Проектування дидактичної системи інтерактивного професійного самонавчання

4.1 ПРОЕКТУВАННЯ БАЗИСНИХ КОМПОНЕНТ

Як було зазначено вище, технологія навчання являє собою систему базисних компонент - методів навчання, видів навчальних занять, засобів і організаційно-правових форм навчання. Розглянемо базисні компоненти технології інтерактивного професійного самонавчання (ТІПС) з точки зору їх відповідності концепціям, моделям і інваріанти вчення, викладання та навчання.

МЕТОД НАВЧАННЯ

У відповідності зі сформульованими концепціями, принципами, моделями і інваріантами вчення, викладання та навчання можна, тим не менш, ще раз підтвердити непорушність фундаментального дидактичного принципу, згідно з яким оволодіти елементами накопиченого людством досвіду можна тільки через власну, самостійну розумового типу навчально-пізнавальну та навчально -практичну діяльність суб'єкта навчання, що навчається - через вчення.

Реалізувати своє вчення суб'єкт може через:

• самоучіння - метод навчання, в якому власна, самостійна навчально-пізнавальна та навчально-практична діяльність суб'єкта навчання ніким не обумовлена і нічим не регламентована;
• навчання - метод навчання, в якому власна, самостійна навчально-пізнавальна та навчально-практична діяльність суб'єкта навчання обумовлена формуючої діяльністю викладача і регламентована системою освіти.

При самоученіі навчається сам вибирає мету і траєкторію навчання, склад і обсяг змісту, часові рамки. Очевидно, що ефективність самоученія залежить від великої кількості об'єктивних і суб'єктивних факторів, що в цілому дозволяє з великою часткою впевненості стверджувати, що цей шлях може осилити не кожен.

Навчання, в свою чергу, може бути реалізовано через:

• директивне, авторитарне навчання - метод навчання, в якому головною, провідною є формуюча діяльність викладача, а веденої, пасивної - власна навчальна діяльність суб'єкта навчання;
• діалогічне, інтерактивне навчання - метод навчання, побудований на двосторонній взаємного зв'язку навчальної діяльності суб'єкта навчання і формуючої діяльності викладача з рівними можливостями в діалозі для кожної із сторін;
• самонавчання - метод навчання, в якому власна, самостійна навчально-пізнавальна та навчально-практична діяльність суб'єкта навчання є головною, провідною, а формуюча діяльність викладача - допоміжної, сприяючою (або заважає) навчання.

Прикладом директивного, авторитарного методу навчання може служити будь одностороння, вербальна форма передачі навчальної інформації викладачем при груповому навчанні. Очевидно, що в цих умовах забезпечити ефективну, власну, самостійну розумового типу пізнавальну діяльність суб'єкта навчання над навчальним матеріалом неможливо.

Що стосується діалогічного, інтерактивного методу навчання, то реально ефективність цього методу можна забезпечити тільки при індивідуальній формі навчання, коли інтенсивність взаємопов'язаної діяльності викладача і суб'єкта навчання буде відповідати пізнавальним здібностям та інтелектуальному рівню розвитку учня. Очевидно, що при груповому навчанні ефективне інтерактивне навчання неможливо.

В умовах самонавчання формуюча діяльність викладача сьогодні трактується як поєднання функцій відбору необхідного суб'єкту вчення навчального матеріалу, тобто формування змісту навчання, і організаційного управління та контролю (педагогічного менеджменту) процесом самонавчання.

Разом з тим жорстка умова дотримання концепції та моделі навчання в самонавчанні призводить фактично до заборони всякого формує дидактичного впливу викладача на сам процес навчання, до втрати найважливішою, провідною дидактичної функції викладання. Це робить процес самонавчання несуперечливим, але неполнофункціональним, що негативно позначається на його ефективності.

Крім того, на наш погляд, ефективне самонавчання можливо в умовах, коли формуюча діяльність викладача була б спрямована, поряд з перерахованими вище функціями, також і на допомогу у формуванні, розвитку, відновлення, підтриманні навичок розумової діяльності, на максимальне використання можливостей психіки, на виховання морально-поведінкових, емоційно-вольових якостей суб'єкта навчання, на створення позитивного емоційного балансу в самонавчанні - на перетворення процесу самонавчання в цілісний освітній процес, в процес самоосвіти.

