Історико-технічна довідка про об’єкт проектування

Спочатку подушки використовувалися тільки забезпеченими людьми. Перші подушки знайдені ще в староєгипетських пірамідах. Подушки були винайдені єгиптянами для того, щоб не зіпсувати уві сні хитромудру зачіску. Подушка являла собою тоді вигнуті дощечки на підставці.

В Греції з'явилися перші м'які подушки. Тут більше цінувався комфорт, і ніякого зв'язку з єгипетськими подушками грецькі не мають. Ліжко було для греків культовим предметом, вони проводили на ній велику частину дня. Тому саме в Греції і придумали м'які матраци і подушки.

У середньовіччі стали використовувати спеціальні невеликі подушечки під ноги. У замках підлоги були кам'яні, опалення не могло прогріти великі приміщення в морозний період. Тому подушки для ніг були популярні в ті часи. Якраз у той час стали використовувати подушки для молитви, їх підкладали під коліна під час тривалих молитов. Також були поширені подушки для їзди на конях, вони пом'якшували сідла.

На Русі вишиті подушки завжди були частиною приданого. Трохи пізніше з'явилися декоративні подушки. На Русі першими подушками були «думки», які використовувалися для прикраси кімнат. Зараз подушки «думки» замінилися на сучасні диванні подушки.

Вони улюблені усіма. Їх кладуть на дивани, крісла, ліжка та стільці, навіть на підлогу. Вони настільки різноманітні, що кожен має право вибрати подушку у відповідності зі своїм смаком – велику чи маленьку, м'яку або жорсткіше.

Диванна подушка повинна бути узгоджена за матеріалом і кольором з оббивкою меблів, покривалом або накидкою, також служити колірним акцентом, плямою, оживляючим і освіжаючим інтер'єр. Варіантів рішення може бути багато: подушки, вишиті ниткою або бісером, в'язані спицями або гачком, пошиті з тканини, виконані в клаптикової техніці, а також подушки-іграшки.

Подушки шиють з різних тканин. У наш час в хід йдуть не тільки традиційні оксамит, гобелен, портьєрне полотно, але і такі несподівані матеріали, як повсть, штучне й натуральне хутро, шкіра, найтонша органза, оксамит на шифоні, гіпюр. А вишиті вручну вироби приносять в будинок відчуття стійкості, традиційності, спокою. Велика кількість в домі подушок і їх дизайн говорять про прагнення його мешканців до затишку, комфорту, теплій домашній атмосфері. Будинок стає більш живим і емоційним.

Подільська подушка – це витвір мистецтва, на який хочеться споглядати вічно. Адже різнобарв’я кольорів та візерунків, а також не можна випускати з виду і розміри, зачаровують погляд кожної людини.

У сиву давнину і по сьогоднішній день, подушка не тільки є невід’ємним елементом побуту, але і важливою в обрядах частиною. Подушки бувають дитячі, весільні, декоративні, подушка під вушко.

Дитячі подушки були невеличкими,щоб дитинчаті було зручно класти на неї свою маленьку голівоньку, ці подушки зазвичай набивалися пір’ям, щоб була м’якенькою, але на західному поділлі подушку набивали, ще й вовною. Ця подушка зазвичай була дуже гарно оздоблена, але мати, оздоблюючи її, повинна була знати певні неписані привила. Найперше і найголовніше, подушка не повинна була мати орнамент, який використовуват ися у весільних подушках, так званому приданому, тому що дівчинка, яка спала на цій подушці могла мати позашлюбну дитину.

Весільні подушки це особливі подушки, адже вони використовувалися в різних обрядах. Їх готували дівчині на придане, вона сама повинна була оздобити їх. Мінімум на весілля дівчина повинна була вишити дві подушки. Орнамент таких подушок повинен обов’язково містити в собі листок і пуп'янок, адже вони символізують початок чогось прекрасного. Ці подушки були великі за розмірами, щоб було видно хорошу хазяйку.

Декоративні – це ті, що вишивалися спеціально для того, щоб поставити у хаті їх на видне місце, вони придавали хаті величі, зазвичай вони складалися одна на одну, а весь орнамент був з боків, щоб краще було його видно,а найвища подушка зверху накривалася терновою хустиною.

Подушка під вушко – це та, маленька подушечка, що використовувалася подолянами, у побуті, тобто вона завжди лежала поверх застеленого ліжка, на які могли прилягти перепочити в денну пору часу. Вони маля яскраву вишивку різних тварин.

