Структура управління туризмом в Україні.

Ємність туристичного ринку.

Ємність туристичного ринку - це обсяг реалізованих на ньому туристичних продуктів протягом певного періоду (як правило, за рік). В основі визначення ємності ринку покупця с розрахунок купівельних фондів населення - обсягу коштів, призначених для купівлі туристичних послуг і товарів, що становлять різницю між усією сумою грошових витрат і сумою товарних та нетоварних витрат не туристського призначення.У розрахунку ємності ринку туристських послуг варто враховувати такі їх особливості: комплексність турпродукту, природну та ділову сезонність споживання, високу змінюваність туристських послуг, організацію відпочинку більшістю населення без звернень до послуг туристських фірм.

Знання ємності ринку дозволяє визначити можливості входжен­ня на ринок та функціонування підприємства на ньому, враховується в процесі розробки стратегії діяльності підприємства, визначенні об'ємних параметрів ринкової ніші, прогнозуванні ринкової кон'юнктури та в інших випадках.

Туристська пропозиція - обсяг та асортимент туристського про­дукту, зумовлений рівнем розвитку туристської індустрії та обсягом туристських ресурсів.

Специфіка пропозиції: невідчутність, нездатність до зберігання, мінливість якості, невідривність виробництва від спожи­вання, розрив у часі між фактом купівлі-продажу і фактом споживан­ня, сезонні коливання попиту, територіальна роз'єднаність виробника і споживача.

Попит у туризмі - форма прояву потреб населення в туристич­ному продукті, що забезпечена грошовими коштами.

Особливості туристичного попиту: велика різноманітність учасників турів; індивідуальність; заміщуваність; більша, ніж в інших товарах та послугах, еластичність за доходами і ціною, що відбиває неоднорідність споживачів; висока залежність від факторів зовнішнього середовища; віддаленість за часом і місцем від туристичного споживання.

Показники ємності, попиту та пропозиції на ринку туристичних послуг:

Ємність ринку країни = купівельні фонди населення країни в частині туристського призначення, гри. + обсяг послуг, наданих іноземним туристам на території країни, грн. + обсяг послуг, наданих вітчизняним туристам за межами країни, грн.

Характеризує обсяги реалізації туристичних послуг у країні за певний період.

Ємність локального ринку = купівельні фонди населення регіону в частині туристського призначення, грн. + - іншорайонний попит, грн.

Характеризує обсяги реалізації туристичних послуг за певний період на локальному ринку.

Коефіцієнт еластичності попиту за ціною = [(обсяг реалізованого попиту на туристичний продукт у звітному періоді, туроднів (людино-діб) - обсяг реалізованого попиту на туристичний продукт у базовому періоді, туроднів (людино-діб))/ обсяг реалізованого попиту на туристичний продукт у базовому періоді, туроднів (людино-діб)] / [(ціна туристичної (готельної) послуги у звітному періоді, грн. - ціна туристичної (готель­ної) послуги у базовому періоді, грн.) / ціна туристичної (готель­ної) послуги у базовому періоді, грн. ].

Характеризує, на скільки відсотків змінюється попит на одного споживача в разі зміни ціни на 1%.

Коефіцієнт еластичності попиту за доходами = [(обсяг реалізованого попиту на туристичний продукт в звітному періоді, туроднів (людино-діб) - обсяг реалізованого попиту на туристичний продукт в базовому періоді, туроднів (людино-діб))/ обсяг реалізованого попиту на туристичний продукт в базовому періоді, туроднів (людино-діб)] / [(доходи на одного споживача в звітному періоді, грн. - доходи на одного спожива­ча в базовому періоді, грн.)/ доходи на одного спожива­ча в базовому періоді, грн.

Характеризує, на скільки відсотків змінюється попит на одного споживача в разі зміни середніх доходів споживача на 1%.

5. Частка підприємства на ринку туристичних послуг = обсяг реалізації туристських послуг підприємства (в натуральному або вартісному вираженні) / загальний обсяг реалізації туристичних послуг на ринку * 100%.

Характеризує ступінь охоплення підприємством потенційної ємності ринку.

 

Туристичні ресурси Криму.

