Стимульний матеріал (дорослий варіант)

 

Тест С. Розенцвейг (дитячий варіант)
Опис методики

Техніка вивчення фрустраційної реакції у дітей була вперше представлена ​​в 1948 р. (Rosenzwcig S. et al., 1948). При її конструюванні автори виходили з наміру створити діагностичний інструмент, аналогічній раніше описаної (1944 р) версії цієї методики для дорослих. Передбачалося, що малюнкова методика добре підійде для роботи з дітьми, оскільки може бути запропонована як варіант гри, нагадує знайомі дітям комікси. Крім того, очікувалося, що діти будуть більш безпосередні і наївні в своїх «проекціях», ніж дорослі.
Стимульний матеріал.
Дитячий варіант методики включає 24 контурних малюнків. На них зображені фруструючі ситуації, які відтворюють поширені сцени з повсякденного життя дітей. Діючих персонажів, як правило, двоє. Фрустрованим персонажем є дитина (хлопчик чи дівчинка), який взаємодіє або з дорослим (чоловіком чи жінкою), або з іншою дитиною свого або протилежної статі.
Наявні в нашому розпорядженні карти дитячої методики Розенцвейга немодифікована і відповідають оригінальному варіанту (S. Rosenzweig et al., 1948). У вітчизняному перекладі практично повністю збережено зміст висловлювань. Зміну внесено лише в ситуацію № 3, до якої підібрано висловлювання, відповідне шкільній тематиці.
Ситуації методики діляться на дві групи:
1. Ситуації перешкоди (Ego-blocking). Безпосередньою причиною фрустрації є деяка перешкода, перешкоду (інша особа або предмет), яка розчаровує суб'єкта, зриває його плани, ускладнює дії, тощо. Будь-яким чином заважає досягненню бажаної мети. У дитячому варіанті методики таких ситуацій 13: № 1, 2, 4, 5, 9, 10, 16, 17, 18, 20, 21, 23 і 24.
2. Ситуації обвинувачення (Superego-blocking). Діючий суб'єкт піддається звинуваченням, віщуванням, нападам з боку іншої особи. Таких ситуацій 9: № 3, 6, 7, 8, 12, 13, 14, 19 і 22.
Ситуації № 11 і 15 тесту характеризуються як невизначені і не віднесені ні до тієї, ні до іншої групи. Разом з тим, вказуючи на паралельність дорослої та дитячої серії картинок, автор методики Е.Е. Данилова співвідносить ці ситуації з аналогічними ситуаціями дорослої версії: відповідно з картами № 7 та № 22. На цій підставі ситуація № 11 може бути віднесена до ситуацій звинувачення, а ситуація № 15 - до ситуацій перешкоди.
Поділ карт на дві групи не є абсолютним, оскільки будь-яка ситуація звинувачення припускає, що фруструючий, що звинувачує персонаж сам, у свою чергу, був чимось (або кимось) фрустрованим, тощо. Ситуації звинувачення передувала ситуація перешкоди. Тому досліджувані іноді можуть приймати ситуацію перешкоди за ситуацію звинувачення, і навпаки. У таких випадках пропонується залишити право інтерпретації ситуації за досліджуваним.
Процедура тестування
Робота з дитячим варіантом методики Розенцвейга має певну специфіку, пов'язану з віком досліджуваних.
Дослідження починається з того, що дитина отримує набір тестових карт.
При пред'явленні першої картинки йому дається така інструкція: «Давай пограємо. Ти бачиш перед собою кілька карток. На кожній з них намальовані люди, які щось роблять або говорять. Подивися уважно на першу картинку.
Тут намальовані дві людини. Одна з них (вона завжди буде знаходитися ліворуч) щось говорить іншій, і тій (іншої) щось відповідає. Але що він відповідає - ми не знаємо; бачиш, у нього над головою порожній квадрат. Давай прочитаємо, що говорить людина, що стоїть ліворуч, а потім ти скажеш, що відповість йому та, до якої вона звертається. Називай першу відповідь, яка прийде тобі в голову».
Мета інструкції полягає в тому, щоб зняти у дитини соціально бажану самокритичність, установку і полегшити ідентифікацію з зображеним на зображенні персонажем (хлопчиком або дівчинкою). Враховуючи це, на додаток до основного тексту інструкції слід додати, що в даному випадку немає правильних або неправильних, хороших чи поганих відповідей, що будь-який з них буде прийнятий. Таке примітка допоможе дитині включитися в ситуацію експерименту, а також дозволить уникнути таких, наприклад, питань з його боку: «А як відповідати, добре чи погано? Як хороший хлопчик чи як поганий?».
Відповіді дитини фіксуються в протоколі. Якщо дитина не вміє читати або читає погано, експериментатор робить це за нього, тобто кожен раз зачитує наведені на картці слова.