З давніх – давен, подоляни знали, що подушку потрібно робити м’якою, яскравою на білосніжному полотні. На сьогоднішній день існує багато способів створення подушок, але найголовніші з них дійшли до нас, з давніх часів. Спочатку окремо підбиралися найкращі матеріали для неї. Щоб зробити вишукану білосніжну подушку потрібно було влітку вибілити полотно, адже в минулому все робилося з натуральних складових. Полотно було лляне, щоб воно було білосніжним, вранці потрібно було піти до водойми та намочити його, потім розстелити на сонечку, таку операцію потрібно було пророблювати протягом тривалого часу, але наприкінці результат був неперевершений. Полотно було тоненьким, придатним для вишивання, а також білосніжно-білим. Далі взимку, коли жнива закінчились і роботи вже, майже, не було жінки вечорами вишивали наволочки на подушки, техніка вишивання передавалася від покоління до покоління. Коли наволочка була вишитою,починалося наповнювання подушки. Подушку наповнювали: соломою, пір’ям та вовною. Соломою наповнювали селянські подушки, які були пристосовані до щоденного використання, вони не були вишиті, і були тільки з одним напірником,полотно було сірим, щоб менше замащувалося, а також цупкішим, щоб подовжити її використання.

Вовною та пір’ям наповнювали подушки, які були призначені для декору у хаті. В поміщицьких сім’ях на них спали. Також вовною наповнювали дитячі подушки, тому що вона було м’якою і дитинчаті було дуже зручно. Такі подушки мали два напірники і вишиту наволочку. Сама наволочко повинна була бути зроблена із сніжно білого полотна, на якому дуже гарно відображалась вишивка. Саму подушку наповнювали гусиним пір’ям. Воно є найм’якішим та найпрактичнішим. Спочатку його потрібно було добре підсушити, адже.

Виготовленням подушок займалися тільки молоді дівчата, або молоді жінки. Тому що вони ще були чистими, тому і сон на тих подушках буде чистим!

В українській вишивці часто використовуються такі мотиви, як "виноград", "хміль", "дубові листи", "барвінок" і ін. Деякі з них несуть на собі відображення древніх символічних уявлень народу. Так, мотив "барвінку" є символом нев'янучого життя, візерунок "яблучне коло", розділений на чотири сектори, з вишиванням протилежних частин в одному кольорі - символом любові. У сучасній вишивці зустрічається і древній символ "дерево життя ", зображуваний переважно стилізовано у формі листів і гілок.

У вишивках зооморфних (тварин) орнаментів зображуються: кінь, заєць, риба, жаби; із птахів - півень, сова, голуб, зозуля; з комах - муха, метелик, павук, летучі жуки. У багатьох випадках зооморфні орнаменти є своєрідній, властивій даній вишивальницігуску обскубували мокрою. Далі йшла процедура очистки. Воно провіювалося на вітрі, щоб позбутися різного бруду. Саме пір’я бралося з тулуба гуски, а оминалися кила та хвіст, тому що воно було твердим та кострубатим. На одну подушку потрібно було приблизно чотири, а то і шість гусок,тому, щоб зробити одну велику подушку потрібно було затратити багато сил та матеріалу. На поділлі подушки завжди робили великими, щоб було видно всю їхню велич, зображеннями, у яких відбиває її індивідуальне бачення візерунка. У подібних орнаментах виступають у різноманітних, часто вигадливих сплетеннях (однак зі збереженням традиційних вимог до композиції) заячі і вовчі зуби, воляче око, луска коропа, баранячі роги й ін.

Вирішальний вплив на характер орнаментальних мотивів мають різноманітні вишивальні шви, так називані "техніки", яких на Україні відомо біля ста. Окремі вишивальні шви характерні для тих або інших етнографічних районів України, а деякі зустрічаються також у білоруській і російській вишивках.

Для подільських подушок характерні барвистість і розмаїтість швів. Типовим є мережка "павучками. Використовується і кольорова мережка - "шабак". В орнаментах подільських вишивок переважає один колір - чорний з великим або меншим украпленням червоного, синього, жовтого або зеленого. Найбільш поширені одноколірні (червоні і чорні) вишиванки, рідше - двох - і триколірні.

Вагоме значення мала й кольорова символіка (червоний — любов, жага, світло, боротьба; чорний — смуток, нещастя, горе, смерть; зелений — весна, буяння, оновлення, життя тощо). Солярні знаки, схематичні фігури Сонця, Берегині, Дерева життя, вишиті на тканині, є ще одним свідченням глибокої шаноби наших пращурів до Сонця, Матері, як могутніх, святих, життєдайних першооснов усього сущого. Крім того, вишивання як національна традиція сприяло формуванню у дівчат і жінок терпіння, відчуття краси. Кожен колір створює потужну енергетику, яку людина відчуває з допомогою настрою, тому не лише візерунок, а й колір впливає на власника вишиванки.