АР Крим розташована на півдні країни, в межах Кримського півострова, який глибоко вдається в Чорне море і зі сходу омивається Азовським морем. Він простягається з заходу на схід на 324 км (між мисами Кара-Мрун і Фонар), а з півночі на південь - на 207 км. (від Перекопського перешийка до мису Сарич). На західному узбережжі частина суші виступає далі в море, утворюючи Тарханкутський півострів, а на східному - Керченський. На півночі Крим з'єднаний Перекопським перешийком завширки 7 км із сусідньою Херсонською областю.
Площа автономії - 26,2 тис. кв. км (4,3% території країни).
Кримський півострів лежить приблизно на однаковій відстані як від екватора, так і від Північного полюса -5000 км. Довжина берегової лінії перевищує 1 тис. км. Вона розчленована затоками та бухтами, особливо численними на півночі і сході. Найбільші затоки: в Чорному морі -Каркінітська, Каламітська, Феодосійська; в Азовському -Сиваш, Казантіпська та Арабатська. Сиваш відокремлений від Азовського моря піщаною косою - Арабатською Стрілкою.
Крим приваблює відпочиваючих передусім субтропічним кліматом на Південному березі Крима, вузькій смузі землі шириною 2-8 км, що тягнеться від мису Айя до мису Іллі.
Гірський Крим, вкритий лісами, являє собою зовсім інший природний комплекс, відмінний від узбережжя як за своїми кліматичними умовами, так і за складом місцевої флори.
Кримські гори з найвищою точкою Роман-Кош (1545 м) мають переважно карстовий рельєф із великою кількістю печер (їх налічується 900), серед них найдавнішою є Червона (13,7 км), а найглибшою - Солдатська (508 м).
У Криму прокладено рекреаційні стежки, серед яких найвідомішими є Голіцинська (Новий світ), Боткінська, Тарахташська, Штангеєвська (Ялта), Карадагська (Щебетівка).
Клімат рівнинної частини Криму (близько 70% площі півострова) помірно континентальний, у горах перехідний від степового до субтропічного, що характерний для Південного берега Криму.
Територію півострова перетинають 257 річок, здебільшого небагатоводних. У гірській місцевості водні потоки утворюють глибокі ущелини-каньйони, водоспади. Популярним екскурсійним об'єктом є Великий каньйон. Водоспад Учансу падає з південного схилу Ай-Петринської яйли майже прямовисно з висоти 98,5 м, нижче утворюючи ще три водоспади.
В області понад 50 солоних озер, що належать до 5 груп - Тарханкутської, Євпаторійської, Перекопської, Чонгаро-Арабатської та Керченської. Вони мають значні запаси лікувальних грязей (бл. 24 млн. м2). Найбільші з кримських озер - Сасик, Сакське, Донузлав, Узунлар.
Перший грязьовий курорт країни - Саки. Про лікувальні властивості Сакського озера писав ще давньоримський учений Пліній Старший.
Вода Мойнакського озера в Євпаторії дає лікувальний ефект при м'язових, кісткових, нервових захворюваннях.
Туристично-рекреаційні ресурси Криму - це надзвичайно сприятливі кліматичні умови (особливо на Південному березі), мальовничі ландшафти, тепле море з піщаними і гальковими пляжами (загальною довжиною 450 км, тривалий купальний сезон (понад 4 місяці), джерела мінеральних вод і лікувальні грязі солоних озер. Освоєння в курортно-рекреаційних цілях двох останніх розпочато з середини XIX ст. Сьогодні в Криму налічується понад 700 лікувально-оздоров-чих закладів, у тому числі 128 санаторіїв. В Криму зосереджено 36% санаторно-курортного фонду, понад 30% будинків відпочинку, близько 20% туристських закладів України.
Кримський рекреаційний регіон включає Євпаторійський, Феодосійський, Ялтинський рекреаційні райони.
Рекреаційні ресурси регіону ефективні при лікуванні захворювань дихальних шляхів, легенів, серцево-судинної системи, опорно-рухового апарату, функціональні порушення нервової системи.
У Криму 141 територія і об'єкт природно-заповідного фонду (загальна площа - 70 тис. га, що становить 4,1% території автономії), в тому числі Карадагський, Кримський, "Мис Мартьян", Ялтинський гірсько-лісовий заповідники, 13 пам'яток природи (Бельбекський каньйон, Кішка, Де-мерджі, Карабі-яйлинська улоговина, Караул-Оба, Кизил-Коба, Мангуп-Кале та ін.), Нікітський ботанічний сад, 22 парки. В числі парків, що належать до пам'яток садово-паркового мистецтва - Алупкінський, Гурзуфський, Карасансь-кий, Кучук-Ламбатський, Лівадійський, Массандровський, Меласький, Місхорський, Фороський, Харакський.
Кримський заповідник створений у 1923 р. Більша його частина розташована на схилах головного пасма Кримських гір, на території Бахчисарайського району. В масиві Чатирдаг об'єктом масового відвідування туристами є печера "Мармурова". Всього тут 135 підземних порожнин, серед яких - відомі пам'ятки природи: печери Бінбаш-Коба, Еміне-Баїр, Суук-Коба та ін.
Заповідник включає також частину акваторії Каркінітської затоки з Лебединими островами в Роздольненському районі. Лебедині острови - місце гніздування водоплавних птахів (понад 230 видів).
Заповідник "Мис Мартьян", розташований на однойменному мисі неподалік від Нікітського ботанічного саду, створений у 1973 р. з метою збереження природи кримських субтропіків.
Ялтинський заповідник (1973 p.) розташований у західній частині Південного берега Криму і має своєю метою охорону характерних видів місцевої флори і приморських ландшафтів.
У південно-східній частині Кримського узбережжя знаходиться наймолодший на півострові Карадагський заповідник (заснований у 1979 p.). Пам'ятка природи Карадаг - гірський масив вулканічного походження, що обривається крутим уступом до Чорного моря - в своїй найвищій точці досягає висоти 577 м. Заповідник включає також прилеглу частину акваторії.
Тут виявлено поклади більше 100 видів мінералів, серед яких найбільш цінними є гірський кришталь, аметист, сердолік, агат, яшма, опал.
Пам'ятка природи "Плакуча скеля" знаходиться в Сімферопольському районі в мальовничій долині р. Булганак, на уривчастому березі якої крізь виходи кам'янистих порід просочуються грунтові води у вигляді невеликих струмочків і джерел.
Крим є провідним туристичним центром в Україні з розвиненою туристичною інфраструктурою. Тут діє 54 готелі, а також 113 підприємств харчування для обслуговування туристів (із 455 по Україні в цілому).
Вигідне географічне положення, м'який клімат, тепле море, субтропічна рослинність узбережжя півострова в усі віки сприяли його інтенсивному заселенню. Історико-куль-турні пам'ятки різних епох, що збереглися на його території, є результатом взаємодії різних етносів і цивілізацій, які на певних відрізках історії, існуючи паралельно на обмеженій території півострова, часом функціонували відособлено, не змішуючись і майже не проникаючи одна в одну.
Сліди первісної людини, виявлені в печері Киїк-Коба у 25 км від Сімферополя, підтверджують її появу в цих краях близько 100 тис. років тому. На території півострова відомо більше двадцяти стоянок цого періоду, в т. ч. в урочищі Ак-Кая в Білогірському районі, в якому виявлено чисельні поселення, де простежується кілька потужних культурних шарів.