Це б дозволило швидше і якісніше вийти більшій кількості суб'єктів вчення на понятійний рівень пізнавального процесу, на рівень фундаментальних знань, що є основою для ефективного професійного навчання в умовах масового, поточно-групового нероздільного навчання.

Самонавчання - необхідна, але недостатня умова для ефективного професійного навчання.

Достатньою умовою для здійснення ефективного професійного навчання, поряд зі збереженням несуперечливого процесу самонавчання, відновленням повнофункціональної формуючої діяльності викладача шляхом опосередкованої реалізації дидактичної функції викладання через спеціальним чином написані, структуровані дидактичні засоби інтерактивного самонавчання.

Саме через керуючу, навчально-розвиваючу інформаційне середовище інтерактивного самонавчання можна опосередковано забезпечити реалізацію не тільки несуперечливої, повнофункціональної моделі навчання, але й цілісного освітнього процесу в умовах масового, поточно-групового нероздільного професійного навчання.

 

Рис. 6.1.

При реалізації ефективного, інтерактивного самонавчання принципово змінюється функція викладача в процесі навчання - функція прямої передачі навчальної інформації замінюється функцією формування інформаційно-керуючої середовища інтерактивного самонавчання, побічно, опосередковано керуючої та контролюючої власну, самостійну навчальну діяльність суб'єкта навчання, яка сприяє, допомагає формуванню, розвитку навичок розумової діяльності, інтактною роботі мозку, позитивному емоційному балансу навчання - перетворенню технології несуперечливого, повнофункціонального інтерактивного самонавчання в технологію цілісного освітнього процесу, в технологію самоосвіти.

Очевидно, що серед перерахованих методів навчання і навчання слід визнати провідним, основним метод інтерактивного самонавчання, тому саме цей метод дозволяє реалізувати несуперечливу, повнофункціональну модель навчання і освіти, домогтися ефективної реалізації дидактичної функції викладання в умовах масового професійного навчання.

Прикладом інтерактивного самонавчання може служити навчальна діяльність учнів під «управлінням і контролем» комп'ютерних тренажерів, спеціальних керуючих навчальних посібників і т.д., і т.п.

Отже, інтерактивне самонавчання з точки зору ефективності професійно-орієнтованого навчання є найбільш перспективним, ефективним методом професійного навчання, а тому має стати основним, провідним методом навчання в системі професійної освіти, інваріантним до різних видів занять (семінарів, практичних і лабораторних занять і т. п.) і організаційно-правовими формами навчання (очна, очно-заочна, заочна, екстернат, дистанційна).

Разом з тим з точки зору ефективності жоден з розглянутих методів не є універсальним, так як не може забезпечити реалізацію всіх функцій викладання в повному обсязі.

Зокрема, в умовах масового професійного навчання найбільшою ефективністю при реалізації інформаційно-стимулюючої компоненти комунікативної функції володіє авторитарний метод, при індивідуальних формах навчання - діалогічний, при навчанні розумово обдарованих індивідів - самонавчання і т.п.

Так, наприклад, лекційне заняття, що представляє собою елемент директивного навчання, виконує важливі інформаційну та стимулюючу завдання, що сприяють підвищенню активності суб'єктів навчання, а тому займає особливе місце в процесі навчання.

В цілому ж, найбільшого ефекту в навчанні можна домогтися шляхом використання сукупності методів, що дозволяють досягти запланованого результату, поставленої мети навчання.

Види занять

Всі нині практикуються в системі професійної освіти види занять для всіх форм навчання (лекційні, практичні, лабораторні, колоквіуми, семінари, виконання контрольних, курсових робіт, проектів тощо) в умовах реалізації технології інтерактивного самонавчання можна звести до наступних двом основним видам:

• самостійна робота - аудиторна і позааудиторна;
• лекційні заняття.

Аудиторна самостійна робота (АСР) є формою організації процесу інтерактивного самонавчання, виконувана в рамках аудиторних навчальних занять за розкладом відповідно до навчального плану в присутності викладача.

До основних видів АСР відносяться:

• практичні заняття;
• лабораторні заняття;
• семінарські заняття;
• інші види АСР, що визначаються освітньою установою.

Внеудіторная самостійна робота (ВСР) є формою організації процесу інтерактивного самонавчання, виконувана відповідно до навчального плану за межами аудиторних навчальних занять.