Червоний підсилює енергію. Такий життєрадісний орнамент символізує любов, пристрасть та агресію. Оскільки він стимулює всі функції, надто активним людям його не радять.

Білий – символ кохання та невинності.

Жовтий – означає радість. Підсилює веселий норов і відкритість людини. Такі відтінки переважають у Чернівцях, оскільки саме вони славляться своєю щирістю та комунікабельністю.

Оранжевий у вишивках зустрічається нечасто – його більше використовують як акцент, який підсилює життєву енергію.

Вишневий та коричневий вважають енергетично важкими кольорами-вампірами. У вишивках вони не домінують, але на Поділлі зустрічаються як акценти, оскільки там формували нитки дубовою корою..

Синій символізує воду, тобто жіноче начало. На північному Поділлі на вишивках переважають сині та червоні кольори.

Фіолетовий – найбільш благодатний колір, що тонко поєднує чоловічу та жіночу сутність. З давніх зразків української вишивки відомо, що саме такі відтінки полюбляли діти та вагітні жінки.

Чорний – поглинаючий. Колір закритості, який свідчить про те, що людина прагне замкнутися в собі. Вишивальниці часто трактують його як колір землі, хоча найчастіше одяг із чорним орнаментом вдягали під час посту. Орнамент подолян геометричний, густий, дуже різний по складним комбінаціям кутніх, то пов'язаних, то самостійних фігур. Зустрічаються іноді смуги вишивок у вигляді двух рядів, розташованих в шаховій послідовності, квадратів із дуже складним візерунком всередині.

Також подушку дуже часто використовували в обрядах. Найчастіше її використання було на весіллі. Хоча теж не можна сказати, що на всьому Поділлі обряди були однаковими. Ось деякі з них які зустрічаються на весіллі і у наш вік:

Молодого садять на стілець, кладуть йому на коліна вишиту подушку. В цей час, молода танцює з старшим боярином, він намагається посадити її на подушку, чого вона всяко уникає. За третім разом він таки садить її на подушку, але дуже-дуже легенько, щоб життя було м'яким. Далі справа за свекрухою. Цей момент є найбільш драматичним в усій весільній обрядовості. Свекруха намагається пов'язати невістці хутку. Наступним весільним обрядом з подушкою було «тріпання подушок» коли наречений з нареченою йшли до нареченого в дім староста повинен був перед ним тріпати подушку, яка дівчина отримувала у придане. Мінімум наречений повинен був нести дві, а то і більше подушок, пір’я яке летіло з них встеляло дорогу молодим, тому і їхній «подружній шлях буде м’яким». також дівчину саджали на подушку у дівич-вечір. Коли вона прощалася з дівуванням. Наречена сідала на подушку, а її дружки востаннє клали їй на голову вінок, і тоді вона отак ходила по селі.

Наступним етапом використання подушок в обрядах було новосілля. Батьки новосельців повинні були обов’язково нести з собою в дім декілька подушок.

Дівчата збирають траву «танцюник», яку ховають під подушку з вірою у те, що це допоможе їм приворожити коханого. В ніч на Івана Купала.

В ніч на Андрія дівчата теж ворожать з допомогою подушок. Вони беруть 3 подушки і під одну кладуть гроші, під іншу обручку, а під третю пір’їну. Якщо дівчина сідала на подушку під якою були гроші, то вона вийде заміж по вигоді. Якщо на подушку з обручкою, то вийде за коханого, якщо пір’їну то наречений вже у неї є і вони скоро одружаться.

У народній творчості подушка зустрічається у обрядових піснях. Наприклад коли наречену саджали на подушку, щоб одіти їй хустку співали одну пісню, а коли староста тріпав подушки то співав зовсім іншу. Також подушка дуже часто зустрічається у колискових. [17, с.1-2]

Ворож-вороже всю правду скаже

З ким Моя Мила спатоньки ляже

Ой ляже-ляже сама з собою

Ой ляже-ляже сама з собою

Права рученька під головою

Права рученька Біла Подушка

Права рученька Біла Подушка

Спить Моя Мила спить Моя Душка

Біла Подушка Біла Перина

Біла Подушка Біла Перина

Спить Моя Мила спить Чорнобрива