 

Планування використання трудових ресурсів у туризмі.

У туристичному підприємстві провідна роль належить кадровому потенціалу. Саме від персоналу залежить, наскільки ефективно використовуються засоби виробництва і наскільки успішно працює суб'єкт господарювання. Трудові ресурси підприємства - це кадровий персонал, що виступає як сукупність працівників різних професійно-кваліфікаційних груп, зайнятих на підприємстві. Вони є активною частиною ресурсного потенціалу суб'єкта підприємницької діяльності. Від трудових ресурсів підприємства варто відрізняти його кадровий потенціал, який виступає як сила (можливість), закладена в ресурсах. Кадри підприємства - це сукупність постійних працівників, які отримали необхідну професійну підготовку і/або мають досвід практичної роботи.Залежно від виконуваних функцій і професіоналізму працівники туристичних організацій поділяються на п'ять категорій: керівники, фахівці, службовці, робітники молодший обслуговуючий персонал.

Керівники - працівники, що посідають посади керівників підприємства і структурних підрозділів, а також заступники на таких посадах: директори, начальники, завідувач, головні фахівці (головний бухгалтер, головний інженер та ін.). Працівники цієї категорії, як правило, мають вищу спеціальну освіту і значний стаж роботи за фахом. Вони організовують виробництво туристичних продуктів і послуг, ухвалюють управлінські рішення, вирішують складні виробничі завдання, усувають конфлікти.

