Етногенез в істор.ретроспективі

Етногенез в істор.ретроспективі

Етногенез істор.поняття явл.собою сусп.утворення, яке має культурну та політ.спільність, а також загальну тер.Етапи формув.етносу:рід, плем’я,народність, нація.

Рід – найдавн. спільність людей, що заснована на кровній спорідненості і на спільному веденні госп-ва. Осн.виробничий осередок первіснообщинного ладу.

Плем’я – форма спільності людей, властива перв.людській культурі, в основі якої лежать родові відносини. Об’єднувало декілька родів. Мали свою мову, культуру. Утвор. кровно родинні союзи які поступаються соц.-економічним союзам.

Народність – форма етносу, що базується на тер.та економ. зв’язках.

Нація – істор. спільність людей. Яка виникає в епоху кап-му і утвор. шляхом об’єдн. різних народів. Нація має:самоназву, мову та релігію,економіку менталітет, спільну історію, релігію.

Державність-більшість сучасних етносів закріпил свою ідентичність на рівні нації. Складний процес еволюціїетносу,його істор.,культурного розвитку, назив. ЕТНОГЕНЕЗ.

 

Проблема походження укр. етносу.

Офіційна історична наука рос.та Польщі 19-20ст.К Соловйов, В.Сергійович, В.Ключевський українців не вважали окремим етносом. Вперше існування укр. етносу,як окремого утвор.обгрунтував Костомаров вважав, що укр. етнос існував у 9ст.,а рос.-сформ.у12ст. КР-це державне утвор. Укр.держави. М.Грушевський(поч..20ст.): Укр.етнос сформ з 4 ст, а КР-націон.укр. держава. За узагальнючою концепцією формування укр..етносу припадає на 12-14ст. Рад.історики вважали,що Укр., Білорусь т Росія, народи, їх мови мають єдине коріння-давньоруська народність.Існувало 12-14ст. Укр.культура та історія погодж.з Костомаровим та Грушевським, вважали,що КР-держава,заснована укр. етносом-українцям до її заснування етнос вже сформувався. Культура шукає етнос в архаїчній епосі родоплем.ладу. Підстава, згідно виникн.народності.

 

Географічні фактори формування укр.етносу та його культури.

1.Територ.проживання – один з найв.факторів форм етнокультури.

2. Формування проживання на спільній території – єдину свідомість, що втіл.в матер.та духовну культуру.

3.Геокультура – вплив.ландшафту та природи на культуру.

4.Геополіт. - зв’язки з сусідами етносу та їх впливи.

5.Геопсихічний - зв’язок етногенезу з умовами проживання.

 

Специфіка духовного світу українців:світогляд, менталітет, нац..характер.

Чижевський вказував на такі важливі ознаки укр.менталітету:емоційність і сентименталізм, чутливість та ліризм, індивідуалізм, поривання до свободи, неспокій, працьовитість, рухливість, переважно художньо-образний тип мислення.

Емоц.народу проявл.в поетичності. Позадержавне існув.укр.нації формувало позадержаний менталітет, і тільки за часів Хмельн. Почин.формуватися національна ідея, але така риса,як індивідуалізм укр..нарожу бере своє і проявл.в ідеалах козаків та чумаків – широкий степ і воля, боротьба з тими,хто опсягає на їх власну незалежність та незал.їх Батьківшини.

 

Проблема датування та початок творення укр.культури.

Декілька віків духовне життя українців перебувало у тіні рос., польської та ін.культур, її не сприймали як сам ост.явище та ущемляли в правах.не визнаючи ні сови, ні національності. Серед точок зору щодо початку твор.укр.культури можна визначити такі:

1.Поч.творення укр..культури ведеться з періоду перших людей, про що свідчить знахідки доби палеоліту і формування в подальшому трип.культури епохи бронзи(4-3тис.до.н.е.). Також вони почали застосовувати мідь, жили сім’ями, будували 4-кутні будинки з хмизу, обмазані глиною.

