Безпека перебування на вулицях:правила дорожнього руху, дорожньо-транспортні пригодиза участю пішоходів, їх причини та наслідки. Типові травмування пішоходів

Єдиним нормативним актом, що встановлює порядокдорожнього руху по всій території України, є Правила до-рожнього руху. Їх дія поширюється не тільки на дороги,а й на всі території, де можливий рух (рис. 1. 21). Особи, які порушили вимоги Правил дорож-нього руху, несуть відповідальністьзгідно з чинним законодавствомДо винуватців вживаються заходидисциплінарної, адміністративноїабо карної відповідальності залеж-но від характеру порушень та їх на-слідків

Автомобільна дорога, вулиця —це частина території населеного

пункту або поза ним, призначенадля руху транспортних засобів і пішоходів, з усіма розташова-ними на ній спорудами. Проїжджа частина — елемент дороги, призначений дляруху транспортних засобів

Тротуар — елемент дороги, призначений для руху пішохо-дів, який прилягає до проїжджої частини або відділений від неїгазоном. Учасник дорожнього руху — особа, яка рухається на дорозіяк пішохід, водій, пасажир, погонич тварин. Пішохід — особа, що бере участь у дорожньому русі без тран-спортних засобів та не виконує на дорозі роботи До пішоходівприрівнюються особи, що ведуть велосипед, мотоцикл, мопедабо везуть коляску. Пасажир — особа, яка користується транспортним засобомі знаходиться в ньому, але не причетна до керування ним. Житлова зона — дворові території, а також частини населе-них пунктів, позначені спеціальним дорожнім знаком. Зупинка — припинення руху транспортного засобу для по-садки (висадки) пасажирів або завантаження (розвантаження)вантажу

Пішохідний перехід — ділянка проїзної частини або ін-женерна споруда, призначена для руху пішоходів через до-рогу. Одним з найпоширеніших видів дорожньо-транспорт-них пригод є наїзд транспортних засобів на пішохода, при-чому 60% таких пригод здійснюється з вини самих пішо-ходів

Правила дорожнього руху визначають конкретні обов'язкипішоходів Пішоходи повинні ходити тротуарами або пішохід-ними доріжками, а за їх відсутності в один ряд по узбіччю доро-ги, назустріч руху транспортних засобів При цьому необхіднобути особливо обережним та не створювати перешкод іншимучасникам руху

Переходити проїжджу частину пішоходам дозволяєтьсятільки підземними, надземними пішохідними переходамита в місцях, позначених спеціальною дорожньою розміткоюабо дорожніми знаками «Пішохідний перехід». Не рекомен-дується дорогу перебігати Чекати автобусів, тролейбусів,трамваїв, автомобілів, таксі пішоходи повинні на посадко-вих майданчиках, а якщо вони відсутні — на тротуарі абоузбіччі

Пішоходам треба знати і суворо дотримуватись одного з го-ловних правил - забороняється виходити на проїжджу частинудороги, не переконавшись в особистій безпеці, а також в тому,що вони не створять небезпеки для інших учасників дорожньо-го руху

Відповідно до Закону України про дорожній рух пішохідмає перевагу перед транспортними засобами при переході про-їжджої частини пішохідними пере-ходами (рис 1 22), що не регулю-ються, а також тими переходами,що регулюються, за наявності від-повідняого сигналу світлофора аборегулювальника

Дорожньо-транспортні пригоди —це такі пригоди, які виникли в зв'яз-Рис. 1. 22 ку з рухом транспортних засобів.