Фахівці - працівники, що мають вищу або спеціальну освіту, володіють спеціальними знаннями та навиками і посідають такі посади: бухгалтери, економісти, техніки, юристи та ін. Службовці - працівники, які здійснюють підготовку та оформлення документів, облік і контроль, господарське обслуговування і діловодство: касири, діловоди, секретарі, експедитори та ін. Працівники цієї категорії, як правило, мають середню технічну освіту або свідоцтво про закінчення спеціальних курсів.

Робітники - працівники, безпосередньо зайняті виробництвом туристичних продуктів і послуг. У турфірмах до них можна віднести менеджерів з розробки турів, у готелях - покоївок, в ресторанах - офіціантів.

Молодший обслуговуючий персон ал - особи, що посідають посади з догляду за службовими приміщеннями (двірники, прибиральниці та ін.), а також з обслуговування робочих і службовців (кур'єри, розсильні та ін.). Ефективність турбізнесу визначається кваліфікацією і відповідальністю кожного працівника, тому при підборі кадрів важливо переконатися в достатності їх знань, умінь і навиків. Кадрова структура різних туристичних організацій має як подібні, так і відмінні ознаки. Наприклад, частка керівників у готелі становить 23-25%, тоді як в ресторані і турфірмі цей показник значно нижчий (2- 7%). Для всіх туристичних організацій характерне переважання робітників у загальній чисельності працівників (більше 50%), що відповідає принципу оптимальності організації виробництва.Трудова (кадрова) структура туристичної організації повинна бути максимально наближена до оптимального стану, тобто забезпечувати виконання завдань за обґрунтованих трудових витрат. Формування оптимальної структури досягається нормуванням.

Нормування праці - процес визначення необхідних витрат і результатів праці, встановлення співвідношення між чисельністю працівників різних категорій і кількістю одиниць обслуговування. Для нормування праці використовуються нормативи та єдині (типові) норми, які є кількісними характеристиками трудових ресурсів. На підприємствах сфери туризму можуть встановлюватися норми часу, трудомісткості операцій, вироблення обслуговування, чисельності, керованості. При цьому основне місце в нормуванні праці відводиться нормам часу.

Норма часу - тривалість робочого часу, необхідного для виконання певного виду робіт. Наприклад, у готелях розробляються норми часу на виконання прибиральних робіт.Кадровий стан підприємств турбізнесу характеризується низкою абсолютних і відносних показників, сукупність яких разом із переліченими характеристиками може дати уявлення про кількісний, якісний і структурний стан трудових ресурсів (персоналу) у визначений момент часу. Проте ці показники непостійні, вони безперервно змінюються. Основними серед них є такі:

- облікова та явочна кількість працівників;

- середньооблікова кількість працівників за визначений період часу;

- структура кадрів;

- темпи збільшення або скорочення кадрів;

- плинність і вибуття кадрів;

- коефіцієнт поповнення (прийому) кадрів;

- продуктивність праці;

- частка керівників і фахівців, які мають вищу або середню фахову освіту, в загальній кількості працівників цих категорій;

- середній стаж роботи на підприємстві, що характеризує стабільність персоналу тощо. Насамперед слід розрізняти облікову і явочну чисельність працівників підприємства. До облікової чисельності штатних працівників належать усі наймані працівники, які уклали письмовий трудовий договір (контракт) і виконують постійну, тимчасову або сезонну роботу один день і більше, а також власники підприємства, якщо, крім доходу на вкладений капітал, вони отримують заробітну плату на цьому підприємстві. Явочна чисельність - це та кількість працівників, що знаходиться на робочих місцях відповідно до режиму роботи підприємства. Різниця між обліковою та явочною чисельністю характеризується тією кількістю працівників, які з різних (поважних і неповажних) причин не з'явилися на роботу (відпустка, хвороба, відрядження, прогули тощо). Середня чисельність працівників будь-якого підприємства за певний період визначається як сума:

- середньооблікової чисельності штатних працівників;

- середньої кількості позаштатних сумісників;

- середньої чисельності працівників за громадянським договором. Середньооблікова чисельність штатних працівників розраховується на основі щоденних відомостей про облікову чисельність цих працівників, яка повинна збігатися з даними табельного обліку використання робочого часу за кожний день, на основі яких визначається кількість осіб, що з'явилися та не з'явилися на роботу.До середньооблікової штатної чисельності не включаються працівники, які перебувають у відпустках по вагітності, пологах, догляду за дітьми до досягнення встановленого законом віку.

