Лінгвістичні та психологічні засади методики навчання іноземної мови

Лінгвістичні та психологічні засади методики навчання іноземної мови

Лінгвістика вивчає мови як певні кодові системи, прийняті у тому чи іншому середовищі людей. Лінгвістика разом з психолінгвістикою звертає увагу на МД як процес передання і прийому інформації за допомогою певних кодів. У свою чергу, методика вивчає проблеми навчання мовлення, проблеми розвитку мовлення в учнів, тобто навчання того феномену, що вивчає лінгвістика. Отже, методика використовує основні поняття і закономірності лінгвістики, оскільки вони визначають специфіку об'єкта навчання.

Для методики надзвичайно істотне поняття мови і мовлення. Сучасна лінгвістика розуміє під мовою певний комунікативний код і правила його функціонування, закріплені у свідомості того чи іншого колективу людей. Тобто, мова — це система мовних засобів, необхідних і достатніх для спілкування, а також правил їхнього використання.

Зв’язок методики з психологією та психолінгвістикою. Процес навчання будь-якого предмета, у тому числі й іноземної мови, буде значно ефективнішим, якщо він вибудовується з урахуванням психічних процесів, які відбуваються при цьому в учнів: уваги ( видамиуваги є мимовільна і довільна увага ), сприймання, пам'яті, мислення, волі тощо.

Провідну роль у життєвій і професійній діяльності, у мисленні і мовленні людини відіграє пам'ять. У залежності від того, що запам'ятовується і відтворюється, розрізняють наступні види пам'яті: моторну, образну, зорову, слухову, тактильну, словесно-логічну та афективну.

Запам'ятовування може бути мимовільним та довільним, механічним (повторення) і осмисленим.

Для методики навчання іноземних мов вкрай важливо розрізняти види пам'яті за терміном дії. Щоб опанувати іншомовною мовленнєвою діяльністю, варто знати закономірності, насамперед, таких видів пам'яті, як безпосередня ( Роль безпосередньої пам'яті є значною у закріпленні мовленнєвого матеріалу шляхом багаторазових повторень і нагромадженні його для подальшого оперування. ), оперативна (короткочасна) і постійна пам'ять.

Важливе значення для методики має розрізнення внутрішнього і зовнішнього мовлення, рецептивного і репродуктивного мовлення.

Завдяки науковим психолінгвістики даним установлено, що породження і сприйняття мовлення є тісно взаємозалежними, однак, діаметрально протилежними процесами. У методиці це означає, що навчати розуміння іноземної мови на слух та під час читання необхідно зовсім іншими способами, ніж у говорінні та письмі. В основі аудіювання і читання лежить розпізнавання мовленнєвого матеріалу, в основі говоріння і письма – оформлення думки мовними засобами.

Зміст і цілі навчання іноземної мови загальноосвітній школі.

Цілі навчання іноземної мови у загальноосвітній школі. У сучасній методиці навчання ІМ у середніх навчальних закладах висуваються чотири цілі: практична, освітня, виховна і розвивальна. Зазначені цілі знаходяться у взаємозв'язку, причому провідною є практична. Практичну мету навчання ІМ у середній школі можна сформулювати як навчання розуміння думок інших людей і вираження власних думок в усній та писемній формі.

Освітня мета навчання. Вивчаючи ІМ, людина пізнає способи оформлення думки; глибше і грунтовніше опановує своєю РМ; отримує нову інформацію про систему мови, історію, літературу, географію країни, мова якої вивчається. У процесі вивчення ІМ учні здобувають інформацію про її систему та особливості цієї системи, що сприяє загальній освіті. Інформація, отримана з текстів ІМ, розширює кругозір учнів, сприяє їх загальній освіті.

Виховна мета навчання У процесі вивчення мови, роботи над текстами, які мають велике виховне значення, учням прищеплюються національні та загальнолюдські цінності. Останнє поняття формується на уроках ІМ особливо успішно, оскільки учні у процесі комунікації розглядають різноманітні питання, які вимагають формування громадянської позиції, власних поглядів на ту чи іншу проблему. Це сприяє розвитку соціальної особистості, утвердженню позитивних рис характеру.