Вони поділяються на такі види:

а) аварія — пригода, за якої відбулось зіткнення транспорт-них засобів, наїзд на нерухомий предмет, перекидання та інше,що призвели до пошкодження транспорту і вантажу Під часаварії можливі й жертви;

б) наїзди транспортних засобів на пішоходів, велосипедистівта ін, що сталися з вини водіїв і пішоходів;

в) порушення правил водіями або службовими особами, пе-ревезення людей чи вантажів, в результаті чого виникли жерт-ви або поранення людей

1.4.6. Небезпека контактівз бродячими тваринами

Сьогодні у містах дуже часто може зустрітися з бродячимитваринами (рис 1 23), які складають неабияку небезпеку длялюдини При укусах бродячими тваринами потрібно надати не-відкладну допомогу В перші хвилини не зупиняти кровотечу,так як при витіканні крові з рани одночасно виходить слинатварини. Шкіру навколо укусу по-трібно обробити йодом, накластипов'язку на місце рани і викликати«швидку допомогу» або відвести улікарню В лікарню потрібно звер-нутись обов'язкову в зв'язку з ве-ликою загрозою захворіти на сказПотрібно пам'ятати, що здоровітварини здебільшого на людей ненападають

44.Згідно офіційних стандартів небезпеки поділяються на фізичні, хімічні, біологічні, психофізіологічні; за характеромдії на людину поділяються на активні та пасивні; за похо-дженням — природні, техногенні, антропогенні, екологічні,змішані; за збитками — соціальні, технічні, екологічні тощо;за часом дії — негативні наслідки поділяються на імпульсніі накопичувальні; за локалізацією: пов'язані з літосферою,гідросферою, атмосферою, космосом; за сферою прояву: побу-тові, спортивні, дорожньо-транспортні, виробничі, військовітощо

Джерела небезпек можуть бути: природні, техногенні, соці-альні та комбіновані.

Природні джерела небезпеки — це об'єкти, явища природита стихійні лиха, які становлять загрозу для життя чи здоров'ялюдини (землетруси, вулкани,повені, снігові лавини, урагани,ожеледі, блискавки, сонячне такосмічне випромінювання, небез-печні рослини, тварини, бактерії,віруси).

Техногенні джерела небезпе-ки — це небезпеки, пов'язані з ви-користанням: горючих, вибухо- небезпечних речовин;

процесів, що відбуваються припідвищених температурах та тисках; транспортних засобівелектричної енергії, хімічних речовин та різних видів випро-мінювання

До соціальних джерел небезпек належать небезпеки, ви-кликані низьким духовним та культурним рівнем людей:п'янство, алкоголізм, наркоманія, бродяжництво, злочин-ність тощо

Джерелами політичних небезпек є конфлікти на міжнаці-ональному та міждержавному рівнях, політичний тероризм,ідеологічні, міжпартійні, міжконфесійні та збройні конфлік-ти, війни

Але більшість джерел небезпек мають комбінований харак-тер. Перелік можливих небезпек (номенклатура) налічує понад150 найменувань. З метою аналізу, узагальнення та розробкизаходів щодо запобігання негативних наслідків існує необхід-ність класифікації та систематизації небезпек, джерел, що по-роджують їх, та тих факторів, які безпосередньо призводять донегативного впливу на людину

Небезпечності зазначених напрямків завжди діють в комп-лексі (комплексність дії) Для того, щоб була можливість про-гнозувати, аналізувати і відслідковувати всі вище згадані не-безпечності, з точки зору сучасної концепції, необхідне плану-вання профілактики небезпечностей. Основними напрямкамипрофілактики небезпечностей є зменшення ризику і реальнийзахист людини в природному середовищі, в виробничому серед-овищі і в екстремальних ситуаціях, розпізнавання характерис-тик і координат небезпечностей, захист від небезпечностей на

основі співставлення витрат і вигод, ліквідація можливих не-безпечностей, виходячи з концепції залишкового ризику.

До глобальних небезпек відносять: техногенні аварії (Чорно-бильська катастрофа), забруднення навколишнього середовища(порушення озонового шару, посилення парникового ефекту,забруднення Світового океану, зниження родючості ґрунтів,деградація лісів та ландшафтів, зменшення біологічного різно-маніття, кислотні дощі), міжнародну злочинність та тероризм,наркоманію, алкоголізм, тютюнопаління, епідемії туберкульо-зу та СНІДу, нестачу ресурсів.

