Румунський окупаційний режим.

Північну Буковину, Закарпатську Сигітщину, а також Бессарабію (Хотинський, Ізмаїльський і Аккерманський повіти. там проживало близько 1 млн. осіб. Ці територіальні надбання були визнані Сен-Жерменським мирним договором 1919 р. і Паризьким протоколом 1920 р. Так українські землі опинилися у складі Румунії, що, У становищі відсталих окраїн Румунії, відповідно, опинилися й Буковина, Бессарабія та Сигітщина.Режим, встановлений Румунією на окупованих українських територіях, виявився ще нестерпнішим, ніж польський. Протягом 1919-1928 рр. тут тривав воєнний стан, який супроводжувався жорстоким тероромУ Буковині замість 11 повітів стало 5, повіти ділилися на волості, волості на громади. Ліквідовано самоврядування громад. Замість старост румунські адміністративні органи призначали "примарів", повіти очолювали "префекти" -ставленики міністерства внутрішніх справ. Румунська адміністрація ліквідувала більшість українських організацій, заборонила українську пресу, денаціоналізовувати все хотіли. Зі 168 народних шкіл, які існували на Буковині у 1918 р., майже дві третини стали румунськими в перші два роки окупації, решту також румунізували або закрили до 1927 р. Було закрито українські кафедри Чернівецького університету, а сам заклад румунізовано, Пануючу в Румунії церкву було перейменовано у "право-славио-румунську" автономну буковинську митрополію підпорядковано румунському патріархатові. Будь-які протести українського населення нещадно карали. Зокрема, Хотинське 1919 р. і Татарбунарське 1924 р. У 1928 р. розпочався період часткової лібералізації окупаційного режиму, який тривав до 1937 р Тут було засновано Українську національну партію (УНП) під керівництвомЗалозецького, яка фактично так і залишилася єдиною легальною українською політичною партією в Румунії аж до кінця окупації. Вона виступала прихильницею органічної праці" і, йдучи на компроміс із владою, намагалася шшати права українського населення. Так, уклавши у 1930 р. виборчу угоду з правлячою націонал-цараністською партією, УНП отримала кілька місць у парламенті та певною мірою спричинилася до створення в уряді спеціального відомства у справах національних меншин.,тижневик "Рада, студентські товариства "Чорноморе", "Запороже", "Кобзар", а також "Жіноча Громада", спортивне товариство "Довбуш". тижневик "Рідний край" та щоденна газета "Час".Серед "нелегального сектора" виділялися комуністи й націоналісти. Комуністи Буковини 1926 р. приєдналися до компартії Румунії і діяли в підпіллі. Група українців, що відокремилася від соціал-демократів у 1929 р. створила на Буковині легальну партію "Визволення". Вона закликала до боротьби за "радянську червону Буковину" та її приєднання до радянської України. У 2930-х роках на Буковині значно активізувався український націоналістичний рух, що охоплював переважно молодь,яку очолювали І. Григорович, О. Зибачинський, Д. Квітковський, видавало часописи "Самостійна думка" і "Самостійність", мало вплив на деякі товариства, власті почали переслідувати будь-які прояви українського політичного життя. Від 1938 р. в Румунії знову розпочався період реакції; король Кароль II встановив військову диктатуру.

Українські землі під владою Чехословаччини.

Після розпаду Австро-Угорської імперії українці Закарпаття на місцевих з'їздах виявили прагнення приєднатися до УНР. Центральна руська народна рада, яку утворили в травні 1919 р. представники ужгородської, пряшівської та хустської рад, проголосила об'єднання Закарпаття з Чехословаччиною, яка зобов'язалася надати краєві широку автономію. Паризька мирна конференція затвердила це рішення.Закарпаття в Чехословацькій державі було окремим адміністративним краєм, що офіційно називався Підкарпатською Руссю, а з 1928 р. - Підкарпатським краєм. Разючим контрастом у порівнянні зі згаданими державами було те, що чеський уряд у населені українцями території вкладав більше коштів, ніж вилучавОднак різних заходів було замало, щоб полегшити страшні злидні в регіоні. До того ж ситуацію ускладнювало хронічне безробіття,. Провідні галузі:в Закарпатті були лісозаготівельна та деревообробна Ліс вивозили також на переробку в чеські землі, Австрію, Німеччину. В Ужгороді працювало дві меблеві фабрики, а в Чинадієво–сірникова фабрика. Найбільшими підприємствами краю були Перечинський, Турябистрянський, Свалявський і Великобичківський лісохімічні заводи сухої дистиляції деревини. Болісно вдарила по промисловості краю криза 1929-1933 рр..Якщо на момент входження до складу Чехословаччини на Закар-патті й Пряшівщині там майже не було шкіл з рідною мовою навчання, то у 1930-х роках їхнє число сягало 500. Окрім українських початкових і "горожанських" шкіл було засновано кілька гімназій. - Українському вільному університету (1941- 1945) та Високому педагогічному інституту ім. Драгоманова у Празі (1923-1933), Українській господарській академії у Подєбрадах (1922-1935). чеський уряд не погоджувався надати Закарпаттю автономію. ТРИ ціональні оієнтацій. Традиційно сильними серед них були русофіли, що гуртувалися в "Обществі Духновича" і вважали закарпатських русинів частиною російського народу. Існув.також мадярофільська течія "карпаторосів", яких називали "мадяронами". Вони доводили, що русини, або "карпатороси" –це окрема національність і прагнули приєднати Закарпаття до Угорщини. Неухильно зміцнювався український народовецький (українофільський) табір. Його очолювали священик Августин Волошин -лідер Християнської народної партії, брати Михайло і Юлій Бращайки. За зразком Галичини українофіли створили "Просвіту", молодіжну організацію "Пласт", інші культурно-просвітницькі товариства, кооперативи, заснували часописи. Народовці пропагували ідею єдності закарпатських українців з усім українським народом, вели боротьбу з русофілами і "мадяронами"..