Розвивальна мета навчання. Вивчення ІМ робить значний внесок у розвиток логічного мислення учнів. Так, заняття мовою сприяють удосконалюванню сформованих розумових операцій учнів (аналіз, синтез, зіставлення тощо), слугують розвитку інтелектуальних, пізнавальних і мовленнєвих здібностей. Цей предмет сприяє формуванню у школярів умінь самостійної роботи, у тому числі з довідковою літературою.

Принципи методики навчання іноземної мови.

Принципи методики навчання ІМ не є однорідними. Деякі мають узагальнений характер і обумовлюють навчання ІМ у загальному плані (загальні принципи). Інші — більш часткові, оскільки сфера їхньої дії значно вужча. Існують спеціальні принципи, які відносяться до певної вузької галузі навчання ІМ (певного окремого аспекту мови, виду МД чи специфічних засобів навчання ІМ). До загальних принципів навчання ІМ відносяться: 1. Комунікативна (мовленнєва) спрямованість навчання ІМ (після вивчення ІМ – її використання). 2. Врахування особливостей РМ (За допомогою РМ вивчення ІМ). 3. Домінуюча роль вправ на всіх рівнях і у всіх сферах оволодіння ІМ (виконання вправ на закріплення матеріалу).

До спеціальних принципів методики навчання ІМ належать:

1. Принцип навчання ІМ на основі типових зразків (моделей, структур, типових речень) -покладені ретельний добір навчального мовного (мовленнєвого) матеріалу, у результаті чого учням пропонується в концентрованому виді найбільш уживаний фонетичний, лексичний і граматичний матеріал, мовні зразки, оволодіння якими дає можливість учням здійснювати комунікативні акти.

2. Принцип сполучення мовних тренувань з мовленнєвою практикою (після оволодіння матеріалом -> практика; згодом практика + вивчення нового матеріалу, як допомижний фактор).

3. Принцип взаємодії основних видів МД використання всіх методів одночасно - аудіювання, говоріння, читання і письмо.

4. Принцип усного випередження у навчанні читання і письма Здійснення його дає можливість організувати навчання таким чином, щоб забезпечити багаторазові зустрічі учня з навчальним матеріалом, що використовується в усному мовленні і у читанні іноземного тексту.

5. Принцип апроксимації навчальної діяльності. Сутність апроксимації полягає у тому, що вчитель має право ігнорувати ті помилки в мовленні, які не порушують комунікативного акту.

6. Принцип інтенсивності початкової стадії навчання ІМ (на початковому рівні потрібно вивчити велику кількість фонетичного, лексичного і граматичного матеріалу, закріплення його великою кількістю вправ).

Засоби навчання іноземної мови, їх класифікація та методика використання технічних засобів навчання.

Система засобів навчання ІМ у школі повинна склад з двох підсистем: 1) підсистема засобів для учнів: • підручник; • робочий зошит (збірник вправ на друкованій основі);• касети (аудіодиски) та відеокасети (відеодиски); • книги для домашнього читання; • словники та різноманітні довідники; • розрізний дидактичний матеріал та альбом сюжетних картин (для початкового етапу); 2) підсистема засобів для вчителів: - програма з ІМ, - книга для вчителя, - НМК – основний засіб на вчання (підручник, книжка для вчителя, лінгафонний практикум + комплект аудіокасет, комп’ютерні програми, комплект слайдів, комплект відеокасет + відеопрактикум). Допоміжні засоби: Традиційні - серії малюнків, роздатковий матеріал, картки, аркуші із завданнями або текстами тощо, таблиці, схеми, ілюстрації, вирізки із журналів, газет; Технічні - Фонограми та відеофонограми; - Використання магнітофону; - Використання відео; - Використання відеокамери; - комп’ютер.

Навчання техніки письма

На початковому етапі – формування умінь каліграфії та умінь, пов'язаних зі звуко-літерними відповідностями. Середній етап – орфографія. Старший етап – удосконалення. Навчання техніки письма складається з навчання графіки, каліграфії та орфографії. Списування як вид вправ: 1. Письмо дає можливість дітям розкрити свою особистість. 2. Письмові види діяльності допомагають консолідувати свої різноманітні навички. 3. Письмо допомагає у відпрацюванні мовлення та сприяє розвитку пам’яті. 4. Письмо надає можливість дітям „побачити” правило. 5. Письмо забезпечує функціонування свідомих механізмів в опануванні мови. днією з цілей навчання письма у середній школі є формування в учнів орфографічних навичок.

