Поняття повторності.Повторність злочинів, що передбачена Загальною та Особливою частинами УК.

Повторність - це вчинення двох і більше злочинів, передбачених однією статтею або частинами однієї статті.

Ознаки: 1) скоєно два і більше злочинів які можуть мати різний характер (крадіжка і шахрайство), але частіше вони мають аналогічний характер.2) злочини відокремлені один від одного проміжком часу.

3) повторність не пов'язана з судимістю, на відміну від рецидиву.

4) Ні повторності - якщо особа раніше було звільнено від кримінальної відповідальності.

Вчинення двох і більше злочинів, передбачених різними статтями вважається повторністю - тільки в разі прямої вказівки на це в статті (наприклад в примітці).

Повторність виступає як обставина, обтяжуюча відповідальність.

Види повторності:

1. Загальна -вчинення будь-якого злочину, що відрізняється від попереднього2. Специальна -вчинення нового умисного злочину аналогічного попереднього3. Родова -вчинення нового умисного злочину, що збігається з попереднім по об'єкту злочину.

Повторність також буде присутній коли один злочин буде закінчено, а другий ні. Якщо особа в різних злочинах бере участь в різних ролях - повторність буде!

Триваючий злочин - не буде повторністю.

Виділяють загальну і спеціальну повторність. Загальна повторність не передбачена статтями особливої ​​частини, але враховується судом при призначенні покарання. Спеціальна повторність надає складу кваліфікуючий вид - передбачена в ст. Сукупність декількох самостійних злочинів в загальній.ч.1 ст. 33 КК це скоєння двох і більше злочинів ні за один з яких особа не була засуджена. Ознаки (2 або більше злоч, різніст.О.ч., выдс.вироку) Види:реальна(2 і більше самост.злоч)ідеал(утв.1-ю складною злоч.дією) Рецеди -вчин.нового ум.злоч.особою,яка має судим. Види:Загальний(вчин.різних за хар.злоч.) Спец(вчин.такого ж злоч.або спільного за О)Простий(2 суд.)складний(3 і більше) пенітенціарний(під час відбув.пок.за поп.злочин)

 

Суб'єктивна сторона злочину, її ознаки і значення для кваліфікації.

S сторона злочину - це внутрішня сторона злочину, тобто психічна діяльність особи, що відображає його ставлення до суспільно-небезпечного діяння і до його наслідків.

Ознаки - вина, мотив, мета.

Вина - визначає наявність самої S сторони і її змісту. Відсутність вини виключає S сторону.

Мотив і мета обов'язкові лише у випадках прямої вказівки в статті. S сторона істотно впливає на кваліфікацію: дозволяє розділити тотожні злочину за ознаками вини. Суттєво впливає на ступінь тяжкості вчиненого злочину, ступінь суспільної небезпеки S.

Може бути обтяжуючою або пом'якшувальною обставиною. Значення суб'єктивної сторони злочину полягає в тому, що вона: 1) є обов'язковим елементом будь-якого складу злочину; 2) впливає на кваліфікацію злочинів і дозволяє обмежити подібні склади один від іншого; 3) впливає на ступінь тяжкості вчиненого злочину, його суспільну небезпеку та призначення покарання. Вина є основною і обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони будь-якого злочину. Мотиви і мета виступають як необов'язкові (факультативні) ознаки, тобто передбачені не у всіх складах злочину. Вина - це псих. ставлення суб'єкта до здійсненого їм суспільно небезпечного діяння (дії або бездіяльності) та її наслідки, виражене у формі умислу або необережності. Мотив - це те внутрішнє спонукання, якими керується суб'єкт при вчиненні злочину. Мета - це той уявний результат, до якого прагне суб'єкт, здійснюючи злочин.

