Доповнення до теми «Кредит в ринковій економіці»

Доповнення до теми «Кредит в ринковій економіці»

Теоретичні концепції кредиту

1) Натуралістична - трактує кредит як спосіб перерозподілу капіталів.

Основними представниками були: А.Сміт,Д.Рікардо, Дж.Міль. Вони трактували кредит як засіб перерозподілу матеріальних цінностей у натуральній формі, не визнаючи ролі банків у створенні кредиту, участі кредиту в сприянні розширеного капіталістичного відтворення. Вони обгрунтували ряд положень щодо кредиту:

- кредит не створює реального капіталу;

- кредит залежить від виробництва;

- кредит залежить від позичкового проценту, від коливань і динаміки прибутку.

Основні постулати: - Об'єктом кредиту є тимчасово вільний капітал у натурально-речовій формі;

- кредит - це форма руху матеріальних благ, а тому його роль полягає у перерозподілі цих благ у суспільстві;

- банки є лише посередниками при наданні кредиту;

- пасивні операції банків є первинними порівняно з активними.

2) Капіталотворча - виходить з того, що кредит створює капітал і є двигуном розширеного відтворення капіталу.

Основними представниками були: Дж.Ло- поняття кредиту поєднував з грошима і багатством. Кредит може створювати багатство і капітал, а банки є творцями капіталу. Й.Шумпетер, А.Ган вважали, що кредит може бути безмежним, а тому безмежні капітал і депозити, які він створює. Дж.Кейнс - обгрунтував принципи кредитного регулювання економіки через зниження норми позичкового проценту і розширення інвестицій, що в кінцевому підсумку зменшить безробіття.

Основні постулати: - Кредит, як і гроші є безпосередньо капіталом, багатством, а тому розширення меж кредиту означає нагромадження капіталу;

- банки - це не посередники в кредиті, а творці капіталу;

- активні операції банків є первинними щодо пасивних.

Позичковий відсоток

Процент за кредит або позичковий відсоток - це плата, яку отримує кредитор від позичальника за користування позичковим капіталом.

Джерелом сплати процента є додаткова вартість, що створюється у процесі виробництва, а його кількісним визначенням - ставка або норма.

 

 

Норма проценту (N) розраховується за формулою:

 

N = Сума річного доходу на позичковий капітал х 100%

Сума капіталу, наданого в позичку

Чинники впливу на розмір процентної ставки

1. Макроекономічні;

1.1. Співвідношення попиту та пропозиції позичкового капіталу (чим більший попит на кредит, тим вища процентна ставка).

1.2. Рівень інфляції (прискорення темпів інфляції викликає підвищення процентної ставки, що слугує захистом від знецінення позичкового капіталу)

1.3. Рівень облікової ставки

2. Мікроекономічні

2.1. Строк позички.

2.2. Розмір позички

2.3. Витрати на формування позичкового капіталу. (чим вищою є ціна залучених і запозичених коштів, тим вищою буде процентна ставка)

2.4. Ризик (при наданні позичок комерційні банки стикаються з кредитним ризиком (втрати від неповернення основної суми боргу) та процентним ризиком (втрати від неповернення відсотків, що сплачує позичальник за користування позичковим капіталом), тому чим вище банк оцінює ці ризики, тим вищою буде відсоткова ставка

2.5. Характер застави (якість застави прямо пов'язана з її ліквідністю, тому

чим вище ліквідність майнових цінностей, що є забезпеченням кредиту, тим нижчою буде процентна ставка)

2.6. Характер відносин між банком і позичальниками (для своїх постійних клієнтів у платоспроможності яких банк впевнений, процентна ставка може бути нижчою)

Функції позичкового відсотка

1) Розподілу прибутку, яка змушує позичальника раціонально використати отримані кредити, щоб не тільки їх повернути, а й отримати дохід, якого вистачить на сплату відсотка та одержання власного прибутку. 2) Збереження позичкового фонду - ця функція реалізується коли, до кредитора повертається сума, що дорівнює позиченій вартості, наданій у тимчасове користування (особливо актуальна у період інфляції).

ТЕМА 9: ФІНАНСОВІ ПОСЕРЕДНИКИ ГРОШОВОГО РИНКУ

1. Сутність та призначення фінансового посередництва.

1. Банківська система:сутність, принципи побудови, функції.

2. Небанківські фінансово- кредитні посередники.

 

1. Сутність та призначення фінансового посередництва.

 

Фінансове посередництво - це діяльність фінансових посередників з акумуляції вільного грошового капіталу та розміщення його серед позичальників.

Призначення фінансового посередництва:

1. Можливість кредиторів розмістити вільні кошти у доходні активи, а позичальників - оперативно мобілізувати додаткові грошові ресурси.

2. Скорочення витрат базових суб'єктів грошового ринку на формування вільних коштів, розміщення їх у доходні активи та запозичення додаткових коштів.

Зменшення фінансових ризиків для кредиторів і позичальників, оскільки значна їх частина перекладається на посередників.

