Обробити руки стериліумом та іншими сучасними препаратами.

Підготувати необхідне   Алгоритм виконання	Обробка рук за допомогою дегміциду 1. проточна вода, 2. мило, 3. стерильні рушнички, 4. стерильні серветки, 5. 1 % розчин дегміциду. Після миття рук під проточною теплою водою з милом протягом 2-3 хв. їх ретельно ополіскують, оскільки залишки мила інактивують засіб. Потім долоні і передпліччя протирають почергово двома серветками, рясно змоченими 1 % розчином дегміциду (3 хв. кожною), витирають насухо стерильним рушником і одягають стерильні гумові рукавички. При повторній обробці рук достатньо обробити їх одним тампоном протягом 2-3 хв.
Підготувати необхідне     Алгоритм виконання	Обробка рук діоцидом 1. проточна вода, 2. мило, 3. стерильні рушнички, 4. стерильні серветки, 5. таз, 6. розчин діоциду (1:5000) в кип'яченій нагрітій До 40-50 °С воді, 7. 96% спирт. Після того, як руки помили з милом і сполоснули проточною водою, їх занурюють у таз, миють протягом 3 хв. марлевою серветкою до ліктів у розчині діоциду (1:5000) в кип'яченій нагрітій До 40-50 °С воді. При збовтуванні і митті в розчині утворюється велика кількість піни. Після миття руки витирають стерильним рушником і протягом 2 хв. обробляють серветкою, змоченою 96 % спиртом.
Підготувати необхідне     Алгоритм виконання	Обробка рук ритосептом 1. проточна вода, 2. мило, 3. стерильні рушнички, 4. стерильні серветки, 5. розчином ритосепту.   1. Руки миють 2 хв. стерильними щітками з милом в теплій проточній воді. 2. Витирають стерильним рушником. 3. 2 хв. обробляють руки серветкою, змоченою розчином ритосепту. 4. 2 хв. знову обробляють новою серветкою, змоченою ритосептом.

3. Змертвіння, або ж некроз (necrosis – лат. мертвий) означає відмирання ділянки тканин чи органа в живому організмі. Невеликі локальні змертвіння тканин, звичайно зовнішніх, поверхневих, називаються некрозом.

Розрізняють дві головні форми некрозу – коагуляційний, або сухий, та колікваційний, або вологий.

Сухий некроз виникає переважно внаслідок або повільно прогресуючого зменшення кровопостачання (ішемізації) тканин з бідним вмістом у них рідини, або дії на тканини фізичних та хімічних агентів з швидким випаровуванням з них води та коагуляцією білків протоплазми клітин. Сухий некроз може навіть довго зберігати архітектуру тканини, наприклад, шкіри, м'язів, сухожилків, судин, нервів, кісток.

Вологий некроз розвивається частіше від сухого і виникає під впливом більшості травмівних чинників, окрім полум'я, концентрованих кислот та деяких інших агентів, що швидко зневоднюють тканини. Йому сприяє, крім особливостей тканин, темпу розвитку некрозу та характеру некротизуючого чинника, приєднання інфекції, переважно гнильної. Некроз

внутрішніх органів (гангрена) завжди має вологий тип. Макроскопічною морфологічною особливістю вологого некрозу, котра відрізняє його від сухого некрозу, є відсутність так званої демаркаційної зони – лінії чіткого розмежування змертвілих і здорових тканин, невизначеність цієї лінії. Вологий некроз, особливо масивний (гангрена), відзначається інтоксикацією організму як продуктами розпаду тканин, так і інфекцією, що ускладнює його, і загрожує життєздатності організму. Вологий некроз тканин, розташованих як зовні, так і в глибині тіла (некроз органів), супроводжується розпадом і перетворенням їх на аморфну масу. Ішемічний некроз мозкової тканини, інфекційний некроз легеневої тканини (абсцес та гангрена), часто туберкульозний, казеозний некрози, а також значна кількість гумозних некрозів завершуються розплавленням некротичної тканини з утворенням рідкої маси (детриту тканин та ексудату). Ця маса в мозковій тканині за відсутності інфекції може розсмоктатись, утворивши порожнину – кісту, а у разі приєднання інфекції перетворюється на абсцес. При інфекційній природі некрозу, наприклад, в легенях, продукти розпаду та ексудат виділяються

частково чи повністю через бронхи назовні з формуванням порожнини абсцесу легень чи каверни (при туберкульозі). За відсутності такого дренування та лікування процес поширюється по легенях та плеврі. Масивні гнійні стафілококові деструкції легень (поширені множинні абсцеси) та гангрена легень, спричинені змішаною аеробною та анаеробною інфекцією, які супроводжуються і емпіємою плеври (гнійним та гнильним плевритом), через велику інтоксикацію, погане дренування та низьку опірність інфекції часто спричинюють смерть хворих.

Поряд із вологою гангреною кінцівок є також і сухі види гангрени. Це майже завжди ішемічна гангрена, яка розвивається поступово у людей з недостатньо розвинутими м'якими тканинами (чи атрофією), відсутністю в них набряку і не ускладненими інфекцією.

№ 31

До Вас звернувся хворий зі скаргами на біль, відчуття печії та поколювання в пальцях рук. На протязі 6год працював на відкритому повітрі при температурі -20°С. При огляді: різка блідість пальців рук. Рухи в суглобах пальців затруднені, шкіра пальців на дотик холодна.

1. Визначте проблеми пацієнта. Невідкладна допомога.