У навчанні орфографії певна роль відводиться правилам. Учні не заучують правило, вони одержують його перед виконанням вправи і утримують в оперативній пам’яті як інструкцію до дії. У такому випадку правило слугує закріпленню у пам’яті орфографічного образу лексичної одиниці.

Для заучування орфографії важких слів учням можна порадити читати їх по літерах, наприклад, d-a-u-g-h-t-e-r.

Списування потрібно розглядати як діяльність, яка має на меті передусім розвиток орфографічних навичок. У процесі письма є можливість повернутися до попереднього і подумати на тим, що було написано.

Вправа: учні читають слово, зосереджуючи увагу на його орфографії, потім це слово стирається з дошки або закривається папером (у книжці), а учні вимовляють його про себе і лише після цього записують у зошитах. Аналогічну роботу доцільно проводити і під час списування речень.

дати учням різні фрагменти одного тексту, причому так, щоб учні, які сидять за однією партою, отримали різні фрагменти. Кожен учень повинен переписати свій фрагмент тексту на оберненому боці аркуша, причому переписування не дозволяється, якщо видно текст.

Лінгвістичні та психологічні засади методики навчання іноземної мови

Лінгвістика вивчає мови як певні кодові системи, прийняті у тому чи іншому середовищі людей. Лінгвістика разом з психолінгвістикою звертає увагу на МД як процес передання і прийому інформації за допомогою певних кодів. У свою чергу, методика вивчає проблеми навчання мовлення, проблеми розвитку мовлення в учнів, тобто навчання того феномену, що вивчає лінгвістика. Отже, методика використовує основні поняття і закономірності лінгвістики, оскільки вони визначають специфіку об'єкта навчання.

Для методики надзвичайно істотне поняття мови і мовлення. Сучасна лінгвістика розуміє під мовою певний комунікативний код і правила його функціонування, закріплені у свідомості того чи іншого колективу людей. Тобто, мова — це система мовних засобів, необхідних і достатніх для спілкування, а також правил їхнього використання.

Зв’язок методики з психологією та психолінгвістикою. Процес навчання будь-якого предмета, у тому числі й іноземної мови, буде значно ефективнішим, якщо він вибудовується з урахуванням психічних процесів, які відбуваються при цьому в учнів: уваги ( видамиуваги є мимовільна і довільна увага ), сприймання, пам'яті, мислення, волі тощо.

Провідну роль у життєвій і професійній діяльності, у мисленні і мовленні людини відіграє пам'ять. У залежності від того, що запам'ятовується і відтворюється, розрізняють наступні види пам'яті: моторну, образну, зорову, слухову, тактильну, словесно-логічну та афективну.

Запам'ятовування може бути мимовільним та довільним, механічним (повторення) і осмисленим.

Для методики навчання іноземних мов вкрай важливо розрізняти види пам'яті за терміном дії. Щоб опанувати іншомовною мовленнєвою діяльністю, варто знати закономірності, насамперед, таких видів пам'яті, як безпосередня ( Роль безпосередньої пам'яті є значною у закріпленні мовленнєвого матеріалу шляхом багаторазових повторень і нагромадженні його для подальшого оперування. ), оперативна (короткочасна) і постійна пам'ять.

Важливе значення для методики має розрізнення внутрішнього і зовнішнього мовлення, рецептивного і репродуктивного мовлення.

Завдяки науковим психолінгвістики даним установлено, що породження і сприйняття мовлення є тісно взаємозалежними, однак, діаметрально протилежними процесами. У методиці це означає, що навчати розуміння іноземної мови на слух та під час читання необхідно зовсім іншими способами, ніж у говорінні та письмі. В основі аудіювання і читання лежить розпізнавання мовленнєвого матеріалу, в основі говоріння і письма – оформлення думки мовними засобами.