2. Грушевськкий пов»яз.початок історії укр..к-ри з розселенням слов.племен 2-4 ст.Н.Е. вперше виступать під назвою АНТИ.

3. За Узагальнючою концепцією формування укр..етносу припадає на 12-14ст. Рад.історики вважали,що Укр., Білорусь т Росія, народи.їх мови мають єдине коріння-давньоруська народність.Існувало 12-14ст. Укр.культура та історія погодж.з Костомаровим та Грушевським, вважали,що КР-держава,заснована на укр..етносом-українцям до її заснування етнос вже сформувався. Культура шукає етнос в архаїчній епосі родоплем.ладу. Підстава, згідно виникн.народності.

 

Фактори впливу на формувукр.культури.

Серед факторів впливу є:

-тривалий період колонізації Ураїни,

-відсутність до 1917р.державності,коли спроби утвор.укр.державу(ЗС, Коз-гетьм. д-ва)територіально охоплювали частину нації

-географ.фактор – розташув у 3прир.зонах:степ став своєрідним коридором,через який проходили хвилі кочовиків, які захоплюючи нові території розвивали військову справу, скотарство(кіммерійці, скіфи), торг.з греками хутром, медом, рабами, за що отримували вино,твел.вироби та ін..предмети розкошу. Кочовики лишили пам.про себе в елем.одягу(біла сорочка,чоботи), мови(слово «собака. Кінь»),в зовн.вигляді та озброєнні(сагайдак, пернач).Т.Ч.на тер.Стародавньої України можна узагальнити 3 типи культур:Пн і Пн Зх-землероби,Степ – кочовики(кім мер, скіфи, сармати, готи),грецькі міста-держави через вплив на культуру народів У-ни.

Носями ант.к-ри на У-ні були Пн Європа і народи Середземноморя через шлях із варяг у греки.

Більш.дослідників віднос.У-ну до Зх Європ.типу культури. Т.ч.,через Візантію, Литву,Польщу зах.вплив був сильнішим.

 

НЕслов.к-ри на тер.У-ни

Осередок твор.укр.культури –центр.та зх. тер.сучасної У-ни:Чернігівщина, Київщина, Волинь, Сх.Галичина. Архаїчні культури на тер.У-ни: Трипільстка к-ра-осілі землероби(5-3тис до н.е.), Кіммерійці (кочовики – 1тис.до н.е. – 7ст.н.е.), Скіфи(7-2ст. до н.е.), Грецькі колонії Пн. Причорноморя з 6 ст. до н.е.Сармати, готі 2 ст. до н.е-2 ст. н.е.Анти(осілі землероби)2 ст. н.е.-5 ст. н.е.Словянські племена з 5 ст. н. е.

Трипільська культура-енеоліт-5-3 ст. до н.е.Ознаки:родоплемінний лад,матріархат.2.Осілий спосіб життя-землеробство, скотарство. 3.Міфологічний синкретичний світогляд. 4.Розвинене побутове мистецтво. 5.Культ родової матері.

 

Кімерійці-кочовики з Ірану.

1.скотарі,войовничі племена.

2.кочували по всій території суч. Укр.

3.Згадки про них у «Одісеї» Гомера і «Історії»Геродота

Скіфи(скотарі,розбійники з терит Ірану)

1.Золоті виробі(анімалістичний стиль)

2.Звязки з античною Грецією.

3.Рабовласницька держава.

4Пантеон богів на чолі з богинею вогню та біті,Боги Папай(небо) та Апі (земля).

5.Культові предметі:сокира, чаша, плуг, ярмо.

Сармати(роксолани з Ірану)Геродот говорив: Що сармати нащадки скіфів та амозок, вони кочовали по східній Європі та Азіїї.

Готи(2-5 ст. н.е)

1.германські племена сканд. Походження розпочали велике переселення народів.