Ознайомлення із змістом дисципліни «Безпека життєдіяль-ності» базується на системному підході, що передбачає дослі-дження проблем безпеки життя однієї людини чи групи людей,необхідність їх вивчення без відриву від соціальних, екологіч-них, технологічних, економіч-них, організаційних та іншихкомпонентів системи, до якоївони входять. Людина є однимз елементів зазначеної систе-ми, в якій під терміном «лю-дина» розуміється не лишеодна істота, індивід, а й групалюдей, колектив, мешканцінаселеного пункту, регіону,країни, суспільство, людство в цілому. У сфері наук про без-пеку системою є сукупність взаємопов'язаних людей, процесів,будівель, обладнання, устаткування, природних об'єктів тощо,які функціонують у певному середовищі для забезпечення без-пеки

Прогнозування небезпек та захист від їхньої дії.

Напрямки забезпечення безпечної життєдіяльності

Нещасні випадки, аварії, катастрофи, які супроводжуютьсясмертельними випадками, травмами, скороченням тривалостіжиття, шкодою здоров'ю та природному середовищу є наслід-ками прояву небезпек Завжди постає проблема оцінки цихнаслідків Кількісна оцінка збитків, заподіяних небезпекою,залежать від багатьох факторів, наприклад, від кількості лю-дей, що знаходились у небезпечній зоні, кількості та якості ма-теріальних цінностей, що перебували там, природних ресурсівтощо

Кожен вид шкоди має своє кількісне вираження. Наприклад,кількість загиблих, поранених чи хворих, площа зараженої те-риторії, площа лісу, що вигоріла, вартість зруйнованих спорудтощо

Перший кількісний спосіб визначення шкоди — це вар-тісний, тобто визначення шкоди у грошовому еквівалентіДругою, універсальною, найбільш розповсюдженою оцінкоюнебезпечності є ризик. Його можна назвати ще фактором потен-ційної небезпеки

У тлумачному словнику наводиться таке означення понят-тя «ризику»: «усвідомлена можливість небезпеки» Точнішим,очевидно, слід вважати інше означення: «Усвідомлена ймовір-ність небезпеки»

Ризик — кількісна оцінка небезпеки, це відношення числатих чи інших небажаних реалізованих наслідків (n), до макси-мально можливої їх кількості (N) за конкретний період часу:R = n/N, тобто це частота реалізації небезпечностей. Він є су-путником будь-якої діяльності людини.

Наведена формула дозволяє розрахувати розміри індиві-дуального, групового та загального ризику При оцінці за-гального ризику величина N визначає максимальну кількістьусіх подій, а при оцінці групового ризику — максимальнукількість подій у конкретній соціальній групі, що вибрана іззагальної кількості за певною ознакою В групу можуть вхо-дити люди, що належать до однієї професії, віку, статі; групуможе складати один клас суб'єктів господарської діяльнос-ті тощо. Щоб визначити індивідуальний ризик, наприклад,потрапити людині в аварію на транспорті необхідно числолюдей які травмувалися 46 000, поділити на число тих, щоможуть травмуватися за рік (46 млн.), тоді ризик (R — фак-тична частота небезпечності на транспорті) буде складати:0,001 (46000: 46 000 000).

В охороні праці для характеристики рівня травматизму ви-користовують коефіцієнт частоти (Кч), який показує кількістьтравмованих чи загиблих на 1 000 працівників.

За ступенем припустимості для суспільства ризик буваєзнехтуваний, прийнятний, гранично допустимий,надмірний. Знехтуваний ризик має настільки малий рівень,що він перебуває в межах до-пустимих відхилень природ-ного рівня. Прийнятним на-зивають такий рівень ризику,який громадськість може спо-кійно прийняти, враховуючитехніко-економічні та соціаль-ні можливості на даному ета-пі розвитку цивілізації. Гра-нично допустимий ризик —це найбільший ризик, який не може перевищуватись, незва-жаючи на очікуваний результат Надмірний ризик характери-зується надзвичайно високим рівнем, який у переважній біль-шості випадків призводить до негативних наслідків.