2. Накладіть пов’язку «рукавичка».

3. Поняття про післяопераційний період. Профілактика ранніх і пізніх ускладнень.

 

Відповідь.

1. Проблеми пацієнта: біль, відчуття печії і поколювання в пальцях рук, різка блідість пальців рук. Рухи в суглобах пальців затруднені, шкіра пальців на дотик холодна. Перша медична допомога (ПМД): водяна ванна для рук починаючи від температури води кімнатної температури, поступово протягом години температуру води збільшують до 40º С.

2. Накласти пов`язку «рукавичка».

Послідовність	Зміст
Місце виконання.	Перев’язувальна.
Підготувати необхідне.	1. бинт шириною 10-12см, 2. ножиці.
Алгоритм виконання.	1. Роблять два циркулярні витки навколо променево-зап'ясткового суглоба. 2. На суглобі роблять перегин бинта на 90°, бинт ведуть по долонній поверхні кисті, огинають кінчики нігтьових фаланг пальців і по тильній поверхні кисті повертаються до променево-зап'ясткового суглоба. 3. Перегинають бинт, притримуючи його з обох боків суглоба пальцями лівої руки, і ведуть у протилежному напрямку, обходячи кінчики пальців до променево-зап'ясткового суглоба з долонного боку. Роблять 3-4 такі поворотні витки. 4. Змінюють напрям бинтування на 90°, закріплюючи поворотні оберти спіральними навколо кисті, повертаються до променево-зап'ясткового суглоба, де накладають фіксуючий циркулярний тур. 5. Фіксація. Ножицями відрізають надлишок бинта, кінець розрізають надвоє на відстань 8-10см. Утворені кінці обводять навколо суглоба з двох боків, зав'язують між собою, краї відрізають.

3. Післяопераційний період – це проміжок часу з моменту закінчення операції до моменту виписки. Після виписки хворий перебуває в періоді реабілітації.

Післяопераційний період поділяють:

1. Ранній – перші кілька днів з моменту проведення операції. При об’ємних операціях наз. реанімаційний – можуть знадобитись реанімаційні заходи, виникнути ускладнення, пов’язані з операцією та наркозом.

2. Пізній – через кілька днів і до виписки із стаціонару. Пізні післяопераційні ускладнення пов’язані з приєднанням інфекції.

Варіанти перебігу післяопераційного періоду:

1. Перебіг без ускладнень.

2. Перебіг з ускладненнями.

 

У післяопераційному періоді необхідно уважно стежити за станом функцією найважливіших органів і систем, оскільки хірургічна операція наркоз призводять до відповідних патофізіологічних змін в організмі.

У перебігу післяопераційного періоду розрізняють три фази (стадії) катаболічну, зворотного розвитку і анаболічну.

За термінами виникнення всі ускладнення поділяються на ранні і пізні Ранні - це ускладнення, які виникають у перші 48 год. після операції. Пізні - це ускладнення, які виникають через 48 год. після операції.

1. Ранній післяопераційний період: причина – сама операція або наркоз:

- кровотеча з рани (викликати лікаря);

- гостра затримка сечі (грілка, спазмолітики, катетеризація);

- больовий або операційний шок (для профілактики кожні 2 години вводять знеболюючі – наркотичні та ненаркотичні,– потім рідше і відміняють);

- післяопераційний психоз (укласти хворого в ліжко, зафіксувати, викликати лікаря, психіатричну бригаду);

- біль в горлі, блювання, сухість в роті;

- рекураризація – повторне розслаблення м’язів при застосуванні під час операції міорелаксантів (хворого інтубують і переводять на штучне дихання);

- ускладнення з боку інших органів і систем.

 

 

2. Пізній післяопераційний період:

- нагноєння операційної рани (перевести в гнійну хірургію);

- гіпостатична (застійна) пневмонія (профілактика – дихальна гімнастика, содові інгаляції).

Розвитку ускладнень у післяопераційний період сприяють такі фактори: наявність післяопераційної рани, вимушене по­ложення тіла, вплив операційної травми і наркозу. У ранній післяопераційний період з боку рани можуть виник­нути такі ускладнення: кровотеча, інфікування рани, розходжен­ня швів. Розрізняють 3 види кровотечі: зовнішню (витікання кро­ві в операційну рану, що проявляється промоканням пов'язки), кровотечу по дренажу (кров витікає по дренажу, який залиша­ють у рані або в якій-небудь порожнині) і внутрішню кровотечу (кров виливається в порожнини тіла).

№ 32

В операційній судинного відділу хворому з ішемічною гангреною правої нижньої кінцівки вирішено зробити ампутацію на рівні середньої третини стегна. Але у хворого погано виражені вени.

1. Які симптоми вказують на наявність гангрени?

2. Підготувати набір для венесекції.

3. Облітеруючі захворювання судин нижньої кінцівки. Діагностика, клінічна картина, перша допомога, принципи лікування, догляд за хворими.

 

Відповідь.

1. Для сухої гангрени характерна наявність вогнища некрозу, яке відмежовується від здорових тканин демаркаційною лінією. Некротичні ділянки сухі, ущільнені, чорного кольору. Найчастішою причиною сухої гангрени буває облітеруючий атеросклероз. У хворого відсутня пульсація на центральних артеріях нижньої кінцівки, симптом переміжної кульгавості, біль в нижній кінцівці, трофічні зміни. Симптоми загальної інтоксикації.