До середньооблікової штатної чисельності не включаються працівники, які знаходяться у відпустках по вагітності, родах, догляду за дітьми до досягнення встановленого законом віку.
Рух працівників облікового складу виражається формулою балансового зв'язку

Чп+Чпр-Чзв=Чк, (8.1)

де Чп, Чк - відповідно чисельність працівників на початок і на кінець періоду;
Чпр,Чзв - чисельність прийнятих і звільнених працівників за певний період відповідно.

 

Центр Росії

1. Ленінградський - розвинутий, закритий; (Московська, Смоленська, Брянська, Білгородська, Калузька, Тульська, Володимирська, Рязанська, Орловська області);

2. Центральний - розвинений, закритий. (Московська, Смоленська, Брянська, Білгородська, Калузька, Тульська, Володимирська, Рязанська, Орловська).

3. Середнє Поволжя - среднеразвитая, закритий. (Самарська, Саратовська, Ульяновська, республіка Татарстан)

4. Уральський район - среднеразвитая, закритий. (Пермська, Свердловська, Кіровська, Челябінська області, республіка Башкирія і Удмуртія)

5. Західний - среднеразвитой, відкритий. (Калінінградська і Псковська, Новгородська області) 6. Верхневолзький - среднеразвитая з переходом на відкритий. (Тверська, Ярославська, Іванівська, Нижегородська, Костромська області, республіка Чувашія, Марій Ел)Центральна частина Росії найбільш урбанізована. На ній зосереджені основне центри розвитку російської цивілізації. Ця територія відрізняється дуже великою історико-культурним потенціалом. Основні пам'ятники архітектури розташовуються в обласних центрах Пскові,Новгороді, Смоленську, Твері, Ярославлі, Костромі, Кірові, Нижньому Новгороді, Володимирі, Рязані, Тулі, Калузі, Пермі, Єкатеринбурзі,Оренбурзі, Санкт-Петербурзі. Найбільшим культурним спадщиною характеризуються Москва, Московська область і Санкт-Петербург.Унікальні курорти: Стара Русса, Сергиевские Мінеральні Води, Янгантау.Територія має хороші транспортні зв'язку; широку мережу залізниць і автодоріг, авіаційне сполучення, судноплавство по Волзі, Камі, Оці, Волго-Балтійського каналу, Неві і Фінсоміу затоки.Висока щільність населення зумовила Велику потребу в рекреаційних послугах. На цій території розвинуті всі основні види рекреаційної діяльності, санаторно-курортне лікування, оздоровчий відпочинок, спортивний торізм, дитячий відпочинок, дачні рекреація,організація короткочасного відпочинку, спортивний і екологічний туризм.Турцентрів знаходяться як в обласних, так і в малих історичних містах (Осташкові, Старої Русєв, Торжку, Валдаї, Угличі та ін) - Найбільші турцентрів Росії - Москва, Санкт-Петербург.