До основних видів ВСР відносяться:

• підготовка до колоквіумів, контрольних робіт;
• виконання розрахункових та розрахунково-графічних робіт, контрольних робіт;
• виконання курсових, дипломних робіт, проектів;
• виконання навчально-дослідних робіт;
• написання звітів з навчальної та виробничої практики;
• інші види ВСР, що визначаються освітньою установою.

Самостійна навчально-пізнавальна та навчально-практична робота (СР) навчається над навчальною інформацією (АСР з прямою, синхронної консультаційною допомогою викладача і ВСР з відкладеним, асинхронної допомогою викладача) повинна обов'язково проходити тільки під непрямим керуванням викладача, здійснюваним за допомогою їм підготовлених, спеціальним чином написаних і структурованих інтерактивних засобів самонавчання, складових основу інформаційно-керуючої середовища самонавчання.

При проектуванні самостійної роботи учнів обсяг АСР (в годинах) визначається обсягом виконання того чи іншого виду навчальних занять згідно з навчальним планом спеціальності, а обсяг ВСР оцінюється нормами часу на одиницю виконуваного виду СР - нормативами ВСР.

Нормативи ВСР різні в залежності від досліджуваної дисципліни, спеціальності, форми навчання. Кожне освітній заклад встановлює нормативи по всіх видах ВСР, які виконуються в його структурних підрозділах, і відповідає за їх відповідність фактичним витратам часу на їх виконання. Загальний обсяг ВСР не повинен перевищувати обсяг ВСР, зазначений в типовому навчальному плані для цієї дисципліни.

Рекомендовані нормативи ВСР для груп дисциплін очної форми навчання технічного вузу наведені у Додатку 1.

Лекційне заняття виконує важливу інформаційну та мотиваційну функцію, стимулюючи навчально-пізнавальну діяльність, але ця роль - допоміжна порівняно з власної СР навчається, так як фундаментальних знань на лекційних заняттях значна частина навчаються не набуває. Причина цього - одностороння (директивна), вербальна форма пред'явлення навчальної інформації на лекції викладачем групі навчаються, ефективність засвоєння й осмислення якої для більшості присутніх на лекції незначна.

Тому форма, обсяг і зміст лекційного заняття повинні відповідати його реальним можливостям для ефективного навчання - відсутність деталей, висновків формул, відмова від обов'язкового конспектування, проблемний характер за змістом і т.д.

Одним з основних протиріч освітнього процесу є протиріччя між розташовуваним для навчання часом відповідно до прийнятих в системі освіти нормами і постійно зростаючим обсягом інформації.

Вирішення протиріччя - у нормуванні всіх видів навчальної роботи.

4.1.3 ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ФОРМИ НАВЧАННЯ

Розглянемо особливості педагогічного проектування і порівняємо ефективність, наприклад, технології професійно-орієнтованого навчання для очної, очно-заочній (вечірньої) та заочної форм навчання у вузі з точки зору їх відповідності інваріанти ефективності.

У своїх міркуваннях ми виходимо з того, що мета і зміст навчання вже визначені відповідними нормативними документами (державні освітні стандарти, навчальні плани) або договірними відносинами зі споживачами освітніх послуг і інваріантні для всіх форм навчання. Крім того, будемо вважати, що взаимозависимая зв'язок між технологією і змістом навчання відсутня.

Критерієм порівняння форм навчання служить можливість реалізації наступних компонент ефективної технології навчання:

• самонавчання, як методу навчання, що дозволяє вийти на понятійний рівень оволодіння навчальним матеріалом, на рівень фундаментальних знань;
• оперативної консультаційної допомоги;
• оперативного, розподіленого контролю за процесом самонавчання з боку викладача.

До перелічених компонентів додані такі фактори, як:

• можливість оволодіння знаннями, уміннями і навичками реальної виробничої, професійної діяльності;
• можливість одночасно з навчанням підвищення соціального статусу, росту професійної кар'єри.

Передбачається, що інформаційно-управляє середу інтерактивного самонавчання, єдина для всіх форм навчання, кафедрою підготовлено.
Очна форма навчання
Згідно існуючим нормам, располагаемое розрахункове (Р) навчальний час на добу (з) для студента ВНЗ = 9:00, з яких 6 годин - аудиторні заняття, у тому числі не більше 50% (3:00) - лекційні заняття, а решту 3 години - позааудиторна самостійна робота.