Практично досягти нульового рівня ризику, тобто абсолют-ної безпеки, сьогодні неможливо. Абсолютна безпека не можебути гарантована жодній людині незалежно від її способу жит-тя та соціального статусу. Ми живемо тому, що щоденно уника-ємо небезпек Вимога абсолютної безпеки, що приваблює своєюгуманністю, може обернутися трагедією для людей На даномуетапі розвитку суспільства знехтуваного ризику також немож-ливо досягти з огляду на технічні та економічні передумовидля цього. Тому сучасна концепція безпеки життєдіяльностібазується на досягненні допустимого ризику Суть ідеї концеп-ції «допустимогоризику» полягає у намаганні створити такийнизький ступінь ризику, який сприймає суспільство в данийчас Допустимий ризик поєднує технічні, економічні, соціаль-ні та політичні аспекти і є певним компромісом між рівнем без-пеки й можливостями її досягнення.

Щоб оцінити розмір прийнятного (допустимого) ризику ви-користовують витратний механізм, який дозволяє перерозпо-ділити витрати держави на досягнення заданого рівня безпекиміж природною, техногенною та соціальною сферами. Завждинеобхідно підтримувати відповідне співвідношення витрату зазначених сферах, оскільки порушення балансу на користьоднієї з них може спричинити різке збільшення ризику, і йогорівень вийде за межі допустимих значень.

Збільшуючи кількість коштів на технічні витрати, ризикаварій на технічних устаткуваннях зменшується, але зростає соціально-економічний ризик. Збільшеннямвитрат на підвищення безпекитехнічних систем в умовах об-меженості коштів можна зане-дбати соціальну сферу, напри-клад, погіршити стан аварійно-рятувальних служб, медичнудопомогу

Загальний ризик зводитьсядо мінімуму при збалансованомуспіввідношенні витрат у техніч-ній та соціальній сферах. Мак-симально прийнятним рівнеміндивідуального ризику загибелі людини вважається ризик,який дорівнює 10-6 на рік. Малим вважається ризик загибелілюдей, що дорівнює 10-8 на рік.

Дослідження причин виникнення небезпек, їх характерис-тик, особливостей впливу сприяють розробці ефективних заходів захисту, що спрямовані на забезпечення нормальної життє-діяльності людини

Прогнозування наслідків небезпечних ситуацій та екс-тремальних ситуацій повинно включати:

оцінку ймовірності та аналіз причин виникнення небезпек;

очікувану силу впливу (інтенсивність) та механізми розви-тку небезпеки (ураження);

характеристику та розміри ураження реципієнтів (насе-лення, тваринний та рослинний світ, повітряне та геологічнесередовище, водоймище, господарських об'єктів);

агресивність та глибину впливу чинників небезпеки (імо-вірність генетичних змін у біосфері, тривалість періодів проявунегативних наслідків, багатоступеневість такого прояву тощо);

періодичність виникнення небезпечних та екстремальнихситуацій та їх динаміку;

визначення величини збитків у випадку реалізації небез-печних ситуацій

Головним пріоритетом безпеки життєдіяльності є намаган-ня підвищення рівня безпеки у всіх видах діяльності людини.Коли створюються нові пристрої, устаткування, технічні сис-теми, то необхідно, щоб у відпо-відний проект, наскільки це мож-ливо, були включені елементи,що виключають небезпеку. Алеце не завжди вдається здійснити(рис. 1.16). Якщо виявлену не-безпеку неможливо виключитиповністю, необхідно знизити ймо-вірність ризику до мінімуму шля-хом вибору відповідного рішення.В будь-якій системі чи ситуації до-сягають цього такими шляхами: повна або часткова відмова від робіт, операцій та систем,які мають високий ступінь небезпеки; заміна небезпечних операцій іншими, менш небезпечними; технічне удосконалення системи та об'єкту; розробка та використання спеціальних засобів захисту;

вживання заходів організаційно-управлінського харак-теру, в тому числі контроль за рівнем безпеки, навчання лю-дей з питань безпеки, стимулювання безпечної роботи та по-ведінки.