Рекреаційна мережу в межах даної території розвинена недостатньо рівномірно. Максимальний розвиток вона має в Підмосков'ї.Щільність рекреаційних установ у Західному і Уральському районах значно нижче.З точки зору рекреації, підмосковні річки і озера сприятливі для водного туризму та пляжного відпочинку (купальний сезон триває практично все літо).Кліматичні умови району можна охарактеризувати як відносно комфортні, сприятливі для відпочинку та оздоровлення. Тут достатній інсоляціонний і ультрафіолетовий режими сонячної радіації, помірно тепле літо (середня температура липня + 18 ° С), помірно холодна зима (середня температура січня 10 ° С). Сніговий покрив тримається протягом 130-140 днів. Його середня висота досягає 50 см.Є запаси лікувального сапропелю (озеро Неро, Каспля, Довге, Святе, Бісерово та інші), а також лікувальних торфів (т / м татіщевські, Клюквінка, Пряніковскій Мох та інші).Особливої ​​уваги заслуговує культурно-історичний потенціал. Москва, Підмосков'я, а також обласні центри мають у своєму розпорядженні колосальним культурною спадщиною. Це унікальні архітектурні пам'ятники, численні музеї та виставки, меморіали, дворянські садиби, православні храми і монастирі.Район знаменитий різними видами народних промислів та декоративно-прикладного мистецтва: художня обробка дерева та кістки (Хотьково, Сергієв Посад), кераміка і фарфор (Гжель, Скопин, Вер-Білки, Дульово), кришталь і художнє скло (Костіно, Гусак Кришталевий), лакова мініатюра (Федоскіно, Мстера), художній розпис тканин (Павловський Посад, Митищі, Троїцьк) і т.д. Рекреаційні території Калінінградської області головним чином розташовані на узбережжі Балтійського моря. Ландшафти тут представляють собою морську низинну надзаплавної-терасовою рівнину, на якій є просторі піщані пляжі, а також широколисті і соснові ліси. Головні річки Калінінградській області - Німан з припливом Шяшупе і Преголя з припливом Лава, вони об'єднані системою каналів. Є понад 100 озер. Найбільшим є Виштинецкое.Биоклиматические умови Калінінградської області можна вважати найбільш комфортними на Балтійському узбережжі Росії. Клімат перехідний від морського до континентального. Середня температура січня -4 ° С, липня +16 ° С. Кількість опадів близько 700 мм на рік. Тут достатній інсоляціонний і ультрафіолетовий режими сонячної радіації, безморозний період досягає 180-200 днів, а період купання - 80 днів.Сніговий покрив нетривалий, тримається до 80 днів.У цілому природні ресурси Західного району (Балтійське узбережжя і Валдай) сприяють розвитку санаторно-курортного оздоровлення і різних видів спортивного туризму.Основна частина об'єктів, які є культурними цінностями, розташована в обласних центрах. Величезний інтерес представляють стародавні міста Псков і Новгород, де збереглися зразки старовинної російського зодчества: собори, монастирі, кремлі, окремі будівлі. Визначні пам'ятки цих міст внесені до списку ЮНЕСКО. Стара Русса, Валдай, Ізборськ, Печори також знамениті своїми архітектурними пам'ятками. Крім того, в Західному районі є безліч місць, пов'язаних з життям таких видатних діячів історії та культури, як Пушкін, Достоєвський, Суворов, Мусоргський, Римський-Корсаков і ін.Основними туристичними центрами Західного району є Калінінград, Новгород, Псков. До локальних туристським центрам слід віднести Світлогорськ, Стару Руссу, Валдай, Пушкінські гори.