Українські комуністи входили до складу легальної комуністичної партії Чехословаччини. Компартія визнавала український характер Закарпаття і висувала гасло приєднання його до радянської України.

Карпатська Україна.

11 жовтня 1938 р. чеська влада офіційно проголосила автономію Підкарпатської Русі. Тоді ж було затверджено перший уряд Карпаторуської держави. Головою уряду став лідер "Авто-номного земледільського союзу" Андрій Бродій, якого вже через два тижні заарештували як угорського агента. Прем'єром 28 жовтня було призначено Августина Волошина.Тим часом уряд угорського диктатора Міклоша Горті висунув свої претензії на частину Закарпаття та Словаччини. 2 листопада 1938 р. відбувся Віденський арбітраж, на якому міністри іноземних справ Німеччини та Італії оголосили рішення про передання Угорщині Південної Словаччини та частини Закарпатської України з містами Ужгород, Берегове та Мукачево. Після цього столицю Карпатської України, як називалася тепер автономна держава, було перенесено з Ужгорода до Хуста.Для захисту кордонів і боротьби з угорськими диверсійними групами було створено власні збройні сили - Карпатська Січ.Події в Закарпатті викликали гострий конфлікт в ОУН. Мельниківський провід заборонив членам організації втручатися в справи Карпатської України. Проте група членів крайової екзеку-тиви ОУН не підкорилася цьому рішенню І виїхала в Закарпаття. З їхньою допомогою створювалися збройні сили Карпатської України - організація національної оборони - Карпатська Січ. До Генерального штабу Карпатської Січі увійшли оунівці Михайло Колодзінський, Роман Шухевич, Зенон Коссак.

20 січня 1939 р. А.Волошин дав дозвіл створити політичну партію " Українське національне об'єднання". Всі інші політичні партії, крім проурядового УНО, було заборонено. Вибори відбулися 12 лютого 1939 р. Під час виборів панувало політичне піднесення серед населення. Одні села поголовно голосували за УНО, інші віддали голоси проти.Відкриття Сейму уряд Чехословаччини постійно відкладав–дозволив його провести 15 березня 1939 р.Ще напередодні його відкриття (14 березня) А. Волошин проголосив самостійність Карпатської України. Засіданням Сейму, що відбулося 15 березня 1939 р.,на них було прийнято державницької ваги документи - про незалежність, державний устрій, назву, мову, прапор, герб і гімн Карпатської України. Таємним голосуванням обрано президента. Ним став А. Волошин.Прийнята Конституція визначила назву держави–Карпатська Україна, державний устрій (президентська республіка), державну мову (українська), державний герб - ведмідь на лівому червоному півколі й чотири сині та три жовті смуги у правому півколі й тризуб із хрестом на середині, стяг - жовто-блакитний, гімн - "Ще не вмерла України..." Прем'єр-міністром нового уряду створеної держави було призначено Ю. Ревая.У ніч з 14 на 15 березня 1939 р. німецькі війська вдерлися на територію Чехословаччини. Водночас Угорщина за згодою Гітлера почала загарбання Закарпаття. А. Волошин, який орієнтувався на Німеччину, звернувся до її керівників з проханням прийняти нову державу під свій протекторат. Але німецький консул Гофман передав урядові Волошина пораду імперського уряду не чинити опору угорським військам.16 березня після запеклих боїв угорці зайняли Хуст. Відступивши з міста, українці продовжували опір.

У кінці березня 1939 р. А. Волошин і частина уряду на чолі з Ю. Реваєм виїхала до Румунії в еміграцію.

42.Українське питання в європейській політиці на початку Другої світової війни.

Напередодні Другої світової війни роз'єднані українські землі належали чотирьом державам - СРСР, Польщі, Румунії, Чехосло-ваччині (від березня 1939 р. - Угорщині). Це робило українське питання клубком серйозних суперечностей, а "українську карту"–важливим козирем у великій дипломатичній грі.Суттєві' зміни у становищі західноукраїнських земель мали відбутися у зв'язку з підписанням 23 серпня 1939 р. радянсько-німецького пакту про ненапад. У таємному протоколі, доданому до нього (т. зв. пакт Ріббентропа-Молотова) передбачалося розмежування сфер інтересів обох держав, а Західна Україна, Західна Білорусія, Прибалтійські республіки мали увійти до складу СРСР. Лемківщина та Холмщина потрапляли до німецької зони. Пакт Молотова-Ріббентропа, будучи актом свавільного поділу Європи на "сфери впливу" між СРСР і Німеччиною, фактично розв'язував руки Адольфові Гітлеру для початку Другої світової війни. Водночас він став і своєрідною точкою відліку процесу "збирання" українських земель у межах однієї держави, що об'єктивно було явищем прогресивним. Безпосереднім наслідком радянсько-німецьких домовленостей була збройна агресія 1 вересня 1939 р. Німеччини протПольщі, якупідтримали її союзники Англія і Франція. Так вибухнула Другасвітова