Політичні режими, їх сутність і типологія

Політи́чний режи́м — тип, характер влади в країні; сукупність засобів і методів здійснення політичної влади, яка відображає характер взаємовідносин громадян і держави.Політичний режим визначається способом і характером формування представницьких установ, органів влади, співвідношенням законодавчої, виконавчої і судової влади, центральних і місцевих органів, ступенем розвитку демократичних свобод.
Політичні режими можна розрізнити за двома головними критеріями — джерелом влади та межами цієї влади.
За джерелом влади поділяються на:Демократичні режими — це такі форми державно-політичного устрою суспільства, в якій народ виступає джерелом влади на принципах рівності, свободи і солідарності. Зовнішніми ознаками демократичного режиму є багатопартійність, наявність представницьких органів, формальне визнання народу джерелом влади та ін. Недемократичні режими — це такі форми державно-політичного устрою суспільства, або способи правління, основані на владі авторитету, політико-правовій нерівності соціальних груп та прошарків суспільства, використанні насильства. Зовнішними ознаками авторитарних режимів є відсутність або формальний характер представницьких органів влади, відмова від принципу поділу влади, різний політико-правовий статус окремих соціальних груп, і в зв’язку з цим – нерівність (або взагалі відсутність) виборів.
За критерієм меж влади: Ліберальні режими — це така організація політичної системи, в якій влада держави обмежена сферою невід’ємних прав і свобод особистості.Тоталітарні режими — така політична система, яка намагається — заради тієї чи іншої мети — повністю (тотально) контролювати все життя суспільства в цілому і кожної людини окремо.

 

30. Поняття та ідейні витоки тоталітаризму………………………………………………………………………………………………………
Тоталітари́зм (італ. totalità і прикметник італ. totalitario, від лат. totalitos цілісний — той, що охоплює усе загалом) — система державно-політичної влади, яка регламентує усі суспільні та приватні сфери життя людини-громадянина і не визнає автономії від держави таких недержавних сфер людської діяльності як економіка і господарство, культура, виховання, релігія.
Тоталітаризм зазвичай передбачає наявність фігури вождя (фюрера), диктатуру і терор[3], регулярну мобілізацію населення в масові організації, ізоляцію або вбивство фактично або потенційно незгодних.
В політології поняття «тоталітаризму» найперше було використано для характеристики фашистського режиму Муссоліні в Італії, але згодом воно поширилось на позначення нацистського режиму Третього Рейху та радянського сталінізму.
Спершу ідеї тотального підпорядкування індивіда державі були реакцією на розвинуте різноманіття людськихпотреб і форм поділу праці. Представник однієї з основних філософських шкіл Стародавнього Китаю – школи закону («фа-цзя») Шан Ян (середина 4 тис. до н. е..) зазначав, що справжня доброчесність «веде своє походження від покарання». Держава, за Шан Яну, функціонує на основі наступних принципів: 1) повне однодумність; 2) переважання покарань над нагородами; 4) роз'єднання людей однієї країні. Тоталітарні ідеї були властивими для політичної думки не тільки Сходу, але й Заходу. Вони виявлялися в політичній філософії Платона. У його проекті ідеальної держави прослідковуються контури тоталітаризму: пріоритет держави над індивідом, наявність цензури, організація життя за планом, встановленим правителями, однаковість у житті всіх громадян, регламентація всіх її сторін, включаючи інтимне життя.

 

Ідейні витоки демократії, її сутнісні характеристики.