2. в Придніпровї заснували свою державу ОЮМ+місцеві анти= Черняхівську культуру зі столицею на Дніпрі..Вест готи воювали з Римською імперією.(готська).прийняли християнство.Поступово асимілювали з антами.

Формування словьянської культури на тер. Укр.

Слов. Культ.розв.у взаємовпливі з інш. Неслов. Культурами Сарматів, антів,готів,кіммерійців, римсько. Імперію.

Пліній старший 1 ст. н.е.»природна історія:племена венедів,що сел. від Вісли. Йордан (6 ст н.е.)»Готика»Слов-венеди-Анти. Птолемей(2 ст н.е.)»географ.порадник»Венедів називає частиною народу сарматії. Отже територ.розсел. давн слов.(венедів)був басейн Війсли-Одеру. Артефакти черняхівської культ.-арх.джерела існування слов.

 

Мистецтво Київської Русі.

Розвинений ткацький промисел, передусім, вироби з льону і конопель, було багато привізної матерії з Візантії з полотна, вовни, шовку. Досконало була розвинена архітектура, іконопис, мозаїка, декоративно-прикладне мистецтво. Театральне мист-во було представлене у народному і т.зв. княжому дружинному театрі. Нар.театр здобув вираження у весільній нар.обрядовості. Княжий – спирався на лицарську пісню, маючи за основу 2 елементи – речитатив та величання. Репертуар княжого театру складався з драм. поем, що мали речитативний характер і подавались у музичному супроводі. Муз.мист-во у добу КР розподілялось на 3 групи:музика народна, княжих салонів і церковна. Нар.музика-вокальні та інструментальні мелодії, супроводжували побут, працю та звичаї предків(колядки, щедрівки, гаїки і т.д.). Про музику княжих салонів можемо судити на підставі згадок у тогочасній літературі, репертуар якої, напевне, був дуже різноманітний- танковий, ліричний. Побутовий, жартівливий та ін. З інструментів вжив.свої споконвічні:гуслі, дерев.труби, сопілки. Носями муз.творчості були: співці героїчних пісень, скоморохи – мандр.музиканти, які розважали людей співами, каліки перехожі, старці, творці захрамової пісні. Церковна музика прийшла до нас з Візантії. Почин.з 11 ст.запровадж.та пошир.укр.церковна музика, що з першого вогнища церк.співу Києво-Печ.Лаври – швидко пошир.на церкві, в монастирях Русі, це був т.зв. «Київський розспів», що став основою місцевої співочої традиції на довгі сторіччя. Особливого розвитку на Русі набула музика дзвонів, яка виконувалась обов’язково по нотах та зі знанням справи. Дзвони супров.будь-яке христ.свято, збирали людей на віче та ін..зібрання. Танець – це композиція ритмічних кроків і рухів частіше до музики, ніж до співу. Під час доби КР виконувались в супроводі співу, музики. Загальнонар.танці відбув. Під час бенкетів, весіль, вечорниць, на свято русалій. Нар.танці поділ.на 3 групи: хороводи. Народні танці, сольні танці.

Отже, мист-во КР поєднувало реліг.та побутові мотиви з перевагою перших.

Початки культури козацтва.

