінь бакалавра педагогіки, потрібно пройти 4-річний курс навчання на факультеті гуманітарних або природничих наук акредитованого вузу з одночасною або наступною спеціалізацією на педагогічному факультеті (департаменті). Диплом бакалавра дають і педагогічні коледжі або коледжі вільних мистецтв.

В університетах діє майже 170 різноманітних програм підготовки бакалаврів. Співвідношення обов'язкових дисциплін і дисциплін на вибір залежить від циклу навчання, його належності до державного або приватного сектора. Здебільшого обов'язкові дисципліни становлять до 60 % загального обсягу навчального часу; понад 20 % – вибіркові; час, що залишився, розподіляється між факультативними курсами. Вибіркові курси – залікові. Вони можуть входити до програм будь-якого, але найінтенсивніше (до 70 % часу) їх вивчають на останньому курсі.

Вивчення загальнонаукових, гуманітарних і спеціальних дисциплін розподіляється на чотири роки підготовки бакалаврів. Спеціальними дисциплінами є гуманітарні науки та етика поведінки, теоретичні педагогічні та методичні курси, практична підготовка (тренінги, педагогічна практика, науково-дослідницька робота). До гуманітарних дисциплін, які вивчають в обов'язково-вибірковому порядку, належать: філософія, політологія, соціологія, економіка, психологія, історія античної культури і культури Середньовіччя, література, давні й сучасні іноземні мови. На загальнонаукову і гуманітарну підготовку бакалаврів відводиться до 65 % усього навчального часу.

Для 80 % студентів ступінь бакалавра є останнім в педагогічній освіті, близько 20% стають магістрами, з них 3 % одержують докторський ступінь. Готують магістрів протягом двох років. Як правило, предмети спеціального циклу займають 60 % навчального часу, з нього 25-30 % відведено на психолого-педагогічну підготовку. Обов'язкові курси цього циклу такі: „Вступ до педагогіки”, „Філософія освіти”, „Історія педагогіки”, „Соціологія освіти”, „Антропологія освіти”, „Освітняполітика”, „Економіка освіти”, „Порівняльна педагогіка”, „Педагогічна етика”. Психологічний блок вміщує: „Вступ до психології”, „Загальну педагогічну психологію”, „Психологію розвитку дитини”.

Вважається, що такий комплекс дисциплін дає змогу вчителеві розглядати освіту як комплексну діяльність, бачити предмети в перспективі, бути компетентним, давати оцінку як щоденному навчально-виховному процесу, так і педагогічним новаціям

Вища педагогічна освіта в західноєвропейських країнах.

У більшості зарубіжних країн з сер. 80-хрр 20 ст. розпочалася реорганізація ВПО, що обумовлювалося необхідність вирішити протиріччя між соціокультурними вимогами та низьким рівнем його професійної підготовки, необхідністю оновлення змісту вищої освіти у зв’язку з виникненням нових професій, процесами демократизації.

Помічається тенденція з’єднання з великими університетами. Важливу роль у виборі університету чи факультету відіграють консультаційні агентства та шкільні консультанти, якін допомагають підготуватися до вступу.

Німеччина

Першими спробами створення спеціальних закладів для підготовки вчителів були педагогічні семінарії, засновані А. Г. Франке у 1707 році. Їхньою особливістю було те, що в основу покладалася наукова підготовка майбутніх учителів, тоді як практична підготовка до уваги майже не бралась. Філантропісти, висунули вимоги спеціальної підготовки майбутніх вчителів.

Кінець ХVІІІ – початок ХІХ ст. класична концепція В. Гумбольдта - свободу тим, хто навчається, і одночасно тим, хто навчає. На першому плані стояли завдання розвитку науки, використання нових форм та методів навчання. На початку XX століття Веймарська конституція 1914 року проголосила нові шляхи підготовки вчителів народної школи. Майбутній народний вчитель повинен був мати досвід роботи у загальноосвітній середній школі, що давало йому можливість навчатися вже не у семінарії, а в академічній вищій школі. Подекуди виникають спеціалізовані педагогічні заклади – педагогічні інститути й академії.

Середня тривалість навчання в університетах – 14 семестрів, а в галузевих інститутах – більше дев’яти.У ФРН зберігається різнотипність підготовки педагогів, які навчаються в університетах, вищих педагогічних, технічних, спортивних, музичних школах (ВНЗ), академіях мистецтв. Кожному типу підготовки притаманний свій статус, свої терміни навчання, а також якість одержуваної освіти.

Основним типом навчальних закладів, які готують учителів для початкової та головної школи, довго була вища педагогічна школа з терміном навчання 6 семестрів.

На базовому етапі навчання протягом двох років забезпечують загальнотеоретичну підготовку кандидатів на вчительську посаду, а на основному – студентів розподіляють на два потоки. Для першого з них характерна орієнтація на практичне опанування спеціальністю протягом двох семестрів, для другого – навчання передбачає теоретичну підготовку протягом чотирьох семестрів - > іспит - > друга фаза навчання – підготовча робота для входження в теорію і практику вчительської професії -> іспит (дає право зараховувати на посаду і включає теоретичну і практичну робату).