3. Збільшення доходності позичкових капіталів завдяки зменшенню фінансових ризиків та скороченню витрат на здійснення фінансових операцій.

3. Зменшення ризиків для кредитора і позичальника.

4. Можливість надання додаткових послуг, які здійснюють фінансові посередники.

 

Фінансові посередники - це особливі підприємства, які акумулюють кошти на грошовому ринку і передають їх позичальникам на комерційних засадах.

Фінансові посередники:

1)Банки 2)Небанківські фінансово-кредитні установи

В сучасних умовах банки - це провідні суб'єкти фінансового посередництва, вони займають провідне місце на грошовому ринку, це пояснюється тим, що:

- банки займають більшу частку грошового ринку щодо перерозподілу позичкових капіталів;

- за своїм функціональним призначенням банки беруть участь у формуванні пропозиції грошей і мають можливість безпосередньо впливати на ринкову кон'юнктуру та економічне зростання;

- банки надають економічним суб'єктам широкий асортимент послуг, що підвищує їх вплив на економічні процеси у суспільстві.

Банк у правовому аспекті — це фінансовий посередник, що виконує одну чи декілька операцій, віднесених законом до банківської діяльності.

Банк у економічному аспекті - це фінансовий посередник, який виконує комплекс базових операцій грошового ринку: мобілізацію коштів, надання їх у позички, здійснення розрахунків між економічними суб'єктами.

Функції банків

1) Трансформаційна - Зумовлена посередницькою місією банків. Мобілізуючи вільні грошові кошти одних економічних суб'єктів і передаючи їх іншим, банки мають можливість змінювати строки та розміри грошових капіталів, фінансові ризики та здійснювати просторову трансформацію.

Трансформація строків - мобілізуючи значні обсяги короткострокових коштів і постійно поповнюючи їх, банки мають можливість певну їх частину спрямовувати в довгострокові позички.

Трансформація капіталів - мобілізуючи великі обсяги дрібних вкладів, банки отримують можливість акумулювати капітал для здійснення масштабних проектів.

Трансформація ризиків - вживаючи відповідних заходів банки можуть

мінімізувати фінансові ризики шляхом:

- диверсифікації активних операцій;

- створення резервів;

- диференціації % ставок;

- страхування депозитів.

Просторова трансформація — акумулюючи грошові ресурси з різних регіонів, банки можуть спрямовувати їх на кредитування одного об'єкта, одного регіону, однієї країни.

2) Емісійна - Полягає в тому, що банки можуть створювати додаткові платіжні засоби і спрямовувати їх в оборот,збільшуючи пропозицію грошей, або вилучати їх з обороту, зменшуючи пропозицію грошей. Цю функцію виконує як ЦБ, емітуючи готівкові та депозитні гроші, так і комерційні банки - емітуючи депозитні гроші через механізм грошово-кредитного мультиплікатора.

 

СТРУКТУРОВАНА КЛАСИФІКАЦІЯ ІСІ

За періодом діяльності

За періодом діяльності ІСІ поділяються на строкові та безстрокові:

• строковий ІСІ — створюється на певний термін, зазначений у проспекті емісії цінних паперів цього ІСІ, після закінчення якого зазначений ІСІ припиняє свою діяльність;
• безстроковий ІСІ — створюється на невизначений час.

ІСІ закритого типу може бути лише строковим.

За структурою активів

Залежно від структури активів, ІСІ поділяються на:

• диверсифіковані ІСІ — інвестиційні фонди, структура активів яких відповідає спеціальним вимогам законодавства, що направлені на зменшення ризику вкладників, зокрема, не більше 5 % активів в цінні папери одного емітента;
• недиверсифіковані ІСІ — інвестиційні фонди, структура активів яких не відповідає спеціальним вимогам. Відсутність обмежень, встановлених вимогами, дає можливість здійснювати гнучкіше управління активами.
• спеціалізовані ІСІ - інвестують активи виключно у визначені Законом №5080-VІ активи. До спеціалізованих інститутів спільного інвестування належать інвестиційні фонди таких класів: 1) фонди грошового ринку; 2) фонди державних цінних паперів; 3) фонди облігацій; 4) фонди акцій; 5) індексні фонди; 6) фонди банківських металів.
• кваліфікаційні ІСІ - інвестують активи виключно в один із кваліфікаційних класів активів та кошти, а також не має будь-яких вимог до структури активів. До кваліфікаційних належать такі класи активів: 1) об’єднаний клас цінних паперів; 2) клас нерухомості; 3) клас рентних активів; 4) клас кредитних активів; 5) клас біржових товарних активів; 6) інші класи активів, які Комісія може вводити та відносити до кваліфікаційних.

Відкриті та інтервальні ІСІ можуть бути диверсифікованими, спеціалізованими, кваліфікаційними.

Фізичні особи не можуть бути учасникам венчурних КІФ та ПІФ, а також недиверсифікованих ПІФ.