Важливим чинником культурного процесу в Україні була православна церква, роль якої в історії українського суспільства постійно зростала. Церква для українців, за умов відсутності власної держави, залишалась єдиним інститутом вираження їх самобутності. Однак становище православної церкви було надзвичайно тяжким. Причиною повільного культурного розвитку України цього періоду стали руйнівні наслідки ординської навали, загарбання українських земель литовськими та польськими феодалами, агресія Кримського ханства та Османської Порти. Національна особливість духовної культури українського народу найповніше проявилась у фольклорі. З літописних та інших письмових пам'яток другої пол. XIII—першої пол. XVII ст. видно, що у цей період прозові фольклорні жанри були представлені легендами,, переказами, казками, новелами, притчами. Жива народна мова оперувала також значними фондами прислів'їв, приказок і крилатих висловів. У процесі формування українського етносу світоглядні функції в суспільстві виконувала насамперед релігія. Релігійні уявлення накладали свій відбиток на естетичні смаки і морально-етичні уподобання, впливали на жанрову структуру художньої культури. Головними осередками культури, як у попередні часи, залишалися князівські двори, монастирі та церкви. У них зосереджувалися освічені люди, велось літописання, переписували й перекладали книги. Багато місця в історичній літературі того часу відводилось козацтву, яке в кінці XVI—на початку XVII ст. перетворювалось у важливу суспільно-політичну силу, котра боролась за соціальне та національне визволення українського народу. Тогочасний літературний процес в Україні розвивався під впливом болгарського і сербського письменства. Українська культура початку XVI—першої половини XVII ст. переживала етап свого Відродження. Характерними її ознаками було поширення ідей гуманізму, яскраво виражений антропоцентризм ренесансного мислення, що утверджувало велич і винятковість земної людини, пробуджувало інтерес до людських цінностей. Найбільш яскраво це проявилося в українській літературі, яка творилася латинською мовою.

29 Соціально-політичні обставини розвитку української культури у XVII-XVIII ст.

Українська культура ІІ пол. XVIІ - XVIII ст. — це духовний образ однієї з найважливіших епох нашої історії. Це час, що вмістив у собі кілька історичних діб – визвольну війну, державність, руїну, втрату завоювань і закріпачення – в культурному відношенні був надзвичайно плідним. Незважаючи на складні політичні обставини на українських землях виросли десятки нових міст, склалася європейська освіта, нових висот досягло книгодрукування, з’ явилися архітектура, що не поступалася гармонійністю та пишністю світовим зразкам, оригінальне малярство, самобутня музика. Друга половина XVIІ - перша половина XVIII ст. — період найвищого розвитку української культури.
Гетьманську державу (1648-1764 рр.) очолюють високоосвічені європейського рівня політичні й громадські діячі: П. Сагайдачний, Б. Хмельницький, І. Виговський, І. Мазепа. Вони докладають великих зусиль і коштів для розбудови культури, освіти, шкільництва. Великий внесок, і не менший, ніж у філософію, Г. Сковорода зробив у літературу. XVIII ст. зумовлений передусім роботою Києво-Чернігівського культурного осередку.Таким чином, у складний період піднесення та падіння української державності, наполегливої боротьби народу за волю в українській культурі др. пол. XVII- XVIII ст. відобразились кращі риси національного характеру, прагнення до свободи та соціальної справедливості, розвитку в людині добрих начал. Гуманістична спрямованість духовної культури українського народу цього періоду свідчить про прагнення її творців до формування та поширення загальнолюдських культурних цінностей як ідеалу відносин між людьми. Домінантою розвитку української культури цього періоду, починаючи з другої половини XVII ст., виявився вплив козацтва на неї, що став одним з доленосних та визначальних факторів її розвитку.

Етногенез в істор.ретроспективі

Етногенез істор.поняття явл.собою сусп.утворення, яке має культурну та політ.спільність, а також загальну тер.Етапи формув.етносу:рід, плем’я,народність, нація.

Рід – найдавн. спільність людей, що заснована на кровній спорідненості і на спільному веденні госп-ва. Осн.виробничий осередок первіснообщинного ладу.

Плем’я – форма спільності людей, властива перв.людській культурі, в основі якої лежать родові відносини. Об’єднувало декілька родів. Мали свою мову, культуру. Утвор. кровно родинні союзи які поступаються соц.-економічним союзам.

Народність – форма етносу, що базується на тер.та економ. зв’язках.

Нація – істор. спільність людей. Яка виникає в епоху кап-му і утвор. шляхом об’єдн. різних народів. Нація має:самоназву, мову та релігію,економіку менталітет, спільну історію, релігію.

Державність-більшість сучасних етносів закріпил свою ідентичність на рівні нації. Складний процес еволюціїетносу,його істор.,культурного розвитку, назив. ЕТНОГЕНЕЗ.