Всі ці напрямки забезпечення безпечної життєдіяльнос-ті мають свої переваги і недоліки, а тому важко заздалегідьвизначити, який з них кращий. Для підвищення рівня безпе-ки найкраще використовувати комплекс цих заходів та засо-бів Для того, щоб вибрати конкретний захід або засіб, а кра-ще їх комплекс, порівнюють витрати на ці заходи та засобиі рівень зменшення шкоди, який передбачається в результатіїх впровадження. Такий підхід до зменшення ризику небез-пеки зветься управління ризиком. В цьому процесі не остан-нє місце посідає вартість такого управління. Іншим аспектомтого, як встановлюється співвідношення витрат з розміромприйнятного ризику, є можливість контролювання чи лікві-дації ризику

Деякі небезпеки, що мають відносно низький рівень ризику,вважаються неприпустимими, тому що їх досить легко контр-олювати та ліквідувати. Наприклад, хоча ризик удару блискав-кою, ймовірність якого 1 на 14 млн, може вважатися відноснонизьким, люди рідко знаходяться на вулиці під час грози В да-ному разі, незважаючи на те, що ризик невеликий, необхідністьліквідації його базується на тому, що ціна повного нехтуваннятакою небезпекою дуже висока, а ціна контролю чи ліквідаціїцього ризику, навпаки, незначна — треба просто не виходитиз приміщення

Існують інші небезпеки, які вважаються допустимими, хочамають великий потенціал ризику, через те, що їх важко абопрактично неможливо усунути. Прикладом, може бути про-цес запуску космічного корабляПри експлуатації такої системи(рис. 1. 17) рівень ризику, якийпов'язаний з його запуском і по-садкою, на декілька порядків пе-ревищує ризик польоту на авіа-лайнері, а такий ризик вищий відризику пілотування одномоторно-го літака. Але в даному разі такийризик приймається тому, що йогопрактично неможливо усунути наданому рівні розвитку космонав-тики, і такі польоти необхідні для розвитку людської цивіліза-ції, вони відкривають нові перспективи для розвитку багатьохгалузей науки, техніки, оборони, народного господарства