Структура наявного розрахункового навчального часу на добу для очної форми навчання

= + + ,

де:

• = 3:00 - розрахунковий час лекційних занять;
• = 3:00 - розрахунковий час інших аудиторних занять;
• = 3:00 - розрахунковий час позааудиторної самостійної роботи.
  
  Располагаемое розрахункове навчальний час у тиждень для очної форми навчання
  
  Т _р = х 6 = 9 х 6 = 54 години.
  
  Оцінимо ефективність очної форми навчання, грунтуючись на зроблених вище висновках про інваріанти і компонентах ефективності навчання.
  
  Як було показано вище лекційне заняття для більшості присутніх на лекції студентів за самою своєю природою не створює умов для самонавчання, а, отже, для оволодіння настільки важливими для професійно-орієнтованої підготовки фундаментальними знаннями. І хоча роль цього виду занять важлива для формування загальних уявлень про навчальний матеріалі (інформаційні знання) і створення мотиваційного настрою на активну пізнавальну діяльність, тим не менше ця роль тільки допоміжна і не відповідає інваріанти ефективності професійно-орієнтованого навчання.
  
  Практикований сьогодні в переважній більшості вузів директивний метод навчання при проведенні інших видів аудиторних занять (колоквіуми, семінарські, практичні, лабораторні та інші види занять) з опитуванням, викликом до дошки і іншими прийомами «активізації» навчального процесу, що призводить до постійного втручання викладача в суто індивідуальний процес самостійної роботи, самонавчання, а, отже, практично до втрати цих годин (3:00) для ефективного процесу навчання.
  
  В цілому, на сьогоднішній день, на очній формі навчання тільки 3 години з 9:00 розрахункового навчального часу відповідають інваріанти ефективності професійно-орієнтованого навчання, тобто об'єктивно можуть бути використані для ефективного інтерактивного самонавчання - це час позааудиторної самостійної роботи.
  
  Введемо поняття теоретичної ефективності використання навчального часу Е _т, як відносини тижневого обсягу часу, призначеного на самонавчання, на самостійну роботу (Т _ср), до загального розташовуються навчальні часу в тиждень (Т _р), то
  
  Е _т =
  
  Для традиційної очної форми навчання
  
  Е _т = = = = 0,33 (33%).
  
  де Тл - розрахунковий час лекційних занять на тиждень, ч;
  
  Та - розрахунковий час інших видів аудиторних занять на тиждень, ч;
  
  Твср - розрахунковий час позааудиторної СР в тиждень, ч.
  
  При дидактично обгрунтованої технології навчання відповідно до інваріантом ефективності професійно-орієнтованого навчання, тобто впровадженні аудиторної самостійної роботи (АСР).
  
  Е _т = = = 0,66 (66%)
  
  Таким чином, теоретично, в умовах застосування технології професійно-орієнтованого навчання, спроектованої відповідно до інваріантом ефективності, за інших рівних умов ефективність використання навчального часу очної форми навчання можна підвищити в два рази.
  
  Враховуючи реальні можливості, а також виконувані функції лекційного заняття (інформаційна і мотиваційна) можна, на наш погляд, без особливого збитку для ефективності навчання рекомендувати скоротити обсяг лекційних занять до 30% від загального обсягу аудиторних занять - наприклад до 2 годин на добу (і менш!) і, відповідно, збільшити обсяг АСР до 24 годин на тиждень.
  
  Тоді ефективність використання навчального часу очної форми навчання складе
  
  Ет = = = 0,77 (77%),
  
  що перевищує цей же показник для традиційної очної форми навчання в 2,3 рази.
  
  Фактична, реальна ефективність використання наявного для навчання часу буде залежати від ступеня готовності та якості інтерактивної інформаційно-керуючої середовища самонавчання, від рівня проектування та реалізації компонент ефективності, що реалізують непряму формуючу діяльність викладача.
  
  В цілому ж, можна сформулювати такі характерні особливості традиційної очної форми навчання.
  
  Переваги:

• оперативність та якість консультаційної допомоги;
• об'єктивна можливість оперативного і якісного розподіленого контролю за навчанням.