Біржовим ІСІ є інститут спільного інвестування, проспектом емісії цінних паперів якого передбачається, що:

1) цінні папери такого інституту підлягають обов’язковому обігу на фондовій біржі, визначеній проспектом емісії;

2) придбання цінних паперів під час їх первинного розміщення чи продаж емітентом раніше викуплених цінних паперів або пред’явлення до викупу цінних паперів такого інституту здійснюється учасниками такого інституту чи інвесторами через андеррайтера таких цінних паперів або андеррайтером за власний рахунок чи за рахунок його клієнтів;

3) андеррайтер цінних паперів такого інституту зобов’язаний підтримувати котирування (ціни попиту та пропозиції) таких цінних паперів на визначеній проспектом емісії фондовій біржі;

4) оплата цінних паперів такого інституту під час їх продажу або викупу емітентом може здійснюватися у відповідній пропорції активами, визначеними інвестиційною декларацією зазначеного інституту.

Класифікація банків

Національний банк України у 2016 році прийняв рішення ділити банки на 4 групи за новими критеріями, тоді як раніше банки були розділені на групи за розміром активів, повідомляється на сайті регулятора.

Згідно з повідомленням, відповідне рішення прийняв комітет НБУ з питань нагляду та регулювання діяльності банків від 31 грудня 2015 року.

Згідно з новими критеріями, передбачено такі групи:

Ø банки з державною часткою (у яких держава володіє часткою понад 75%),

Ø банки іноземних банківських груп (банки, власниками контрольних пакетів акцій у яких є іноземні банківські установи),

Ø група I (банки, частка активів яких більша за 0,5% активів банківської системи),

Ø група ІІ (банки, частка активів яких менша за 0,5% активів банківської системи).

До групи банків з держчасткою увійшли 7 фінустанов - «Ощадбанк», «Укрексімбанк», «Укргазбанк», «Родовід Банк», «Розрахунковий Центр», «Держзембанк», «УБРР».

До групи банків іноземних банківських груп увійшли 19 банків – «Промінвестбанк», «Райффайзен Банк Аваль», «Сбербанк Росії», «Укрсоцбанк», «УкрСиббанк», «ВТБ банк», «Креді Агріколь», «ОТП банк», «Сітібанк», «ІНГ Банк Україна», «Кредобанк», «Правекс-Банк», «ВіЕс Банк», «БМ БАНК», «Піреус банк МКБ», «Марфін Банк», «Кредит Європа», «Дойче Банк ДБУ», «СЕБ Корпоративний».

До I групи банків увійшли 13 фінустанов – «ПриватБанк», «Альфа-Банк», ПУМБ, банк «Південний», «Хрещатик», «Мегабанк», «Кредит Дніпро», «Прокредит», «Фідобанк», «Універсал Банк», «Платинум Банк», «Схід», «Діамант».

До другої групи банків увійшли 78 фінустанов.

З початку 2015 року Національний банк визнав неплатоспроможними і вивів з ринку 33 банки. Загалом з початку 2014 року було визнано неплатоспроможними 63 банки, що становить більше третини банківської системи України. На сьогодні в Україні функціонує 117 банків.

ТЕМА: ЦЕНТРАЛЬНИЙ БАНК

1. Призначення, статус та основи організації центрального банку.

2. Структура НБУ.

3. Функції НБУ.

 

Доходи та витрати

Національний банк щорічно складає кошторис доходів та витрат, який повинен забезпечувати виконання Національним банком його функцій, установлених Конституцією України та Законом «Про НБУ».

Національний банк включає до кошторису доходів та витрат прогнозовані доходи, а також прогнозовані витрати, в тому числі амортизаційні відрахування, резерви під знецінення активів та інвестиції, що спрямовуються на забезпечення діяльності Національного банку.

Національний банк створює загальні резерви, які використовуються на покриття його збитків, резерв переоцінки, який використовується на покриття нереалізованих витрат, а також інші резерви.

У разі недостатності коштів загальних резервів перевищення витрат Національного банку над його доходами компенсується за рахунок коштів Державного бюджету України наступного за звітним року.

Структура НБУ.

Структура Національного банку

Структура Національного банку будується за принципом централізації з вертикальним підпорядкуванням.

До системи Національного банку входять центральний апарат, філії (територіальні управління), розрахункові палати, Банкнотно-монетний двір, фабрика банкнотного паперу, Державна скарбниця України, Центральне сховище, спеціалізовані підприємства, банківські навчальні заклади й інші структурні одиниці і підрозділи, необхідні для забезпечення діяльності Національного банку.

Національний банк в межах, визначених законодавством, самостійно вирішує питання організації, створення, ліквідації та реорганізації структурних підрозділів та установ Національного банку, його підприємств, затверджує їх статути та положення.

Для перевезення цінностей, охорони цінностей та належних йому об'єктів Національний банк має відомчу охорону, озброєну бойовою вогнепальною зброєю. Відомча охорона в межах повноважень, наданих цим Законом, має право застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби оборони і бойову вогнепальну зброю в порядку, передбаченому статтею

Функції НБУ

Доповнення до теми «Кредит в ринковій економіці»