Демократія(народовладдя); ідейні витоки:

*Г реція-форма організації держави за якої влада належить вільним громадянам полісу

*5ст.до н.е.-розквіт в Афінській державі-кожен мав право брати участь у законодавчих зібраннях, голосувати; інтерес, політ.активність громадян

*Платон і Арістотель - не схвалюють(бо нема порядку часто,незгода)

*середні віки-найбільш придатна монархія, тому демократію не розвивали

*Новий час,розвиток капіталізму,буржуазн.революції в Зх.Є.-активна розробка демократичних ідей(увага до: пиродне право+договірне походження держави)

Характеристика(принципи):

Принцип участі народу у здійсненні державної влади включає:

* Руссо - ідея народного суверенітету; народ-єдине джерело влади(за сусп.договором);

*ідея прямого народоправства(без передачі влади окремим особам)-утопія

* Монтеск’є -ідея представництва(народ обирає парламент-передача повноважень)

*громадянський консенсус(згода більш.громадян дотримуватися встановл.правових умов)

*мажоритаризм-правління більшості(рішення через вибори і референдум)

*дотримання та охорона інтересів меншості; *виборність органів влади

Принцип поділу держ.влади (законодавча,виконавча,судова-рівновага,взаєморегулювання)

рівності- рівні конституційні права і свободи,рівні перед законом

свободи- можлив. робити без обмежень те,що дозволено законом,держава-гарант свобод

Політичний та ідейний плюралізм -багатопартійність(різні за спрямуванням-суперництво); *передбачає офіц.визнання опозиції щодо існуючої влади

Демократія буває: пряма -безпосереднє волевиявлення народу на референдумі,виборах,зборах,мітингу; представницька- збори обрахих народом представників-приймають рішення

Основні історичні форми демократії. Інститути прямої та представницької демократій

Пряма первісна, общинна – військова, племінна демократія переддержавних етапів політичного розвитку людства. Її характерні риси:

- рівне право голосу(дорослі чол.і ж.) при виборі й зсуві старійшини (сахема) і вождя

- вища влада роду- рада(збори всіх його дорослих представників,засідання-відкриті) -рішення-за принципом одноголосності; кровно-родинні зв’язки, загальна власність,відносніа нечисленність населення, примітивне виробництво;

- нема поділу управлінської й виконавської праці; нема апарату керування й примусу;

- регулювання відносин - звичаї й табу

Антична

Г реція-форма організації держави за якої влада належить вільним громадянам полісу

*V ст.до н.е.-Афінська р-ка - реформа Солона (звільнення плебсу від державних податків, наділення всіх громадян правом вибирати посадових осіб (магістратів) і вимагати в них звіту) Характерні риси:

пряма демократія-інститут влади-Народні збори-без яких-небудь ланок – партій, парламенту або бюрократії – формувалася загальна воля, приймалися закони й рішення; 2) держава складалася з однорідних у класовому, етнічному й релігійному відношеннях громадян; 3) нема поділу приватного й громадського життя; 4) участь у політиці-єдине гідне заняття афінського громадянина

Середньовічні форми (Древній Новгород, у Флоренція, Венеція..)

*форма народних зборів феодального і феодально-теократичного типу

*вплив християнства - монарх і влада служать своєму народу

*послух законів-заповідей, моралі;

*Новгород-республіка-теократичний характер. Тут же обиралася світська влада і князь

*Галицьке князівство - всі питання-народне віче

Класична ліберальна демократія (ХVІІІ–ХІХ ст. Локк, Ш. Мон-теск’є, Ж.-Ж. Руссо)

*ідеї «загального добра для всіх»

*розмежування двох автономних сфер – держави і громадянського суспільства; *конституційне і інституційне обмеження сфери дії й повноваження держави;

*захист автономії та права меншості стосовно більшості;

*проголошення політичної рівності всіх громадян; *принцип народного суверенітету; парламентаризм, перевага представницьких форм політичного впливу; *поділ влад.

Соціалістична; Ідентитарна(колективістська)-див. питання 33

Пряма (безпосередня) — рішення ухвалюються на основі безпосереднього і конкретного виявлення волі та думки всіх громадян. Вияви: *вибори *референдум(всенародні голосування-і законодавча сила, і консультативний характер) * всенародні обговорення законопроектів *опитувань суспільної думки

Представницька — порядок розгляду і вирішення державних і громадських питань повноважними представниками населення (виборними або призначеними)

*інститути - першочергова роль(парламент,уряд та інші органи)

Сучасні теорії демократії.