У цілому багатий рекреаційний потенціал району освоєно слабо. Є великі перспективи для його подальшого розвитку. Уральський район займає гори Уралу на південь від 60 ° с. ш., Передураллі і Зауралля. Передгір'я на півночі покриті тайговій рослинністю, у середній частині ялицево-смерекові, кедрові і модринові ліси на схилах переходять в широколистяні й осикові, у південній частині лісостепу і степ. Гори вкриті смереково-смерековим лісом, вершини Північного і Південного Уралу скелясті і безлісі. Територія району обводнена великим числом річок. Найбільш великими з яких є: Кама, Біла, Урал, Тура, Ісеть, а також їх притоки: Чусова, Юрюзань, Инзер Ай, МІАС). У передгір'ях є багато озер: Увільди, Аргазі, Іртяш, Шарташ, Калкак. Серед водних об'єктів важлива роль належить Камському водосховищу. Купальний сезон на півночі Уральського району досить короткий всього близько одного місяця, тоді як на півдні він досягає трьох. У районі багато унікальних природних пам'яток, особливої ​​уваги заслуговують карстові печери, яких тут понад 500. Найбільшою з них є сумчан-Кутуков, довжина якого досягає 8 км. Всесвітню популярність має також Ільменський мінералогічний заповідник.У цілому биоклиматические умови Уральського району сприяють розвитку спортивного та оздоровчого туризму. Гідромінеральні ресурси Уральського району досить різноманітні. Поряд з сульфатними питними водами і хлоридними натрієвими бромні розсолами тут поширені вуглекислі залізисті, сірководневі, бромні, йодобромні і радонові води.Ресурси лікувальних грязей в районі представлені торф'яними і сапропелевими грязями. Є невеликі озерно-ключові родовища мулових сульфідних грязей.Культурно-історичний потенціал району дуже різноманітний, що сприяє розвитку пізнавального туризму. Тут є унікальні археологічніпам'ятки, в числі яких Капова печера з древніми наскальними малюнками, зразки культових православних і мусульманських споруд, краєзнавчі музеї. Основними туристичними центрами району є Єкатеринбург, Челябінськ, Перм, Уфа, Нижній Тагіл, Нев'янськ. У цілому Уральський район є перспективним для розвитку різних видів туризму. Проблеми рекреаційного розвитку Центру Росії: - Накладення інтересів урбанізації (розширення зон промисловий та громадської забудови) на розвиток рекреації,- Багатофункціональність використання рекреаційний територій, що породжує- Нерівномірність рекреаційного освоєння території,- Інфраструктурна необлаштованість даної рекреації;- Екологічні проблеми. Перспективи рекреаційного розвитку: - Освіта громад межагломераціонних територіальним рекреаційних систем вздовж річок Волги, Оки, Москви-ріки єдиної системи ВАТ «Золоте спадок Русі» і єдиної системи «Великий Волзький шлях»;- Активізація рекреаційного освоєння Волго-Вятського району, Предуралья і Уралу,- Інтенсивне освоєння природних рекреаційних ресурсів Центру Росії з ланцюгом компенсації втрачених курортних, зон Прибалтики; Південь Росії 1. Кавказької-Чорноморський - розвинений, з лікувально-оздоровчою функцією.2. Північно-Кавказький - среднеразвитой, з лікувальною функцією. Функції: передгірні і низькогірні. (Краснодарського краю, Адигея, Кабардино-Болгарія, Чечня, Дагестан)3. Горна Кавказький - среднеразвитой, зі спортивної функцією. (Північні і високогірні райони Краснодарського Краю, Кабордіно-Болгарія, Північна Осетія, Інгушетія, Дагестан, Черкесія)4. Азовський - слаборозвинені, з лікувально-оздоровчою функцією. (Ростовський і Краснодарський край)5. Каспійський - слаборозвинений, з пізнавальною функцією (Дагестан)6. Нижнє Поволжя - слаборозвинений, поліфункціональний. (Волгоградська, Астраханська)7. Південно Російський - слаборозвинений з пізнавальною функцією. (Курська, Білгородська, Ліптская, Воронезька, Тамбовська області, Мордовія, Ростовська, Краснодарського, Ставропольського краю).