45.Інфекфійні захворювання, поширення на території України…

Серед інфекційних захворювань найбільше поширені на всій території України дифтерія, кашлюк, правець, поліомієліт, кір, епідемічний паротит, гострі кишкові інфекційні хвороби. Реальною епідемічною загрозою населенню України є особливо небезпечні інфекції. У країні широко розповсюджені активно діючі природні вогнища багатьох небезпечних інфекцій: туляремії (у 23 областях), лептоспірозу (у всіх регіонах), сибірки (у 16 областях), лихоманки Ку (у 9 областях), кліщового енцефаліту (у 8 областях), геморагічної пропасниці з нирковим синдромом (у 10 областях), вірусу Західного Нілу (у 7 областях), Каліфорнійського енцефаліту (у 7 областях), вірусу Укуніємі (у 6 областях). Існують епідеміологічні свідчення про необхідність вивчення нозоареалу псевдотуберкульозу, лістеріозу, хвороби Лайма та інших природно-вогнищевих інфекцій. За розрахунковими даними ВООЗ, проведеними у грудні 1996 p., вірогідна кількість ВІЛ-інфікованих в Україні становила 40 000 осіб, а до 2004 р. їх кількість може досягти 400 000 осіб. На черзі стоїть питання створення бази для забезпечення медичної, соціальної допомоги цим особам, що теж потребує значних витрат. Зважаючи на інтенсифікацію міжнародних сполучень України, у тому числі з країнами, де розповсюджені вищезазначені хвороби, існує реальна повсякденна загроза їх занесення на територію держави. Тому готовність до своєчасної діагностики збудників цих хвороб є вирішальною у справі організації профілактичних та протиепідемічних заходів щодо їх розповсюдження і має велике державне значення у протиепідемічному захисті населення країни. Найбільша кількість надзвичайних ситуацій припадає на випадки отруєння людей харчовими продуктами, токсичними та іншими речовинами. Основу дії ураження біологічно небезпечних речовин складають хвороботворні мікроорганізми (бактерії, віруси, рикетсії, грибки) та вироблені ними токсини, дія факторів ураження яких поширюється на людей, тваринний і рослинний світ. Інфекційні хвороби людей - це захворюваність хвороботворними мікроорганізмами, яка передається від хворої людини або тварини здоровій людині. Інфекційні хвороби проявляються у вигляді епідемічних осередків. Інфекційні захворювання тварин. Епізоотія - широко розповсюджені інфекційні захворювання тварин, що значно перевищують рівень звичайної захворюваності на певній території. Найпоширеніші на території України такі епізоотичні хвороби, як туберкульоз ВРХ, лейкоз ВРХ, лептоспіроз, сальмонельози, сибірка, сказ, класична чума свиней, хвороба Гамборо, хвороба Марека. Хвороби та шкідники рослин. Епіфітотія - широко розповсюджені захворювання рослин, що охоплюють район, область або державу На Україні у посівах зернових культур має місце епіфітотія борошнистої роси, бурої листкової іржі, фузаріозу, сажкових та інших хвороб, а в степовій зоні відмічався масовий спалах розвитку найнебезпечнішого шкідника озимої пшениці - клопа-черепашки. Епідемічним процесом називають процес виникнення і розповсюдження виникнення і розповсюдження інфекційних захворювань серед людей, який становить неперервну ланцюгову послідовність виникнення однорідних інфекційних захворювань людей. Він виявляється у формі епідемічної і екзотичної захворюваності. Епідемічна захворюваність або ендемія - це постійна реєстрація на визначеній території захворюваності, яка властива даній місцевості. Екзотична захворюваність відмічається при завозі збудників на територію, яка вільна від цієї інфекційної хвороби. Спорадична захворюваність - це звичайний рівень захворюваності, який властивий відповідній хворобі у певній місцевості, Епідемічним вибухом називають обмежений за часом і визначений територією різкий підйом захворюваності, яка пов'язана з одночасним зараженням людей. Захворюваність визначається відношенням числа захворювань за певний відрізок часу до числа жителів певного району, міста в той самий період. Смертність - це число смертей від певного захворювання, яке визначено коефіцієнтом на 100 тис., 10 тис. і 1 000 чоловік, що охоплені епідемічним спостереженням. Летальність - це процент померлих від числа хворих даним інфекційним захворюванням. Шляхи передачі збудника - це визначені елементи навколишнього середовища або їх комбінації, які забезпечують перенос збудника від джерела до оточуючих людей у конкретних епідемічних умовах. Основні шляхи передачі збудників інфекційних небезпечних захворювань людей і сільськогосподарських тварин: повітряно-капельний, харчовий, водяний, трансмісійний, контактний. Всі інфекційні захворювання людей поділяються на 4 групи: * кишкові інфекції; * інфекції дихальних шляхів; * кров'яні інфекції; * інфекції зовнішніх покровів. Всі інфекційні захворювання тварин поділяються на 5 груп: * елементарні інфекції; * респіраторні інфекції; * трансмісійні інфекції; * інфекції зовнішніх покровів; * інфекції з невідомими шляхами зараження. Хвороби рослин характеризуються за наступними ознаками: за віком або фазою розвитку рослин; за місцем і територією проявлення; за проходженням; за культурою зараження. Особливістю біологічно небезпечних засобів ураження людей, сільськогосподарських тварин і рослин е: можливість викликати масові інфекційні захворювання, епідемічне їх розповсюдження, наявність інкубаційного (прихованого) терміну захворювань, важкість індикації бактеріальних небезпечних засобів і довге зберігання в навколишньому природному середовищі, можливість ураження великої кількості людей і тварин, а також території, велика важкість діагностики цих захворювань, які можуть бути при комбінованій дії, психічна дія на людину. Інфекційні захворювання людей і тварин та біологічного ураження рослин характерно для всіх територій України, особливо вони притаманні південним областям та Автономній Республіці Крим. Отже, у зв'язку з наявністю в Україні доволі значної загрози з боку природних чинників, захист населення, навколишнього природного