При обстеженні дітей рекомендується інша форма фіксації відповідей в порівнянні з тією, яка встановлена ​​процедурою тестування для дорослих. В авторському керівництві до тесту вказується, що до 8 років дитина відповідає усно, запис його висловлювань веде експериментатор. У більш старшому віці, навіть якщо дослідження проводиться індивідуально, досліджуваний сам пише відповіді. Після цього дитина повинна зачитати свої відповіді вголос, а експериментатор на підставі цього зробити необхідні йому помітки, задати уточнюючі питання тощо. Враховуючи дане розпорядження, слід зазначити, що фіксація відповідей експериментатором є доцільною і при роботі з дітьми старше 8 років. Це обумовлено тим, що для дітей молодшого шкільного віку (а це основний контингент, для якого призначений дитячий варіант методики Розенцвейга) лист є складною самостійною діяльністю, і тому запис відповідей самою дитиною може призвести до виникнення відомого феномену «зсуву мотиву на мету» (боязнь зробити помилку при листі, бажання написати красивим почерком, замінити слова з незнайомим написанням на знайомі, але змінюють сенс відповіді, та ін.).
Процедура тестування займає в середньому 15-20 хвилин. Методика може бути використана як для індивідуального, так і для групового обстеження. Групова робота з тестом (46 досліджуваних) може проводитися з дітьми починаючи з 9-річного віку.
У роботі з методикою можуть виникнути ситуації, коли дитина при позитивному ставленні до ситуації експерименту і готовність співпрацювати проте відмовляється відповідати: мовчить тривалий час, каже, що не знає, як відповісти, і тому подібне. Така поведінка іноді зустрічається при відповіді на тестову ситуацію № 1. Зазначені труднощі на початковому етапі обстеження можуть бути пов'язані, зокрема, з тим, що дитина ще недостатньо чітко засвоїла інструкцію. Її слід повторити. Крім того, ситуація № 1 сама по собі не однозначна для інтерпретації. У цих випадках дитині може бути надан а організуюча допомога з боку експериментатора, наприклад: «А як ти думаєш, що може відповісти дівчинка?», «Спробуй припустити, що вона скаже?». Якщо подібна стимуляція не допомагає, слід запропонувати дитині картинку № 2. Як правило, діти легко з нею справляються. Відповідь же на першу ситуацію може бути отримана в самому кінці експерименту.
Відмова від відповіді може зустрітися не тільки на початку роботи, але і в процесі тестування (наприклад, ситуація № 19). У протоколі такі відмови необхідно зафіксувати, тому вони можуть послужити джерелом додаткової інформації про значущі аспекти життя дитини.
Іноді відповідь дитини свідчить про те, що ситуація інтерпретується ним невірно і часто таким чином, що сама ситуація втрачає своє фруструюче значення. Наприклад, в карті № 17 час дії може інтерпретуватися як «ранок», а не як «вечір» (відповідь: «Мені вже й так вставати пора»); на карті № 21 стоїть праворуч дівчинка може бути прийнята за дорослу людину (відповідь: «Доню, ну я ж втомлюся з тобою стояти. Краще підемо обідати»). У подібних випадках у протоколі фіксується первинна відповідь з відповідною позначкою. Після закінчення експерименту у дитини уточнюють розуміння цих ситуацій і за допомогою орієнтовних питань «наводять» на правильну інтерпретацію. При обробці враховується остаточна відповідь.
У зв'язку з цим необхідно відзначити: всі необхідні уточнення (занадто коротка, двозначна відповідь та ін.) Робляться лише після того як отримані відповіді по всіх ситуацій тесту.
Серед неправильно інтерпретованих ситуацій примітна та, що на карті № 13. Спеціально проведене нами опитування дітей по цій картинці показали, що відповідно до початкового трактування (хлопчаки крадуть яблука в чужому саду і одного з них зловив сторож) розуміють цю ситуацію: діти 6-7 років - 36% опитаних, 8-9 років - 43%, 10-11 років - 72%, 12-13 років - 81%. В інших же випадках відбувається на цій картинці розглядається піддослідними як гра, де один з учасників ловить іншого, або як наслідок якогось проступку, не пов'язаного з набігом на чужий сад: «Вони грають у квача (війну, хованки і т.п.)»; «Тато зловив свого сина, бо він погано поводився»; «Хлопчики біжать в ліс. Вони злякалися великого хлопчика, якого вони дражнили» тощо.
Відносно ситуації № 13 слід зазначити:
• по-перше, по відповіді дитини, не вдаючись до додаткового опитування, не завжди вдається встановити, що дана ситуація зрозуміла їм невірно (наприклад, відповідь: «Відпусти мене!»);
• по-друге, навіть при невірної інтерпретації карти в абсолютній більшості випадків відбувається на ній сприймається дітьми як фруструюча ситуація.
Тому, якщо у експериментатора немає можливості провести додаткове опитування по даній ситуації, допускається збереження в протоколі і використання при подальшій обробці початкової відповіді дитини.