Недоліки:

• досить низька (Ет = 0,33) ефективність використання навчального часу;
• обмежені можливості для набуття знань, умінь і навичок в реальній виробничій, професійній діяльності;
• неможливість поєднання навчання з реальним зростанням професійної кар'єри, підвищенням соціального статусу;
• низька вихідна мотивація до навчання.

Очно-заочна форма навчання
Располагаемое розрахункове навчальний час на добу становить = 3:00 (8:00 - виробнича діяльність), а за тиждень Т _р = 3х5 +11 = 26 годин, де 11:00 - розрахунковий час для самостійної роботи в суботу (8:00) і неділю (3:00).

Структура наявного розрахункового навчального часу на тиждень для очно-заочної форми навчання така:

Т _р = Тл + Та + Твср,

де:

Тл = 0,5 х3х5 = 7,5 години - розрахунковий час лекційних занять на тиждень, що становить не більше 50% аудиторних занять;

Та = 0,5 х3х5 = 7,5 години - розрахунковий час аудиторних занять під прямим управлінням викладача (директивний вид занять);

Твср = 11 годин - розрахунковий час позааудиторної самостійної роботи (субота і неділя).

Теоретична ефективність навчального часу для традиційної очно-заочної форми навчання

Е _т = = = = 0,42.

В умовах застосування дидактично обгрунтованої технології навчання відповідно до інваріантом ефективності, тобто впровадженні аудиторної самостійної роботи і скорочення до 30% обсягу лекційних занять (до 5 годин) і, відповідно. збільшення до 10:00 обсягу аудиторних самостійної роботи

Е _т = = = 0,81

Таким чином, теоретично, в умовах застосування технології інтерактивного самонавчання, ефективність очно-заочної форми навчання порівняно з традиційною можна підвищити в 1,92 рази.

Фактична, реальна ефективність використання наявного для самонавчання часу буде залежати від ступеня готовності та якості інформаційно-керуючої середовища інтерактивного самонавчання, від рівня проектування та реалізації компонент ефективності, що реалізують непряму формуючу діяльність викладача.

В цілому ж, можна сформулювати такі характерні особливості традиційної очно-заочної форми навчання.

Переваги:

• вище, ніж для очної форми, ефективність використання навчального часу (Ет = 0,42 в порівнянні з Ет = для очної форми);
• оперативність і якість прямої консультаційної допомоги з боку викладача;
• можливість реалізації оперативного, розподіленого контролю за навчанням;
• можливість одночасного з навчанням оволодіння знаннями, уміннями і навичками реальної виробничої, професійної діяльності;
• можливість одночасного з навчанням підвищення соціального статусу, росту професійної кар'єри;
• порівняно висока мотивація до навчання.

Недоліки:

• необхідність мати можливість для регулярного відвідування освітньої установи в межах проживання там, де знаходиться освітня установа.

Заочна форма навчання
Располагаемое розрахункове навчальний час у тиждень таке ж, як і для очно-заочної форми навчання, і становить Тр = 26 годин. Весь цей час являє собою позааудиторну самостійну роботу, а тому теоретична ефективність використання навчального часу для традиційної заочної форми навчання

Ет = = 1,0

Досягнення реальної ефективності навчання обумовлено виконанням ряду необхідних умов:

• готовність якісної інтерактивної інформаційно-керуючої середовища самонавчання;
• планування, обсяг, структура позааудиторної самостійної роботи повинні спиратися на науково-обгрунтовані нормативи навчального часу для ВСР (див. Додаток 1);
• установочні лекції для студентів заочної форми навчання слід замінити на організаційно-методичні заняття з роз'ясненням принципів, організації та особливостей використання методичного забезпечення ВСР;
• наявність певного рівня розвитку пізнавальної та емоційно-вольової сфер.

В цілому ж, можна сформулювати такі характерні особливості традиційної заочної форми навчання.
Переваги:

• об'єктивно максимальні можливості для ефективного використання наявного навчального часу;
• можливість одночасного з навчанням оволодіння вміннями та навичками реальної виробничої, професійної діяльності;
• можливість одночасного з навчанням підвищення соціального статусу, росту професійної кар'єри;
• висока мотивація до навчання.

Недоліки:

• відсутність оперативної, якісної консультаційної допомоги з боку викладача;
• відсутність оперативного розподіленого контролю з боку викладача.