Призначення покарань за сукупністю вироків. Ст. 71

Сукупність вироків має місце коли, коли засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання, вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або Частинами приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком. При призначенні покарання за сукупністю вироків суд враховує:

1. Розмір невідбутого покарання і його вигляд

2. Приєднання одного покарання до іншого

3. Остаточне покарання має бути більше покарання, призначеного за новий злочин і невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

4.остаточне покарання не може перевищувати максимального строку, встановленого для даного виду покарання в Загальній частині КК.

Призначення покарання у вигляді позбавлення волі: 1. Загальний строк покарання не більше 15 років.2. Якщо одне з двох злочинів особливо тяжкий - то чи не болем 25 років. 3. Якщо одне покарання довічне позбавлення волі - менше покарання поглинається великим.

Принципи призначення покарання: 1. Повного приєднання.

2. Часткового приєднання.3. Поглинання невідбутої частини (якщо довічне позбавлення волі)

Призначення додаткових покарань: однорідні покарання приєднуються за тими ж принципами, а неоднорідні - виконуються самостійно.

Класифікація злочинів та її значення.

Класифікація злочинів - це розподіл передбачених ОЧ КК норм на окремі групи за певними критеріями.

Класифікуються:

За ступенем тяжкості (суспільної небезпечності) злочини поділяють на:

- злочини невеликої тяжкості - передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не більше 2 років, або інше, більш м'яке;

- середньої тяжкості - передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не більше 5 років.

- тяжкі - передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не більше 10 років;

- особливо тяжкі - передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк понад 10 років або довічне позбавлення волі.

За об'єктом посягання злочини поділяють за ознаками родового об'єкта посягання:

злочини проти основ національної безпеки Укр.;

злочини проти життя та здоров'я особи; злочини проти волі, честі та гідності особи; злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи;

злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина;

злочини проти власності та ін.

За формою вини злочини поділяються на такі:

умисні злочини (крадіжка, бандитизм та ін.);

необережні злочини (вбивство через необережність, службова недбалість та ін.).

За мотивом скоєння злочину:

корисливі (розбій, одержання хабара та ін.);

із хуліганських мотивів; учинене з мотивів помсти.

За моментом закінчення злочину:

- матеріальні - момент закінчення яких співвідноситься з моментом настання шкідливих наслідків;

- формальні - момент закінчення яких співвіднесено із вчиненням діянь, що утворює об'єктивну сторону складу злочину;

- усічені – момент закінчення яких віднесено на ранню стадію розвитку злочинної діяльності (готування або навіть виявлення умислу).

Спеціальні правила призначення покарань за кримінальним законод-м.

Призначення покарання - найважливіша функція судів щодо визначення виду і розміру покарання осіб, які вчинили злочин і визнані судом винними.

Ст. 65 принципи призначення покарання:

1. В межах санкції особливої ​​частини2. Відповідно до положень особливої ​​частини3. Враховуючи ступінь тяжкості, особу винного, обставини обтяжуючі або пом'якшуючі відповідь.4.призначення необхідного і достатнього покарання для виправлення та попередження

5. Якщо затверджена угода про примирення - суд призначає покарання яке узгоджено сторонами.

Обставини що пом'якшують відповідальність:

1) явка з повинною2) добровільне відшкодування збитків

3) вчинення злочину неповнолітнім4) вагітною жінкою

5) при впливі погрози, примусу6) у стані сильного душевного хвилювання, викликаного неправомірними діями потерпілого

7) перевищення меж необхідної оборони8)перевищення меж крайньої необхідності.-не є вичерпним

Обтяжуючі обставини:

1) повторно або рецидив2) групою осіб за попередньою змовою

3) на грунті расової, національної, релігійної нетерпимості

4) тяжкі наслідки від злочину5) з особливою жорстокістю(спосіб)

6) загальнонебезпечним способом(загр.декільком особам)7) алкогольне або наркотичне сп'яніння8)щодо малол., похил.віку9)у звяз.з вик.потерп.служб.або гром.обовяз.10)до вагітної11)щодо особи яка переб, у мат.служб.залежності.12)малол.особи яка псих.хвора13)з викор.умов воєнного або надзвич.стану.-вичерпний