Івано-Франківської області.

Рекреаційний потенціал

За наявністю рекреаційних ресурсів Львівська область займає одне з провідній місць в державі.Природні рекреаційні ресурси Львівщини представлені лікувальними мінеральними водами, лікувальними грязями, озокеритом, кліматичними, водними, лісовими. Частка природно-рекреаційного потенціалу Львівщини у сумарному природно-ресурсному потенціалі України складає 5.377%о. Серед карпатських областей за сумарним потенціалом природних рекреаційних ресурсів вона поступається лише Закарпаттю (7,036%о). 9 структурі рекреаційних ресурсів області 70% припадає на ресурси відпочинку і туризму і 30% - на ресурси санаторно-курортного лікування. У сумарному природно-ресурсному потенціалі Львівської області природні рекреаційні ресурси становлять 14 3%, що значно вище відповідного показника по Україні (9,5%).
Провідне місце в структурі рекреаційного потенціалу області займають лікувальні мінеральні води. З восьми типів мінеральних вод, що застосовуються з бальнеології, на Львівщині відомо сім, які виділяються у чотири зони їх поширення.
В зоні поширення мінеральних неспецифічних вод типу "Нафтуся" розташовані курорти Трускавець(добовий дебіт родовища складає 47,2.м3, добу), Східниця (64,6 м3/добу), Верхньосинєвидненське родовище та близько 40 інших проявів джерел "Нафтусі" із загальними розвіданими та прогнозними ресурсами понад 5000 м3/добу.
В зоні поширення лікувальних розсолів з підвищеним вмістом сульфатів розташований курорт Моршин(79,0 м3/добу). Сумарні розвідані та прогнозні ресурси лікувальних розсолів складають понад 600 м3/добу, з яких на даний час використовується лише приблизно 1 м3/добу.
На базі мінеральних сульфатних вод функціонують курорти Великий Любінь (запаси вод - 57,6 м3. добу), Немирів (320 м3/добу), Шкло (5,0 м3/добу). Загальні та прогнозні запаси даного типу вод сягають декількох тисяч м3/добу. В даний час використовується лише приблизно 250 м3/добу.
Найбільш відомі родовища мінеральних вод без специфічних компонентів і властивостей розташовані в смт. Одеську (220 м3/добу), с. Балучині (158 м3/' добу), смт. Новому Милятині (138 м'/добу), с. Солуки (86 м3/добу). Загальні прогнозні їхні запаси складають близько 27000 м'/добу.
В області виявлено також вуглекислі мінеральні води (с. Климець, с. Боберка).
Лікувальні торф'яні грязі Львівщини, представлені Немирівським, Велико-Любінським, Моршинським родовищами та родовищем Щкло із загальними запасами 462 тис. м3, повністю забезпечують теперішні і перспективні потреби функціонування на їх базі санаторно-курортних установ.
На Львівщині розташоване найбільше в Україні родовище озокериту - Бориславське. Прояви озокериту є також в смт. Стара Сіль.
Крім бальнеологічних ресурсів Львівщина має інші природні рекреаційні Ресурси (ландшафтні, лісові, водні та ін.). Серед них особливий інтерес представляють гірські місцевості, придатні для гірськолижного спорту, зокрема, Славське, Тисовець, Розлуч, Турка та деякі інші.
Природно-заповідний фонд області станом на 1.01.2002 р. складався з 335 об'єктів загальною площею 112,9 тис. га (5,2% території області) і представлений всіма категоріями заповідності. Найціннішими з них є заповідник "Розточчя", національні природні парки "Яворівський" та "Сколівські Бескиди".
Для водних видів відпочинку, оздоровлення і туризму найбільш придатними є ріки: Дністер, Стрий, Свіча, Західний Буг, окремі штучні водойми в околицях Львова та Яворівському районі.
Таким чином, природний рекреаційний потенціал області є досить великий, проте використовується він далеко неефективно. Особливо це стосується бальнеологічних ресурсів, які навіть в Трускавці використовуються на 50 %, в інших курортах - на 2-10%. Лікувальні мінеральні води інших родовищ в кращому випадку використовуються для розливу (Солуки, Олеська, Надбужанська та інші).
Історико-культурні рекреаційні ресурси. Область є найбільшою в Україні за кількістю, різноманітністю і ступенем збереження архітектурно-містобудівної спадщини, яка представлена всіма типами будівель широкого хронологічного періоду — від Княжої доби до середини XX століття.
Пам'ятки архітектури - найбільш цінні туристичні об'єкти. Всього в області взято під охорону 3965 споруд ХІ1-ХХ століть (25 % від усієї кількості в Україні), у тому числі 512 - загальнодержавного значення. Основна частина об'єктів -2313 - зосереджена у Львові, який за їх кількістю та різноманітністю займає перше місце в державі.
На базі комплексів історико-культурної та містобудівної спадщини в області створено 5 заповідників: державні історико-архітектурні заповідники у містах Львові та Жовкві, "Нагуєвичі" в Дрогобицькому районі, "Тустань" у Сколівському районі, державний музей-заповідник "Одеський замок" в Буському районі. На основі збережених архітектурних пам'яток в Старому Селі, Свіржі, Уневі, Золочеві, Підгірцях, Одеську, Жовкві, Крехові створений туристичний маршрут "Золота підкова".
Матеріально-технічна база рекреації, У сфері санаторно-курортного обслуговування діє 81 санаторій та пансіонат з лікуванням (63,7 % від загальної кількості закладів оздоровлення та відпочинку області). На них припадає 17.6 тис. місць (93,5% від загальної кількості), де у 2001 р. оздоровилось 216,8 тис. осіб.
Заклади відпочинку Львівської області представлені пансіонатами, базами та установами 1-2 денного перебування. З трьох наявних в області пансіонатів відпочинку на 74 місця у 2001 р. діяв один, у якому відпочили та оздоровились понад 2 тис., осіб.
Все більшого розвитку набувають альтернативні форми туризму: екстре­мальний, конгресовий, елітарний, зелений. Найбільшу популярність серед них у Львівській області отримав зелений туризм, який розвивається у традиційних туристичних зонах - Карпати, Передкарпаття, Розточчя. В області діє Львівський осередок спілки сприяння розвитку сільського зеленого туризму. Згідно його даних, на Львівщині нараховується понад 200 власників агроосель.

 

Діяльності.