Порівняльний аналіз організаційно-правових форм навчання в умовах реалізації технології професійно-орієнтованого інтерактивного самонавчання дозволяє констатувати

• об'єктивне потенційне перевагу очно-заочної форми навчання у порівнянні з очною та заочною формами;
• мале відміну ефективності використання навчального часу в очній та очно-заочній формах в умовах добре організованого і методично забезпеченого інтерактивного самонавчання;
• перспективність пропозиції про злиття в умовах технологій інтерактивного самонавчання очної та очно-заочної форм навчання в одну, очно-заочну.

Питання для самоконтролю

1. Що таке директивне навчання?
2. Що таке самонавчання?
3. Що таке інтерактивне навчання?
4. Що таке самонавчання?
5. Що таке інтерактивне самонавчання?
6. Який з методів навчання найбільш ефективний для оволодіння фундаментальними знаннями?
7. Яке призначення лекційних занять?
8. За яких умов студент може оволодіти фундаментальними знаннями під час аудиторних занять?
9. На яке питання відповідає мотиваційний модуль керуючого самонавчанням посібники?
10. На яке питання відповідає інформаційний модуль керуючого самонавчанням посібники?
11. На яке питання відповідає імітаційний модуль керуючого самонавчанням посібники?
12. На яке питання відповідає тренувальний модуль керуючого самонавчанням посібники?
13. На яке питання відповідає контрольний модуль керуючого самонавчанням посібники?

4 .2 ІНТЕРАКТИВНІ ЗАСОБИ САМОНАВЧАННЯ

Нагадуємо, що один з концептуальних принципів викладання свідчить, що провідними в формуючої діяльності викладача є дві функції. Це комунікативно-стимулююча функція, завданням якої є підвищення активності учнів у навчанні, і дидактична функція, пов'язана з пред'явленням навчальної інформації, створенням дидактичних засобів навчання та формуючим впливом викладача на сам процес навчання - управління навчанням, психологічна підтримка, злиття на розвиток, виховання, освіту суб'єкта навчання і т.п. При цьому засобами навчання є мова і дії викладача, а також дидактичні (підручники, навчальні посібники, методичні вказівки, комп'ютерні програми і т.п.) і технічні (лабораторне обладнання, комп'ютери, комп'ютерні мережі і т.п.) матеріальні об'єкти, призначені для навчання.

Порівняльний аналіз псіходідактіческой моделі навчання - концепції і концептуальних принципів вчення, закономірностей психічних процесів навчання, інваріанта і компонент ефективності навчання, і елементів дидактичної функції викладання показує наступне.

1. Пред'явлення групі навчаються навчальної інформації викладачем у вербальній формі:

• малоефективно - в левополушарной пам'яті фіксується до 10% почутого, від якого через місяць залишається 20% - результат монологу викладача перед групою учнів - 5% пред'явленої навчальної інформації в пам'яті учнів, к.к.д. процесу гірше, ніж у паровоза;
• суперечити концепції та в цілому псіходідактіческой моделі навчання, не забезпечуючи умов для власної самостійної, суто індивідуальної навчальної діяльності учня;
• суперечити інваріанти ефективності навчання (навчання), не забезпечуючи умови для процесу навчання розумового типу при груповому нероздільній навчанні.

2. Будь-яке пряме вплив викладача на сам процес навчання (управління вченням, психологічна підтримка, вплив на розвиток, виховання, освіту суб'єкта навчання) при груповому нероздільній навчанні знаходиться під забороною, тому воно заважає навчанню, негативно впливає на якість навчання по причині:

• протиріччя з концепцією та концептуальними засадами вчення;
• «Розмитості» суб'єкт-суб'єктних відносин між викладачем і учнями, а тому і принципову неможливість для викладача надати їм адекватне сприяння у їх навчанні.

Таким чином, пряме виконання викладачем дидактичної функції не тільки малоефективне, але й може суттєво заважати нормальному, суто інтимного для кожного суб'єкта процесу навчання.

Конструктивне вирішення створилася суперечливої ситуації полягає в передачі дидактичної функції викладання посередникам, дидактичних засобів навчання - книгам, підручникам, навчальним програмам і т.п.

Це дозволяє сформулювати ще один найважливіший принцип дидактики:

^ Тільки дидактичні засоби навчання можуть створити інформаційне середовище навчання, опосередковано виконує дидактичну функцію викладання.

І інший принцип.