Основними критеріями успішного опанування професією і формування творчої особистості випускника вищої педагогічної школи ФРН є науково-дослідна робота і практична діяльність. Головні завдання науково-дослідної діяльності майбутніх учителів полягають в: умінні чітко аналізувати наукову інформацію; індивідуальній і колективній науково-дослідній роботі, спрямованій на формування нових знань. На особливу увагу заслуговує досвід практичної підготовки майбутніх учителів.

Академічні ступені:

- вчитель початкових класів; - вчитель гімназії; - вчитель 5-12-класової школи; - магістр; - дипломований спеціаліст; - доктор наук.

Франція.

Вища освіта. Університети. Нині у Франції існує 74 університети й університетські центри, які об’єднують майже 800 навчально-дослідницьких відділень. Деякі університети мають власні видавництва для публікації актуальнихнаукових праць.

Вищі педагогічні школи (ВПШ). Чотири ВПШ є державними навчальними закладами технічно-культурної і професійно-підготовчими. Вищі педагогічні школи готують учнів до фундаментальних або прикладних досліджень, викладання в університетах і класах підготовки до вищих та середніх шкіл, до служби в державних і місцевих адміністративних структурах або підприємствах. Вищі педагогічні школи мають багато дослідницьких центрів. Студенти без обмеження допускаються до вступних іспитів відповідно до встановлених умов. Підготовка природничих наук проводиться постбакалаврських класах ліцеїв: вища і спеціальна математика, загальна підготовка за програмою іспитів вищих природознавчих шкіл включаючи сільськогосподарські школи. З філології навчання також проводяться в постбакалаврських класах ліцеїв вищої філології і першого вищого класу, що діляться на три категорії:

- класи з підготовки до вищої педагогічної школи (ВПШ) з класичних мов;

- класи з підготовки ВПШ Фонтене-Сен Клу з сучасних мов;

- класи з підготовки до ВПШ з гуманітарних наук.

Перед тим як бути допущеним до конкурсу, французькі студенти повинні підписати забов’язання залишитися протчгом10 років на державній службі, у системах адміністративно-територіальних одиниць, в їх суспільних установах або на державних підприємствах. Підчас перебування в школі вони проходять навчання в магістратах, що дає змогу одержати найбільшу ступінь ліценціата, магістра і диплом про розширену освіту, що є підготовкою до науково-дослідницької роботи. Значна кількість студентів здають іспити на ступінь “агреже”, що дає допуск до викладання в ліцеях.

Навчання у Вищій педагогічної школі триває 4 роки, протягом яких студенти одержують зарплату і вважаються службовцями-стажистами. Під час навчання студенти проводять одне або декілька стажування за рубежем (тривалість стажування не може перевищувати 2 роки).

Академічні ступені:

- магістр-викладач; - викладач вищої кваліфікації; - доктор третього циклу.

Англія

У ВБ в кін 20 ст склалася нова структура різнотипних навчальних закладів професійної підготовки вчителів, коли було запроваджено фінансові кредити студентам на отримання ВО, що надавали мунійипальні державні органи, які і контролювали цільове використання цих кредитів. По закінченню навчання студент мав поверноти кредити.

В кінці 80-х – на початку 90-х рp. у Великобританії склалася наступна структура різнотипних навчальних закладів, які здійснюють підготовку вчителів:

1) чотирирічні інститути і коледжі вищої освіти

2) однорічні інститути педагогіки при університетах

3) дворічні факультети педагогіки політехнічних інститутів

4) чотирирічні школи сценічного мистецтва

5) дворічні технічні коледжі

6) програма підготовки бакалаврів

7) програма підготовки дипломованих спеціалістів.

Характерною тенденцією педагогічної освіти вчителів у Великобританії є її неперервність, яка забезпечується наступністю трьох етапів: довузівськ(початкова) професійна підготовка учнів-старшокласників; фундаментальна (основна) професійна підготовка вчителя у педаго-гічному вищому навчальному закладі; післядипломна освіта і самоосвіта педагогічного працівника.

У другій половині 80-х рр. ХХ ст. на основі моделі неперервної педагогічної освіти відомий ангійський вчений-педагог В.Тейлор розробив нову багатоступеневу схему підготовки вчителя, що передбачає п’ять поетапних циклів: а) початковий (довузівський); б) перехідний (неповна вища освіта); в) базовий (вища освіта,

здобуття першого наукового ступеня та диплома вчителя) та дві післядипломні форми безперервної освіти: г) магістр педагогічних наук; д) доктор педагогічних наук. Особливістю такої підготовки є визначення довузівської підготовки як рівноправної складової цілісної системи підготовки вчителя.

Академічні ступені:

- бакалавр педагогіки; - магістр педагогіки; - доктор філософії.